Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №463/5640/25 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/5640/25

Провадження № 2/463/211/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Жовніра Г.Б.

з участю секретаря судового засідання Патуляк Х.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особистої приватної власності на квартиру, -

в с т а н о в и в:

позивач звернулася до суду із позовом до відповідача, у якому просить визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1 .

Позов мотивує тим, що 27 січня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено шлюб, актовий запис N?114, згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 виданим Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 27 січня 2018 року. Від шлюбу Сторони мають дві дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 від 25.01.2019 року та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_3 від 22.12.2020 року. Спільні діти на даний час проживають разом із матір?ю ОСОБА_1 за адресою її реєстрації: АДРЕСА_2 .

В січні 2025 року Позивач подала до Личаківського районного суду м.Львова позов про розірвання шлюбу із Відповідачем (справа N?463/663/25). В період перебування у шлюбі Сторони придбали за спільні кошти квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири посвідченого 16.12.2020 року приватним нотаріусом ЛМНО Скречко М.М. та зареєстрованого в реєстрі за N?1130. Право власності зареєстровано за Відповідачем, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно N?411815970 від 06.02.2025 року. Згідно довідки про оціночну вартість об?єкта нерухомості від 19.06.2025 року вартість квартири АДРЕСА_1 становить 2781882,32 гривень.

На даний час Відповідач одноособово користується спільною квартирою та не згідний щодо визнання за Позивачем права власності на частку спірної квартиру. З урахуванням того, що всі документи щодо набуття права власності на вказане майно було оформлено на відповідача, з метою захисту прав та інтересів ОСОБА_1 , остання була змушена звернутись із вищезазначеним позовом до суду.

Ухвалою судді від 01.07.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Визначено відповідачу строк для подання відзиву.

23.10.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

22.01.2026 через систему «Електронний суд» надійшов зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особистої приватної власності на квартиру.

У зустрічному позові зазначено, що у 2015 році, до укладення шлюбу з відповідачкою, позивач отримав статус постійного резидента США та виїхав на постійне місце проживання до США, де йому було оформлено карту постійного резидента строком до 23.10.2025 року. Після укладення у 2017 році шлюбу сторони домовилися, що позивач продовжить проживати та працювати у США, а також оформить документи для возз`єднання сім`ї та подальшого переїзду відповідачки до США. Позивач надалі проживав і працював у США, періодично приїжджаючи в Україну, тоді як відповідачка з дітьми проживала в Україні. У березні 2020 року позивач за рахунок власних коштів, які, за його твердженням, були заощаджені ним до шлюбу, у тому числі під час роботи у США, вирішив придбати однокімнатну квартиру в новобудові по АДРЕСА_3 . 19.03.2020 року між ним та ПП «ТРАКТ-ПЛЮС» в особі повіреного – ТОВ «ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ «НОВАБУДОВА» – укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна щодо квартири проектний №209, орієнтовною площею 43,15 кв.м, за ціною 690 400 грн. Позивач зазначає, що відповідно до умов договору забезпечувальний платіж у вказаному розмірі мав бути внесений до укладення основного договору. Як зазначено у зустрічному позові, частину коштів позивач сплатив особисто 16.03.2020, 19.03.2020 та 15.06.2020, а після його виїзду з України решту платежів здійснила його мати – ОСОБА_6 . 19.12.2020 року основний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 було укладено від імені позивача його матір`ю на підставі довіреності. При цьому, за твердженням позивача, на момент укладення основного договору розрахунки за квартиру вже були проведені. Позивач стверджує, що квартира придбана виключно за його особисті кошти, які були заощаджені до шлюбу, а відповідачка участі у її придбанні не брала та коштів для її придбання не надавала. На підтвердження цього він посилається, зокрема, на відомості про отримані у США доходи у 2015–2017 роках, загальний розмір яких, за його твердженням, становив 59 591 долар США. Також зазначає, що ремонт квартири, придбання будівельних матеріалів та меблів здійснювалися ним та його батьками за власні кошти. Зазначає, що спірна квартира не призначалася для спільного проживання подружжя, оскільки сторони в ній ніколи не проживали. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році позивач залишив роботу у США, переїхав до Польщі та проживав там разом із дружиною і дітьми. 28.10.2022 року подружжя придбало у Польщі частину будинку у рівних частках. Позивач вказує, що хоча кошти на її придбання надав він, цей об`єкт сторони вважали спільним майном подружжя. Іншого майна за спільні кошти, за його твердженням, подружжя не набувало. Посилаючись на те, що при придбанні спірної квартири спільні кошти подружжя не використовувалися, позивач просить визнати її його особистою приватною власністю.

