Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №120/14252/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 120/14252/24

адміністративне провадження № К/990/52530/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Васильєвої І.А., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, третя особа -Головне управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Бруновської Н.В., суддів Хобор Р.Б, Шавеля Р.М.)

УСТАНОВИВ;

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі-позивач, скаржник) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі-відповідач, податковий орган), третя особа Головне управління ДПС у Тернопільській області (далі- третя особа) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.07.2024 №0259780705.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що надав податковому органу усі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують правомірність здійснення господарської діяльності по договору комісії та належне облікування товарів, що ним реалізовуються. У зв`язку з цим позивач вважає, що оспорюване рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, а також самої процедури призначення та проведення фактичної перевірки, а тому та підлягає скасуванню.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року позовні вимоги було задоволено.

4. Суд першої інстанції висновував, що на момент проведення перевірки та здійснення реалізації товару у позивача були наявні первинні документи на їх придбання, що свідчить про їх належний облік.

При цьому суд відхилив аргументи позивача щодо відсутності у контролюючого органу правових підстав для проведення фактичної перевірки.

5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року та прийнято нову постанову, якою у позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, третя особа -Головне управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

6. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надав податковому органу та суду відповідні первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу. Позивачем не спростовано встановлені контролюючим органом факт ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), що є порушенням пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відтак відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР, а тому оспорюване податкове повідомлення - рішення є правомірним.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. ОСОБА_1 не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції подала касаційну скаргу, в яких посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права щодо відмови позовних вимог, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі №120/14252/24 та залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року.

8. Позивач у касаційній скарзі зазначив підставами касаційного оскарження пункти 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

8.2. Так, позивач уважає, що суд апеляційної інстанції не врахував усталені правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06 липня 1995 року (далі - Закон №265/95-ВР), не узгоджується із позицією, що висловлена у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 січня 2024 року у справі справа №420/12275/22, від 04 листопада 2025 року у справі №600/5677/24-а, від 30 липня 2025 року у справі №380/6314/24, від 18 червня 2025 року у справі № 280/2502/24, від 16 травня 2024 року у справі №280/176/23, від 21 червня 2024 року у справі № 420/16308/22

8.3. Скаржник указує, що з огляду на вимоги наведених приписів Закону № 265/95-ВР, не надання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.

У той же час, диспозиція норми статті 20 Закону № 265/95-ВР передбачає, що до суб`єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті)..."

Тобто, встановивши та перевіривши суть (зміст) порушення, за яке на позивача накладена штрафна (фінансова) санкція (яке визначено в акті фактичної перевірки як: «документи щодо походження товару до перевірки не надано») суд апеляційної інстанції повинен був застосувати ст. 20 Закону № 265/95-ВР з урахуванням висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22 та прийти до висновку, що контролюючий орган неправильно застосував щодо позивача ст. 20 Закону № 265/95-ВР за ненадання документів, які підтверджують походження (а не облік) товарів.

8.4. Скаржник звертає увагу суду на те, що суд апеляційної інстанції, з урахуванням висновку Верховного Суду у постанові від 04 листопада 2025 року у справі № 600/5677/24-а, не повинен був застосовувати норми Інструкції про порядок оформлення суб`єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків України від 08 липня 1997 року № 343 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 324/2128 від 19 серпня 1995 року) та Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків України № 37 від 13 березня 1995 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 79/615 від 22 березня 1995 року), оскільки вказані нормативно-правові акти не регламентують порядок ведення обліку товарних запасів фізичними особами - підприємцями, в той час як санкція статті 20 Закону №265/95-ВР встановлена саме за порушення обліку товарів.

8.5. Позивач наголошує, що не надання під час фактичної перевірки документів, що підтверджують походження підакцизних товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), не є підставою для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, встановленої статтею 20 Закону № 265/95-ВР.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що платником податків під час проведення фактичної перевірки не надано первинні документи, що підтверджують, як облік, так і походження товарних запасів. Разом із цим, ненадання документів, що підтверджують походження товарів, не є підставою для притягнення до відповідальності за статтею 20 Закону № 265/95-ВР.

Із урахуванням вищевикладеного, Позивач уважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» без урахування висновку, викладеного у наведених постановах Верховного Суду, оскільки в даному випадку первинні документи, що підтверджують облік товарних запасів, які знаходилися у місці продажу, були надані платником податків як на початок перевірки, так і додатково під час перевірки.

Також скаржник указає, що контролюючий орган під час винесення штрафних фінансових санкцій під час проведення фактичної перевірки не встановлював чи товари, на які контролюючий орган просив надати облікові документи, дійсно перебували у місці продажу, що є ключовим для встановлення такого виду порушення.

