Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №990/408/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №990/408/26

адміністративне провадження № П/990/408/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бучик А.Ю., Кравчука В.М., Рибачука А.І., Стародуба О.П.,

за участі:

секретаря судового засідання Єжелі А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Друцької О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження справу №990/408/26

за позовом ОСОБА_1

до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. 17 липня 2026 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України, Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2026 року позовні вимоги у справі № 990/289/26 роз`єднано та виділено в самостійне провадження, зокрема, позовні вимоги ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17 червня 2026 року № 78/зп-26.

3. 23 вересня 2026 року від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, подані на виконання ухвали Верховного Суду від 14 вересня 2026 року, в яких позивач систематизував раніше заявлені позовні вимоги та виклав свою позицію щодо їх обґрунтування. З урахуванням заяви про зміну предмета позову від 21 серпня 2026 року та зазначених письмових пояснень позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 17 червня 2026 року № 74/зп-26 «Про затвердження кодованих результатів виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду (четвертий етап кваліфікаційного іспиту) кандидатами на посаду судді місцевого суду та суддями, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду» в частині затвердження результатів виконання практичного завдання ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 17 червня 2026 року № 78/зп-26 «Про затвердження декодованих результатів виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду (четвертий етап кваліфікаційного іспиту) кандидатами на посаду судді місцевого суду та суддями, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду» в частині затвердження результатів виконання практичного завдання ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 04 серпня 2026 року № 102/зп-26 «Про затвердження загальних результатів кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого господарського суду, складеного кандидатами на посаду судді місцевого суду та суддями, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ВККС України повторно призначити ОСОБА_1 виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду (четвертий етап кваліфікаційного іспиту) у межах добору на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 11 грудня 2024 року № 366/зп-24, з наступним мотивованим оцінюванням виконаного практичного завдання відповідно до Методичних вказівок, затверджених рішенням Комісії від 30 квітня 2025 року № 96/зп-25.

Суд установив, що заява позивача від 21 серпня 2026 року про зміну предмета позову подана з дотриманням вимог статті 47 КАС України, у зв`язку із чим наведені в пункті 3 цього рішення вимоги становлять остаточний предмет розгляду в цій справі.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оцінювання виконаного ним 10 жовтня 2025 року практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду проведено з порушенням Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням ВККС України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (далі - Положення № 185/зп-24), і Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, затверджених рішенням Комісії від 30 квітня 2025 року № 96/зп-25 (далі - Методичні вказівки). На його переконання, Комісія не забезпечила дотримання визначених пунктом 1.6 Положення № 185/зп-24 принципів об`єктивності, неупередженості, прозорості та рівності умов для учасників іспиту, що призвело до заниження його результату та визнання його таким, що не склав відповідного етапу кваліфікаційного іспиту.

5. Позивач указує, що за результатами виконання практичного завдання йому визначено 50,00 бала, а із застосуванням коефіцієнта 2 - 100,00 бала, за встановленого прохідного бала 112,5. Після ознайомлення 15 липня 2026 року з власним зошитом для виконання практичного завдання та екзаменаційною відомістю він дійшов висновку, що виставлені оцінки не мають належного обґрунтування, а процедура оцінювання не відповідає встановленим Комісією правилам.

6. Посилаючись на статтю 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), позивач наголошує, що затвердження порядку складання кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання кандидатів належить до повноважень Комісії, а розроблена нею методика має забезпечувати єдиний, зрозумілий і передбачуваний підхід до оцінювання. Зазначає, що відповідно до пункту 2.9 Положення № 185/зп-24 практичне завдання спрямоване на виявлення практичних навичок та умінь у правозастосуванні, а за підпунктами 5.5.5, 5.5.6 пункту 5.5 та пунктом 5.8 цього Положення перевірка має полягати у встановленні відповідності змісту виконаної роботи показникам Методичних вказівок із виставленням оцінок за кожен передбачений ними елемент. На його думку, Методичні вказівки є обов`язковими правилами оцінювання, а не рекомендаційним чи допоміжним документом.

7. ОСОБА_1 стверджує, що оскаржувані рішення та екзаменаційна відомість не містять пояснень щодо виставлення конкретних балів, зазначення помилок або недоліків його роботи, які зумовили зниження оцінок. Посилаючись на частину п`яту статті 101 Закону № 1402-VIII, позивач зазначає, що рішення Комісії повинні містити мотиви їх ухвалення, а цифрове поелементне оцінювання не звільняє відповідача від цього обов`язку. Відсутність мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, він вважає підставою для скасування оскаржуваних рішень, передбаченою пунктом 4 частини третьої статті 88 цього Закону.

