Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №455/1647/26 — Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1647/26

Провадження № 2/455/1041/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Івасенко С.М.,

секретаря судового засідання Бобельської Н.М.,

учасники справи - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю « СЕЛФІ КРЕДИТ» (далі - позивач, кредитор, кредитодавець) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 2955395 від 21.03.2026 продукту «NewShort» ( далі - кредитний договір) у розмірі 103889,75 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та відповідач уклали кредитний договір. Кредитор свої обов`язки виконав - надав кредит. Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання, визначені кредитним договором, не виконав, що є підставою для стягнення заборгованості в судовому порядку.

01.09.2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження. Суд не визнавав явка сторін обов`язковою.

Судове засідання, призначене на 23.09.2026 року, суд відклав на 08.10.2026 року.

В судове засідання, призначене на 08.10.2026 рік, сторони не з`явилися.

Позивач та відповідач повідомлені про дату час та місце судового засідання через електронний суд.

В прохальній частині позовної заяви (п.5) міститься клопотання про проведення розгляду справи за відсутності позивача та погодження на ухвалення заочного рішення у справі.

Суд також повідомляв відповідача про судове засідання через електронну пошту. Електронне сповіщення відповідач отримав 23.09.2026 року.

Суд вважав, що вжив всі можливі заходи для забезпечення права учасників справи бути повідомленими про дату, час і місце розгляду справи та брати особисту участь в судових засіданнях.

Враховуючи те, що позивач не заперечив проти ухвалення заочного рішення у справі, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак повторно не з`явилася в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подав, тому у відповідності до вимог ст.280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Суд на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, не здійснював фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши докази та здійснивши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також проаналізувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

21.03.2026 року сторони уклали кредитний договір, за яким відповідно до п.1.1 якого мав надати позичальнику кошти в кредит в національній валюті України - гривні, а позичальник зобов`язувався одержати та повернути кредит, сплати проценти за користуванням ним та виконати інші обов`язки, передбачені кредитним договором. Згідно п. 1.2, 1.3, 1.4 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) мала складати 40000 грн, тип кредиту - кредит, строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становила 1 % в день та мала застосовуватися у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 кредитного договору (п. 1.5.1). Знижена процентна ставка становила 0.75 % в день та мала застосовуватися за певних умов (п.1.5.2.). Мета отримання кредиту: на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 1.6.). Дати надання кредиту 21.03.2026 року або 22.06.2026 року (п.2.2.).

Кошти кредиту позивач мав надавати у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Розділом 3 Договору сторони узгодили порядок обчислення (нарахування), економічну сутність та базу розрахунку процентів, порядок зміни процентів.

Відповідач взяв на себе зобов`язання повернути в передбачені договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші передбачені платежі на умовах, визначених кредитним договором (п.4.4.).

Підпунктом 9 п. 4.1. кредитного договору визначено, що позивач мав право вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав в повному обсязі у порядку та випадках, передбачених п. 5.4. Договору. У разі затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на 1 календарний місяць позивач мав право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав. Вимога мала надсилатися у вигляді електронного листа на електронну адресу відповідача, зазначену в договорі, та/або шляхом направлення повідомлення на додаткові контактні дані позичальника, вказані у кредитному договорі, у тому числі з використанням месенджерів. Моментом отримання повідомлення визначили отримання кредитором електронного підтвердження про таке направлення. В такому випадку позичальник повинен здійснити повне дострокове повернення кредиту та процентів протягом 30 календарних днів, з дня отримання від позивача повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов кредитного договору, така вимога втрачає чинність. При цьому, в даному випадку вважатиметься, що позичальник усунув порушення умов кредитного договору, якщо на 31-й день з дня отримання від кредитора вищезазначеної вимоги, у позичальника буде відсутня будь-яка прострочена заборгованість за кредитним договором, в тому числі заборгованість, що зумовила направлення позичальнику вимоги та/або заборгованість, що виникла після направлення такої вимоги. В іншому разі, вимога залишається дійсною, а позичальник зобов`язаний не пізніше 30-го дня, з дня одержання вимоги, повернути в повному обсязі кредит, сплатити проценти та інші платежі передбачені кредитним договором. (п.5.4.).

У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, він зобов`язаний сплатити кредитору штраф: у розмірі 1 500,00 гривень на 3 день такого невиконання та/або неналежного виконання; у розмірі 300,00 гривень починаючи з 4 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання ( п. 6.4.,6.4.1,6.4.2.).

Додатком № 1 до кредитного договору визначено графік платежів, строк повернення кредиту ( тіла кредиту) - 16.03.2027 рік.

Додаткові контактні дані кредитора: Особистий кабінет, номери моб телефонів НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ( розділ 10).

Кредитний договір містить і інші умови, пов`язані з його укладенням та виконанням.

21.03.2026 року відповідач електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором A077) підтвердив ознайомлення з Паспортом споживчого кредитування.

