Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №420/20965/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 420/20965/25

адміністративне провадження № К/990/22260/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Васильєвої І.А., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Димерлія О.О., суддів Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І.)

У С Т А Н О В И В:

РУХ СПРАВИ

І. Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» (далі- позивач, товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці (далі - відповідач, митний орган), у якому позивач просить визнати:

- протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA500580/2025/000102/2 від 19.06.2025 року;

- протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500580/2025/000197 від 19.06.2025 року.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначило, що прийняте відповідачем рішення протиправним, оскільки з наданих документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару та відсутні будь-які суперечності та неповнота в наданих документах, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару, а відповідач формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року позов задоволено. Визнано противоправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500580/2025/000102/2 від 19.06.2025 року.

3.1. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500580/2025/000197 від 19.06.2025 року.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових її значень, та як наслідок, відсутність у митного органу підстав для застосування при митному оформленні імпортованого позивачем товару іншого (резервного) методу.

5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року та прийнято нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення- відмовлено.

6. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог зазначив, що позивач не довів реальність заявленої митної вартості.

6.1.Натомість в Одеської митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої ТОВ «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» митної вартості товару, яка була нижчою від цін на такий товар, за якими вже здійснено митне оформлення. Визначаючи спірну митну вартість за митними деклараціями, митний орган діяв у відповідності до приписів статей 60, 61 Митного кодексу України.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. Товариство не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанцій подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права щодо відмови у задоволенні позовних вимог, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі №420/20965/25.

7.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №420/20965/25 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

7.2. Так, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права визначену у статті 53, статті 54 Митного кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у низці постанов Верховного Суду, а саме: від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 23 жовтня 2021 року у справі № 815/4821/16, від 07 квітня 2026 року у справі № 818/878/18, від 29 квітня 2026 року у справі № 380/29337/23, від 25 червня 2020 року у справі № 826/3096/16, від 11 лютого 2026 року у справі № 560/2740/25, від 02 червня 2022 року у справі № 460/2674/20, від 08 червня 2022 року у справі № 380/1197/20, від 09 листопада 2022 року у справі № 200/4964/20-а, від 01 липня 2022 року у справі № 440/4486/18, 29 квітня 2026 року у справі № 380/29337/23. На думку товариства наведені постанови Верховного Суду підтверджують подібність правовідносин у тій частині, що в усіх зазначених справах предметом спору були рішення митних органів про коригування митної вартості та картки відмови, а ключовим питанням - наявність або відсутність у митного органу належних, конкретних та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості, заявленої за першим методом. Саме тому відповідні правові висновки Верховного Суду підлягали врахуванню апеляційним судом і мають бути враховані судом касаційної інстанції при вирішенні цієї справи.

7.3. При цьому, позивач, наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову, відзиву на апеляційну скаргу, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням, а тому повторному зазначенню не потребують.

7.4. Зокрема, посилається ще на те, що суд апеляційної інстанцій не надав належної оцінки тому, що рішення про коригування митної вартості товару не містить опису неможливості застосування методів визначення митної вартості товару почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх використання.

8. У відзиві на касаційну скаргу митний орган проти її доводів заперечує, вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишив без змін оскаржуване судове рішення.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

9. Суди попередніх інстанцій установили, що 08 квітня 2024 року між компанією Alltag und Geratetechnik AG (Швейцарія) (Постачальник) та ТОВ «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» (Покупець) був укладений Контракт поставки №AUG-27M/080424, відповідно до умов якого, Продавець зобов`язуються передати у зумовлені строки Покупцеві Товар та документа, що відносяться до нього, а Покупець зобов`язуються прийняти такий товар i сплатити Продавцю за нього обумовлену грошову суму. Товар, що поставляється за цим Договором - обладнання та устаткування для басейнів, а також супутні деталі та інше приладдя господарського призначення. Сторони можуть домовитись про постачання інших категорій товарів за цим Договором.

10. 19 червня 2025 року позивачем з метою здійснення митного оформлення поставленого товару за вказаним Контрактом поставки №AUG-27M/080424 від 08 червня 2024 року до Одеської митниці була подана митна декларація №25UA500580004527U2.

11. Митну вартість поставлених товарів визначило за основним методом, за ціною договору щодо товарів які імпортуються (вартість операції).