8. На обґрунтування співвідношення законодавчих вимог щодо мотивування рішень та положень Методичних вказівок позивач також посилається на частину першу статті 17, частини першу, другу, зокрема пункт 7 частини другої статті 19 Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 року № 3354-IX (далі - Закон № 3354-IX). На його думку, підзаконні акти Комісії мають відповідати актам вищої юридичної сили та не можуть усувати встановлений Законом № 1402-VIII обов`язок мотивувати рішення.

9. Позивач визнає наявність у Комісії дискреційних повноважень щодо оцінювання практичних завдань, проте наголошує, що їх реалізація має підлягати судовому контролю за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема обґрунтованості, безсторонності, добросовісності, розсудливості, рівності та пропорційності. У цьому контексті посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2025 року у справі № П/990/64/24, від 01 травня 2025 року у справі № 990/232/24 та від 18 квітня 2024 року у справі № 9901/110/19, правові висновки яких щодо меж дискреції та запобігання свавільному здійсненню повноважень вважає застосовними до оцінювання його роботи.

10. Відповідач позовні вимоги не визнав та у відзиві просив відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що оцінювання практичного завдання проведено відповідно до підпунктів 5.5.5, 5.5.6, 5.5.8 пункту 5.5 та пункту 5.8 Положення № 185/зп-24 і Методичних вказівок. Кожен член екзаменаційної комісії виставив оцінки за окремі елементи роботи в межах установлених діапазонів, а підсумковий бал сформовано інформаційною системою шляхом підсумовування середніх арифметичних оцінок за кожен елемент. На думку відповідача, такий механізм забезпечує об`єктивність результату та нівелює відмінності у професійних судженнях оцінювачів. Наголошує, що Закон № 1402-VIII, Положення № 185/зп-24 та Методичні вказівки не передбачають обов`язку письмово пояснювати кожен виставлений бал, складати окремий протокол перевірки або розробляти й оприлюднювати зразкове судове рішення. Оскаржуване рішення, за твердженням Комісії, містить опис процедури, посилання на нормативне регулювання й відповідні рішення Комісії та відомості, передбачені підпунктом 6.4.2 пункту 6.4 Положення № 185/зп-24, що є достатнім для розуміння підстав і наслідків його ухвалення.

11. Заперечуючи проти доводів про необхідність повторної перевірки, відповідач зазначає, що підпункт 6.3.1 пункту 6.3 Положення № 185/зп-24 пов`язує її проведення з розбіжністю у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала між найвищою та найнижчою підсумковими оцінками за роботу загалом, а не оцінками за окремі елементи. Стверджує, що член Комісії - доповідач таких розбіжностей не встановив, про що зазначено в рішенні від 17 червня 2026 року № 74/зп-26. Самі відмінності між поелементними оцінками, на думку відповідача, не свідчать про упередженість або неоднакове застосування Методичних вказівок, оскільки кожен оцінювач формує власне професійне судження щодо якості роботи. Комісія також наголошує, що оцінювання здійснюється за встановленими показниками, а не шляхом порівняння робіт кандидатів між собою чи з еталонною роботою, тому незгода позивача з отриманими балами сама собою не доводить порушення процедури.

12. Відповідач указує, що ОСОБА_1 отримав 100,00 балів за прохідного бала 112,5, у зв`язку із чим відповідно до частини п`ятої статті 74 Закону № 1402-VIII, підпунктів 6.3.3, 6.3.4 пункту 6.3 Положення № 185/зп-24 та рішення Комісії від 19 вересня 2025 року № 173/зп-25 його визначено таким, що не склав відповідного етапу іспиту. На думку Комісії, недосягнення заздалегідь установленого й однакового для всіх учасників прохідного бала є закономірним наслідком конкурсної процедури та не становить порушення права на повагу до приватного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції, або неправомірного обмеження доступу до професії. Стверджує, що діяла в межах компетенції та з дотриманням критеріїв частини другої статті 2 КАС України, а наведені позивачем доводи не підтверджують передбачених законом підстав для скасування рішення.

13. Після роз`єднання позовних вимог та подання ОСОБА_1 пояснень з приводу систематизації позовних вимог оновленої редакції відзиву від відповідача до Суду не надходило.

ІІІ. КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

14. 17 липня 2026 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України, Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії,

15. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2026 року визначено єдиний унікальний номер судової справи: 990/289/26 та номер провадження: П/990/289/26, а також для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Берназюка Я.О., суддів Бучик А.Ю., Кравчука В.М., Рибачука А.І., Стародуба О.П.

16. Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2026 року відкрито провадження у справі № 990/289/26 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів.

17. Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2026 року вирішено перейти до розгляду справи № 990/289/26 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні, яке відбудеться 08 вересня 2026 року о 14:15 в приміщенні суду за адресою: вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5, м. Київ.

18. Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2026 року позовні вимоги у справі № 990/289/26 роз`єднано та виділено в самостійне провадження, зокрема, позовні вимоги ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17 червня 2026 року № 78/зп-26.

19. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10 вересня 2026 року cправу передано на розгляд колегії суддів у складі судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бучик А.Ю., Кравчука В.М., Рибачука А.І., Стародуба О.П. і присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 990/408/26 та номер адміністративного провадження № П/990/408/26.

20. Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2026 року прийнято до провадження адміністративну справу № 990/408/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії. Продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін колегією суддів у складі п`яти суддів. Рекомендовано ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали подати до Суду письмові пояснення з узагальненою процесуальною позицією, у яких:

1. систематизувати раніше заявлені позовні вимоги, зазначивши процесуальні документи, якими визначено предмет та підстави позову у цій справі, дати їх подання та відповідну редакцію заявлених вимог;

2. стисло викласти істотні фактичні обставини, на яких ґрунтується кожна із заявлених вимог;

3. зазначити конкретні докази, якими підтверджуються відповідні обставини, із наведенням назви, дати, реквізитів документа або інших відомостей, достатніх для його ідентифікації у матеріалах справи;

4. у разі необхідності витребування доказів - викласти відповідне клопотання з дотриманням вимог статті 80 КАС України, з урахуванням доказів, які вже містяться у матеріалах справи, та раніше поданих клопотань про їх витребування, чітко зазначивши, які саме докази залишаються необхідними для витребування Судом.

Рекомендовано ОСОБА_1 одночасно з поданням зазначених письмових пояснень, виходячи зі змісту та кількості заявлених ним позовних вимог немайнового характеру, визначити належний розмір судового збору та з урахуванням суми судового збору, фактично сплаченої під час подання первісної позовної заяви, доплатити різницю між належним до сплати та фактично сплаченим розміром судового збору та надати Суду документ, що підтверджує таку доплату.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що подання письмових пояснень з узагальненою процесуальною позицією має систематизуючий характер та не є підставою для заявлення нових позовних вимог або зміни предмета чи підстав позову поза порядком і строками, встановленими статтею 47 КАС України.

21. Призначено адміністративну справу № 990/408/26 до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06 жовтня 2026 року о 14 год 00 хв у приміщенні Верховного Суду за адресою: вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5, м. Київ.

22. На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 подано додаткові пояснення щодо уточнення та систематизації вимог позовної заяви (їх зміст викладено в розділах «Зміст позовних вимог» та «Стислий виклад позиції учасників справи»), а також заявлено клопотання про витребування доказів, а саме:

- екзаменаційних відомостей оцінювання практичних завдань на етапі кваліфікаційного іспиту за 26 травня, 01 та 15 червня 2026 року;

- належним чином засвідчених копій витягів із програмного забезпечення «Система автоматизації робочих процесів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» щодо оцінок, виставлених 26 травня, 01 та 15 червня 2026 року;

- індивідуальних оціночних листів, письмових зауважень, коментарів, рецензій та протоколів оцінювання практичних завдань, виконаних 10 жовтня 2025 року ОСОБА_1 (індивідуальний код 0045090) та ОСОБА_2 (індивідуальний код НОМЕР_1 ), складених членами екзаменаційної комісії, які перевіряли ці роботи;

- копій модельних судових рішень (еталонів) із господарської спеціалізації (фабул модельних справ), які виконувалися учасниками добору під час кваліфікаційного іспиту 09- 10 жовтня 2025 року, та методичних роз`яснень для членів екзаменаційної комісії № 3, відповідно до яких здійснювалася перевірка робіт цієї групи;

- інформації про дату й час входу кожного з оцінювачів до електронної системи з метою виставлення балів за практичні завдання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дату й час виставлення цих балів, а також дату й час виходу кожного оцінювача із системи.

23. У відзиві на первісну позовну заяву, поданому до роз`єднання позовних вимог у справі № 990/289/26, відповідач заперечує проти клопотання про витребування екзаменаційних відомостей інших кандидатів та витягів із програмного забезпечення щодо оцінок, виставлених 26 травня, 01 та 15 червня 2026 року, посилаючись на недотримання вимог частини другої статті 80 КАС України щодо зазначення заходів самостійного отримання доказів або причин неможливості їх отримання. Пояснює, що часові позначки у відомостях відображають момент внесення остаточних оцінок до інформаційної системи після завершення перевірки, а не тривалість перевірки роботи, тому різниця в одну хвилину не підтверджує поверхневого оцінювання. Зазначає також, що функціонал системи не передбачає формування запитуваних витягів, а відомості інших кандидатів, на його думку, не стосуються предмета доказування та не спростовують правомірності оцінювання роботи учасника конкурсу.

