Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №342/212/26 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/212/26

Провадження № 2/342/421/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.,

секретаря судового засідання Малик Г.В., Сьомкайло І-М.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

в с т а н о в и в:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та просить стягнути з відповідачки на користь ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 5913339 від 26.02.2024 у сумі 34250 грн, сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.02.2024 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит №5913339, згідно з умовами якого відповідачка отримала 10000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачкою не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором. Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит в сумі визначеній кредитним договором. Відповідачка та кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідачка підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ Мілоан та відповідачем не був би укладений. Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якій були перераховані кошти відповідно до умов п. 2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти зареєстрованої відповідачкою в особистому кабінеті та визначеної в кредитному договорі, що підтверджується платіжним дорученням на користь відповідачки від кредитодавця.

Відповідно до умов кредитного договору, 25.06.2024 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги 107-МЛ від 25.06.2024. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги та відповідно до статті 512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором № 5913339 від 26.02.2024 року, що укладений між кредитодавцем та відповідачкою.

Сума заборгованості відповідачки становить 34250 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 10000 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків - 23250 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1000 гривень.

Провадження у даній справі відкрито 05.03.2026, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, будучи повідомленим про розгляд справи належним чином, в позовній заяві просив розглянути справу за відсутності представника та не заперечував щодо ухвалення заочного рішення. Ухвалою суду від 08.05.2026 явку представника позивача визнано обов`язковою та 23.06.2026, 22.07.2026 представники позивача брали участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції. 21.09.2026 представник позивача подала заяву про відкладення судового засідання. В подальшому заяв про відкладення розгляду справи не подано.

У судові засідання відповідачка не з`являлася, про розгляд справи повідомлена належним чином. 06.07.2026 відповідачка подала заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Надалі жодних заяв до суду не подавала.

Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Учасники справи про причини неявки у судові засідання суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не подали, отже, вважаються такими, що не з`явилися у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи з ухваленням, відповідно до ст.ст. 280-283 ЦПК України, заочного рішення. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідачка не скористалася правом на подання відзиву в порядку ст.178 ЦПК України, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає вимогам ч.8 ст.178 ЦПК України.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.

Суд, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає необхідним зазначити таке.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 26.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_3 укладено договір про споживчий кредит №5913339. Договір підписано сторонами електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору відповідачці було надано кредит у розмірі 10000 гривень строком на 105 днів, з яких: пільговий період складає 15 днів і завершується 12.03.2024 року та поточний період становить 90 днів та завершується 10.06.2024 року.

Відповідно до п.1.1 договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості.

Згідно п.1.5.2 та п.1.5.3 процентна ставка протягом пільгового періоду становить 1,7%, протягом поточного періоду - 2,3 %. Тип процентної ставки - фіксована.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 7121 % річних за за увесь період кредитування, орієнтовна загальна вартість кредиту за пільговий період складає 13550 гривень, за увесь строк кредитування - 34250 гривень, комісія за надання кредиту - 1000 гривень (п. 1.5.1 договору).

Також до матеріалів справи долучено анкету -заяву на кредит№5913339.

Згідно довідки ТОВ «Мілоан» від 10.09.2025 ОСОБА_3 ідентифікована Товариством, 26.02.2024 на номер телефону НОМЕР_1 відправлено одноразовий ідентифікатор 111579.

Відповідно до п. 2.1-2.2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково з використанням карти 444111хххххх3235. Позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, визначених в п. 1.5.1-1.5.3 договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4 У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 Договору (п.2.2.2 договору).

Згідно п. 2.2.3 договору, проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п. 1.5.3 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну ставку, встановлену п. 1.5.3 договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процента ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, проценти протягом поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п. 1.5.3 договору. Стандартна процента ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду, з врахуванням пролонгацій, є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду позичальнику була надана знижка/пільга, що дорівнює різниці між стандартною ставкою, встановленою п. 1.5.3 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено кредитодавцем без письмової згоди позичальника.

Згідно п. 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення згідно п.1.4 договору.

