Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №990/339/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 990/339/26

адміністративне провадження № П/990/339/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Яковенка М. М.,

суддів: Білоуса О. В., Васильєвої І. А., Желтобрюх І. Л., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 990/339/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 19 серпня 2026 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 17 червня 2026 року № 317/ас-26.

- зобов`язати ВККС поновити участь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в конкурсі на посаду судді апеляційного загального суду оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 з другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» та повторно провести співбесіду з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і дослідити досьє кандидата на посаду судді щодо підтвердження здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ВККС на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

2. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 серпня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М.- головуючий суддя, судді: Білоус О. В., Васильєва І. А., Желтобрюх І. Л., Шишов О. О.

3. Верховний Суд ухвалою від 20 серпня 2026 року відкрив провадження у цій справі та вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

4. 04 вересня 2026 року на адресу Верховного Суду від ВККС надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просить відмовити у його задоволенні.

5. 07 вересня 2026 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив ВККС.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Перевіривши матеріали справи, взявши до уваги пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд встановив таке.

7. Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.

8. ОСОБА_1 звернулась до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація), оголошеному рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року, як особа, яка відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також просила провести стосовно неї кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

9. Рішенням ВККС від 04 березня 2024 року № 48/ас-24 ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів.

10. Рішеннями Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) та від 09 грудня 2024 року № 316/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

11. Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).

12. Рішенням ВККС від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (кримінальна спеціалізація) у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

13. Рішенням ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати практичного завдання, виконаного 12- 14 та 17- 21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), а також затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

14. З огляду на зазначені вище рішення Комісії ОСОБА_1 отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23: когнітивні здібності - 41,4 бала, знання історії української державності - 40 балів, знання у сфері права та спеціалізації суду - 143 бала, практичне застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації - 119 балів. Загальний результат за критерієм професійної компетентності - 343,4 бала.

15. Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема ОСОБА_1 .

16. Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 визначено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання, зокрема, кандидатів на посади суддів Київського апеляційного суд в межах Конкурсу, проводиться Комісією у складі постійної колегії № 2.

17. ОСОБА_1 надіслала до Комісії заяву про намір претендувати на посаду судді Київського апеляційного суду.

18. Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем з цього питання визначено члена Комісії ОСОБА_2 .

19. Комісія звернулась до кандидатів на посади суддів в апеляційних загальних судах із пропозицією надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та документи (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності. Водночас увагу кандидатів звернено на пункт 5.6 розділу 5 Положення, яким визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання, зокрема критерію компетентності: особиста компетентність - 50 балів (рішучість та відповідальність - 25 балів, безперервний розвиток - 25 балів); соціальна компетентність - 50 балів (ефективна комунікація - 12,5 бала, ефективна взаємодія - 12,5 бала, стійкість мотивації - 12,5 бала, емоційна стійкість - 12,5 бала).

20. ОСОБА_1 18 серпня 2025 року надіслано до Комісії пояснення, у яких вона навела інформацію, яка, на її думку, підтверджує її відповідність зазначеним критеріям.

21. Громадською радою доброчесності (далі - ГРД) 24 квітня 2026 року затверджено висновок про невідповідність кандидата на посаду судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.

22. У вказаному висновку ГРД зазначила, що проаналізувавши інформацію про кандидата на посаду судді, ГРД виявила дані, які дають підстави для висновку про невідповідність ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики за показниками чесність, законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав та відповідність рівня життя задекларованим доходам.

23. Вказано, що кандидатка не надала достовірну та відому їй інформацію в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаною, а задекларована вартість майна не відповідає реальній вартості набуття та істотно відрізняється від ринкової вартості. Вартість об`єктів цивільних прав, набутих кандидаткою, не відповідає розміру її доходів, отриманих із законних джерел у періоди, що передують набуттю відповідних об`єктів цивільних прав. Кандидатка здійснювала витрати, розмір яких не відповідає її рівню життя, задекларованим доходам.

24. Зокрема зауважено, що ОСОБА_1 придбала три транспортні засоби: у 2018 році - MINI COOPER S 2014 р. в., 28 липня 2022 року - MERCEDES-BENZ R350 2012 р. в. та 24 лютого 2023 року - SMART EQ FORFOUR 2019 р. в.

25. З Державного реєстру фізичних осіб - платників податків вбачається, що дохід ОСОБА_1 у відповідні роки становив: у 2017 році - 625 782,19 грн, у 2018 році - 238 998,06 грн, у 2022 році - 34 948,00 грн, у 2023 році - 396 710,00 грн. Мінімальні щомісячні витрати на утримання сім`ї з чотирьох осіб згідно із статистичними даними повинні становили: у 2017- 2018 роках - від 5 098 до 5 488 грн на місяць; у 2023 році - 10 622 грн на місяць.

26. Щодо придбання автомобіля MINI COOPER S ГРД звернула увагу, що ОСОБА_1 у поясненнях зазначила, що цей автомобіль був придбаний ОСОБА_3 від її імені та за її кошти. На підтвердження цієї інформації позивач надала копію розписки та довіреності.

27. Проте зміст розписки від 01 грудня 2017 року вказує, що саме ОСОБА_3 виступав покупцем і придбав автомобіль вартістю 15 000 дол. США. Цього ж дня на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було оформлено нотаріально посвідчену довіреність щодо розпорядження транспортним засобом, що додатково свідчить про те, що фактично ОСОБА_3 став фактичним власником авто, а не позивачка. Лише 22 грудня 2018 року ОСОБА_3 відчужив автомобіль ОСОБА_1 шляхом укладення договору купівлі-продажу в ТСЦ за ціною 434 890 грн.

28. Таким чином, на переконання ГРД пояснення ОСОБА_1 щодо джерел коштів на придбання вказаного автомобіля є непідтвердженими та спростовуються наявними документами, що у сукупності з розміром її доходів викликає обґрунтовані сумніви у розсудливого спостерігача щодо наявності у неї власних коштів, достатніх для здійснення відповідного придбання.

29. Щодо придбання автомобіля MERCEDES-BENZ R350 ГРД зауважила, що 28 липня 2022 року ОСОБА_1 придбала автомобіль MERCEDES-BENZ R350 вартістю 50 000 грн. Зазначена вартість є очевидно нижчою за ринкову, що підтверджується вартістю автомобіля згідно з останньою грошовою оцінкою, зазначеною в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - майнова декларація) за 2023 рік, яка становить 570 000 грн. Таким чином, вартість придбання занижена у понад 11 разів відносно ринкової (різниця становить 520 000 грн).

30. У поясненнях ОСОБА_1 послалась на задекларований дохід у 2022 році у загальному розмірі 59 368 грн (доходи від незалежної професійної діяльності та соціальна допомога), а також на 4 986 000 грн доходу від підприємницької діяльності ОСОБА_3 як фізичної особи-підприємця за 2022 рік.

31. Надаючи оцінку вказаним поясненням, ГРД зауважила, що на момент придбання автомобіля (липень 2022 року) ОСОБА_1 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 (з 2019 по 2022 рік включно) і, ймовірно, ОСОБА_3 також брав участь у придбанні авто, однак вартість придбання (50 000 грн) є очевидно заниженою відносно ринкової вартості транспортного засобу (570 000 грн), що саме по собі свідчить про недоброчесність правочину незалежно від джерела коштів. Додаткові застереження викликає і вказана вартість придбаного авто - 50 000 грн.

32. ГРД виснувала, що причиною декларування ймовірно заниженої вартості автомобіля може бути спроба не перевищувати ліміти на готівкові розрахунки фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, встановленими Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (далі - Положення № 148) і тим самим приховати реальну вартість майна та уникнути більш обтяжливого оподаткування.

33. Щодо придбання автомобіля SMART EQ FORFOUR ГРД звернула увагу, що 24 лютого 2023 року ОСОБА_1 придбала автомобіль SMART EQ FORFOUR вартістю 460 000 грн.

34. У поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що у 2023 році вона задекларувала грошові подарунки від ОСОБА_3 у розмірі 600 000 грн та від батька у розмірі 60 000 грн.

35. При цьому жодних нотаріально посвідчених договорів дарування, що підтверджували б законність та факт отримання зазначених коштів ОСОБА_1 не надала.

36. На переконання ГРД, за відсутності належного документального підтвердження отримання грошових подарунків у зазначеному розмірі, а також з урахуванням власного доходу ОСОБА_1 у 2023 році (396 710 грн) та мінімальних витрат на утримання родини (127 464 грн на рік), наявність у неї достатніх коштів для придбання транспортного засобу викликає у розсудливого спостерігача обґрунтовані сумніви.

37. На думку ГРД, у сукупності обставини придбання ОСОБА_1 трьох транспортних засобів свідчать про систематичну невідповідність рівня її майнового стану задекларованим доходам, відсутність переконливих пояснень щодо джерел походження коштів на придбання майна, а також набуття майна за правочином з явно заниженою вартістю.

38. При цьому купівля транспортних засобів за очевидно суттєво заниженою ціною свідчить про недотримання ОСОБА_1 вимоги закону про надання достовірної інформації під час декларування. Такі дії є несумісними з критеріями доброчесності, які передбачають чесність, відкритість та прозорість поведінки судді як у професійній, так і в приватній сфері, яким має відповідати і кандидат на посаду судді.

39. 28 травня 2026 року на адресу Комісії надійшли пояснення ОСОБА_1 щодо обставин, викладених у Висновку ГРД, та копії підтверджувальних документів.

40. Комісією у складі постійної колегії № 2 проведено співбесіду з кандидатом 17 червня 2026 року.