24. Після роз`єднання позовних вимог та подання ОСОБА_1 узагальненого клопотання про витребування доказів окремих заперечень щодо цього клопотання від відповідача до Суду не надходило.

25. У судовому засіданні, що відбулося 06 жовтня 2026 року, колегія суддів, заслухавши усні пояснення, доводи позивача та заперечення відповідача, протокольною ухвалою відмовила в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів. Зокрема, Суд виходив із того, що частина запитуваних позивачем доказів не стосується обставин, які входять до предмета доказування у цій справі, та не має значення для перевірки правомірності оцінювання виконаного ним практичного завдання. Водночас щодо іншої частини запитуваних матеріалів позивач не навів належного обґрунтування того, які саме обставини, що мають значення для вирішення спору, вони можуть підтвердити або спростувати. Крім того, окремі запитувані позивачем документи та відомості не передбачені встановленою Положенням № 185/зп-24 процедурою оцінювання практичного завдання як документи, що мають складатися чи формуватися під час такої процедури.

IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

26. Перевіривши матеріали справи, взявши до уваги пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд встановив таке.

27. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11 грудня 2024 року № 366/зп-24 оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 1800 прогнозованих вакантних посад суддів у місцевих судах та затверджено текст оголошення про добір.

28. ОСОБА_1 подав заяву та документи для участі в зазначеному доборі. Рішенням Комісії від 08 травня 2025 року № 297/дс-25 його допущено до участі в доборі та складання кваліфікаційного іспиту.

29. Рішенням Комісії від 12 травня 2025 року № 105/зп-25 призначено кваліфікаційний іспит для кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, і визначено черговість його етапів: тестування знань з історії української державності; тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; тестування когнітивних здібностей; виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

30. ОСОБА_1 успішно пройшов попередні етапи кваліфікаційного іспиту. За результатами тестування знань з історії української державності він отримав 39 балів, тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації місцевого господарського суду - 147 балів, тестування когнітивних здібностей - 43,33 бала. Відповідні результати затверджено рішеннями Комісії від 25 липня 2025 року № 142/зп-25, від 15 серпня 2025 року № 156/зп-25 та від 19 вересня 2025 року № 173/зп-25.

31. Рішенням Комісії від 19 вересня 2025 року № 173/зп-25 ОСОБА_1 допущено до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду. Цим рішенням визначено графік та особливості виконання практичного завдання, зокрема його виконання з використанням комп`ютерної техніки протягом 180 хвилин. Учасники в межах однієї спеціалізації мали виконати одне завдання типу 2. Максимально можливий бал за цей етап становив 150, для розрахунку результату застосовувався коефіцієнт 2, а прохідний бал визначено в розмірі 112,5.

32. 10 жовтня 2025 року ОСОБА_1 виконав практичне завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду. Його індивідуальний код учасника - 0045090.

33. Оцінювання практичного завдання здійснювалося за Методичними вказівками, затвердженими рішенням Комісії від 30 квітня 2025 року № 96/зп-25, зі змінами, внесеними рішенням від 01 жовтня 2025 року № 183/зп-25. Для модельного судового рішення з матеріального права передбачено шкалу оцінювання до 75 балів: за мотивувальну частину - до 55 балів, резолютивну частину - до 15 балів, дотримання стилістики судового рішення - до 3 балів, правил орфографії та пунктуації - до 2 балів.

34. Рішенням Комісії від 17 червня 2026 року № 74/зп-26 затверджено кодовані результати виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду, а рішенням від тієї самої дати № 78/зп-26 - декодовані результати цього етапу іспиту.

35. За результатами перевірки практичного завдання ОСОБА_1 в інформаційній системі зафіксовано 50,00 балів, що із застосуванням коефіцієнта 2 становить 100,00 балів. Згідно з додатком до рішення Комісії від 17 червня 2026 року № 78/зп-26 результат ОСОБА_1 за цей етап кваліфікаційного іспиту визначено як "не складено" у зв`язку з ненабранням установленого прохідного бала (112,5).

36. 07 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії щодо ознайомлення з власним зошитом для виконання практичного завдання та оцінками за результатами його виконання. Листом від 15 липня 2026 року № 21-4368/26 Комісія повідомила його про розміщення зошита та копії екзаменаційної відомості без інформації про оцінювачів у кабінеті суддівської кар`єри. За поясненнями позивача, він ознайомився із цими матеріалами 15 липня 2026 року.