16.02.2026 представником позивача за первісним позовом ОСОБА_2 подано відзив на зустрічну позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні зустрічного позову. Зазначила, що твердження позивача за зустрічним позовом про придбання спірної квартири за його особисті кошти, накопичені у 2015–2017 роках, та відсутність наміру використовувати її для проживання сім`ї не відповідають дійсності. Вказала, що після реєстрації шлюбу сторони проживали в орендованому житлі або у батьків відповідачки, яка з 2019 по 2023 роки перебувала у декретній відпустці та відпустці по догляду за дітьми. На момент придбання квартири сторони мали двох малолітніх дітей. Зазначила, що відповідачка двічі була присутня у нотаріуса та надала письмову згоду на придбання квартири, про що позивач був обізнаний. Стверджувала, що після придбання квартири сторони спільно робили в ній ремонт, обирали меблі, побутову техніку та планували спільне проживання. У період вересня–листопада 2021 року сторони проживали у спірній квартирі разом, а після повернення позивача до США відповідачка проживала там із дітьми до лютого 2022 року. Після початку повномасштабного вторгнення сторони разом перебували у Польщі, де також придбали житло. Після конфлікту та вчинення позивачем домашнього насильства відповідачка разом із дітьми повернулася в Україну, після чого позивач повідомив про передачу спірної квартири в оренду та вимагав забрати особисті речі. Також зазначила, що відповідачка постійно неофіційно працювала та утримувала себе і дітей, тоді як позивач переконував її, що накопичує кошти для придбання спільного житла. На думку представника, посилання позивача на доходи, отримані у 2015–2017 роках, не підтверджують наявності у нього достатніх особистих коштів для придбання квартири, оскільки не подано доказів фактичного заощадження та використання саме цих коштів на її придбання, зокрема банківських виписок чи відомостей про переказ коштів. Вважає, що спірна квартира придбана сторонами під час шлюбу та спільного проживання, за наявності спільного бюджету, а ремонт здійснювався за спільні кошти. Зазначила, що позивач не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу, а сама наявність у нього особистих коштів не доводить їх використання для придбання спірної квартири.

Ухвалою суду із занесенням в протокол судового засідання від 19.02.2026 судом прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву та ухвалено повернутись до стадії підготовчого провадження у справі.

09.03.2026 представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_7 подано клопотання про приєднання доказів. Просить приєднати до матеріалів справи копії апостильованих та перекладених українською мовою витягів про заробітну плату та доходи ОСОБА_3 за 2015-2017 роки; копію Нотаріального акту – Договору продажу, вчиненого 28 жовтня 2022 року з перекладом українською мовою.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивачка, допитана в судовому засіданні як свідок, пояснила, що сторони почали спільно проживати у січні 2018 року. У період шлюбу відповідач тривалий час перебував у США, де працював. У березні 2020 року сторони спільно обрали квартиру на АДРЕСА_3 та внесли перший платіж за неї у розмірі близько 200 000 грн. Квартиру було оформлено на відповідача, а її вартість сплачувалась частинами до грудня 2020 року. За її словами, кошти на придбання квартири набувалися поступово під час шлюбу, переважно за рахунок заробітків відповідача у США, а також її доходів від продажу речей онлайн. На момент укладення шлюбу значних заощаджень у відповідача, достатніх для придбання квартири, не було.

Пояснила, що у період шлюбу займалася вихованням дітей та забезпеченням добробуту сім`ї, двічі перебувала у декретній відпустці, при цьому також мала власні доходи. У спірній квартирі сторони спільно проживали з вересня до кінця листопада 2021 року, після чого відповідач виїхав до США. Після початку повномасштабного вторгнення вона з дітьми виїхала до Польщі, де сторони близько дев`яти місяців проживали разом. У жовтні 2022 року сторони придбали житло у Польщі та оформили його як спільну сумісну власність. У кінці листопада 2022 року вона з дітьми повернулася в Україну та з того часу проживає у батьків.

Також пояснила, що після початку війни у спірній квартирі проживали інші особи, а в подальшому квартира здавалась в оренду, чим займався батько відповідача. Вона здійснювала оплату комунальних платежів. З листопада 2023 року звернулася до суду із заявою про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей. У квітні 2025 року шлюб між сторонами розірвано за її позовом. Про звернення відповідача до суду з позовом про встановлення режиму окремого проживання дізналася згодом та не заперечувала проти такого позову.