12. На підтвердження митної вартості товару та методу її визначення за ціною договору, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи: пакувальний лист (Packing List) 169/05/2025 від 28.05.2025; рахунок фактура (інвойс) (Commercial Invoice) 169/05/2025 від 28.05.2025; коносамент (Bill of Lading) № UTRUST25031306А від 22.03.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) №46216 від 18.06.2025; декларація про походження товару (Declaration of origin) - інвойс № 169/05/2025 від 28.05.2025; статус особи, яка подає митну декларацію № 2; загальна декларація прибуття № 25UA141000656608Z3 від 16.06.25; договір поставки № AUG-27M/080424 від 08.04.2024; специфікація № 46216 від 28.05.2025 до договору поставки № AUG-27M/080424 від 08.04.2024; додаткова угода №1 від 25.09.2024 до договору поставки № AUG-27M/080424 від 08.04.2024; додаткова угода №2 від 17.12.2024 до договору поставки № AUG-27M/080424 від 08.04.2024; додаткова угода №2.2 від 25.04.2025 до договору поставки № AUG-27M/080424 від 08.04.2024; додаткова угода №3 від 01.05.2025 до договору поставки № AUG-27M/080424 від 08.04.2024; додаткова угода №4 від 09.05.2025 до договору поставки № AUG-27M/080424 від 08.04.2024; договір про надання послуг митного брокера № 3К/В-4 від 27.05.2022.

13. Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме:

1) оцінювана партія товару декларується на підставі посередницького контракту із заявленим продавцем товарів Alltag und Geratetechnik AG (Швейцарія), відправник і виробник CHONGQING HAOJINMU MACHINERY CO., LTD (Китай), торговельна марка DOZER;

2) згідно п.1.4, п.3.1 та п.3.2 зовнішньоекономічного контракту детальний опис, асортимент та якість товарів визначаються сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту згідно п.3.1.. Водночас, у специфікації №46216, згідно якої сформована оцінювана партія товарів, - відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів, - що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ в частині подання митному органу об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) у наданому комерційному рахунку №169/05/2025 відсутнє посилання на специфікацію №46216 як невід`ємну частину контракту відповідно до якої сформована партія товарів;

4) на момент відвантаження товару 22.03.2025 згідно даних коносамента, товар ще не був проданий ТОВ "МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА" (інвойс від 28.05.2025 №169/05/2025), що ставить під сумнів достовірність інформації щодо заявленої зовнішньоекономічної операції та даних товаросупровідних документів. Заявлені комерційні умови поставки DPU Київ, що означає доставку товару на місце з розвантаженням. Водночас, у наданому коносаменті наявні відомості щодо порту видачі SHANGHAI (Китай), але при цьому зазначено маршрут прямування CHONGQING (Китай) Chornomorsk (Україна). Також, в наряді від 19.06.2025 №330 на контейнер HAMU3869190 зазначено, що вантаж прибув в Україну на морському судні T-MOON рейс 64, а в поданому до митного оформлення коносаменті зазначено інше судно CHUANLIAN102. Зазначене свідчить про перевантаження товару за межами України і наявність додаткових витрат на перевезення, пов`язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на інше судно в іноземному порту, інформація і документи щодо яких відсутні у пакеті документів;

5) прайс продавця від 27.05.2025 б/н, в якому відсутня інформація щодо заявлених якісних характеристик , торговельної марки та виробника товару, і умови поставки EXW в якому - не відповідають умовам поставки FOB Китай в наданій копії митної декларації країни відправлення від 22.03.2025 №150120250322437398; комерційну пропозицію б/н без дати і на умовах поставки FOB Китай; вартість за одиницю товару наприклад «мотоблок дизельний», зазначена в МД країни відправлення на FOB Китай 151,66дол.США/шт.,- менше ніж у прайсі продавця на EXW(Франко-завод) Китай - 165,98дол.США/ шт., що містить протиріччя за змістом умов поставки; експертне дослідження від 18.06.2025 №257/25, у висновку якого зазначені посилання на скріни з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар іншої якості без зазначення торговельної марки іншого виробника.

14. На підставі зазначеного було зобов`язано позивача протягом 10 днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: 1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прайс-листи продавця; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

15. 19 червня 2025 року декларант додатково надіслав: прайс продавця від 27.05.2025 б/н, комерційну пропозицію б/н без дати, експертне дослідження від 18.06.2025 №257/25.

