Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №943/1572/26 — Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/1572/26

Провадження № 2/943/1557/2026

08 жовтня 2026 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області у складі судді Коса І.Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в м. Буську цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

позивач ТОВ «Новий Колектор», через представника за довіреністю Таранущенко К.В., звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 18.02.2026 року між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №105556354 у формі електронного документа з використанням електронного підпису відповідача. Зокрема, вказаний кредитний договір у електронній формі було укладено із використанням електронного підпису за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, згідно якого відповідач отримав у первісного кредитора грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн., шляхом перерахування позивачем коштів на банківську картку відповідача за № НОМЕР_1 , строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,9% від суми кредиту за кожен день його користування та комісії у розмірі 7,4% від суми кредиту, які він зобов`язався повернути, сплатити відсотки за користування отриманими кредитними коштами та комісію. Проте, відповідач не виконав належним чином своїх кредитних зобов`язань перед первісним кредитором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку відповідач добровільно не сплачує, зокрема, станом на 13.08.2026 року, загальна сума заборгованості становить розмір 25029,71 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту в сумі 10000 грн., за відсотками в розмірі 4849,71 грн., за комісією в сумі 5180 грн. та штраф у розмірі 5000 грн. Крім того, згідно Договору факторингу №МТ-260626-1 від 26.06.2026 року первісний кредитор ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило право вимоги вищевказаної заборгованості за цим кредитом згідно акту приймання-передачі Реєстру боржників за цим договором на користь позивача ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», до якого перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_2 за Кредитним договором №105556354 від 18.02.2026 року на загальну суму заборгованості в розмірі 25 029,71 грн. Оскільки відповідач добровільно не погашає вказану заборгованість за кредитом, що стало приводом для звернення позивача до суду із цим позовом про стягнення заборгованості в розмірі 25 029,71 грн. Крім того, представник позивача просить стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати на загальну суму 2885,78 грн., зокрема, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та 223,38 грн. витрат, понесених позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.

Ухвалою судді від 04.09.2026 року, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, який не є підприємцем, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач ОСОБА_1 своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву в установлений судом строк та спосіб не скористався.

Ураховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із таких мотивів.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до приписів ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статей 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Крім того, в силу приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 629, 525, 612, 611 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Згідно частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Судом встановлено, що 18 лютого 2026 року між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір споживчого кредиту №105556354, згідно якого відповідач отримав у первісного кредитора шляхом перерахунку грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн., строком на 360 днів, зі сплатою стандартної процентної ставки у розмірі 0,90% на день за користування цим кредитом, а також зі сплатою комісії у розмірі 7,40% від суми кредиту, що їх відповідач зобов`язався повернути та сплатити вказані проценти за користування цим кредитом та одноразово комісію за видачу вказаного кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» вищевказаний договір укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором (абзац другий ч. 1 ст. 12 цього Закону).

Так, на виконання зазначених вище вимог законодавства, відповідачем ОСОБА_1 було використано електронний підпис із одноразовим ідентифікатором «622846», введеного ним 18 лютого 2026 року о 14:20:42 год. за допомогою мобільного телефону НОМЕР_2 , для підписання Кредитного договору №105556354 від 18.02.2026.

Як слідує із матеріалів справи, що 16.02.2025 року первісний кредитор ТОВ «МІЛОАН» виконало взяті на себе зобов`язання за вищевказаним кредитним договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного Кредитного договору №105556354 від 18.02.2026, шляхом перерахування грошових коштів відповідачу ОСОБА_1 у розмірі 10 000,00 грн. на його банківську картку MASTERCARD НОМЕР_1 , вказану ним під час укладення вказаного кредитного договору, що підтверджується платіжним дорученням №115913530 від 18.02.2026.

Натомість, відповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитом не виконав. Зокрема, як убачається із наявного у матеріалах справи Довідки про розмір простроченої заборгованості за Кредитним договором №115913530 від 18.02.2026 року, що відповідачем ОСОБА_1 така не погашена та станом на 06.08.2026 року становить загальну суму в розмірі в сумі 25 029,71 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту в сумі 10000 грн., за відсотками в розмірі 4849,71 грн., за комісією в сумі 5180 грн. та штраф у розмірі 5000 грн.

