Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №385/1376/26 — Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1376/26

Провадження № 2/385/716/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

01.10.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого-судді Венгрина М. В.,

секретар судового засідання Шевченко Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК«ЄАПБ» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідачки борг за Договором позики № 73764424 від 09.09.2024, що укладений між ТОВ«1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 у розмірі 12892,00 грн, з яких:4000,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 300,00 грн – заборгованість за процентами, 7992,00 грн – заборгованість за пенею, 600,00 грн - комісія за надання позики.

стислий виклад позиції сторін

В обґрунтування позову позивач покликався на те, що09.09.2024 між ТзОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 73764424 у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи з застосування електронного підпису та електронного підпису одоразовим ідентифікатором. За умовами договору, позикодавець зобов`язуєтсья передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

14 червня 2021 між ТзОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТзОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТзОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 42 від 24.01.2025 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 12892,00 грн, з яких 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 300,00 грн - сума заборгованості за процентами, 7992,00 грн - сума заборгованості за пенею, 600,00 грн - комісія за надання позики. Таким чином, відповідач, який не вносив кошти для погашення заборгованості за договором, має непогашену заборгованість перед ТОВ ФК «ЄАПБ» за договором позики № 73764424 в розмірі 12892,00 грн.

З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просив суд стягнути кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_1 правом подання відзиву не скористався.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її учасників до суду не надходило.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Представник позивача у позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

Ухвалою судді від 11.08.2026 відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання.

В судове засідання сторони не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового розгляду.

Представник позивача у позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення не подавав.

Суд вважав за можливим провести розгляд справи за відсутності сторін, оскільки позивач скористався своїм правом, згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, зазначивши в позовній заяві про розгляд справи за його відсутності, а відповідач, судова повістка якомувважається врученою 08.09.2026, про причини неявки не повідомив, будь яких заяв на адресу суду не подавав. Відповідно суд не вбачає перешкод в проведенні розгляду справи за відсутності сторін на підставі наявних в справі доказів, що відповідає вимогамст. 223 ЦПК України.

Оскільки відповідач, за умов належного повідомлення, відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання не з`явився, позивач, згідно поданої заяви, не заперечує проти винесення заочного рішення, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст. 280-282ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить таких висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Також судом при зазначенні дати ухвалення судового рішення застосовано висновок ОП ВС викладений у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 в якому вказано, що у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 1050 ЦК України визначає наслідки порушення договору позичальником. Так, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів

Судом встановлено, що 09.09.2024 між ТзОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 73764424, що підписаний електронними підписами, в тому числі позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора 48304. Відповідно до положень договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а прозичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів в день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Сума позики 4000,00 грн, строк позики – 30 днів, процентна ставка (фіксована) 0,25 % в день, комісія - 15,00 % від суми позики, що становить 600,00 грн. Дата надання позики 09.09.2024, дата повернення позики 08.10.2024, процентна ставка за понадстрокове користування позикою – 2,70 %, пеня 2,7 % в день, орієнтовна реальна річна процентна ставка 118617 %, орієнтовна загальна вартість позики 4900,00 грн. Якщо сума позики не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений строк позикодавець має право, у випадку невиконання позичальником умов цього договору, нараховувати пеню в розмірі визначеному п. 2 договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (п. 18).

В графі “реквізити сторін” вказана інформація - прізвище, ім`я по батькові клієнта ОСОБА_1 , його РНОКПП, реквізити паспорта, адреса, номер мобільного телефону НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 , адреса електронної пошти, а також електронний підпис одноразовим ідентифікатором 48304.

В додатку № 1 до Договору позики № 73764424 від 09.09.2024 «таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит», сторонами погоджено дату видачі кредиту – 09.09.2024, дату платежу 08.10.2024, кількість днів – 30, сума кредиту 4000,00 грн, реальна річна процентна ставка 1186,17 %, загальна вартість кредиту 4900,00 грн.

Підписання договору з додатком з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає Закону України «Про електронну комерцію».

З таких доказів, які суд вважає належними та допустимими, суд доходить висновку про укладення між сторонами кредитного договору, умови такого, враховуючи зазначену інформацію позичальницею при підписанні договору щодо паспортних даних, адреси, тощо, суд вважає, що така могла бути повідомленою лише ОСОБА_1 , а тому сумнівів в укладенні нею з ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», в суду немає.

З довідки від 07.07.2026, що видана ТОВ “ФК “Фінекспрес” вбачається, що такою підтверджено прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції — ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-018/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та завершення платіжної операції 09.09.2024, сума 4000,00 грн, отримувач Сівач Денис, ЕПЗ № НОМЕР_3 (а.с. 15).

Даний доказ, який суд вважає належним та допустимим, та який не спростований відповідачем, підтверджує перерахування суми позики на виконання умов договору.

14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21 (а.с. 19-22), відповідно до якого ТОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників згідно реєстру боржників.

