Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №343/2067/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2067/26

Провадження №: 3/343/444/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Монташевич С.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Калуського району Івано-Франківської області адміністративний матеріал, що надійшов від відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , непрацюючої, розлученої, яка має на утриманні четверо неповнолітніх дітей, притягувалася до адміністративної відповідальності 05.05.2026 за ч. 2 ст. 184 КУпАП,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

І. Опис обставин, які встановив суд під час розгляду справи:

ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство, тобто умисно вчинила дії фізичного характеру, а саме застосувала насильство, що не спричинило тілесних ушкоджень, внаслідок чого була завдана шкода фізичному здоров`ю потерпілого.

Правопорушення вчинила за таких обставин.

06 вересня 2026 року близько 21:05 год ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , умисно вчинила дії фізичного характеру відносно колишнього чоловіка ОСОБА_2 у формі застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, внаслідок чого була завдана шкода фізичному здоров`ю потерпілого.

ІІ. Позиція особи, яка притягується до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, визнала частково. Вказала, що саме колишній чоловік через ревність застосовував відносно неї домашнє насильство, а вона, обороняючись, відштовхнула його та нанесла йому удар по обличчі, після чого він почав душити її. Перед тим вона випила пива, від якого сп`яніла.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначив, що він не застосовував силу щодо колишньої дружини, а, навпаки, намагався п`яну ОСОБА_1 підняти із землі та поставити на ліжко, однак впав разом із нею на землю, після чого вона почала наносити йому удари.

ІІI. Досліджені в судовому засіданні письмові докази та відеозаписи:

на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, надано такі досліджені в судовому засіданні докази та відеозаписи:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 739922 від 06.09.2026, в якому викладена суть поставленого у провину ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. У протоколі наявна відмітка про відмову від отримання копії протоколу (а.с. 1). Копія протоколу направлена ОСОБА_1 поштовим відправленням, на що вказує супровідний лист (а.с. 2);

- рапорт старшого інспектора чергового відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області, згідно з яким 06.09.2026 о 21:05 зі служби 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про те, що прийшла сусідська дитина та повідомила, що тато б`є маму. Прибувши на місце події, ГРПП установила, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мав місце факт домашнього насильства, в ході якого останні давали один одному ляпаси (а.с. 3);

- терміновий заборонний припис стосовно кривдника та форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, згідно із якою визначено рівень небезпеки ОСОБА_1 щодо постраждалої особи як високий (а.с. 4, 5);

- DVD-R диском із написом "Кравчук" (а.с. 7), на якому наявні відеозаписи, на яких зафіксовано, як працівники поліції 06.09.2026 о 21.09 год прибувають на місце події, де перебувають ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , та встановлюють обставини конфлікту. Коли вони заходять у будинок, чути крик дітей. Далі у кімнаті ОСОБА_1 з ознаками сп`яніння та побиття кричить, стверджує про спробу її згвалтування, що заперечує ОСОБА_2 , вказуючи, що саме колишня дружина, перебуваючи у стані сп`яніння, наносила йому удари. Працівники поліції вивели ОСОБА_2 у кайданках на вулицю, однак вслід за ними вибігла ОСОБА_1 , продовжуючи кричати. Поліцейські з`ясовують у неї чи буде знімати побої, писати заяву, однак вона не реагує на їх запитання, а намагається знову нанести удари ОСОБА_2 , йде мова про те, що останній її душив, після чого повертається у будинок. Надалі поліцейські складають адмінматеріали, під час чого ОСОБА_2 знову заперечує факт побиття колишньої дружини. Поліцейські роз`яснюють зміст протоколу ОСОБА_2 , надані йому права та можливість написати пояснення. Останній підписує протокол та отримує його копію. ОСОБА_1 не вдається вручити копію протоколу, оскільки, як повідомляє поліцейський, вона заснула, на його вказівки про складення відносно неї протоколу не реагує. Після оформлення адміністративних матеріалів працівники поліції на вулиці виявляють дитину сторін, яку відправляють спати. Також ще раз намагаються вручити протокол ОСОБА_1 , однак вона спить, на їх звернення не реагує.

Описані вище докази є такими, що доповнюють один одного, є повними, належними та допустимими, оскільки, відповідно до ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають сумніву в суду. Також суд звертає увагу, що згідно з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2020, справа №524/5741/16-а, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, однак обставини, викладені в ньому підтверджують правомірність дій працівників поліції щодо виїзду на місце та фіксування обставин вчинення адміністративного правопорушення.

V. Оцінка суду:

оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов такого висновку.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачає, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Даний Закон передбачає, що фізичне насильство є формою домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Системний аналіз національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Аналізуючи здобуті в судовому засiданнi докази, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 правильно квалiфiковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки вона умисно вчинила дії фізичного характеру, а саме застосувала насильство (завдала ляпаси) колишньому чоловіку, що не спричинило тілесних ушкоджень, внаслідок чого була завдана шкода фізичному здоров`ю потерпілого.

Накладаючи стягнення на ОСОБА_1 , суд ураховує характер i ступінь суспільної небезпеки вчинених нею правопорушень та її особу, а саме, що вона виховує чотирьох малолітніх дітей, не працює.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не встановлено.

З урахуванням викладеного, а також того, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, беручи до уваги майновий стан ОСОБА_1 , наявність на її утриманні малолітніх дітей, а також поведінку потерпілого, суд уважає, що на ОСОБА_1 слід накласти мінімальне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адмiнiстративні правопорушення.

V. Розподіл судових витрат:

відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", керуючись ст. 40-1, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 (триста сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначеного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днiв до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: С.М.Монташевич