Представник позивачки позовні вимоги підтримала. Зазначила, що спірна квартира придбана під час шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю сторін. Вказала, що доказів наявності у відповідача на момент укладення шлюбу власних заощаджень, достатніх для придбання квартири, не надано, а обов`язок доведення протилежного покладається на відповідача. Не заперечувала, що у період шлюбу позивачка отримувала менші доходи, ніж відповідач, оскільки двічі перебувала у декретній відпустці та займалася вихованням спільних дітей у періоди тривалого перебування відповідача за кордоном.

Представник відповідача первісні позовні вимоги заперечив, зустрічний позов підтримав. Пояснив, що на момент реєстрації шлюбу відповідач мав достатньо коштів для придбання у подальшому спірної квартири, що, на його думку, підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками щодо його доходів у США за період з грудня 2015 року до кінця 2017 року на загальну суму 59 591 дол. США. Заперечив пояснення позивачки щодо залучення для придбання квартири коштів, позичених у третіх осіб, зазначивши, що квартира придбана за особисті кошти відповідача. Вважає, що позивачкою не доведено придбання спірної квартири за спільні кошти подружжя. Водночас не заперечив, що квартира у Республіці Польща була придбана за спільні кошти подружжя.

Відповідач у режимі відеоконференції пояснив, що у 2015 році отримав право на постійне проживання у США та виїхав туди, де протягом 13 місяців працював. У подальшому періодично перебував у США та Україні, працював у США, а в Україні – періодично таксистом. Зазначив, що до реєстрації шлюбу мав заощадження, розмір яких, з урахуванням коштів від продажу магазину, становив близько 30 000 дол. США. Пояснив, що після реєстрації шлюбу у січні 2018 року протягом певного часу перебував в Україні, а надалі виїжджав до США, де працював. У період шлюбу позивачка не працювала, перебувала у декретній відпустці та займалася вихованням дітей, отримуючи кошти державної допомоги. У березні 2020 року, після того як позивачка повідомила про другу вагітність, сторони вирішили придбати власне житло. Спірну квартиру на АДРЕСА_3 вони обирали спільно. Перший платіж за квартиру становив близько 7 000 дол. США, з яких 4 000 дол. були його коштами, а 3 000 дол. подарував батько. Подальші платежі від його імені здійснювала мати за дорученням. Також для придбання квартири були використані належні йому 10 000 дол. США, які зберігалися у матері та були отримані ним від продажу місця торгівлі та товару на «Радіоринку» у Львові. Заперечив, що кошти на придбання квартири позичалися у третіх осіб. Зазначив, що після придбання квартири його батько за власні кошти придбав будівельні матеріали та разом із ним здійснював ремонт. Позивачка та її батьки участі у ремонтних роботах не брали. З вересня по грудень 2021 року сторони проживали у спірній квартирі разом із дітьми. Щодо доходів у США за 2015–2017 роки пояснив, що зазначені у банківських виписках близько 59 000 дол. США є сукупним розміром доходів, а не заощадженнями, оскільки з цих коштів він оплачував проживання, харчування та інші витрати. Зазначив, що його витрати у США становили близько 1 000 дол. США на місяць. Після укладення шлюбу та витрат на весілля і весільну подорож у нього залишилося близько 4 000 дол. США. При цьому у період з січня 2018 року по грудень 2020 року він отримував у США регулярний дохід близько 3 000 дол. США на місяць. Пояснив, що спірну квартиру придбав за особисті кошти, плануючи використовувати її для проживання сім`ї та як інвестицію. Також зазначив, що у 2017 році придбав в Україні автомобіль вартістю близько 2 000 дол. США для роботи таксистом. Після початку повномасштабного вторгнення сторони певний час спільно проживали у Польщі, де 28 жовтня 2022 року придбали квартиру, яку оформили як спільну сумісну власність. При цьому відповідач зазначив, що кошти на її придбання були його особистими коштами. Після чергового конфлікту позивачка повернулася в Україну. Відповідач також зазначив, що протягом спільного проживання основні витрати сім`ї здійснювалися за рахунок його заробітків, оскільки позивачка, крім державної допомоги на дітей, доходу не отримувала.

Крім того, в ході судового розгляду заслухано покази свідків.