16. 19 червня 2025 року Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення №UA500580/2025/000102/2 про коригування заявленої позивачем митної вартості товару із застосуванням резервного методу.

17. Також, 19 червня 2025 року Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500580/2025/000197.

18. Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України.

19. Товариство, уважаючи таке рішення митного органу протиправним, звернувся до суду із позовом про їх скасування.

V. Позиція Верховного Суду

20. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

21. Відповідно до частині 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

22. Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

23. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

24. Згідно з ч. ч. 4, 5, п. 5 ст.10 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

25. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

26. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

27. Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

28. Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі.

29. Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

30. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

31. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

32. Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

33. Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

34. Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

35. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

36. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

37. За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

38. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

39. Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

40. Указана правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 у справі № 826/10527/17, у постанові від 9 червня 2020 року у справі №1.380.2019.002044.

41. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, є обов`язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

42. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення про коригування митної вартості за резервним методом.

43. Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларант не подавав документів, які б спростували сумніви митниці у достовірності наданої інформації, митну вартість товару було визначено відповідачем за резервним методом.

44. Так, судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що поставка товару задекларованого у митній декларації, здійснювалась на підставі Контракту поставки №AUG-27M/080424 від 08.04.2024 року, укладеного між компанією Alltag und Geratetechnik AG (Швейцарія) (Постачальник) та ТОВ «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» (Покупець).

45. Відповідно до п. 1.3 Контракту поставки №AUG-27M/080424 від 08.04.2024 року, Продавець може передати обов`язок відправки товару за цим договором третій oco6i, яка не є стороною цього Договору.

46. Суд першої інстанції вказував, що продавець компанія Alltag und Geratetechnik AG (Швейцарія) є власником товару а не виробником такого товару, що підтверджується Контрактом №AUG-27M/080424 від 08.04.2024 року.

47. Крім того, вказані недоліки не стосуються числових значень складових митної вартості товарів та не впливають на можливість перевірки правильності визначення митної вартості, а тому не могли бути підставою для коригування заявленої митної вартості.

48. Також суд першої інстанції правильно вказував на помилковість митного органу про те, що згідно п.1.4, п.3.1 та п.3.2 зовнішньоекономічного контракту детальний опис, асортимент та якість товарів визначаються сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту згідно п.3.1.. Водночас, у специфікації №46216, згідно з якою сформована оцінювана партія товарів, - відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів, - що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ в частині подання митному органу об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

49. Суд першої інстанції висновував, що по-перше, вказана інформація не є ціноутворюючим фактором. Крім того, відомості щодо найменування товару, кількості, його виробника, торговельної марки, ваги, артикулу містяться у графі 31 Митної декларації №25UA500580004527U2 від 19.06.2025 року. Вказані відомості підлягали обов`язковій перевірці посадовими особами митного органу та не викликали будь-яких сумнівів. Відомості щодо опису, торговельних марок та артикулів товару містяться у пакувальному листі №169/05/2025 від 28.05.2025 року, який відноситься до Контракту поставки №AUG-27M/080424 від 08.04.2024 року.

50. По-друге, відомості щодо торговельної марки та виробника зазначені у МД №25UA500580004527U2 від 19.06.2025 року: Торговельна марка: DOZER. Країна виробництва: CN. Виробник: CHONGQING HAOJINMU MACHINERY CO.,LTD.

51. При цьому, опис товару зазначено в специфікації № 46216 від 28.05.2025 року до Контракту поставки №AUG-27M/080424 від 08.04.2024 року та переданих продавцем до покупця документів: коносамент № UTRUST25031306А від 22.03.2025 року, інвойс №169/05/2025 від 28.05.2025 року, пакувальний лист №169/05/2025 від 28.05.2025 року.

52. Отже, твердження митного органу про відсутність інформації щодо торгівельної марки, виробника, моделей та артикулів не відповідає дійсності, у зв`язку з тим, що така інформація міститься у вищезазначених документах, які були надані митному органу та ним же досліджені.

53. Стосовно посилань митного органу про те, що у наданому комерційному рахунку №169/05/2025 відсутнє посилання на специфікацію №46216 як невід`ємну частину контракту відповідно до якої сформована партія товарів, суд першої інстанції зазначав наступне.

54. Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

55. Отже, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), що стосуються оцінюваного товару.