41. Під час співбесіди Комісією обговорено: а) результати дослідження досьє; б) відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критерію доброчесності та професійної етики.

42. Рішенням Комісії у складі колегії № 2 від 17 червня 2026 року № 317/ас-26 визначено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрала 419,72 бала. Визнано ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

43. Зокрема як свідчить зміст вказаного рішення, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий ОСОБА_1 за критерієм особистої компетентності становить 38,66 бала із 50 можливих, а за критерієм соціальної компетентності - 37,66 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що кандидат підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями особистої та соціальної компетентності.

43. Водночас встановлюючи відповідність ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, Комісія за результатами дослідження досьє, висновку ГРД про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, а також проведеної співбесіди з кандидатом виснувала, що кандидатом допущені істотні порушення при поданні щорічної податкової декларації та несплаті податку з доходу, а тому кандидат не відповідає показникам «законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу» критерію доброчесності та професійної етики, тому Комісія оцінює ці показники, і, відповідно, весь критерій у 0 балів.

44. Такий висновок Комісії мотивований тим, що ОСОБА_1 під час надання пояснень щодо обставин придбання нею автомобіля SMART EQ FORFOUR 2019 р.в. вартістю 460?000 грн пояснила, що кошти для його купівлі були подаровані особою, яка є батьком її неповнолітніх дітей. Факт отримання цих коштів був відображений кандидатом у декларації за 2023 рік. Наявність спроможності у вказаної особи дарувати кошти в розмірі 600 000 грн підтверджується долученими до пояснень відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 10 квітня 2026 року.

45. При цьому ОСОБА_1 підтвердила, що дарування грошових коштів в сумі 600 000 грн не було оформлено договором, проте факт отримання таких коштів як подарунка може бути підтверджений дарувальником.

46. Процитувавши положення частини п`ятої статті 719 Цивільного кодексу України, згідно якої договір дарування валютних цінностей між фізичними особами на суму, що перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, Комісія констатувала, що кандидат не надала жодних нотаріально посвідчених договорів дарування, що підтверджували б законність та факт отримання зазначених коштів.

47. Окрім того, з посиланням на приписи підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 174.3 статті 174, пунктів 179.1, 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, ВККС зауважила, що кандидат на посаду судді не зазначила в річній податковій декларації дохід у вигляді подарунку в розмірі 600 000 грн та не сплатила (не перерахувала) до бюджету відповідний податок з доходу.

48. Враховуючи наведене Комісія дійшла висновку, що дії кандидата стосовно незазначення в річній податковій декларації доходу у вигляді подарунку в розмірі 600 000 грн від третьої особи, яка станом на час отримання подарунку та подання відповідної декларації не була близькою особою для кандидата, свідчать про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

49. Водночас ВККС визнала достатніми надані ОСОБА_1 пояснення та документи на їх підтвердження для спростування сумніву в наявності коштів для придбання автомобіля MINI COOPER S 2014 р. в. та щодо заниження вартості автомобіля MERCEDES-BENZ R350 2012 р. в. з метою уникнення оподаткування.

50. За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками, Комісія дійшла висновку, що сумарний бал ОСОБА_1 , отриманий за критерієм доброчесності та професійної етики, становить 0 балів із 300 можливих, тому з урахуванням приписів пункту 5.12 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії № 20/зп-25 від 22 січня 2025 року (далі також - Положення про кваліфікаційне оцінювання), кандидат не відповідає критерію професійної етики та доброчесності.

51. Не погоджуючись із рішенням ВККС від 17 червня 2026 року № 317/ас-26, а також її діями щодо оцінювання здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики, вважаючи їх протиправними, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

52. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення ВККС від 17 червня 2026 року № 317/ас-26, зокрема в частині мотивів щодо невідповідності її критерію доброчесності та професійної етики з підстав не зазначення у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік коштів отриманих в 2023 році від ОСОБА_3 в розмірі 600 000 грн та сплати податків і зборів з отриманих коштів є необґрунтованим, суб`єктивним і таким, що ґрунтується фактично на підставі припущень (сумнівів), за відсутності належних доказів, які доводили її не доброчесність, а також на невірно встановлених фактичних обставинах отримання таких коштів і тлумаченні національного законодавства.

53. При цьому позивач наголошує, що ВККС не було надано оцінки її поясненням, наданим під час співбесіди 17 червня 2026 року (тайм-код 4:10:33) стосовно того, що кошти, отримані нею від ОСОБА_3 фактично є матеріальною допомогою його, як батька двох їх спільних неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають разом зі нею, а також посилання на своє нерозуміння яким же чином потрібно було зазначати ці кошти у Декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, оскільки рішення суду щодо стягнення аліментів не має, як і не має між ними, як батьками спору, щодо способу матеріальної участі ОСОБА_3 в утриманні їх спільних дітей.