Разом із тим, як убачається із матеріалів справи, що згідно Договору факторингу №МТ-260626-1 від 26.06.2026 року первісний кредитор ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги вищевказаної заборгованості на користь позивача ТОВ «Новий Колектор», де згідно Реєстру боржників №1 від 26.06.2026 року в електронному вигляді до цього Договору факторингу №МТ-260626-1, до позивача ТОВ «Новий Колектор» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 (номер у реєстрі боржників - 1504) за вищевказаним Кредитним договором на загальну суму заборгованості в розмірі 25 029,71 грн.

При цьому, відповідачем не надано до суду доказів, які би спростовували наданий розрахунок заборгованості перед позивачем ТОВ «Новий Колектор», як новим кредитором у грошовому зобов`язанні відповідача, яким також не доведено належними доказами про відсутність такої заборгованості перед позивачем чи попереднім кредитором ТОВ «МІЛОАН», як і не надходило від нього контррозрахунку спірної заборгованості.

За відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем та погашення ним такої заборгованості, суд вважає доведеним факт наявності заборгованості останнього перед позивачем на загальну суму в розмірі 20 029,71 грн., чого відповідач не спростував, що є заборгованістю за простроченим тілом кредиту, нарахованими процентами за користування кредитом та комісією за видачу кредитних коштів, що підлягають стягненню із відповідача на користь позивача саме в цій частині.

Разом із тим, суд вважає, що не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення із відповідача на користь позивача простроченої заборгованості за штрафом згідно Кредитного договору №115913530 від 18.02.2026 року в розмірі 5000 грн., виходячи із таких мотивів.

Відповідно до положень статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Як убачається із матеріалів справи, що згідно долученої до позовної заяви Довідки-розрахунку про стан заборгованості за Кредитним договором №115913530 від 18.02.2026 року слідує, що представником позивача при нарахуванні загальної суми заборгованості позичальника ОСОБА_1 по вищевказаному кредитному договору, серед іншого, нараховано прострочену заборгованість за штрафом у розмірі 5000 грн., що суперечить п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, в силу якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 21 січня 2025 року справа №751/3052/23 виснував, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, зважаючи на запровадження 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану, що на сьогодні не припинений та не скасований, а кредитний договір укладено під час дії воєнного стану (18.02.2026), а тому заявлена вимога про стягнення із відповідача на користь позивача простроченої заборгованості за штрафом на підставі Кредитного договору №115913530 від 18.02.2026 року в розмірі 5000 грн., нарахованих під час дії воєнного стану, є незаконною та не може бути стягнута.

Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 20 029,71 грн., що є заборгованістю за тілом кредиту, нарахованими відсотками та комісією, чого відповідач не спростував.

Разом із тим, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн., що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становитиме 2 130,55 грн. (20029,71/25029,71х2662,40).

Окрім того, згідно п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Так, позивачем при поданні позову до суду понесені витрати на поштове відправлення процесуальних документів відповідачу ОСОБА_1 у розмірі 223,38 грн, що підтверджується наданою суду квитанцією №2197782 від 13.08.2026. Відтак, суд вважає, що із відповідача на користь позивача підлягають стягненню поштові витрати, пов`язані з розглядом справи, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становитиме 178,76 грн. (20029,71/25029,71х223,38).

Ураховуючи викладене, та керуючись статтями 2, 4, 8, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 82, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість в сумі 5 616,49 грн. (п`ять тисяч шістсот шістнадцять гривень 49 копійок), судовий збір у розмірі 2130,55 грн. (дві тисячі сто тридцять гривень 55 копійок) та витрати, пов`язані з розглядом справи в сумі 178,76 грн. (сто сімдесять вісім гривень 76 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, оф. 601; код ЄДРПОУ 43170298).

Представник позивача: Таранущенко Катерина Василівна (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, оф. 601; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя: І. Б. Кос