37. Не погоджуючись із результатами оцінювання виконаного ним практичного завдання та рішеннями Комісії, якими ці результати затверджено, вважаючи їх протиправними й такими, що порушують його права та законні інтереси, ОСОБА_1 звернувся до Суду з позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

38. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

39. Правові засади добору кандидатів на посаду судді та оцінювання їхньої професійної компетентності визначено Законом № 1402-VIII.

40. Відповідно до частини першої статті 92 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

41. Згідно з пунктами 2 та 6 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII до повноважень Комісії належать проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді та затвердження порядку складання кваліфікаційного іспиту і методики оцінювання кандидатів.

42. Відповідно до пунктів 1 та 4 частини першої статті 70 Закону № 1402-VIII добір на посаду судді місцевого суду здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає, зокрема, оголошення добору на посаду судді і складання кваліфікаційного іспиту.

43. Статтею 71 Закону № 1402-VIII передбачено, що про оголошення добору Комісія ухвалює рішення, яке оприлюднює на своєму офіційному вебсайті та офіційному вебпорталі судової влади України. У цьому рішенні зазначаються кінцевий строк подання заяви та документів для участі у доборі, який не може бути меншим за 30 днів із дня оприлюднення рішення, а також прогнозована кількість вакантних посад суддів, стосовно яких оголошено добір.

44. Порядок складання кваліфікаційного іспиту врегульовано статтею 74 Закону № 1402-VIII.

45. Відповідно до частини першої цієї статті кваліфікаційний іспит є атестуванням професійної компетентності кандидата на посаду судді з метою виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

46. За змістом частин другої та третьої статті 74 Закону № 1402-VIII підставою для допуску до складання кваліфікаційного іспиту є рішення Комісії. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичних завдань. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та однієї або кількох спеціалізацій суду на вибір: адміністративної, господарської та загальної (цивільної і кримінальної). Практичні завдання проводяться щодо вибраної (вибраних) кандидатом спеціалізації (спеціалізацій) суду. Форма та зміст тестувань, практичних завдань, а також порядок їх проведення затверджуються Комісією.

47. Відповідно до частини четвертої статті 74 Закону № 1402-VIII Комісія не пізніше ніж за 30 днів до дня проведення кваліфікаційного іспиту оприлюднює його програму та перелік питань тестування, крім тестування щодо когнітивних здібностей, на своєму офіційному вебсайті.

48. Частиною п`ятою статті 74 Закону № 1402-VIII визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації суду, якщо він:

набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за тестування щодо загальних знань у сфері права та відповідної спеціалізації суду;

набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за виконання практичного завдання щодо відповідної спеціалізації суду;

успішно пройшов тестування щодо когнітивних здібностей та історії української державності. Успішним проходженням вважається набрання кандидатом середнього допустимого бала тестування щодо когнітивних здібностей та історії української державності, встановленого Комісією.

49. Відповідно до частини шостої статті 74 Закону № 1402-VIII Комісія встановлює прохідний бал кваліфікаційного іспиту, який не може бути нижчим за 75 відсотків максимально можливого бала за відповідне тестування (крім тестування щодо когнітивних здібностей та історії української державності) та виконання практичного завдання кваліфікаційного іспиту.

50. Під час добору прохідний бал для кандидатів встановлюється з урахуванням кількості посад, щодо яких оголошено добір.

51. Отже, Законом № 1402-VIII передбачено проведення Комісією добору на посаду судді місцевого суду. Одним із етапів добору є складання кваліфікаційного іспиту, що проводиться шляхом складання анонімних тестувань та виконання практичного завдання. Виконання практичного завдання є самостійною складовою кваліфікаційного іспиту, за результатами якої встановлюється здатність кандидата застосовувати правові знання у відповідній спеціалізації суду. Успішне проходження інших складових іспиту не замінює необхідності набрання встановленого мінімального бала за практичне завдання.

52. Організаційно-правові засади підготовки та проведення кваліфікаційного іспиту, форму і зміст тестувань та практичних завдань, методику оцінювання результатів іспиту визначено Положенням про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженим рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (далі - Положення № 185/зп-24). Під час оцінювання роботи позивача та ухвалення оскаржуваних рішень Комісії від 17 червня 2026 року № 74/зп-26, № 78/зп-26 та від 04 серпня 2026 року № 102/зп-26 застосовувалися відповідні положення у редакції зі змінами, внесеними, зокрема, рішенням Комісії від 17 грудня 2025 року № 218/зп-25.

53. Відповідно до пункту 1.2 розділу 1 Положення № 185/зп-24 метою іспиту є виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності учасника здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації.