Крім того, надана Позивачем під час перевірки форма ведення обліку товарних запасів та первинні документи, відомості про які внесені до цієї форми, є належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження належного ведення обліку товарних запасів.

Позивач надав належні первинні документи, які підтверджують походження та облік товару (договір комісії та акт приймання-передачі товарів до нього містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (постачальник (Комітент)), отримувач (Комісіонер)), дату проведення операції (передання товарів, зазначених в акті, на комісію), найменування, кількість та вартість товару (найменування, кількість та вартість кожної окремої одиниці товару чітко зазначені в акті приймання-передач)).Тобто зазначені документи повною мірою ідентифікують постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару та мають всі ознаки первинних, які передбачені Порядком № 496.

На думку скаржника надані ним, як комісіонером на початок перевірки документи, які є первинними в рамках правовідносин за Договором комісії повністю спростовують склад об`єктивної сторони порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, за яке передбачено відповідальність статтею 20 Закону № 265/95-ВР.

8.6. Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.07.2024 №0259780705 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій винесене на суму 2 434 081 грн., яка визначена відповідачем зі змісту акту приймання-передачі товарів до договору комісії № ВМ-07- 06-24-НН від 07.06.2024, а не за фактичною наявністю цих товарів на момент перевірки.

Жодної вимоги щодо проведення інвентаризації у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність позивач, контролюючим органом не вручалася та не направлялася, доказів зворотного до матеріалів справи не надано. Тобто контролюючий орган під час застосування штрафних санкцій згідно оскаржуваного рішення, використав суму, зазначену в акті приймання-передачі товарів до договору комісії, який датований 07.06.2024, сама ж перевірка відбулась з 11.06.2024.

9. У письмовому відзиві на касаційну скаргу податковий орган заперечував проти доводів позивачки, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін як законні й обґрунтовані.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

10. Суди попередніх інстанцій установили, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з 2022 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2010350010001151675, та перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС у Вінницькій області.

11. Видами діяльності позивача за КВЕД є: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 47.41 Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпечення спеціалізованих магазинах; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.79 Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах, тощо.

12. 12.02.2024 ДПС України направлено Головним управлінням ДПС в областях та м. Києві, підрозділам податкового аудиту супровідним листом N 466/8 лист Beijing Roborock Tehnology Co., LTD, в особі Коваленко Аліни, від 29.01.2024 б/н (вх. ДПС N 3455/6 від 05.02.2024) про можливі факти порушення вимог законодавства щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів, здійснення розрахунків в іноземній валюті та використанні праці неоформлених найманих працівників інтернет-магазином https://jabko.ua та мережею магазинів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " для вжиття відповідних заходів податкового контролю та організації і проведення фактичних перевірок. Також цим листом зобов`язано контролюючі органи надати детальну інформацію про вжиті заходи та результати проведення фактичних перевірок ДПС засобами електронного зв`язку за допомогою ІКС "Управління документами" на адресу 0704 до 23.02.2024.

13. 31.05.2024 заступником начальника управління податкового аудиту начальника відділу фактичних перевірок ГУ ДПС у Тернопільській області подано доповідну записку щодо можливого порушення чинного законодавства у сфері розрахункових операцій через РРО (ПРРО), в тому числі і торгової одиниці, належної позивачу.

14. Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 11.06.2024 винесений наказ N 1329-п "Про проведення фактичної перевірки", яким з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, керуючись підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10, статтею 19-1, статтею 20, пунктом 75.1 статті 75, підпунктами 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, наказано провести з 11.06.2024 року фактичну перевірку магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.04.2024 по дату закінчення перевірки, тривалістю не більше 10 діб.

15. 11.06.2024 на підставі зазначеного наказу посадовим особам ГУ ДПС у Тернопільській області Лабівка В.Б. та Можаровському О.М. видано направлення на перевірку за № 2259 та № 2260.

16. 11.06.2024 зазначені посадові особи прибули на проведення фактичної перевірки за адресою місця здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 . Направлення на проведення перевірки було пред`явлено, а копію наказу вручено продавцю магазину ОСОБА_3 .

17. За результатами фактичної перевірки складено акт №7747/19/00/0704/3585700037 від 20.06.2024, у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог, зокрема:

- пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95ВР, а саме здійснюється торгівля товарами, не облікованими у встановленому порядку, за місцем їх реалізації.

18. На думку перевіряючих, суть виявленого порушення полягає в тому, що позивачем не ведеться у порядку, передбаченому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, оскільки не надано первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу на загальну вартість 2434081 грн.