В ІТС позивача зафіксовано перелік дій, здійснений відповідачем з метою укладення кредитного договору та отримання кредиту - від входу 01.08.2025 19:54:07 до отримання примірника кредитного договору та коштів 21.03.2026 15:13:08, що підтверджується LOG -ФАЙЛ укладення електронного договору №2955395 №2955395 від 06.08.2026 року. Відповідно до копії довідки позивача про ідентифікацію відповідач пройшов ідентифікацію шляхом використання одноразового ідентифікатора А716 на фінансовий номер позичальника 380638942407.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, що підтверджується копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 06.08.2026 року № 1-0608 про те, що 21.03.2026 року 15:12:16 кошти в сумі 40000,00 грн були перераховані на картку НОМЕР_5 , номер трансакції в системі iPay.ua - 1041213115, призначення платежу - зарахування 40000 грн на картку НОМЕР_1 .

06.08.2026 року позивач скерував на адресу відповідача досудову вимогу, що підтверджується копіями вимоги вих. № 2955395, описом вкладення цінного листа та списку поштових відправлень №21272-01-173. Вимагав від позичальника сплатити заборгованість за кредитом на банківські реквізити позичальника. Попередив, що у разі невиконання буде змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення кредитної заборгованості. Доказів отримання вимоги відповідачем позивач не надав.

Заборгованість за кредитним договором, яка розрахована позивачем, станом на 06.08.2026 рік становила 103889,75 грн та складалася з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 39900,00 грн, по процентах - 43989,75,00 грн, штрафні санкції - 20000,000 грн, Проценти по кредиту нараховані з 21.03.2026 року до 05.08.2026 року. 16.04.2026 року відповідач погасив 8200 грн, 100 грн з яких кредитор зарахував на погашення тіла кредиту та 8100 грн - на погашення процентів, нарахованих з 21.03.2026 року до 16.04.2026 року включно.

Кредитор є фінансовою установою, що підтверджується копіями витягу із Державного реєстру фінансових установ та свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи ФК № В0000369 від 21.09.2021 року.

Із встановлених обставин вбачається, що спір виник щодо заборгованості, яка утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на основі споживчого кредиту, що врегульовано статтею 1054 ЦК України із врахуванням Закону України »Про споживче кредитування» та Закону України »Про електронну комерцію».

Відповідач підписав кредитний договір та додатки за допомогою електронного підпису, що відповідає положенням та абзацу другого частини другої статті 639 ЦК. Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), яку суд враховує при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

Необхідність виконання належним чином взятих на себе зобов`язань, обов`язковість договору і наслідки не виконання зобов`язання передбачені статтями 525, 526, 530 , 610, 611 ЦК.

Кредитор виконав належним чином взятий на себе обов`язок надати кредит, що підтверджується копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 06.08.2026 року № 1-0608. У цьому документі зазначені дати видачі кредиту, суми, номер кредитного договору та номер платіжної картки. Цей номер платіжної картки відповідає номеру платіжної картки, яку зазначив відповідач в кредитному договорі.

У порушення вимог Закону, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

В свою чергу, відповідач не надав доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань або/чи які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20 (провадження № № 61-11608св22), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК.

Надані позивачем докази не підтверджують заявлену до стягнення суму заборгованості.

Позивач просив стягнути з відповідача 40000,00 грн заборгованості по кредиту (основного боргу). Однак,згідно стовпчика 5 графіку платежів відповідач мав повернути тіло кредиту лише 16.03.2027 року. Доказів дотримання процедури дострокового стягнення кредиту, передбаченої п. 5.4. кредитного договору, позивач не надав.

Сторони узгодили, що вимога про дострокове повернення кредиту надсилається у вигляді електронного листа на електронну адресу відповідача, зазначену в договорі, та/або шляхом направлення повідомлення на додаткові контактні дані позичальника, вказані у кредитному договорі,. Моментом отримання повідомлення є момент отримання кредитором електронного підтвердження про таке направлення. Позивач не дотримався цієї процедури. Суд не може вважати, що скерування досудової вимоги від 06.08.2026 року в паперовому вигляді на поштову адресу відповідача свідчить про дотримання процедури дострокового стягнення кредиту, оскільки такий спосіб не передбачений кредитним договором ( п.5.4.) і відповідач однозначно міг би її (вимогу) сприймати як обов`язок достроково повернути кредит. Додаткові контактні дані, зазначені в розділі 13 кредитного договору, не стосуються адреси місця проживання відповідача, а містять інформацію про телефонні номери. Окрім того, позивач не довів, що відповідач взагалі отримував цю вимогу.

Сторони узгодили, що лише після отримання кредитором електронного підтвердження про направлення повідомлення, скерованого позичальнику відповідно до п.5.4. кредитного договору позичальник зобов`язаний був здійснити повне погашення заборгованості за договором протягом 30 календарних днів з дня отримання від кредитора повідомлення про таку вимогу.