54. За змістом підпункту 1.3.5 пункту 1.3 розділу 1 Положення № 185/зп-24 здатність практичного застосування знань у сфері права встановлюється за сукупністю таких складових: уміння застосовувати знання у сфері права, навички юридичного письма та навички правничої аргументації.

55. Згідно з пунктом 1.6 розділу 1 Положення № 185/зп-24 основними принципами іспиту є об`єктивність, неупередженість, запобігання конфлікту інтересів, прозорість, рівність умов для його учасників та дотримання встановлених законодавством правил поведінки щодо конфлікту інтересів.

56. Підпунктом 1.11.2 пункту 1.11 розділу 1 Положення № 185/зп-24 передбачено, що етапами складання іспиту кандидатами на посаду судді місцевого суду або суддями, які виявили намір бути призначеними або переведеними до місцевого господарського суду, є тестування когнітивних здібностей, тестування знань з історії української державності, тестування загальних знань у сфері права, тестування знань зі спеціалізації місцевого господарського суду та виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду.

57. Відповідно до пункту 1.15 розділу 1 Положення № 185/зп-24 за результатами успішного проходження певного етапу або певних етапів іспиту Комісія може ухвалити рішення про допуск учасника або учасників до наступного етапу.

58. Пунктом 2.7 розділу 2 Положення № 185/зп-24 визначено, що форма практичного завдання - відкрите завдання, яке передбачає необхідність надання учасником самостійної відповіді щодо передбачених ним умов.

59. Пунктом 2.8 розділу 2 Положення визначено типи практичних завдань, а саме:

Тип 1 - модельна судова справа з сукупністю документів та достатніми даними (інформацією), на підставі яких учасник повинен підготувати модельне рішення суду та/або продовжити викладення запропонованої частини модельного судового рішення на підставі матеріалів модельної судової справи.

Тип 2 - модельне судове рішення, що складається зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних якого учасник повинен продовжити його викладення. Кількість модельних судових рішень визначається рішенням Комісії.

60. Відповідно до пункту 2.9 розділу 2 Положення практичне завдання виявляє рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, а саме: уміння критично мислити та правильно оцінювати фактичні обставини справи; уміння мотивувати свою позицію; уміння застосовувати джерела права, що релевантні до спірних правовідносин; уміння вирішувати правову проблему; уміння лаконічно викладати свою позицію; уміння дотримуватись норм мовних засобів офіційно-ділового стилю.

61. Згідно з пунктом 4.8 розділу 4 Положення кількість практичних завдань, що виконуються учасниками в межах однієї спеціалізації, - одне завдання типу 1 або типу 2, якщо інше не визначено рішенням Комісії.

62. Під час виконання практичного завдання учаснику необхідно сформулювати правильне, на його думку, модельне рішення суду та/або продовжити викладення запропонованої частини модельного судового рішення на підставі матеріалів завдання (пункт 4.13 розділу 4 Положення).

63. Таким чином, практичне завдання спрямоване на комплексну перевірку правозастосовних умінь кандидата. Його оцінювання охоплює як вирішення правової проблеми, так і аргументацію, структуру та якість викладення модельного судового рішення.

64. Методику оцінювання учасників іспиту врегульовано розділом 5 Положення № 185/зп-24.

65. Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 цього розділу практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії.

66. Згідно з підпунктом 5.5.4 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті.

67. Підпунктом 5.5.5 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 передбачено, що перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання.

68. На виконання наведених приписів рішенням Комісії від 30 квітня 2025 року № 96/зп-25 затверджено Методичні вказівки.

69. Відповідно до Методичних вказівок модельне судове рішення з матеріального права оцінюється за шкалою 75 балів. Визначено такі елементи оцінювання та діапазони балів:

мотивувальна частина - від 0 до 55 балів, з яких: визначення ключового питання у спорі - від 0 до 5 балів; виклад правових норм та їх застосування у справі - від 0 до 15 балів; мотивована оцінка судом аргументів учасників справи - від 0 до 20 балів; формулювання узагальненого висновку щодо факту порушення прав та відповідних наслідків - від 0 до 10 балів; висновки за результатами розгляду справи - від 0 до 5 балів;

резолютивна частина - від 0 до 15 балів, з яких: формулювання висновків суду по суті вимог позивача - від 0 до 6 балів; розподіл судових витрат - від 0 до 3 балів; визначення порядку та строку набрання рішенням законної сили - від 0 до 2 балів; порядок та строки оскарження рішення - від 0 до 2 балів; інформація про учасників справи - від 0 до 2 балів;

дотримання стилістики судового рішення, а саме логічність, структурованість, грамотність та послідовність викладення тексту модельного судового рішення, - від 0 до 3 балів;

дотримання правил орфографії та пунктуації - від 0 до 2 балів.