19. Зокрема, в акті фактичної перевірки зазначено, що до перевірки надано договір комісії N ВМ-07-06-24-НН від 07.06.2024 та додаток № 1 до цього договору, акт приймання-передачі товарів до договору комісії N ВМ-07-06-24-НН від 07.06.2024 на загальну вартість товарів переданих на комісію 2434081 грн., які свідчать про те, що ФОП ОСОБА_1 здійснює комісійну торгівлю (непродовольчими) товарами, прийнятими на комісію від ФОП ОСОБА_4 .

20. Відповідно до Наказу Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 08.07.97 р. N 343, затверджений в Міністерстві юстиції України 19.08.97 р. N 324/2128 "Про затвердження Інструкції Про порядок оформлення суб`єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами" (далі - Інструкція) та Наказу Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 13.03.95 р. N 37, затверджений в Міністерстві юстиції України 22.03.95 р. N 79/615 "Про затвердження Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами" (далі Правила), які регламентують порядок оформлення операцій суб`єктами господарювання, які здійснюють комісійну торгівлю непродовольчими товарами (далі комісійні товари), порядок комісійної торгівлі та поширюються на всіх суб`єктів господарювання на території України, незалежно від форм власності, які зареєстровані в установленому порядку, та згідно п. 3 Інструкції та п. 2.7 Розділу II Правил - при прийманні товарів на комісію комісіонер на кожну одиницю товару виписує квитанцію (додатки N 1, 2 до Інструкції) у двох примірниках і товарний ярлик (додаток N 3 до Інструкції). Перший примірник квитанції видається комітенту, другий (комітентська картка) - залишається у комісіонера і з товарним звітом передається у бухгалтерію і якщо комітент здає на комісію кілька одиниць одного товару, то комісіонер виписує на ці товари одну квитанцію у двох примірниках, а на кожну одиницю цих товарів виписується товарний ярлик; товарний ярлик повинен мати той же номер, що й квитанція; для дрібних речей виписується цінник із зазначенням номера квитанції та ціни реалізації товару; при продажу товару товарний ярлик або цінник з нього не знімається. В ході проведення фактичної перевірки 12.06.2024 ФОП ОСОБА_1 було надано запит про надання супровідних документів на отримані товари для комісійної торгівлі, які передбачені Правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами, проте документи згідно запиту ФОП ОСОБА_1 не надано. На товари, які виставлені для продажу в торговому залі магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", не встановлено товарні ярлики та цінники відповідно до вимог Інструкції та Правил.

21. Отже, виходячи з наведеного та з того, що до перевірки не надано квитанції (другі примірники - комітентська картка), які виписуються на товар, прийнятий на комісію, а також на товарах, які виставлені для продажу в торговому залі магазину, не встановлено товарні ярлики та цінники, немає ознак комісійної торгівлі товарами в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", а тому при проведенні фактичної перевірки контролюючим органом не враховано акт приймання-передачі товару до договору комісії N ВМ-07-06-24-НН від 07.06.2024 на загальну суму 2434081 грн. в кількості 1025 одиниць.

22. На підставі вказаного акту фактичної перевірки 17.07.2024 ГУ ДПС у Вінницькій області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0259780705 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 434 081 грн. згідно ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 100% суми необлікованих товарів)

23. Податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, яка своїм рішенням від 20.09.2024 № 28487/6/99-00-06-03-02-06 скаргу ФОП ОСОБА_1 залишила без задоволення, а згадане податкове повідомлення-рішення - без змін.

24. Позивач, уважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення відповідача, звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

V. Оцінка Верховного Суду

25. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

26. Перевіряючи законність спірних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд спершу надає оцінку правомірності наказу ГУ ДПС у м. Києві від 11 червня 2024 року №1329-п, який став підставою для проведення контрольного заходу щодо ФОП ОСОБА_1 .

27. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

29. Згідно пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу контролюючі органи мають право проводити, зокрема, фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 статті 75 цього Кодексу).

30. Пунктом 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

31. Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

32. Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

33. За змістом наведених норм фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови наявності у контролюючого органу інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкової дисципліни у сферах здійснення розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

34. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 сформулював правовий висновок, відповідно до якого у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Посилання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

35. Направляючи на новий розгляд до суду першої інстанції справу № 340/3794/25, Верховний Суд у постанові від 06 серпня 2026 року дійшов висновку:

«Судами встановлено, що в наказі про проведення перевірки як об`єкт визначено «магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2», що знаходиться в ТРЦ «Екватор», тобто використано комерційне найменування торговельного об`єкта, яке не є суб`єктом податкових правовідносин і не може самостійно нести обов`язки платника податків. Водночас фактичні перевірочні дії були здійснені щодо конкретної фізичної особи-підприємця - ФОП ОСОБА_5 , на якого й були складені документи за результатами перевірки.