Відповідно до ч. 4ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Ця норма закону втілена в п. 5.4. кредитного договору, яку кредитор не дотримався, а тому не набув права достроково вимагати повернення кредиту (тіла) без застосування відповідної процедури.

Такий висновок суду відповідає висновку Великої палати Верховного Суду у справі № 638/13683/15-ц ( постанова від 26 травня 2020 року) про те, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України "Про захист прав споживачів" порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. І хоча у цій справі суд виснував про застосування частини 10ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, однак і ч. 4ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" вимагає дотримання певної процедури для набуття права на дострокове повернення кредиту у разі порушення його умов позичальником.

У постанові по справі № 539/402/24 від 22 жовтня 2025 року Верховний Суд зазначив, що із аналізу частини третьої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що за умови затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, законодавець надав право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, строку, протягом якого вони мають бути здійснені та усунути такі порушення у визначений кредитодавцем строк, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

У постанові по справі № 766/2926/23 від 22 жовтня 2025 року Верховний Суд зазначив, що починаючи з 10 червня 2017 року, праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», якою зокрема визначено, що кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. У позичальника ОСОБА_1 не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що банк завчасно направив лист-вимогу про дострокове повернення кредиту, а позичальник таку вимогу одержав.

Суд повторює, що доказів застосування процедури дострокового повернення кредиту, передбачену п.5.4. кредитного договору, позивач не надав. У позовній заяві позивач ніяк не прокоментував чому вважає, що має право на дострокове повернення кредиту (основного боргу).

Суд враховує, що графік платежів (додаток №1 до кредитного договору) не передбачав повернення кредиту (тіла кредиту) частинами, а однією сумою 40000,00 грн саме 16.03.2027 року.

Отже, позивач не набув права на дострокове стягнення тіла кредиту, строк сплати якого настане лише 16.03.2027 року та передчасно заявив вимогу про його стягнення, а тому у стягненні заборгованості за кредитом (основним боргом) в сумі 40000,00 грн слід відмовити.

При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду про дострокове повернення кредиту (основного боргу) у разі належного дотримання процедури дострокового стягнення кредиту (п.5.4.) або про стягнення кредиту (основного боргу) після настання строку його сплати відповідно до умов кредитного договору (стовпчик 5 графіку платежів).

Позивач заявив про стягнення відсотків, які розраховані з 21.03.2026 року до 05.08.2026 включно за процентною ставкою, розрахованою відповідно до правил п. 1.5.1. та 1.5.2., до суду позивач звернувся 29.08.2026 року, а тому стягненню підлягають нараховані та несплачені відсотки з 17.04.2026 року до 05.08.2026 року строк сплати яких згідно додатку №1 кредитного договору ( графік платежів) настав 18.08.2026 року та розмір яких становить 43989,75 грн.

Суд не погоджується з аргументами позивача про відновлення права кредитора стягувати неустойку та вважає, що вона не підлягає стягненню з відповідача з таких підстав.

Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту:

" У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) ".

Цим же законом розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту:

"У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону".

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

В подальшому Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року пункт 6 Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" викладено в такій редакції:

"У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Цим же Законом п. 6-1 був виключений.

Тобто, Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року змінено обов`язок кредитодавця щодо списання неустойки в залежності від дати укладення договору про споживчий кредит. Для договорів, укладених після 24.01.2024 року, списання неустойки не передбачено.

Водночас п. 18 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у зв`язку з прийняттям Законом № 3498-IX від 22.11.2023 змін не зазнав. Обов`язок кредитодавця списати неустойку у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування і надалі не залежить від дати укладення кредитного договору.

Питання пріоритетності норм ЦК України Велика Палата Верховного Суду детально обґрунтувала у справі № 334/3161/17 ( п. 14-19 постанови від 22 червня 2021 року).

А тому суд вважає, що до штрафу за кредитним договором, датою укладення якого є 21.03.2026 рік, застосуванню підлягає п. 18 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. Тому штраф в розмірі 20000,00 грн підлягав списанню кредитором.

Враховуючи, наведені розрахунки, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 43989,75 грн, що складається із заборгованості по процентах за період з 17.04.2026 року до 05.08.2026 року (включно).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив 2662,40 грн судового збору.

Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 43989,75 грн, що становить 42,34 % (43989,75 х 100 %/103889,75), а тому судовий збір у пропорційному розмірі 1127,26 грн потрібно покласти на відповідача.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2955395 від 21.03.2026 продукту «NewShort» у розмірі 43989 грн 75 коп (сорок три тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 75 коп), що складається із заборгованості за процентами з 17.04.2026 року до 05.08.2026 року (включно).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» судові витрати, що становлять 1127 грн 26 коп. (одну тисячу сто двадцять сім гривень 26 копійок) судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 08 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЕЛФІ КРЕДИТ", місцезнаходження: м. Київ, Андріївський узвіз, будинок 1А, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР 43979069, рахунок у форматі IBAN: № НОМЕР_6 .

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_7 .

Суддя С.М. Івасенко