70. Згідно з приміткою до Методичних вказівок залежно від обставин модельного судового рішення член екзаменаційної комісії може відступити від наведеної в них структури та кількості виставлених балів за одним чи кількома елементами оцінювання, але не більше як на 10 відсотків. У такому разі він не може виходити за межі загальної кількості балів - 75.

71. Відповідно до підпункту 5.5.6 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 під час оцінювання практичного завдання члени екзаменаційної комісії виставляють оцінки за кожен передбачений елемент у кількості балів, визначених методичними вказівками. Оцінка члена екзаменаційної комісії за виконане учасником практичне завдання формується на підставі суми його оцінок за кожен передбачений елемент.

72. Згідно з підпунктом 5.5.8 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії інформаційною системою визначаються середні арифметичні оцінки за кожним елементом на підставі оцінок членів екзаменаційної комісії за ці елементи. Бал учасника за практичне завдання формується на підставі суми середніх арифметичних оцінок за кожен елемент шляхом округлення бала до сотих, тобто другої цифри після коми.

73. Бали за кожен етап іспиту визначаються окремо (пункт 5.6 розділу 5 Положення № 185/зп-24).

74. Згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення № 185/зп-24 максимально можливий бал на кожному етапі іспиту: тестування когнітивних здібностей - 60; тестування знань з історії української державності - 40; тестування загальних знань у сфері права - 50; тестування знань зі спеціалізації відповідного суду - 100; виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду - 150.

75. Відповідно до пункту 5.8 розділу 5 Положення № 185/зп-24 кількість балів за модельне (модельні) судове (судові) рішення у разі виконання практичного завдання типу 2 та/або модельну судову справу у разі виконання практичного завдання типу 1 визначається на підставі методичних вказівок з оцінювання практичного завдання та/або рішенням Комісії.

76. Рішенням Комісії від 19 вересня 2025 року № 173/зп-25 визначено, що кандидати на посаду судді місцевого суду та судді, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, в межах однієї спеціалізації виконують одне завдання типу 2, а для розрахунку бала за виконання практичного завдання застосовується коефіцієнт 2.

77. Отже, оцінювання модельного судового рішення за шкалою 75 балів та застосування коефіцієнта 2 забезпечують визначення результату практичного завдання за шкалою 150 балів. Відповідно, результат у 75 відсотків максимально можливого бала становить 112,5 бала.

78. Із наведеного регулювання випливає, що оцінювання практичного завдання поєднує професійне судження кожного екзаменатора щодо змісту роботи та визначений Положенням порядок обчислення підсумкового результату. Методичні вказівки встановлюють елементи й межі бального оцінювання, а інформаційна система забезпечує формування остаточного бала на підставі виставлених оцінок.

79. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в рішенні від 25 травня 2026 року у справі № 990/149/26. У цій справі Суд зазначив, що оцінювання практичного завдання передбачає здійснення членами екзаменаційної комісії професійного судження щодо рівня практичних навичок кандидата, його здатності до правозастосування, мотивування правової позиції та формулювання судового рішення. Водночас механізм формування остаточного бала на підставі суми середніх арифметичних оцінок екзаменаторів за кожен елемент спрямований на зменшення впливу суб`єктивного чинника та забезпечення об`єктивності підсумкового результату.

80. Порядок встановлення результатів іспиту врегульовано розділом 6 Положення № 185/зп-24.

81. Відповідно до пункту 6.1 цього розділу стадіями встановлення результатів іспиту є затвердження кодованих результатів кожного етапу, затвердження декодованих результатів кожного етапу та затвердження загальних результатів іспиту.

82. Згідно з абзацами другим та третім підпункту 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Положення № 185/зп-24 член Комісії - доповідач при підготовці до розгляду питання про затвердження кодованих результатів виконаних практичних завдань досліджує оцінки членів екзаменаційної комісії за виконане учасником практичне завдання на предмет суттєвих розбіжностей в оцінках однієї роботи.

83. При встановленні розбіжності між найвищою і найнижчою оцінками членів екзаменаційної комісії, виставленими за виконане учасником практичне завдання, у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала така робота підлягає повторній перевірці іншою екзаменаційною комісією без участі осіб, які брали участь у первинному оцінюванні. Екзаменаційна комісія при повторному оцінюванні роботи керується не «математичними», а змістовими міркуваннями щодо відповідної роботи.

84. Таким чином, обов`язкова повторна перевірка пов`язана з розбіжністю між підсумковими оцінками екзаменаторів за практичне завдання загалом. Передбачений цією нормою відсоток визначається від максимально можливого бала за відповідне завдання, а не від найвищої фактично виставленої оцінки чи максимальної оцінки окремого елемента роботи.