При цьому судами не перевірено чи дозволяє наказ про проведення перевірки забезпечити належну індивідуалізацію об`єкта перевірки.».

36. Як установлено судами та підтверджується матеріалами справи, підставою для здійснення фактичної перевірки позивача став наказ Головного управління ДПС у Тернопільській області від 11 червня 2024 року №1329-п.

37. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що на виконання наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 11 червня 2024 року №1329-п на підставі п.п.80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80, п. 75.1 ст. 75, п. 82.3 ст. 83, п. 69.2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, направлень від 11.06.2024 №2259/07-04, №22260/07-04 проведено фактичну перевірку об`єкту, де саме здійснює торгівлю ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ).

38. Суд апеляційної інстанції зазначив, що перевірка проведена з питань дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

39. Так, першою обставиною цієї справи є зміст та предметність інформації, яка стала підґрунтям для видання наказу від 11червня 2024 року №1329-п.

40. Відповідно до обставин справи, наказ від 11 червня 2024 року №1329-п «Щодо проведення фактичних перевірок» прийнято на підставі пп.80.2.2, 80.2.7 п.80.2 ст.80, п.69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України, Закону № 265/95-ВР, Закону України «Про ціни і ціноутворення», також інших нормативних актів, контроль дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС.

41. Резолютивна частина наказу сформульована наступним чином: Провести з 11 червня 2024 року фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 щодо норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за період діяльності відповідно до статті 102 Податкового кодексу України по дату закінчення перевірки, тривалістю не більше 10 діб.

42. При цьому судами не перевірено чи дозволяє наказ про проведення перевірки забезпечити належну індивідуалізацію об`єкта перевірки.

43. Між цим, як убачається зі змісту наказу, підставою для перевірки ФОП ОСОБА_1 слугувала доповідна записка управління фактичних перевірок від 31.05.2024 №79/19-00-07-04-11(19-00-07-04-11).

44. У матеріалах справи наявні доповідна записка управління фактичних перевірок від 31.05.2024 №79/19-00-07-04-11(19-00-07-04-11), документ з назвою доповідна «Доводимо до Вашого відома, що в ході проведення аналізу наявної інформації в базах даних ДПС, з відкритих джерел та проведених обстежень встановлено СГД які мають ризики в частині проведення розрахунків через РРО/ПРРО та /або реєстрації трудових договорів з найманими працівниками. У зв`язку з вище наведеним пропонуємо провести фактичні перевірки зазначених суб`єктів господарювання. Перелік суб`єктів згідно додатку».

45. Однак, зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанції убачається, що судами не надано оцінку наданим податковим органом доказів щодо наявності підстав для проведення перевірки та не перевірено, яка саме конкретна інформація містилася у доповідній записці, яка зазначена у наказі як підстава для проведення перевірки, чи стосувалася вона діяльності саме позивача, чи були в ній описані факти можливих порушень, допущені безпосередньо позивачем.

46. Згідно з усталеною правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 16 грудня 2025 року у справі № 300/670/25, від 24 грудня 2025 року у справі № 580/4426/25, від 21 січня 2026 року у справі № 140/14221/24, у випадках, коли фактичною підставою проведення перевірки визначено отримання інформації про порушення (пп.80.2.2 ПК України) або звернення споживача (пп.80.2.3 ПК України), суди зобов`язані не обмежуватися формальним посиланням на наявність відповідних документів, а повинні ретельно дослідити зміст та правову природу такої інформації.

47. Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2026 року у справі № 520/7463/25 зазначив, що у кожному конкретному випадку, якщо підстави позову обґрунтовані неправомірністю призначення перевірки, суди повинні перевірити наявність фактичних підстав більш предметно.

48. Для визнання перевірки законною/незаконною суди мали переконатися у предметності інформації, що надійшла до податкового органу, та встановити, чи містить вона опис конкретних фактичних порушень, допущених безпосередньо позивачем, і чи дозволяє вона однозначно пов`язати ймовірне порушення з конкретним суб`єктом господарювання.

49. Верховний Суд зазначає, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин у цій справі суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

50. Таким чином, оскільки встановлення цих істотних фактичних обставин має передувати вирішенню спору, а суди попередніх інстанцій не виконали свою активну роль щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи, Верховний Суд позбавлений можливості перевірити правильність застосування ними норм матеріального права по суті спору.

51. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

52. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

53. У свою чергу, в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

54. Статтею 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

55. Відтак, ураховуючи, що судами попередніх інстанцій на порушення статей 9, 242 КАС України не повною мірою з`ясовано обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

56. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

VII. Судові витрати

57. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

58. Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі №120/14252/24 - скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.А. Васильєва

М.М. Яковенко