Пункт 2.3 договору передбачає умови пролонгації договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з п. 6.5 Договору цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Відповідно до платіжного доручення №124028330 від 26.02.2024 ТОВ «МІЛОАН» перерахувало ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 10000 гривень.

Ухвалою від 05.03.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію щодо надходження на рахунок банківської картки № НОМЕР_2 коштів у розмірі 10000 грн у період з 26.02.2024 по 04.03.2024.

Згідно відповіді АТ «Універсал Банк» від 03.04.2026 Банк не може надати відповідь на запитувану інформацію у зв`язку з недостатністю ідентифікаційних даних особи.

В подальшому представником позивача, явка якого у судове засідання визнана обов`язковою, неодноразово подавались клопотання про витребування доказів; долучено відповідь ТОВ «Мілоан» від 23.07.2026 про зарахування на картку НОМЕР_2 ( ОСОБА_3 ) 10000 гривень.

Ухвалами від 04.06.2026, 05.08.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано у АТ «Універсал Банк» виписку з банківської картки № НОМЕР_2 за період з 26.02.2024 , яка належить ОСОБА_3 ; інформацію про належність ОСОБА_3 карткового рахунку - маска картки НОМЕР_3 та про надходження коштів у розмірі 10000 гривень.

Згідно відповіді директора департаменту операційного управління АТ «Універсал Банк», що надійшла до суду 17.09.2026, на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Банком не було емітовано платіжні картки № НОМЕР_3 , № НОМЕР_2 , у Банку відсутня можливість підтвердити або спростувати інформацію щодо надходження коштів у сумі 10 000 гривень на картки № НОМЕР_3 , № НОМЕР_2 , які не було емітовано на ім`я ОСОБА_3 .

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №5913339 від 26.02.2024, наданої представником позивача, ОСОБА_3 має заборгованість в сумі 34250 грн, з яких: 10000 грн - сума кредиту, 23250 грн - сума нарахованих процентів за користування кредитом та 1000 грн - комісія.

У відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №5913339 від 26.02.2024, укладеним з відповідачкою, зазначено, що 26.02.2024 року ОСОБА_3 було надано кредит в сумі 10000 грн, того ж дня нараховано комісію з оформлення кредиту - 1000 грн, у період з 27.02.2024 року по 12.03.2024 року нараховано відсотки згідно п. 1.5.2. договору в розмірі 170 грн в день, та за період з 13.03.2024 по 10.06.2024 нараховано нестандартні відсотки у розмірі 230 грн в день.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

25.06.2024 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №107-МЛ, за умовами якого позивач набув право вимоги до боржника ОСОБА_3 за кредитним договором №5913339 від 26.02.2024 року на суму заборгованості 34250 грн, з яких залишок кредиту - 10000 гривень, залишок по відсотках - 23250 гривень, залишок по комісії 1000 грн, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 107-МЛ від 25.06.2024 (у новій редакції згідно додаткової угоди №1 від 25.06.2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

За правилами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Положеннями частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року, зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

У постанові від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором Верховний Суд зазначив, що банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.

Суд, враховуючи наведене, беручи до уваги предмет спору та обставини, на які посилається представник позивача, вважає, що позивач повинен був надати суду належні докази на підтвердження отримання відповідачкою коштів у розмірі 10000 грн за договором №5913339 від 26.02.2024 , проте такі у матеріалах справи відсутні.

Суд наголошує, що саме позивач неодноразово ініціював витребування з банківської установи інформацію щодо переказу коштів відповідачці за договором на суму 10000 грн, та окрім долученої довідки ТОВ «Мілоан» про перерахунок 10000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 , що згідно інформації Банку не належить відповідачці, інші платіжні документи, які б підтверджували здійснення відповідної операції, зокрема, виписки по рахунку, відсутні.

Відповідно до частини 2, 3 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, оскільки позивачем не надано доказів зарахування відповідних коштів на рахунок відповідачки, а наданий розрахунок заборгованості, складений позивачем самостійно, не є належним і допустимим доказом факту надання відповідачці кредитних коштів та виникнення заборгованості за договором, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст.ст.2, 15, 526, 530, 536, 610-612, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236; місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус;

Відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 06.10.2026.

Суддя: Андріюк І.Г.