Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №461/7462/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7462/26

Провадження №3/461/2601/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Львів

Суддя Галицького районного суду м.Львова Мисько Х.М., представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Чернянського Р.І розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1№769370 від 12.09.2026 року, водій ОСОБА_1 12.09.2025 року о 00 год. 12 хв. у м.Львові на вул. Куліша, 1, керував транспортним засобом «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка хода, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі відмовився, чим, на думку працівників Управління патрульної поліції у Львівській області, порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, відтак, його дії кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце проведення судового засідання.

Відтак, суд відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП вважає за можливе провести розгляд справ за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

Представник особи, яка притягується до адміністративної ОСОБА_1 – адвокат Чернянський Р.І. у судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі про притягнення його довірителя до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Вказане клопотання аргументував тим, що зміст протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та доданого до нього відеозапису не містять належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Вказує, що 11.09.2026 року ОСОБА_1 виїхав з дому та поїхав у м.Львів по справах , за кермом його транспортного засобу був водій ОСОБА_2 . Близько 23 год 30 хв. вони рухались на вул. Куліша у м. Львові, де їхній автомобіль було зупинено працівниками поліції та РТЦК та СП, і після перевірки військово — облікових документів, попросили водія ОСОБА_3 прохати з ними для уточнення військово — облікових даних, а ОСОБА_1 залишився стояти на тротуарі біля свого автомобіля. Вказує, що двигун автомобіля не працював, а за кермом ОСОБА_1 не знаходився, відтак на прохання працівників поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився. Стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення не може вважатись належним та допустимим доказом у справі,оскільки при його складанні не були дотриманні вимоги ст.254 КУпАП та порушені законні права особи на захист,тому просить суд адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши думку представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Черненського Р.І., дослідивши матеріали адміністративної справи у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не доведена з таких підстав.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, підлягають з`ясуванню усі обставини справи, в тому числі чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясування інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається саме на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, на водія покладено обов`язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування транспортними засобами особами в стані сп`яніння.

Отже, при наявності у особи яка керувала транспортним засобом ознак алкогольного сп`яніння, як і відмова такої особи від проходження медичного огляду на стан сп`яніння є підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. Обов`язок проходження особами огляду на стан сп`яніння, покладається на осіб, які керували транспортними засобами з явними ознаками сп`яніння.

Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про здійснення адміністративного правопорушення. Кодекс України про адміністративні правопорушення, а саме ст. 256 детально регламентує питання, що пов`язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення. Також ці питання врегульовані і галузевими Нормативно-правовим актами, органу які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, вданому випадку Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року №1395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853.

Відповідно до положень ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до положень ст. 255 КУпАП, складання протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП, віднесено до компетенції органів внутрішніх справ (Національної поліції), які на виконання вимог ст. 256 КУпАП, повинні перевірити та зазначити в протоколі відомості, необхідні для вирішення справи.

Згідно із роз`ясненнями п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2003 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18, судам при розгляді справ необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП.

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР №769370 від 12.09.2026 року, водій ОСОБА_1 ,12.09.2025 року о 00 год. 12 хв. у м.Львові на вул. Куліша, 1, керував транспортним засобом марки «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка хода, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі відмовився, чим, на думку працівників Управління патрульної поліції у Львівській області, порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, відтак, його дії кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п. 3 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно із частинами 2, 3, 4 статті 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Крім того, пунктом 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 (далі Інструкція-2), передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно з вимогами стст.31,40 Закону України «Про Національну поліцію», Наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 03 лютого 2016 року №100, яким затверджено «Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ відеозаписів з них» та Наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «Про порядок зберігання, використання відеозапису та відеореєстраторів патрульних» від 24 листопада 2015 року №14/1, кожному патрульному поліцейському видається нагрудна відеокамера, вказаними актами передбачено також порядок її використання.

Враховуючи те, що відеозаписи, долучені до матеріалів справи, продовжуються тривалий час, суд вважає, що доданий до протоколу про адміністративне правопорушення DVD-диск із відеозаписами зі службового відеореєстратора та службової нагрудної камери є належним доказом у справі.

Крім того, відеозапис здійснено працівниками поліції на підставі п.1 ст.40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення. На переконання суду, вказаний відеозапис має високу інформативність, безсторонній характер, позбавлений упередження та суб`єктивного ставлення, надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і береться судом до уваги, оскільки, виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Так, судом переглянуто усі відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції та відеореєстратора, які складаються з декількох окремих файлів, на яких зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 .

