Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №345/4098/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4098/26

Провадження № 2/345/2870/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Якиміва Р.В.

секретаря судового засідання Гладенької Л.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за участю представника відповідачки адвоката Коваленко О.В.,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Позов мотивує тим, що 14.12.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою було укладено кредитний договір №14.12.2025-100001887 на строк 168 днів за умовами якого відповідачка отримала грошові кошти в позику в розмірі 5000,00 грн., зі сплатою відсотків, передбачених умовами договору. Відповідно до додаткового договору від 06.01.2026 відповідачці було надано другий транш кредитних коштів у розмірі 1000 грн. на строк 145 днів.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідачка після часткової сплати заборгованості, а саме 950,00 грн. від 27.12.2025, на суму 1100,00 грн. від 10.01.2026, припинила здійснення платежів для погашення кредитної заборгованості в результаті чого заборгованість боргу за кредитним договором №14.12.2025-100001887 станом на 09.07.2026 становить 18900,00 грн., з яких 6000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, сума заборгованості за відсотками становить 6300,00 грн., сума заборгованості за додатковими комісіями за обслуговування кредитної заборгованості становить 600,00 грн., відсотки нараховані по ст.625 ЦК України в розмірі 6000,00 грн.. Відповідачка добровільно борг не погашає, тому позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути з відповідача наявну заборгованість за кредитним договором №14.12.2025-100001887 від 14.12.2026 року , а також судові витрати.

18.08.2026 від представника відповідачки до суду надійшов відзив в якому просить відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що беручи до уваги, що кредитні кошти надавались двома траншами, позивачем не надано детального розрахунку, який би дозволяв встановити, яким чином із фактично наданих коштів сформувалась вказана в позові сума заборгованості, щодо суми нарахованих відсотків, комісії. Розрахунку щодо нарахування відсотків, нарахованих за ст.625 ЦК України не додано. Не надано первинних бухгалтерських документів про рух коштів та заборгованість. Розрахунок заборгованості не може бути належним доказом. Таким чином вважає, що позивачем не доведено належним чином наявність вказаної заборгованості, а тому позов є безпідставним.

20.08.2026 представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що спірний кредитний договір укладено в електронній формі, що відповідно до вимог законодавства України прирівнюється до письмової форми та підписувався електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний відповідачкою на номер, що було підтверджено та погоджено відповідачкою. Кредитні кошти було перераховано відповідачці на її картковий рахунок, а заперечуючи цей факт відповідачкою не надано суду виписки з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахунках. Розрахунок заборгованості проведено у відповідності до умов договору з врахуванням часткового погашення заборгованості відповідачкою та є належним та допустимим доказом. Нараховані відсотки є співмірними та нараховані у строк кредитування. Коміся передбачена умовами договору, які відповідачка погодила та не оскаржувала. Просить позов задоволити повністю.

Ухвалою судді від 13.07.2026 року відкрито провадження у справі та призначено в порядку спрощеного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у поданій заяві просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідачки адвокат Коваленко О.В. в судове засідання подала заяву про проведення судового розгляду без фіксації. Просить відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві на позов.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно достатті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першоюстатті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Як встановлено в судовому засіданні, 14.12.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою було укладено кредитний договір №14.12.2025-100001887 на строк 168 днів за умовами якого відповідачка отримала грошові кошти в позику в розмірі 5000,00 грн., зі сплатою відсотків, передбачених умовами договору.

Відповідно до повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 21.09.2026 та виписки по рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). По рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) було зарахування коштів на суму 5000UAN 14.12.2025. По рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) було зарахування коштів на суму 1000UAN 06.01.2026.

Згідно розрахунку заборгованість за кредитним договором №14.12.2025-100001887 станом на 14.12.2025 становить 18900,00 грн., з яких 6000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, сума заборгованості за відсотками становить 6300,00 грн., сума заборгованості за додатковими комісіями за обслуговування кредитної заборгованості становить 600,00 грн., відсотки нараховані по ст.625 ЦК України в розмірі 6000,00 грн..

Відповідно до ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до вимог ч. 1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Таким чином, суд установив, що позивач відповідно до ст.1048 ЦК України має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого строку кредитування.

Всупереч вимогам ч.1 ст.81 ЦПК України відповідачка не надала жодного доказу на спростування того, що вона не укладала кредитний договір, не отримувала та не вводила одноразовий ідентифікатор, не надала ТОВ «Споживчий центр» відомості своєї банківської картки для переказу кредитних коштів.

Стосовно доводів відповідачки про неправомірне нарахування відсотків.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» і доповнено його п. 6-1, який встановлює нові правила звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання ним своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит, а саме у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті.

Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Отже, зміни до цього закону не передбачають звільнення позичальника від виконання своїх зобов`язань з повернення кредиту, сплати процентів за користування ним або відтермінування таких платежів.

Судом не встановлено факту неспіврозмірності нарахованих відсотків до розміру заборгованості за тілом кредиту.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що нарахування вказаних відсотків відповідає умовам передбаченим кредитним договором.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність доказів про отримання кредитних коштів відповідачкою за укладеним договором або ж спростовували доводи позивача в обґрунтування ним переказу кредитних коштів на емітовану відповідачем картку, відповідачкою та її представником суду не подано.

Посилання відповідачки на недопустимість розрахунку заборгованості є необґрунтованими, оскільки поданий розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України, та при дослідженні розрахунку заборгованості в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, не вбачається, жодної невідповідності, а відповідачка, визнаючи факт користування кредитними коштами, не надала суду належних переконливих доказів, які б спростовували поданий позивачем розрахунок.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення суми заборгованості за процентами згідно ст. 625 ЦК України суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач нарахував проценти річних у сумі 4000,00 грн. та просить їх стягнути з відповідача.

Пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.

Оскільки заборгованість за процентами річних, які нараховані за прострочення вико-нання грошового зобов`язання на підставі ст. 625 України ЦК нараховані в період дії на території України воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на ко-ристь позивача.

Викладення Законом України від 22.11.2023 № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» п. 6 розд. ІV Закону № 1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове ре-гулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитними договорами у період воєнного стану.

Тому посилання позивача на обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідачки заборгованості за процентами, які нараховані на підставі ст. 625 ЦК України не відповідають закону.

Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, підстави для нарахування та стягнення з відповідачки за ст. 625 ЦК України відсутні.

Відповідно, вимога про стягнення з відповідачки заборгованості в частині стягнення процентів згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 6000,00 грн. задоволенню не підлягає в силу пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якими встановлено звільнення від такого обов`язку позичальників під час дії воєнного стану.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення суми заборгованості за додатковими комісіями за обслуговування кредитної заборгованості, суд виходить з наступного.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів існування, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору.

При цьому в розділі 3 кредитного договору не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу у якості «обслуговування кредитної заборгованості» та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх банком зі споживачем при укладенні договору, то положення розділу 3 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) викладено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості за додатковими комісіями за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 600,00 грн.

За вищевказаних вказаних обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача та стягнути з відповідачки заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» за кредитним договором №14.12.2025-100001887 від 14.12.2025 в розмірі 12300,00 грн., з яких 6000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, сума заборгованості за процентами 6300,00 грн..

Питання розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн. сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 207, 512, 514, 526, 625, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст. 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833 суму заборгованості за кредитним договором №14.12.2025-100001887 від 14.12.2025 в розмірі 12300,00 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2662,40 грн..

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя