Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №348/1833/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1833/26

Провадження № 1-кп/348/284/26

06 жовтня 2026 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Надвірна Івано-Франківської області, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026091200000123 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився у с.Перерісль, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, з середньою спеціальною освітою, одруженого, який не працює, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.06.2025 за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; вироком Надвірнянського районного суду від 14.05.2026 за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття основного покарання з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінального правпопорушення передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

інші учасники: прокурор ОСОБА_4 ,

встановив:

09.04.2026 приблизно о 15.10 ОСОБА_3 керував транспортним марки Kovi, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в с. Назавизів по вулиці Грушевського, не обрав безпечної швидкості руху і не дотримався безпечної дистанції допустив зіткнення з автомобілем марки Mazda, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду. ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом знав достовірно, що на підставі постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.06.2024 у справі №344/10595/24 суд позбавив його права керувати транспортними засобами на строк 5 років і таке рішення суду набрало законної сили. Такими діями, ОСОБА_3 вчинив злочин передбачений ч.1 ст.382 КК України, а саме: умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав. Дав такі показання. У 2024 році його двічі позбавляли права керувати транспортними засобами за рішенням суду. Він знав про ці рішення. Нагальної потреби сідати за кермо 09.04.2026 у нього не було. Він визнає, що всупереч рішенню суду керував транспортним засобом. Щиро розкаявся і просив його суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно обставин вчинення кримінального правопорушення.

Суд дослідив докази, що характеризують особу обвинуваченого: копію звередної інформації про особу обвинуваченого; довідку про неперебування на обліку у лікаря-психіатра та про неперебування на обліку у лікаря-нарколога; характеристику з місця проживання обвинуваченого, згідно з якою обвинуваченого характеризують негативно; вимогу про наявність судимостей, відповідно до якої обвинувачений раніше судимий; копію вироку Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14.05.2026 у справі №348/251/26. відповідно до якого обвинуваченому було призначене покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття основного покарання з іспитовим строком 2 роки і іспитовий строк на момент ухвалення даного вироку не закінчився.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю і його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує характер вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем проживання та характеризується негативно, його стан здоров`я, обставини, які пом`якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину повторно.

Згідно з досудовою доповіддю ймовірність вчинення обвинуваченим злочину повторно висока, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб середній. Орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк. Крім того, уповноважений орган з питань пробації пропонує, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, окрім обов`язків, визначених ч.1 ст.76 КК України, додатково покласти на обвинуваченого обов`язок відповідно до ч.3 ст.76 КК України, а саме: виконувати заходи передбачені пробаційною програмою.

При призначенні покарання обвинуваченому слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_3 слід визнати винним у вчиненні інкримінованого йому злочину та призначити покарання у виді штрафу у максимальному розмірі, що встановлений санкцією ч.1 ст.382 КК України. З урахуванням вимог ч.4 ст.70 КК України та п.23 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 №7 визначити, що покарання у виді штрафу за даним вироком та покарання призначене за вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14.05.2026 слід виконувати самостійно.

Відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України, речові докази: мобільний телефон марки Samsung моделі Galaxy А05S, який визнано речовим доказом відповідно до постанови від 28.04.2026, слід повернути ОСОБА_3 ; DVD-R диск із маркувальним позначенням «Alerus», який визнано речовим доказом відповідно до постанови від 28.04.2026, слід залишити у матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Визначити, що покарання у виді штрафу за даним вироком та покарання призначене за вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14.05.2026 у справі №348/251/26 слід виконувати самостійно.

Речові докази:

мобільний телефон марки Samsung модель Galaxy А05S - повернути ОСОБА_3 ;

DVD-R диск із маркувальним позначенням «Alerus» - залишити у матеріалах кримінального провадження № 12026091200000123.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1