56. Положеннями ч.2 ст.53 МК України не передбачено надання таких основних документів як комерційні рахунки, а тому вказані документи не підтверджують визначення митної вартості товару.

57. При цьому суд першої інстанції вказував, що відсутність у комерційному рахунку посилання на специфікацію №46216 не впливає на достовірність заявленої митної вартості, оскільки сам контракт та специфікація містять усі необхідні умови щодо формування партії товарів і є визначальними документами для митного оформлення.

58. Стосовно тверджень відповідача про те, що на момент відвантаження товару 22.03.2025 згідно з даними коносамента, товар ще не був проданий ТОВ "МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА" (інвойс від 28.05.2025 №169/05/2025), що ставить під сумнів достовірність інформації щодо заявленої зовнішньоекономічної операції та даних товаросупровідних документів, суд першої інстанції правильно зазначав, що вказане жодним чином не впливає на дійсність зовнішньоекономічної операції, її правомірність та обґрунтованість заявленої митної вартості з підстав того, що дата інвойсу після дати коносамента є допустимою за міжнародною комерційною практикою. Оформлення інвойсу після фізичного відвантаження не суперечить ані положенням контракту, ані ст. 53-58 МК України, якщо документи в сукупності підтверджують угоду.

59. Крім того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що заявлені комерційні умови поставки DPU Київ, що означає доставку товару на місце з розвантаженням. У наданому коносаменті зазначено маршрут прямування CHONGQING (Китай) Chornomorsk (Україна). Також, у наряді від 19.06.2025 №330 на контейнер HAMU3869190 зазначено, що вантаж прибув в Україну на морському судні T-MOON рейс 64, а в поданому до митного оформлення коносаменті зазначено інше судно CHUANLIAN102.

60. Згідно з інвойсом № 169/05/2025 від 28.05.2025 року поставка товару здійснювалась на умовах DPU Київ, що також вказано в МД №25UA500580004527U2 від 19.06.2025 року.

61. Комерційні умови поставки DPU (Delivered at Place Unloaded) згідно з Incoterms 2020 означають, що всі витрати і ризики, включаючи перевантаження, зберігання та доставку з розвантаженням, несе продавець.

62. Коносамент, на який посилається відповідач, є транспортним документом, який підтверджує морський етап перевезення, і зазначення в ньому маршруту Ningbo Chornomorsk, що не суперечить умовам DPU, а навпаки, підтверджує їх виконання - продавець забезпечує доставку до місця призначення з усіма супутніми логістичними витратами.

63. Суд першої інстанції правильно вказував, що наявність витрат на перевантаження не впливає на митну вартість, якщо вона вже включена в ціну за умовами DPU. У такому разі декларант не має обов`язку окремо деталізувати такі витрати, якщо вони враховані у загальній договірній вартості та підтверджені контрактом та інвойсом.

64. Ураховуючи викладене суд першої інстанції правомірно не прийняв доводи митниці про зазначення в наданій CMR № 47459 наявні відомості про перевантаження товару з морського на автомобільний транспорт української транспортної кампанії у порту Gdansk Польща, що свідчить про наявність витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи в порту Gdansk. Зазначене жодним чином не суперечить умовам DPU. DPU не передбачає, що весь маршрут має бути без перевантажень або виключно морським судном; перевантаження є частиною організованої доставки до місця призначення в Україні. Витрати на перевантаження, внутрішнє транспортування тощо - це витрати продавця, якщо інше не передбачено договором. Усі ці витрати вже враховані у вартості товару за умовами DPU: вони не є підставою для коригування митної вартості, якщо не впливають на ціну, сплачену за товар а вона відповідно задокументована інвойсом; коносамент і CMR підтверджують етапність і повноту доставки, а не суперечать умовам. Заявлені комерційні умови DPU документально підтверджуються всією сукупністю поданих позивачем документів, а всі витрати на доставку до місця призначення, включаючи перевантаження, вже включено до ціни за договором.

65. Щодо посилань митного органу з чим погодився суд апеляційної інстанції про те, що в прайсі продавця від 27.05.2025 року б/н відсутня інформація щодо заявлених якісних характеристик, торговельної марки та виробника товару, суд першої інстанції обґрунтовано зазначав, що прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів.

66. Разом з тим, суд касаційної інстанції звертає увагу на постанову від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 де Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс- лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

67. Відтак, суд першої інстанції дійшов правльного висновку, що витребування іншого прайс-листа, який немає відношення до митного оформлення товару по конкретній господарській операції є недоречним.