54. Позивач звертає увагу, що у вказаних поясненнях нею фактично було визнано в засіданні Комісії, що отримані кошти від ОСОБА_3 є аліментами на утримання дітей, але невірно зазначені в Декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік як дарунок.

55. Таким чином, на переконання ОСОБА_1 , твердження Комісії про необхідність подачі нею декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік із відповідною сплатою податків і зборів є хибним, оскільки не ґрунтується на законі. Також вказує, що ВККС як під час проведення співбесіди, так і під час викладення повного тексту оскаржуваного рішення № 317/ас-26 не вірно зазначено розмір коштів, отриманих в 2023 році від ОСОБА_3 , замість вірного 660 000 грн, зазначено невірно 600 000 грн.

56. Окремо позивач також звертає увагу й на відсутність мотивів ВККС, викладених у рішенні № 317/ас-26 від 17 червня 2026 року, зокрема в частині висновку про її невідповідність критерію професійної етики та доброчесності, з огляду на те, що вона не відповідає показникам «законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу». При цьому позивач наголошує, що Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням Вищої ради правосуддя 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 у пункті 23 не містять такого обґрунтування невідповідності показнику «відповідність способу життя статусу судді (кандидата на посаду судді)» як помилки в Податковій декларації про майновий стан і доходи, або «невірне/помилкове тлумачення закону щодо підстав для сплати податків і зборів, як і сплати/не сплати таких податків або зборів, що фактично мало місце в її випадку.

57. Крім того вказує, що у спірному рішенні Комісії відсутні мотиви визначення їй балу за критерієм професійної етики та доброчесності, зокрема не наведено мотивів визначення їй оцінки у 0 балів за показником законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу» та не наведено мотивів відступу Комісією від порядку виставлення балів під час кваліфікаційного оцінювання, які визначені пунктами 5.11.-5.13. Положення про кваліфікаційне оцінювання.

58. Також позивач звертає увагу на відсутність у спірному рішенні оцінки таких показників доброчесності та професійної етики, як незалежність, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність, дотримання етичних норм і бездоганна поведінка, що, на її переконання, свідчить про невиконання Комісією обов`язку щодо ухвалення мотивованого рішення.

59. У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечує. Наполягає на тому, що факти та обставини, які мали значення і стали підставою для прийняття Комісією оскаржуваного рішення, а також правові підстави та мотиви прийняття саме такого рішення докладно, у повному обсязі у ньому наведені, його зміст відповідає суті законодавчого регулювання, що свідчить про вмотивованість такого рішення.

60. Звертає увагу, що висновки Комісії були зроблені на основі ретельного дослідження досьє кандидата на посаду судді, письмових та усних пояснень ОСОБА_1 , наданих документів та результатів співбесіди. У рішенні зазначено, які саме обставини та дії позивача стали підставою для відповідної оцінки за кожним із показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання. Матеріали досьє кандидата на посаду судді ОСОБА_1 включно з її письмовими поясненнями, а також усними поясненнями кандидата (відеозапис засідання Комісії в частині розгляду питання про дослідження досьє та проведення співбесіди з позивачем розміщені у відкритому доступі в мережі YouTube, були ретельно проаналізовані Комісією.

61. Також відповідач наголошує, що з аналізу змісту позовних вимог та обставин, якими позивач їх обґрунтовує вбачається незгода, саме з підставами ухвалення оскаржуваного рішення та мотивами, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, а не з їх відсутністю, що не може бути підставою для скасування рішення Комісії.

62. Фактичні обставини справи і зібрані докази свідчать про те, що Комісія при здійсненні своїх повноважень не вийшла за межі своєї компетенції і при реалізації дискреційних повноважень дотрималася вимог до діяльності суб`єктів владних повноважень, закріплених у частині другій статті 2 КАС України. Так, Комісія дискреційне повноваження використала з метою, з якою воно було надано; з урахуванням принципу обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), пропорційно, розсудливо.

63. Окрім того, під час проведення кваліфікаційного оцінювання Комісією був додержаний принцип рівності умов кваліфікаційного оцінювання щодо надання позивачу розумної можливості представляти свої знання і уміння, матеріали досьє, доповнювати, спростовувати чи уточнювати дані, що містяться у досьє, надавати усні і письмові пояснення.

64. З огляду на викладене відповідач вважає, що підстави для оскарження і скасування рішення Комісії, яким визначено, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді ОСОБА_1 не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді - відсутні.

IV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

65. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

66. За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

67. Тобто судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

68. Згідно із частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

69. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

70. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина перша статті 78 КАС України).

71. На підставі частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

72. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

73. У частині першій статті 92 Закону № 1402-VIII указано, що ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

74. Пунктом 2 частини першої статті 79-2 цього Закону встановлено, що ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону № 1402-VІІІ.

75. Згідно із частинами другою, четвертою статті 79-3 Закону № 1402-VІІІ в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 цього Закону.

