Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №455/1631/26 — Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1631/26

Провадження № 2/455/1030/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Івасенко С.М.,

секретаря судового засідання Бобельської Н.М.,

учасники справи - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ`ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

28.08.2026 року представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ`ЕЙС» (далі – позивач, новий кредитор) Сахарова Ольга звернулася до Старосамбірського районного суду Львівської області із зазначеною позовною заявою, просила стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідачка, позичальниця) на користь позивача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка та Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі – кредитор 1) 09.10.2019 року уклали договір кредитної лінії № 236329325 (далі – кредитний договір). Кредитор 1 надавав кредитні кошти в строки та на умовах, передбачені кредитним договором. Відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання, визначені кредитним договором, не виконала, що стало підставою для звернення до суду для стягнення заборгованості в судовому порядку. При цьому кредитор 1 відступив право вимоги за кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі – кредитор 2), яке відчужило право вимоги за кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ`ОНЛАЙН ФІНАНС» ( далі –кредитор 3), яке відчужило право вимоги за кредитним договором відповідачки позивачу.

01.09.2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження. За клопотанням позивача витребував від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» фінансові та інші документи, які мають значення для правильного вирішення справи. 08.09.2026 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виконало вимогу суду та надало витребувану інформацію та документи.

Судове засідання, призначене на 23.09.2026 року, суд відклав на 08.10.2026 рік, оскільки це була перша неявка відповідачки, повідомленої належним чином. Відзиву не подала.

В судове засідання, призначене на 08.10.2026 рік, сторони не з`явилися.

Позивач повідомлений про дату та час судового засідання через електронний суд. В прохальній частині позовної заяви (п.3 та 4) міститься клопотання про проведення розгляду справи за відсутності позивача та погодження на ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідачка викликалася до суду шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті суду 23.09.2026 року, оскільки попередня судова повістка повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» ( трекінг R067269175327). Суд також повідомляв відповідачку про судове засідання СМС повідомлення на номер телефону та на електронну адресу, зазначені в позовній заяві. Електронне сповіщення на електронну пошту відповідачка отримала 23.09.2026 року.

Враховуючи, що представниця позивача не заперечила проти ухвалення заочного рішення у справі, відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, однак повторно не з`явилася в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подала, тому у відповідності до вимог ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Суд на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, не здійснював фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши докази та здійснивши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також проаналізувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

09.10.2019 року кредитор 1 та відповідач за допомогою електронного сервісу, що міститься на сайті www.moneyveo.ua, уклали кредитний договір, що підтверджується паперовими копіями кредитного договору, довідки щодо дій кредитора 1 та позичальника стосовно укладення кредитного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, заявки на отримання грошових коштів в кредит від 09.10.2019 року.

Згідно з п.1.1 кредитного договору, кредитор 1 зобов`язався надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 5500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього договору. Строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 30 (тридцять) днів. Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів. ( п.1.2, 1.3). Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,66 процентів від суми кредиту за кожний день користування, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього кредитного договору.

Відповідно до п.4.2. кредитного договору сторони погодили, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3.кредитного договору, або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього кредитного договору процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.1.4 - 1.5 кредитного договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 % за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення кредитного договору і до дня повного повернення кредиту. Також сторони погодили, що зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70 % розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення кредитного договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 Договору. ( п.4.3.). Проценти, нараховані згідно п. 4.2 та п. 4.3. кредитного договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3., є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. ( п.4.4).

В заявці на отримання кредиту відповідач зазначив реквізити платіжної картки - 4149-62XX-XXXX-9890.

Кредитний договір містить і інші умови, пов`язані з його укладенням та виконанням.

Відповідачка підписала кредитний договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором AV73Q25M 09.10.2019 року 11:17:45, який отримала на номер телефону – НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки щодо дій кредитора 1 та позичальника стосовно укладення кредитного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі

На виконання умов кредитного договору кредитор 1 перерахував відповідачу кошти на його картковий рахунок 4149-62XX-XXXX-9890, в сумі 5500 грн, що підтверджується копією довідки кредитора 1. АТ КБ »ПРИВАТБАНК» підтвердило, що відповідачка має оформлений банківський рахунок до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку було зараховано кошти: 5500,00 грн 09.10.2026 року, що підтверджується листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 08.09.2026 року №20.1.0.0.0/7-260902/90348-БТ та випискою за картковим рахунком НОМЕР_2 за період 09.10.2019-09.10.2019 від 08.09.2026 року.

Заборгованість за кредитним договором, яка розрахована кредитором 1 станом на 14.01.2020 рік, становила 14784,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 5500 грн та по процентам – 9284,00 грн. Проценти нараховані до 14.01.2020 року включно. Розрахунок заборгованості не містив розмежування процентів за користування кредитом ( п. 1.4., додаток №1 до кредитного договору) та процентів як міри відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання ( п.4.4.). За час користування кредитом відповідачка погашень не здійснювала.