Свідок ОСОБА_8 , мати позивачки, пояснила, що спірна квартира була придбана сторонами під час шлюбу, при цьому вони спільно обирали житло, а його вартість сплачувалась у розстрочку. У період придбання квартири сторони проживали у неї у зв`язку з вагітністю доньки. Зазначила, що позивачка завжди мала власні заробітки, однак після народження дітей більше часу приділяла сім`ї. На момент одруження, зі слів матері відповідача, значних заощаджень у нього не було. Також пояснила, що після укладення договору сторони відкладали кошти для подальшої оплати квартири, а частину платежів здійснювала мати відповідача, оскільки позивачка була вагітною другою дитиною та доглядала за малолітньою дитиною.

Свідок ОСОБА_9 , яка тривалий час є подругою позивачки та підтримувала дружні відносини з відповідачем, пояснила, що сторони мали намір виїхати до США, однак у зв`язку з народженням дітей вирішили придбати житло у Львові. Обставини придбання квартири їй відомі зі слів позивачки, яка повідомляла, що квартира придбана з розстроченням платежів та оплачувалась частинами у міру заробітку відповідача з метою спільного проживання сім`ї. Також зі слів позивачки їй відомо, що частину коштів на придбання квартири було позичено у членів родини. Свідок була у спірній квартирі та підтвердила, що вона використовувалась для проживання сім`ї сторін.

Свідок ОСОБА_10 , знайома зі сторонами та подруга позивачки з дитинства, пояснила, що після одруження сторони власного житла не мали та проживали в орендованих квартирах або у батьків позивачки. Спірну квартиру придбали після народження двох дітей для проживання сім`ї. Свідок неодноразово перебувала у квартирі та зазначила, що приміщення гардеробу було переобладнано у дитячу кімнату, а сама квартира використовувалась сторонами для спільного проживання понад один рік.

Свідок ОСОБА_6 , мати відповідача, яка з 23 листопада 2023 року проживає у США, пояснила, що до виїзду в США її син мав пасіку та два торгові місця на ринках, одне з яких продав, а кошти від іншого майна залишив їй для зберігання. На момент одруження у неї зберігалося близько 10 000 дол. США коштів сина, які в подальшому були використані для оплати спірної квартири. Перший внесок за квартиру у розмірі 4 000 дол. США сплатив відповідач, ще 3 000 дол. США надав його батько. Наступні платежі здійснювала вона з коштів сина, які зберігала. Останній платіж у грудні 2020 року здійснено із залишку коштів сина у розмірі близько 1 600 дол. США та ще 5 000 дол. США, які відповідач передав через знайомих. Зазначила, що загальна вартість квартири становила 24 740 дол. США. При цьому пояснила, що 10 000 дол. США, які вона зберігала на момент одруження, та 3 000 дол. США, надані батьком відповідача, були використані для її придбання, а решта вартості квартири, у розмірі 11 740 дол. США, була сплачена коштами відповідача. Свідок уточнила, що їй достовірно відомо про постійну роботу сина та накопичення ним зароблених коштів. Зі слів сина, його заробіток становив близько 2 000–3 000 дол. США на місяць. Свідок зазначила, що позивачка коштів на придбання квартири їй не передавала. Також пояснила, що позивачка та її родичі не брали участі у ремонтних роботах. Не заперечила, що сторони певний час спільно проживали у спірній квартирі під час приїздів відповідача із США.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, показання свідків, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно із ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 65 СК України передбачає, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

За змістом ст.ст. 68, 69 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. А, отже, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка зокрема є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Судом встановлено, що 27.01.2018 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис №114, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 (а.с.12).

За час шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , актовий запис № 157 (а.с. 13) та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , актовий запис № 2025 (а.с. 14).

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21.10.2024 року у справі №463/5906/24 позов ОСОБА_3 задоволено. Встановлено режим окремого проживання подружжя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які перебувають у шлюбі, зареєстрованому Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про що складено відповідний актовий запис №114. (а.с. 108-111).

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 04.04.2025 року у справі №463/663/25 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (а.с. 21-22).

Згідно попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.03.2020 укладеного між ТОВ «Девелоперська компанія «НОВОБУДОВА» та ОСОБА_3 сторони зобов`язались укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4 . Відповідно до даного договору сторони погодили, що Покупець зобов`язаний сплачувати Продавцю шляхом перерахунку на рахунок Повіреного Продавця грошові кошти, в якості оплати залишкової частини Забезпечувального платежу згідно графіку платежів відповідно 19.06.2020, 19.09.2020, 19.12.2020, 19.03.2021. (а.с. 75-84).