ВККС:

1) на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді;

2) проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду;

3) проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 цього Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання;

4) за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає рейтинг для участі у конкурсі кандидатів, які підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає переможця конкурсу на зайняття вакантної посади судді у відповідному суді та ухвалює рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.

76. Частинами першою, другою статті 83 Закону № 1402-VІІІ встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

77. Відповідно до частини п`ятої статті 83 Закону № 1402-VІІІ порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

78. Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджено рішенням ВККС від 22 січня 2025 року № 20/зп-25.

79. Пунктами 1.1 та 1.4 розділу 1 Положення № 20/зп-25 передбачено, що кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення ВККС здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об`єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді).

80. Пунктом 5.10 Положення № 20/зп-25 встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення.

81. Згідно з пунктом 2.13 Положення № 20/зп-25 відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність, дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статус.

82. Відповідно до пункту 5.12 Положення № 20/зп-25 кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

83. Відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам.

Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення (пункт 5.1 Положення № 20/зп-25).

84. Згідно із пунктом 5.9 цього Положення Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з`ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

85. Відповідно до частини сьомої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.

86. Частиною другою статті 88 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний з рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

87. Згідно з частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

88. Колегія суддів враховує, що для скасування рішення ВККС позивач не посилалася на існування підстав, передбачених пунктами 1-3 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.

89. Натомість позивач акцентувала увагу на невмотивованості оскарженого рішення Комісії, що охоплюється підставою, визначеною пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.

90. Оцінюючи спірне рішення в аспекті його відповідності пункту 4 частини четвертої статті 88 Закону № 1402-VIII, суд виходить з такого.

91. Предметом спору є рішення ВККС, яким визнано позивача такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

92. Це рішення Комісія ухвалила враховуючи наявність висновку ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді ОСОБА_1 , критеріям доброчесності та професійної етики [в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного загального суду].

93. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що в межах даної справи підставою до висновку ВККС зазначено низку фактичних суджень, що вплинули на загальний результат оцінювання судді та призвели Комісію до переконання про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.

94. Водночас, як свідчить зміст позовних вимог та усних пояснень позивача, в обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення позивач посилається на необґрунтованість та невмотивованість рішення ВККС; недопустимість урахування певних фактів, покладених в його основу.

95. Отже, вказаний перелік спірних питань складає предмет доказування у цій справі.

97. Колегією ураховано, що судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо.

98. При цьому, якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному з визначених у частині другій статті 2 КАС України критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

99. У свою чергу, ВККС є уповноваженим суб`єктом з питань проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді та прийняття рішення за його результатами, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України.

100. Як підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2026 року у справі № 990/301/25 наділення ВККС свободою розсуду під час оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності не означає, що такий розсуд не має меж. У всякому випадку межа розсуду виключає свавільність дій та використання наданих повноважень не з легітимною метою, тобто не з метою, задля досягнення якої повноваження надані. Іншими словами, процедура оцінювання кандидата повинна бути правовою. У свою чергу правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

101. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним потрібно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

102. Межі дискреції Комісії у конкурсній процедурі на посаду судді апеляційного суду, зокрема і ухвалення рішення за результатами проведення співбесіди з кандидатами, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, наприклад, що доводи/пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги, і, що важливо, давати розуміння, чим керувалася Комісія, коли оцінювала цього кандидата.

103. У справі, що розглядається, в оскаржуваному рішенні зазначено, що за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, голосувань під час закритого обговорення відповідних показників Комісія дійшла висновку, що кандидат не відповідає критерію професійної етики та доброчесності.

104. Суд наголошує, що як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, ВККС встановила, що ОСОБА_1 отримала у 2023 році грошові кошти у вигляді подарунка, при цьому Комісія виходила з того, що відповідну суму в розмірі 600 000 грн не було зазначено в річній податковій декларації та з неї не сплачено відповідний податок. Саме ця обставина стала підставою для висновку про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

105. Надаючи оцінку вказаним твердженням Комісії колегія суддів звертає увагу на те, що 17 грудня 2024 року Вища рада правосуддя рішенням № 3659/0/15-24 затвердила Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення критеріїв доброчесності та професійної етики, однакових принципів їх застосування всіма суб`єктами оцінювання.

106. Відповідно до пункту 1 Єдиних показників обґрунтований сумнів - наявність відповідних та достатніх фактичних даних, які є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що суддя (кандидат на посаду судді) може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики.