Додатковою угодою № 7 від 13.06.2022 до договору факторингу № 14/06/21 встановлено умови автоматичної пролонгації - У випадку, якщо жодна зі сторін не направить письмового повідомлення про розірвання договору за місяць до закінчення строку його дії, цей договір автоматично продовжується на кожний наступний рік (а.с. 24).

Додатковою угодою № 47 від 24.01.2025 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 встановлено ціну продажу згідно реєстру боржників № 42 від 24.01.2025 – 3419043,99 грн (а.с. 25).

З акту прийому – передачі реєстру боржників № 42 від 24.01.2025 (а.с. 26) вбачається, що ТОВ ФК «ЄАПБ» прийняло, а ТОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передало реєстр боржників № 42 від 24.01.2025 кількістю 4965, після чого, з урахуванням п. 1.2 Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 42 від 24.01.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 73764424 від 09.09.2024 в сумі 12892,00 гривень, з яких 4000,00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 300,00 гривень сума заборгованості за відсотками, 7992,00грн– сума заборгованості за пенею, 600,00 грн - комісія (а.с. 28).

Відповідно до платіжної інструкції № 635 від 28.01.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило ТОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» 4344761,53 грн в якості плати за відступлення права вимоги згідно додаткової угоди № 47 від 24.01.2025 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 (а.с. 27).

Таким чином, вказаними доказами, які суд вважає належними і допустимими підтверджено факт набуття позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до відповідача за договором № 73764424 від 09.09.2024.

Суд при цьому зауважує, що згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. А у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Та вказує, що аргументів щодо недійсності правочинів стороною відповідача не заявлялось.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № 73764424 від 09.09.2024, що здійснений ТОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» станом на 06.07.2026 вбачається, що дата видачі кредиту 09.09.2024, сума – 4000,00 грн, процентна ставка - 0,25 %, пеня - 2,70 %, заборгованість: тіло кредиту 4000,00 грн, проценти нараховувались з 09.09.2024 по 08.10.2024 по 10,00 грн за день, всього 300,00 грн, з 09.10.2024 по 21.12.2024 нараховано по 108,00 грн за день пені, всього 7992,00 грн, комісія 600,00 грн. Надалі нарахування припинились.

Однак, з умов договору та графіку платежів вбачається, що кредит надано на 14 днів під 0,25 % на добу, 08.10.2024 відповідачка мала погасити кредит в сумі 4900,00 грн, з яких 4000,00 грн – тіло кредиту та 300,00 грн процентів, 600,00 грн комісія.

Відомостей про внесення відповідачем коштів на погашення платежів за договором позики суду не надано.

Суд, перевіривши розрахунок заборгованості погоджується з таким в частині заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією, які нараховані відповідно до умов договору.

Слід зазначити, що 10 червня 2017 року набув чинностіЗакон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим уЗаконі України «Про захист прав споживачів»текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»з набуттям чинностіЗакону України «Про споживче кредитування»залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другоюстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже,Закон України «Про споживче кредитування»передбачає право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст.1, ч. 2 ст.8, ч. 1 ст.1, ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосуванняст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту та обслуговування кредитної лінії існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між сторонами договором передбачено нарахування такої та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів.

Однак суд відхиляє розрахунок в частині нарахування пені.

Так, відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Обставина того, що в період з часу укладення кредитного договору між сторонами та по даний час в України діє воєнний стан є загальновідомою та доказуванню не підлягає.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

24 грудня 2023 року вступив в силу Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесені зміни до Закону «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Разом із тим, виник конфлікт між нормами пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування», за змістом якого через 30 днів після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дозволяється встановлення договірної відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, і пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з частинами 1, 2 стаття 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Таким чином, усі закони України, які є актами цивільного законодавства, повинні відповідати ЦК України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Відтак хоч Закон № 3498-IX від 22.11.2023 прийнятий пізніше, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Таким чином, ЦК України має вищу юридичну силу, тому до цих правовідносин підлягає застосуванню положення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, а тому відповідач звільняється від відповідальності у виді пені.

Посилання позивача на обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 7992,00 грн не відповідають Закону та в стягненні такої слід відмовити.

При цьому суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

В зв`язку з наведеним суд доходить висновку про часткове задоволення позову -стягнення з відповідача 4900,00 грн заборгованості, з яких: 4000,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 300,00 грн – заборгованість за процентами, 600,00 грн - комісія за надання позики.

При цьому слід вказати, що суд позбавлений можливості надати оцінку аргументам відповідача, який відзиву не надав.

Розподіл судових витрат

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду ТОВ «ФК «ЄАПБ» було сплачено 2662,40 грн судового збору, що підтверджується відповідною платіжноюінструкцією (а.с. 7).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам – в сумі 1011,93 грн (4900,00/12892,00*2662,40).

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265, 280-282ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Бровари Київської області, вул. Лісова, 2) заборгованість за Договором позики № 73764424 від 09.09.2024 в розмірі 4900,00 грн та 1011,93 грн сплаченого судового збору, а всього 5911 (п`ять тисяч дев`ясот одинадцять) грн 93 коп.

В решті позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 07.10.2026.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 01.10.2026