Під час перебування в шлюбі сторони придбали нерухоме майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , яка була зареєстровані на ім`я відповідача (а.с. 84-89). Відповідно до розділу 8. Заключних положень, даний договір укладений за згоди дружини покупця ОСОБА_1 . (а.с. 88).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно від 06.02.2025 підстава виникнення права власності на житлове приміщення площею 43,5 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 є договір купівлі-продажу, серія та номер: 1130, від 16.12.2020 виданим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Скречко М.М. (а.с.23).

Враховуючи наведені вище вимоги СК України, законом встановлено презумпцію спільності майна подружжя, набутого за час шлюбу. Для спростування такої презумпції та визнання майна особистою приватною власністю одного з подружжя необхідно довести, що воно хоча і набуте у період шлюбу, однак придбане саме за особисті кошти одного з подружжя.

При цьому сам по собі факт отримання одним із подружжя доходів до укладення шлюбу не є безумовним доказом того, що саме ці кошти були збережені до моменту придбання майна та використані для його придбання. Необхідним є встановлення не лише джерела походження коштів, а й факту їх збереження та використання саме для набуття спірного майна.

Судом встановлено, що шлюб між сторонами укладено 27.01.2018 року, тоді як попередній договір щодо придбання спірної квартири укладено у березні 2020 року, а основний договір купівлі-продажу квартири укладено 16.12.2020 року, тобто більше ніж через два роки після реєстрації шлюбу сторін.

При цьому з умов попереднього договору вбачається, що оплата вартості квартири здійснювалася не одноразово, а частинами відповідно до погодженого сторонами графіка платежів. Отже, придбання квартири було тривалим у часі, що ставить під сумнів наявність всіх необхідних коштів, на момент укладення попереднього договору.

Суд враховує, що відповідач посилається на наявність у нього до укладення шлюбу особистих коштів, отриманих ним від роботи у США, а також від продажу торгового місця та майна, які, за його твердженням, були збережені та в подальшому використані для придбання квартири.

Разом з тим, на підтвердження отримання ним доходів у США за 2015–2017 роки відповідачем подано відповідні документи. Однак зазначені документи підтверджують саме отримання доходу, а не факт збереження відповідної суми до моменту придбання квартири та використання саме цих коштів для її оплати.

Більше того, сам відповідач у судовому засіданні пояснив, що зазначені у банківських виписках близько 59 000 дол. США є сукупним розміром його доходів, а не заощадженнями, оскільки з цих коштів він оплачував проживання, харчування та інші витрати у США. Також відповідач пояснив, що після укладення шлюбу у нього залишилося близько 4 000 дол. США, а у період з січня 2018 року по грудень 2020 року він продовжував отримувати регулярний дохід у США близько 3 000 дол. США на місяць.

Таким чином, наведені самим відповідачем обставини свідчать про те, що кошти, які ним отримувалися у період шлюбу, також могли бути джерелом фінансування придбання квартири, тоді як належних та допустимих доказів розмежування таких коштів та коштів, які були набуті ним до шлюбу і нібито збережені до моменту придбання квартири, суду не надано.

Суд також бере до уваги показання свідка ОСОБА_6 , матері відповідача, яка пояснила, що на момент одруження у неї зберігалося близько 10 000 дол. США коштів сина, які у подальшому були використані для придбання квартири, а також що частина коштів на її придбання була надана батьком відповідача та частина коштів надходила від самого відповідача.

Разом з тим, такі показання самі по собі не підтверджують у достатній мірі джерело походження усієї суми коштів, сплаченої за квартиру, а також безперервність їх збереження від моменту укладення шлюбу до моменту здійснення відповідних платежів. Зокрема, свідок не навела об`єктивних даних щодо того, коли саме, у який спосіб та в якій сумі відповідач передав їй кошти для зберігання, а також не надала пояснень, які б дозволяли достовірно встановити, що всі кошти, використані нею для оплати квартири, були набуті відповідачем саме до шлюбу.

При цьому твердження свідка про те, що загальна вартість квартири становила 24 740 дол. США, а 10 000 дол. США коштів, які зберігалися у неї на момент одруження, та 3 000 дол. США, надані батьком відповідача, були використані для її придбання, не свідчить про те, що решта коштів у розмірі 11 740 дол. США також були набуті відповідачем до шлюбу. Навпаки, з пояснень самого відповідача вбачається, що у період після укладення шлюбу він продовжував працювати у США та отримував регулярний дохід.

