Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №464/5077/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5077/26

пр.№ 1-кп/464/491/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026141410000516 від 29.06.2026, про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Львова, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, одруженої, працевлаштованої в ЛМКП «Львівтеплоенерго» (перебуває у відпустці по догляду за дитиною), зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст. 89 Кримінального кодексу України (далі – КК України), раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

з участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_6 ,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_3 28.06.2026 близько 19:40 год., перебуваючи у приміщенні магазину «АТБ» ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» за адресою: м.Львів, вул. Дж. Вашингтона, 6, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин вступила в словесну суперечку з потерпілою ОСОБА_5 , у ході якої у неї виник умисел на заподіяння останній тілесних ушкоджень.

Після цього ОСОБА_3 , перебуваючи на прилеглій території поблизу входу до магазину «АТБ» ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» за адресою: м.Львів, вул. Дж. Вашингтона, 6, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи заподіяти тілесні ушкодження ОСОБА_5 , підбігла до останньої та нанесла удар рукою у ділянку лівого надпліччя, внаслідок чого потерпіла впала на землю.

Після цього ОСОБА_3 продовжила наносити удари потерпілій по тілу, схопила потерпілу ОСОБА_5 за волосся, нанесла їй декілька ударів кулаками по голові та ногами по нижніх кінцівках, спричинивши потерпілій, відповідно до висновку експерта, тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому середньої третини лівої ключиці зі зміщенням кісткових фрагментів та синця із підшкірними крововиливами на його фоні. Зазначені тілесні ушкодження утворилися від дії тупого(их) предмета(ів) та могли виникнути 28.06.2026. Перелом лівої ключиці відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я відповідно до п. 2.2.1.«в» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995. Синець із підшкірними крововиливами відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.122 КК України, визнала повністю, не заперечила фактичних обставин кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті. Пояснила, що 28.06.2026 перебувала в магазині «АТБ» з двома дітьми, старшій дитині сказала зайняти чергу до каси. Потерпіла стояла позаду і попросила пропустити її, після чого між обвинуваченою та потерпілою почалася словесна перепалка, під час якої потерпіла її ображала. Охоронець зробив зауваження, і в магазині конфлікт фактично було припинено. Коли вона вийшла з магазину та йшла в бік дому, потерпіла знову почала вигукувати на її адресу та ображати її з дітьми. Така поведінка потерпілої її обурила. Вона перейшла дорогу, залишила дітей біля кафе-бару, знову перейшла дорогу та почала наздоганяти потерпілу. Наздогнавши, штовхнула її двома руками в спину, від чого потерпіла впала, після чого вона продовжила завдавати потерпілій ударів та виривати волосся, доки їх не роз`єднав сторонній чоловік, а вона пішла додому. У вчиненому щиро розкаюється. Цивільний позов у частині відшкодування матеріальної шкоди визнала повністю, у частині відшкодування моральної шкоди заперечила повністю.

За згодою сторін, згідно ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) судом було визнано недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів в добровільності їх позицій, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються. При цьому судом сторонам було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Тому суд обмежився допитом обвинуваченої, дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої, а також доказів, наданих на обґрунтування цивільного позову.

Оцінивши показання обвинуваченої, які вона надала вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленою із правилами ст. ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обвинувальному акту, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.1 ст.122 КК України.

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.122 КК України, оскільки вона вчинила умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України, є нетяжким злочином.

Обвинувачена ОСОБА_3 одружена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судима, на обліках у КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» та КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , суд відповідно до ст.66 КК України визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Відповідно до досудової доповіді заступника начальника Личаківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_7 від 01.10.2026 ризик вчинення обвинуваченою ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, - як середній. Орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, а у разі звільнення її від відбування покарання з випробуванням достатнім є покладення обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

За положенням ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини справи, за яких вчинено діяння, характер і наслідки заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень, беручи до уваги дані про особу обвинуваченої ОСОБА_3 , наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч.1 ст.122 КК України у виді позбавлення волі.

Разом з тим, беручи до уваги, що обвинувачена раніше не судима, вину визнала, щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю злочину, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, цивільний позов у частині матеріальної шкоди визнала, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченої ОСОБА_3 статтю 75 КК України і звільнити її від відбування покарання з випробуванням, оскільки її виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк із покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

На думку суду, призначене покарання буде достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Потерпілою ОСОБА_5 10.09.2026 подано цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_3 про стягнення 37 946 грн 00 коп на відшкодування матеріальної шкоди та 250 000 грн 00 коп на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Згідно з ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом; якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. За ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно з ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому, зокрема, додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

З досліджених судом доказів убачається, що у зв`язку з ушкодженням здоров`я потерпіла перебувала на стаціонарному лікуванні, перенесла оперативне втручання та понесла витрати на лікування в загальній сумі 37 946 грн.

Зазначені витрати підтверджені належними та допустимими доказами, перебувають у причинному зв`язку з кримінальним правопорушенням, вчиненим обвинуваченою, їх розмір обвинувачена не оспорила та позов у цій частині визнала повністю. Тому цивільний позов у частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Заперечення обвинуваченої проти позову в частині моральної шкоди судом не беруться до уваги, оскільки умисним заподіянням тілесного ушкодження середньої тяжкості потерпілій безумовно завдано моральної шкоди: вона зазнала фізичного болю, перенесла оперативне втручання зі встановленням металоконструкції, тривалий час лікувалася, була обмежена у звичному способі життя.

Водночас заявлений розмір відшкодування 250 000 грн суд вважає завищеним та таким, що не відповідає засадам розумності і справедливості. Доказів на підтвердження тривалого безсоння, порушення стосунків із близькими та інших наведених у позові наслідків, крім медичної документації про лікування, потерпіла не надала.

Визначаючи розмір відшкодування, суд враховує характер та обсяг фізичних і душевних страждань потерпілої, якій заподіяно тілесне ушкодження середньої тяжкості, що потребувало оперативного втручання зі встановленням металоконструкції та тривалого лікування, а також умисну форму вини обвинуваченої, яка після падіння потерпілої продовжила завдавати їй ударів та виривати волосся. Разом з тим суд бере до уваги, що конфлікт виник на ґрунті словесної сварки між ними, тривалість стаціонарного лікування потерпілої склала два дні, а також майновий стан обвинуваченої, яка працевлаштована в ЛМКП «Львівтеплоенерго», проте перебуває у відпустці по догляду за дитиною та має на утриманні двох дітей.

З урахуванням наведеного, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що справедливим і достатнім відшкодуванням моральної шкоди, завданої потерпілій, є сума 30 000 грн.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 10.07.2026 до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строком до 10.09.2026 включно. Строк дії цієї ухвали сплив, до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу сторони не зверталися, підстави для його застосування до набрання вироком законної сили відсутні.

Керуючись ст. ст. 128, 129, 368-371, 373, 374, 376 КПК України,

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.122 КК України та призначити їй покарання – 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 в період іспитового строку обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч.1 ст.165 Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 37 946 (тридцять сім тисяч дев`ятсот сорок шість) грн 00 коп на відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп на відшкодування моральної шкоди.

Речові докази:

- диск DVD-R з відеофайлами за 28.06.2026 (ch01–ch15), диск DVD-R з відеозаписом інтегрованої системи «Безпечне Місто» «П_О_Джорджа_Вашингтона_13_Шафарика_P168-V153_20260628193458-20260628194459», які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, – залишити при таких;

- аудіозапис телефонного дзвінка на лінію «102», який зберігається в матеріалах кримінального провадження, – залишити при таких.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченій та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_8