Зокрема, з відеозапису вбачається, що на момент прибуття працівників поліції за кермом транспортного засобу ніхто не знаходиться, він перебуває у нерухомому стані, з вимкненим двигуном, а ОСОБА_1 стоїть поряд з автомобілем на тротуарі. При цьому відеозаписи також не відображають руху транспортного засобу, а тому фактично не доведено, що автомобіль марки «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 взагалі рухався.

Також на відеозаписі не зафіксовано моменту, коли ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу, здійснював його рух, запускав двигун або виконував будь-які інші дії, які б безпосередньо свідчили про виконання ним функцій водія.

Суд звертає увагу, що факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а саме автомобіля марки «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 , взагалі не підтверджується відеозаписом, на яку зафіксовано лише спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, а його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп“яніння на місці виявлення автомобіля з посланням на те, що він керував транспортним засобом, а за кермом знаходився його водій.

Так, зафіксована на відеозаписі обстановка об`єктивно узгоджується з поясненнями ОСОБА_1 про те, що на момент спілкування з працівниками поліції він знаходився біля автомобіля, а не керував ним.

При цьому, суд звертає увагу, що сам факт перебування особи поруч із транспортним засобом не є тотожним факту керування цим транспортним засобом.

Також, сам по собі факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду не може автоматично свідчити про те, що безпосередньо перед цим така особа керувала транспортним засобом, оскільки предметом доказування у справі є не лише факт відмови, а й усі передбачені законом елементи складу адміністративного правопорушення.

Більше того, у разі коли відеозапис, який мав би об`єктивно фіксувати обставини події, не підтверджує керування транспортним засобом, а зафіксована на ньому ситуація не відповідає викладеним у протоколі обставинам, суд зобов`язаний надати цьому доказу належну оцінку, а не виходити виключно зі змісту протоколу.

Крім того, суд погоджується із доводами сторони захисту, що письмове направлення на огляд з метою виявлення стану сп`яніння ОСОБА_1 не вручалось, та відомості зазначені у направлення працівниками поліції не відповідають обставинам події, відображеним на відеозаписі. Отже, саме письмове направлення на огляд водія з метою виявлення стану сп`яніння було складене після зупинки водія та не було вручено до моменту складення протоколу. Так, на долучених до справи відеозаписах, де відображено події складення протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками поліції було складено протокол за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння до моменту вручення йому направлення на огляду з метою виявлення алкогольного сп`яніння.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є саме фактичні дані, на підставі яких можна встановити наявність правопорушення та винність особи. Тому припущення працівника поліції, суб`єктивне сприйняття ним ситуації або неконкретизоване твердження про керування не можуть підміняти собою належні докази.

При цьому судом не встановлено інших об`єктивних доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом безпосередньо перед спілкуванням із працівниками поліції.

Зокрема, матеріали справи не містять належних та достатніх даних про те, що ОСОБА_1 був зупинений саме під час руху транспортного засобу, що працівники поліції особисто спостерігали факт його керування, або що такий факт підтверджується показаннями незацікавлених свідків, відеозаписом чи іншими об`єктивними матеріалами.

Таким чином, суд приходить до переконання, що обов`язковий елемент об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, — факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом — належними та допустимими доказами не підтверджений.

Саме відсутність доказів керування унеможливлює висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд наголошує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності є формою державного примусу, а тому воно можливе лише за умови, що всі елементи складу правопорушення встановлені поза розумним сумнівом на підставі належних, допустимих та достатніх доказів.

Наявність сумніву саме щодо факту керування не є другорядною чи формальною обставиною, оскільки без встановлення факту керування відсутня сама юридична передумова виникнення обов`язку водія проходити огляд на стан сп`яніння в порядку, передбаченому ст. 266 КУпАП та відповідною Інструкцією.

Тому відмова ОСОБА_1 від огляду за встановлених судом обставин не може бути самостійною та достатньою підставою для його притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, в даному випадку на працівників поліції.

Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь.

Вищевикладене свідчить про те, що працівниками поліції не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, у тому числі і закріпленої у статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Частиною 3 статті 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на те, що в ході судового розгляду не встановлено та належними доказами не підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, суд приходить до висновку про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись статтями 7, 9, 245, 247, 251, 252, 266, 268, 280, 283, 284 КУпАП, статтею 62 Конституції України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України – закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Мисько Х.М.