28.11.2018 кредитор 1 та кредитор 2 уклали договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого кредитор 1 відступив кредитору 2 права вимоги, які зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а кредитор 2 їх прийняв за плату, на умовах визначених цим договором. До договору факторингу № 28/1118-01 неодноразово вносилися зміни, у тому числі і щодо продовження строку дії договору ( додаткова угода № 32 від 31.12.2023 року та інші). Відповідно до копії Витягу з реєстру прав вимог №61 від 14.01.2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), кредитор 2 набув право вимоги до відповідача. Дата набуття права вимоги – 14.01.2020 року. Набуде право вимоги складало 14784,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 5500 грн. та по процентам – 9284,00 грн.

Кредитор 2 здійснив нарахування відсотків за період з 15.01.2020 до 27.01.2020 у зв`язку з чим заборгованість за кредитним договором, яка розрахована кредитором 2 станом на 29.01.2021 рік, становила 15999,50 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 5500 грн. та по процентам – 10499,50 грн.

05.08.2020 року кредитор 2 та кредитор 3 уклали договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого кредитор 2 відступив кредитору 3 права вимоги, які зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а кредитор 3 їх прийняв за плату, на умовах визначених цим договором. Оплату за договором факторингу № 05/0820-01 кредитор 3 здійснив 01.02.2021 року, що підтверджується копією платіжної інструкції №80. Відповідно до копії витягу з реєстру прав вимог №3 від 29.01.2021 року, кредитор 3 набув право вимоги до відповідача. Дата набуття права вимоги – 29.01.2021 року. Набуде право вимоги складало 15999,50 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 5500 грн. та по процентам – 10499,50 грн.

15.06.2025 року кредитор 3 та позивач уклали договір факторингу № 05/06/25-E, відповідно до умов якого кредитор 3 відступив позивачу права вимоги, які зазначені у відповідному акті прийому-передачі Реєстру боржників, а позивач їх прийняв за плату, на умовах визначених цим договором. В цей же день сторони підписали акт прийому-передачі Реєстру боржників. Оплату за договором факторингу № 05/06/25-E позивач здійснив 10.09.2025 року, що підтверджується копією платіжної інструкції №345. Відповідно до копії реєстру боржників від 05.06.2025 року, позивач набув право вимоги до відповідача. Набуде право вимоги складало 18535,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 5500,00 грн., по процентам – 10499,50 грн. та по пені (штрафах) -2535,50 грн.

Позивач не ставив вимоги про стягнення з відповідачки штрафних санкцій в розмірі 2535,50 грн, про що зазначив в позовній заяві.

Із встановлених обставин вбачається, що спір виник щодо заборгованості, яка утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на основі споживчого кредиту, що врегульовано статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) із врахуванням Закону України »Про споживче кредитування» та Закону України »Про електронну комерцію».

Відповідачка підписала кредитний договір за допомогою електронного підпису, що відповідає положенням та абзацу другого частини другої статті 639 ЦК. Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

Необхідність виконання належним чином взятих на себе зобов`язань, обов`язковість договору і наслідки не виконання зобов`язання передбачені статтями 525, 526, 530 , 610, 611 ЦК. України.

Кредитор 1 виконав належним чином взятий на себе обов`язок надати кредит в сумі 5500,00 грн, що підтверджується листом АТ КБ »ПРИВАТБАНК» від 08.09.2026 року №20.1.0.0.0/7-260902/90348-БТ та випискою за картковим рахунком НОМЕР_2 за період 09.10.2019-09.10.2019 від 08.09.2026 року.

У порушення вимог Закону, відповідач в односторонньому порядку відмовився від належного виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.

В силу статей 512, 1077, 1078 ЦК позивач в законному порядку набув право вимоги за кредитним договором до відповідачки.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості.

В свою чергу, відповідачка не надала доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань або/чи які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20 (провадження № № 61-11608св22), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК.

Суд погоджується із розрахованою сумою заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5500,00 грн, оскільки позивач довів, що кредитор 1 надав відповідачці 09.10.2019 року відповідну суму, а відповідачка не довела, що її погасила.

Позивач не пояснив нараховану суму процентів в розмірі 10499,50 грн. Розрахунки кредиторів 1 та 2 не містили інформації, ні про відсоткову ставку, за якою нараховані відсотки, ні правову підставу їх нарахування в якій частині це відсотки як плата за кредит, а в якій частині - відсотки як відповідальність за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Щодо правильності обчислення заборгованості по процентам як плати за користування кредитом, то перевіркою встановлено, що згідно умов кредитного договору строк кредитування становив 30 днів, тобто до 07.11.2019 року, тому, відповідно до умов кредитного договору (п. 1.3.-1.4.) сума нарахованих і несплачених процентів за користування кредитом становила 2739,00 грн. (5500,00 грн х 1,66%/100%) х 30 днів=2739,00 грн).