107. Пункт 22 Єдиних показників передбачає, що рівень життя судді (кандидата на посаду судді) відповідає задекларованим доходам, якщо рівень його майнового стану не викликає у звичайної розсудливої людини обґрунтованого сумніву в можливості правомірного його формування за рахунок задекларованих доходів, отриманих із законних джерел, якщо, зокрема, але не виключно:

1) у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування зазначено все майно судді (кандидата на посаду судді), що має бути внесено до декларації згідно із Законом України «Про запобігання корупції», а задекларована вартість такого майна відповідає вартості набуття чи останній грошовій оцінці;

2) суддя (кандидат на посаду судді) та/чи члени його сім`ї відчужили об`єкти цивільних прав за оплатним договором за ціною, що істотно не відрізняється від ринкової;

3) суддя (кандидат на посаду судді) здійснював витрати, розмір яких відповідає його рівню життя, задекларованим доходам.

108. У цьому контексті слід урахувати, що частина дев`ята статті 69 Закону № 1402-VIII встановлює умови визначення відповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності, які законодавець пов`язує з наявністю/відсутністю обґрунтованих сумнівів у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

109. За змістом пункту 6.24 Положення № 20/зп-25 під час співбесіди обов`язково обговорюються із суддею (кандидатом на посаду судді) дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

110. Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників з метою ухвалення остаточного рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (підпункти 6.21.1-6.21.3 пункту 6.21 Положення № 20/зп-25).

111. Отже, з урахуванням приписів частини дев`ятої статті 69 Закону № 1402-VIII оцінювання кандидата на посаду судді за критерієм доброчесності здійснюється ВККС фактично лише за внутрішнім переконанням, що об`єктивно зумовлює підвищені вимоги до мотивування (обґрунтованості) відповідних сумнівів Комісії та її рішень у конкурсній процедурі на посаду судді апеляційного суду, зокрема рішень, у яких Комісія констатувала наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності чи професійної етики.

112. Поряд з цим, поняття «обґрунтовані сумніви» в адміністративному судочинстві означає, що сумніви повинні бути підкріплені конкретними фактами або доказами, які можуть викликати сумнів у правильності або законності певного рішення, дії чи бездіяльності, а також достовірності наданих (у цьому випадку) кандидатом на посаду судді відповідних пояснень, які Комісія ставить під сумнів. Ці сумніви не можуть бути простою підозрою чи відчуттям членів Комісії, а повинні базуватись на реальних фактах або обставинах, що дозволяють обґрунтовано сумніватися в певних подіях, фактах чи твердженнях.

113. Це означає, що сумніви не можуть бути просто суб`єктивними, вони повинні мати об`єктивну основу (мають підтверджуватися фактичними даними, документами, розрахунками, ґрунтуватися на доказах), яка може бути перевірена і оцінена судом (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № 990/139/24, від 20 листопада 2025 року у справі № 990/148/24).

114. Тобто у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на останнього покладено обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, які були наявні та враховувались на момент прийняття оскаржуваного рішення, вчинення дії або бездіяльності, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов`язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

115. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово роз`яснювала, що легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

116. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 990/139/24 (пункти 120, 123-129 постанови).

117. Належна мотивація рішення ВККС (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура вирішення цього питання.

118. Зі змісту спірного рішення не вбачається достатнього обґрунтування того, яким саме чином установлений факт невиконання податкового обов`язку свідчить про невідповідність позивача конкретним складовим критерію доброчесності, визначеним частиною дев`ятою статті 69 № 1402-VIII.

119. Зокрема, Комісія не встановила, що отримані кошти мали незаконне походження, що позивачка приховала сам факт їх отримання, що вона вчинила дії з метою приховування джерела походження майна, одержання неправомірної вигоди або іншої майнової переваги, чи що відповідні дії були спрямовані на введення державних органів або Комісії в оману.

120. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що позивачка не заперечувала отримання грошових коштів та зазначала джерело їх походження. У позовній заяві вона посилалася на те, що у декларації кандидата за 2023 рік зазначила 660 000 грн як подарунок у грошовій формі від ОСОБА_3 , як батька їх дітей. Під час співбесіди вона пояснювала характер своїх відносин із дарувальником, зазначаючи, що ОСОБА_3 є батьком її двох дітей, а вказані кошти є способом матеріальної участі останнього в утриманні їх спільних дітей, також посилалася на його фінансову спроможність надання коштів у вказаному розмірі.

121. Отже, за встановлених обставин предметом оцінки ВККС мав бути не лише сам факт порушення податкового чи антикорупційного законодавства, а й питання про те, що саме цей факт свідчить про нечесність позивачки, її несумлінність, умисне приховування майнової інформації або інше порушення стандартів поведінки, яке об`єктивно породжує обґрунтований сумнів у її доброчесності.

122. Зміст спірного рішення свідчить про те, що ВККС, зазначаючи про неспростовні сумніви, не надала оцінки поясненням кандидата. Спірне рішення містить лише посилання на недодержання форми правочину щодо передачі коштів, а також, що такі кошти не були задекларовані позивачем у встановленому законом порядку та з них несплачено відповідний податок з доходу, однак без зазначення жодних мотивів, які спонукали б відповідача дійти такого висновку.