68. Також суд першої інстанції зазначав, що не приймає посилання митного органу на комерційну пропозицію та експертне дослідження, оскільки за ч.2 ст.53 МК України не передбачено надання таких основних документів, а тому посилання на них в оскаржуваному рішенні не може свідчити про обґрунтованість сумнівів митниці щодо непідтвердженості митної вартості товарів, враховуючи, що надані декларантом документи не містять розбіжностей у митній вартості.

69. При цьому, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не зазначив яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

70. Отже, зауваження відповідача зазначені в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції правильно вважав необґрунтованими та такими, що жодним чином не впливають на можливість підтвердження задекларованої позивачем митної вартості товару.

71. Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

72. За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені статтею 53 Митного кодексу України документи.

73. Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

74. Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

75. Так, резервний метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях і це обґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.

76. Окрім того, зазначаючи, що розбіжності у документах викликали потребу у витребуванні нових документів, а вже їх ненадання стало підставою до коригування митної вартості товару, судом апеляційної інстанції не враховано, що наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватись як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товару, та не є самостійною підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних у наданих декларантом документах, можна достовірно визначити митну вартість товару.

77. Так, зокрема, висновок суду першої інстанції про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товару та, як наслідок, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів не відповідають вимогам Митного кодексу України, обґрунтований тим, що таке рішення не містить належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумніву у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та не викладено фактів, які вплинули на таке коригування.

78. Зважаючи на викладене, ураховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.

79. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач у якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару, при цьому відповідач не довів суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

80. Суд першої інстанції вказав також на те, що, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.

81. Відтак, узагальнюючи наведене вище необхідно погодитися із висновками суду першої інстанції про те, що наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив Товариству у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.

82. Колегія суддів зазначає, що, скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з неправильності відомостей в документах, наданих товариством на підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не обґрунтував, з яких саме підстав дійшов висновку про те, що товариство не надало митному органу всіх необхідних документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, на підтвердження заявленої митної вартості товару. Суд також не зазначив, які саме документи з передбачених цією статтею не були подані товариством та яким чином їх відсутність перешкоджала підтвердженню заявленої митної вартості.

83. Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не навів належного обґрунтування того, у чому саме полягає неправильність оцінки доказів, здійсненої судом першої інстанції, та які саме висновки цього суду щодо встановлених обставин справи є помилковими. Апеляційний суд фактично обмежився наведенням власної оцінки окремих обставин, не спростувавши належним чином висновків суду першої інстанції та не навівши мотивів відхилення доказів і доводів, покладених в основу його рішення.

84. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про необґрунтованість заявленої митної вартості не ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, оскільки судом не було належним чином перевірено ані достатність поданих товариством документів для підтвердження заявленої митної вартості.

85. Зважаючи на наведену вище практику Верховного Суду щодо застосування норм МК України, встановлені судом першої інстанції обставини в комплексному аналізі наявних у матеріалах справи доказів, що надавались для підтвердження митної вартості товару, що ввозився позивачем, підтверджуються зроблені судом першої інстанції висновки про те, що Товариство надало усі наявні та достатні документи, передбачені митним законодавством, що підтверджують правильність визначення ним митної вартості товару за першим методом. Натомість, всупереч частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами правомірності спірних у справі індивідуальних актів.

86. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA500580/2025/000102/2 від 19.06.2025 року та визнання протиправними скасування картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500580/2025/000197 від 19.06.2025 року.

87. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

88. Згідно з частиною першою статті 352 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

89. Переглянувши судові рішення, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а суд апеляційної інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права що є підставою для скасування судового рішення. За таких обставин касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

VІІ. Судові витрати

90. Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

91. Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

92. За положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

93. Як убачається із матеріалів справи, при зверненні до суду з касаційною скаргою, позивач сплатив судовий збір у розмірі - 110585 грн (платіжна інструкція № 711 від 15 травня 2026 року), а тому такі витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

94. Керуючись статтями 328, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» - задовольнити.

2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі №420/20965/25 скасувати, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року залишити в силі.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34 Б, офіс 101, код ЄДРПОУ 44306976) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, код ЄДРПОУ 44005631) судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 11 585,00 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.А.Васильєва

М.М. Яковенко

з