Суд не погодився, що кредитор 1 відповідно до п. 4.2. кредитного договору мав право за умови прострочення повернення кредиту ретроспективно змінити відсоткову ставку за користування кредитом з 1,66% на 1,70% на весь строк кредитування, оскільки вважав, що такий порядок суперечить ст. 12 Закону України »Про споживче кредитування» . При цьому суд керувався правовою позицією Верховного Суду, висловлену в постанові № № 552/672/23 від 07 вересня 2026 року про те, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Питання нарахування відсотків після закінчення строку кредитування неодноразово було на розгляді Великої Палати Верховного Суду. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором ( див., наприклад, п. 141 постанови ВП ВС по справі № 910/4518/16 від 05 квітня 2023 року.

В п. 116 постанови ВП ВС по справі № 910/4518/16 від 05 квітня 2023 року зазначено про те, що твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Тому суд виснує, що після 07.11.2019 року кредитор 1 та 2 мали право нараховувати проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Відповідно до п. 4.2.-4.4. кредитного договору кредитор 1 визначив, що розмір таких відсотків становить 1,70% за кожен день понадстрокового користування кредитом, що в перерахунку становить 620,50 % річних від простроченої суми ( 1,70% х 365 днів). Тому за період з 08.11.2019 року до 27.01.2020 року кредитори 1 та 2 мали право на нарахування 7573,50 грн. ( (5500 грн ( сума простроченого кредиту) х 1,70% ( розмір процентів по ст. 625 ЦК України)/100%) х 81 днів ( кількість днів прострочки з 08.11.2019 року до 27.012020 року ) = 7573,50 грн.) процентів за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

На відміну від розміру процентів за користування кредитом, розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

При вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора. До того ж у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та наведені в цій постанові висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено. При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми ( див п. 113-116 постанови ВП ВС по справі № 903/602/24 від 02 липня 2025 року).

У ситуації, що є предметом розгляду у цій справі проценти річних по ст. 625 ЦК України в 206 разів (!) перевищують законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних. Позивач безпосередньо не зазнав негативних наслідків неналежного виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, оскільки сам кредиту не надавав, а набув право вимоги на ці кошти в межах своєї комерційної діяльності, сума фінансування становила 5 % від заборгованості за тілом кредиту ( останній стовпчик реєстру боржників від 05.06.2025 року), а тому суд враховує принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуючись балансу між інтересами відповідачки та позивача вважає, що розмір процентів річних по ст. 625 ЦК України необхідно зменшити до 50% річних від простроченої суми. А тому з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 610,27 грн. ((5500,00 грн ( сума простроченого кредиту) х 50% ( проценти по ст. 625 ЦК України)/100%/365 ( кількість днів у році)) х 81 днів ( кількість днів прострочки з 08.11.2019 року до 27.012020 року=610,27 грн.) процентів за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Грунтуючись на здійснених розрахунках, суд виснує, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 8849,27 грн , з яких: 5500,00 грн - за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) та 3349,27 грн ( 2739 грн ( проценти як плата за користування кредитом)+610,27 грн ( проценти по ст. 625 ЦК України) - заборгованість за процентами.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду позивачем сплачено 2 662,40 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 56262 від 25.08.2026 року

Крім цього, представник позивача просив стягнути на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу надав копії договору №20/01/26-01 про надання правничої допомоги від 20.01.2026 року з додатком №1, додаткової угоди № 25771094491 від 21.01.2026 року, акта приймання-передачі наданих послуг до договору № 20/01/26-01 від 20.01.2026 року. Відповідачка не подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Здійснивши аналіз та оцінку наданих доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд виснує про доведеність факту надання позивачеві професійної правничої допомоги на суму 7000,00 грн.

Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 8849,27 грн, що становить 55,31% від заявленого розміру (8849,27 грн/15999,50 грн Х 100%), а тому судовий збір та витрати на правову допомогу потрібно покласти на відповідачre у пропорційному розмірі: 1472,57 - судовий збір та 3871,70 грн- витрати на правничу допомогу.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ`ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ`ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії № № 236329325 від 09.10.2019 року в розмірі 8849,27 грн ( вісім тисяч вісімсот сорок дев`ять гривень 27 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати, що становлять 1472 грн 57 коп. (одну тисячу чотириста сімдесят дві гривні 57 копійок) судового збору..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ`ЕЙС» судові витрати, що становлять 3871 грн 70 коп. ( три тисячі вісімсот сімдесят одну гривню 70 копійок) витрати на правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР 42986956, рахунок у форматі IBAN: НОМЕР_3 .

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя С.М. Івасенко