Не є достатнім доказом особистого характеру коштів і посилання відповідача на те, що ремонт квартири здійснювався ним та його батьками за їхні кошти, оскільки питання джерела фінансування ремонтних робіт не є тотожним питанню джерела фінансування придбання квартири.

Водночас суд встановив, що спірна квартира була обрана сторонами у період шлюбу спільно. Сам відповідач у судовому засіданні підтвердив, що сторони спільно обирали квартиру та що придбання житла було пов`язане з необхідністю забезпечення сім`ї житлом після повідомлення позивачкою про другу вагітність. Після придбання квартири сторони спільно проживали у ній разом із дітьми у 2021 році.

Крім того, відповідно до умов договору купівлі-продажу квартира придбавалася за згодою дружини покупця ОСОБА_1 , що також свідчить про її обізнаність щодо придбання майна у період шлюбу та характер відповідних правовідносин.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що спірна квартира не була призначена для спільного проживання подружжя. Такі доводи спростовуються як поясненнями самої позивачки, так і показаннями свідків, а також, що є істотним, поясненнями самого відповідача, який підтвердив, що після придбання квартири сторони проживали у ній разом із дітьми у 2021 році. Отже, квартира фактично використовувалася як житло сім`ї.

Той факт, що у період шлюбу основний дохід отримував відповідач, а позивачка переважно займалася доглядом та вихованням дітей, сам по собі не впливає на правовий режим набутого у шлюбі майна. Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них з поважної причини не мав самостійного заробітку (доходу), зокрема у зв`язку з веденням домашнього господарства та доглядом за дітьми.

У даному випадку позивачка у період придбання квартири перебувала у шлюбі з відповідачем, здійснювала догляд за спільними дітьми, а квартира була придбана під час шлюбу та використовувалась для потреб сім`ї. Відсутність у позивачки доходу, співмірного з доходами відповідача, не свідчить про відсутність її права на частку у спільному майні подружжя.

Суд також враховує, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21.10.2024 року у справі №463/5906/24 встановлено режим окремого проживання подружжя. Однак зазначене рішення не має наслідком зміни правового режиму майна, набутого сторонами до встановлення такого режиму, та не спростовує презумпції спільності квартири, яка була придбана у 2020 році.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт придбання спірної квартири виключно за його особисті кошти, які належали йому до шлюбу. Сам факт отримання ним доходів до укладення шлюбу не підтверджує, що саме ці кошти були збережені та використані для придбання спірного майна.

Натомість встановлені судом обставини свідчать про те, що квартира була придбана сторонами у період шлюбу, платежі за неї здійснювалися протягом тривалого часу, у тому числі після укладення шлюбу, квартира була обрана сторонами спільно та в подальшому використовувалася для проживання сім`ї.

За таких обставин суд вважає, що спірна квартира відповідно до ст. 60 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Верховний Суд зазначає, що тлумачення статті 60 СК України дозволяє зробити висновок, що законом встановлено про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів наявності між сторонами домовленості щодо іншого розміру часток, укладення шлюбного договору або інших обставин, які відповідно до закону є підставою для відступлення від принципу рівності часток, судом не встановлено.

Отже, квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у зв`язку з чим за кожним із них підлягає визнанню право власності на 1/2 ідеальну частину вказаної квартири.

З урахуванням наведеного первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання спірної квартири його особистою приватною власністю слід відмовити.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Судом встановлено, що судовий збір у розмірі 9 084,00 грн підтверджується квитанцією № 0833-9925-6688-3087 від 19.06.2025.

Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн підтверджуються договором про надання правничої допомоги № 15/01 та квитанцією до прибуткового касового ордера № 5 від 07.02.2025.

Іншою стороною заперечень щодо заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також клопотання про їх зменшення не подано. Доказів неспівмірності заявлених витрат із складністю справи, обсягом наданих послуг, витраченим адвокатом часом чи іншими обставинами, визначеними частиною четвертою статті 137 ЦПК України, суду не надано.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що понесення витрат на сплату судового збору та професійну правничу допомогу підтверджено належними доказами, у зв`язку з чим такі витрати підлягають розподілу відповідно до вимог статей 133, 137, 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76–81, 89, 141, 259, 263–265, 268 ЦПК України, ст.ст. 57, 60, 61, 65, 68–70 СК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя – задоволити.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання квартири особистою приватною власністю – відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 19084,00 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 08 жовтня 2026 року.

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_7 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП – НОМЕР_8 .

Суддя Г.Б. Жовнір