125. Колегія суддів звертає увагу на те, що у пункті 173 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2026 року у справі № 990/301/25 зазначено, що Комісія не є органом, уповноваженим оцінювати правочини з точки зору їх юридичної дійсності або дотримання сторонами формальних вимог до оформлення договорів. Водночас Комісія в межах перевірки критерію доброчесності має право аналізувати обставини, пов`язані з майновими операціями, з метою оцінки прозорості та обґрунтованості фінансових дій кандидата.

126. Оцінюючи відповідність кандидата критерію доброчесності, ВККС зобов`язана діяти в межах принципів обґрунтованості та належного з`ясування фактичних обставин, а її висновки мають ґрунтуватися на належних та достатніх доказах, а не на припущеннях чи гіпотетичних сумнівах.

127. Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.16 постанови від 01 травня 2025 року у справі № 990/199/24 наголошує, що не може бути визнано вмотивованим рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у якому поряд з обґрунтуванням сумнівів у його доброчесності Комісія не навела належного аналізу пояснень кандидата та мотивів відхилення/врахування його доводів.

128. Колегія суддів також враховує, що Комісією не встановлено фактів отримання кандидатом необґрунтованих вигод, не доведено незаконності походження коштів, використаних для придбання спірного майна, а також не наведено обставин, які б свідчили про фіктивність пояснень кандидата.

129. Не наведено в ньому і належної оцінки характеру допущеного порушення, його причин, суб`єктивної сторони поведінки позивачки, наявності чи відсутності умислу, наслідків такого порушення, його систематичності або повторюваності, а також інших обставин, які мають значення для оцінки серйозності відповідної поведінки кандидата.

130. Комісія фактично обмежилася встановленням факту невиконання податкового обов`язку та висновком про те, що така поведінка породжує обґрунтований сумнів у доброчесності позивачки.

131. При цьому відсутня відповідь на ключове питання: чому за конкретних обставин цієї справи зазначене порушення є достатнім для висновку саме про недоброчесність кандидата.

132. Не наведено також мотивів, чому пояснення позивачки щодо характеру відносин із ОСОБА_3 та мети передачі коштів не впливають на оцінку її поведінки.

133. Такий підхід не відповідає стандарту обґрунтованого сумніву, сформульованому Великою Палатою Верховного Суду.

134. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2025 року у справі № 990/123/24 прямо зазначила, що підставою для негативного висновку ВККС можуть бути не просто сумніви членів Комісії, а обґрунтовані сумніви, тобто такі, що ґрунтуються не на припущеннях, а на оцінці фактичних даних, які спростовують доводи кандидата або свідчать про їх суперечність чи алогічність. У цій же справі Велика Палата визнала необґрунтованими мотиви ВККС щодо недоброчесності кандидата, оскільки вони були зроблені за відсутності належних доказів, які б доводили відповідний прояв недоброчесності.

135. Наведений правовий висновок є релевантним до спірних правовідносин, оскільки й у цій справі Комісія встановила певну майнову та податкову обставину, однак не навела достатніх мотивів, які б дозволяли простежити причинно-наслідковий зв`язок між цією обставиною та висновком про невідповідність позивачки критерію доброчесності.

136. При цьому суд не заперечує повноваження ВККС оцінювати дотримання кандидатом вимог податкового та деклараційного законодавства, а також враховувати встановлені порушення під час оцінювання його доброчесності.

137. Однак таке повноваження не означає, що будь-яке порушення податкового або деклараційного законодавства автоматично свідчить про недоброчесність кандидата.

138. Для такого висновку Комісія повинна встановити додаткові обставини, які характеризують поведінку особи саме з точки зору доброчесності, та навести переконливі мотиви, чому сукупність установлених фактів породжує обґрунтований сумнів у чесності, сумлінності, дотриманні етичних норм чи інших визначених законом складових критерію доброчесності.

139. Однак, цього ВККС не зробила. У рішенні Комісії не наведено належної оцінки поясненням позивача щодо джерела отриманих коштів, особи дарувальника, характеру їхніх фактичних сімейних відносин та фінансової спроможності останнього. Також з оскаржуваного рішення не вбачається, що ці пояснення були належним чином спростовані Комісією або визнані такими, що суперечать установленим фактам.

140. Сам по собі факт відсутності особи у законодавчо визначеному переліку близьких осіб не відповідає на питання про фактичний характер відносин між сторонами, мету передачі коштів, джерело їх походження, економічну природу відповідних платежів та суб`єктивне ставлення кандидата до обов`язку їх декларування. Тим більше, що позивачка прямо повідомила Комісію про наявність спільних дітей із ОСОБА_3 та надала пояснення щодо характеру фінансових відносин із ним.

141. Комісія мала встановити не лише те, чи виник у позивачки податковий обов`язок, а й те, чи свідчить його невиконання в конкретних обставинах про таку поведінку особи, яка об`єктивно породжує обґрунтований сумнів у її чесності, сумлінності або дотриманні етичних норм.

142. Відсутність такого аналізу має істотне значення, оскільки саме на підставі цього висновку Комісія визначила за критерієм доброчесності та професійної етики 0 балів із 300 можливих та дійшла висновку про невідповідність кандидата відповідному критерію.

143. Крім того, Комісія зазначила про несплату відповідного податку, однак для оцінки доброчесності кандидата мала встановити не лише факт невиконання податкового обов`язку, а й оцінити характер цього порушення, його наслідки, розмір податкового зобов`язання, наявність чи відсутність притягнення позивачки до відповідальності, факт подальшого виконання податкового обов`язку та інші обставини, які дають можливість визначити ступінь суспільної небезпечності або морально-етичної значущості відповідної поведінки.

144. Особливої уваги потребує співвідношення встановленого Комісією порушення з критеріями, за якими фактично було оцінено позивача.

145. Так, Комісія вказала на невідповідність позивача показникам «законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу».

146. Проте наведені показники охоплюють різні за своїм змістом аспекти доброчесності.

147. Незазначення доходу у декларації та несплата податку можуть мати значення для оцінки доброчесності, однак з цього автоматично не випливає незаконність джерела походження відповідних коштів, невідповідність рівня життя кандидата його задекларованим доходам або невідповідність способу життя статусу кандидата.

148. Для такого висновку Комісія мала встановити відповідний причинно-наслідковий зв`язок та навести його у рішенні.

149. Натомість в оскаржуваному рішенні фактично ототожнено факт недекларування доходу та несплати податку з невідповідністю одночасно декільком самостійним показникам доброчесності без належного обґрунтування такого висновку.

150. Окремо Верховний Суд звертає увагу на наслідки застосування Комісією пункту 5.10 Положення.

151. Як зазначено в самому рішенні ВККС, встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву щодо одного показника тягне припинення участі кандидата у кваліфікаційному оцінюванні та визнання його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя.

152. За таких умов вимоги до обґрунтованості висновку Комісії мають бути особливо високими, оскільки наслідком такого висновку є не просто зменшення кількості балів, а фактичне припинення подальшої участі кандидата у процедурі кваліфікаційного оцінювання.

153. При цьому з оскаржуваного рішення не вбачається належного обґрунтування того, чому встановлені обставини є саме такими, що виключають відповідність позивачки критерію доброчесності та професійної етики в цілому.

154. Більше того, Комісія визначила позивачці 0 балів із 300 можливих за критерієм доброчесності та професійної етики.

155. Водночас у рішенні не наведено достатніх мотивів щодо індивідуальної оцінки кожного з показників цього критерію та не розкрито, чому встановлені обставини обумовлюють саме нульову оцінку за критерієм у цілому.

156. Отже, в обсязі встановлених у цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних правовідносин Суд висновує, що спірне рішення не відповідає вимогам частини третьої статті 79-5 Закону № 1402-VIII, а також критеріям обґрунтованості, безсторонності та розсудливості, визначеним статтею 2 КАС України, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

157. При цьому суд не вбачає підстав для самостійного визначення результату кваліфікаційного оцінювання позивачки, встановлення її відповідності критерію доброчесності чи зобов`язання Комісії ухвалити конкретне рішення за результатами такого оцінювання, оскільки це належить до виключної компетенції ВККС.

158. Належним способом відновлення порушеного права у цьому випадку є скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання ВККС повторно розглянути питання щодо результатів кваліфікаційного оцінювання позивачки з урахуванням висновків суду щодо необхідності повного, всебічного та належно мотивованого дослідження обставин, які мають значення для оцінювання її відповідності критеріям доброчесності та професійної етики.

159. Доводи Комісії стосовно того, що оскаржуване рішення містить покликання й мотиви його ухвалення, обґрунтування підстав, за наявності яких у Комісії виник обґрунтований сумнів у відповідності позивача критеріям, визначеним Законом про судоустрій, на підставі чого Комісія дійшла висновків про визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, спростовуються висновками Суду, наведеними вище в мотивувальній частині цього рішення.

160. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

161. Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.

162. Враховуючи факт часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а також те, що заявлені позивачем вимоги є пов`язані між собою та були оплачені нею як одна вимога немайнового характеру, позивачу також слід відшкодувати судові витрати у вигляді сплаченого нею судового збору за подання позовної заяви у сумі 1 064,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань ВККС.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 22, 241-246, 250, 255, 262, 266, 295 КАС України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17 червня 2026 року № 317/ас-26.

Зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України повторно розглянути питання щодо підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді з урахуванням правової оцінки, наданої Верховним Судом у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (код ЄДРПОУ 37316378, адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок судового збору.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 08 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді О. В. Білоус

І. А. Васильєва

І. Л. Желтобрюх

О. О. Шишов