85. Відповідно до пункту 6.2 розділу 6 Положення № 185/зп-24 результати виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду декодуються після перевірки та оцінювання усіх робіт.

86. Згідно з підпунктом 6.3.2 пункту 6.3 розділу 6 Положення № 185/зп-24 у рішенні про затвердження кодованих результатів етапу іспиту зазначаються код учасника, бал учасника та результат етапу іспиту - «успішно складено» або «не складено». У разі виконання практичного завдання типу 2 у цьому рішенні може не зазначатися результат етапу.

87. Підпунктом 6.4.2 пункту 6.4 розділу 6 Положення № 185/зп-24 передбачено, що у рішенні про затвердження декодованих результатів етапу іспиту зазначаються прізвище, ім`я, по батькові учасника, його код, бал та результат етапу іспиту - «успішно складено» або «не складено».

88. Наведені положення розмежовують оцінювання роботи та оформлення результатів відповідного етапу іспиту. Поелементні оцінки є основою обчислення бала учасника, тоді як рішення про затвердження кодованих і декодованих результатів фіксують цей бал та передбачені Положенням відомості про результат етапу.

89. Відповідно до абзацу першого підпункту 6.3.3 пункту 6.3 розділу 6 Положення № 185/зп-24 учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту, крім тестування щодо когнітивних здібностей та історії української державності, у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала.

90. Згідно з підпунктом 6.3.4.1 підпункту 6.3.4 пункту 6.3 розділу 6 Положення № 185/зп-24 набрання менше 75 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання з відповідної спеціалізації суду є підставою для визнання учасника таким, що не склав цей етап іспиту.

91. Підпунктом 6.8.1 пункту 6.8 розділу 6 Положення № 185/зп-24 визначено, що прохідний бал за тестування загальних знань у сфері права та відповідної спеціалізації суду, а також за виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду становить 75 відсотків від максимально можливого бала. Водночас підпункт 6.8.3 передбачає можливість ухвалення Комісією вмотивованого рішення про встановлення вищого прохідного бала.

92. Відповідно до підпункту 6.5.1 пункту 6.5 розділу 6 Положення № 185/зп-24 загальні результати іспиту визначаються на підставі декодованих результатів кожного його етапу.

93. Згідно з підпунктами 6.5.4 та 6.5.5 пункту 6.5 розділу 6 Положення № 185/зп-24 учасник визнається таким, що успішно склав іспит, у разі успішного складання усіх його етапів. У разі нескладання одного або більше етапів учасник визнається таким, що не склав іспит.

94. Результати іспиту затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті (пункт 6.6 розділу 6 Положення № 185/зп-24).

95. Отже, успішне складання кваліфікаційного іспиту з відповідної спеціалізації передбачає виконання сукупності встановлених законом умов, зокрема успішне проходження кожного його етапу. Результати окремих етапів мають самостійне значення для визначення загального результату іспиту, тому набрання достатньої кількості балів за однією його складовою не компенсує ненабрання встановленого мінімального бала за іншою. Відповідно, нескладання етапу щодо виконання практичного завдання з вибраної спеціалізації є підставою для визнання кандидата таким, що не склав кваліфікаційний іспит із цієї спеціалізації, незалежно від успішного проходження ним попередніх етапів. При цьому такий висновок має ґрунтуватися на результатах оцінювання, проведеного з дотриманням установленої процедури.

96. Звертаючись з позовом у цій справі позивач оскаржує рішення Комісії в частині визначення результатів виконаного ним практичного завдання та загального результату кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого господарського суду, посилаючись, зокрема, на невмотивованість виставлених оцінок, суттєві розбіжності між оцінками екзаменаторів та порушення процедури оцінювання. З огляду на зміст цих доводів для вирішення спору необхідно визначити межі судового контролю за реалізацією Комісією повноважень щодо оцінювання практичного завдання.

97. Судова перевірка правомірності оскаржених рішень здійснюється за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, зокрема щодо їх прийняття на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою його надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційності.

98. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

99. У пунктах 184- 185 постанови від 19 березня 2026 року у справі № 990/218/25 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд під час розгляду спору щодо реалізації дискреційних повноважень адміністративного органу не може заміщати собою цей орган та зобов`язувати його здійснювати обов`язки, не визначені законодавством. Зокрема, суд не уповноважений самостійно оцінювати виконане кандидатом практичне завдання, встановлювати його недоліки та визначати правильність виставлення екзаменаторами низьких або високих балів за окремі елементи роботи.

100. Водночас у пункті 177 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду наголосила, що суд має реагувати на недотримання встановленого порядку проведення конкурсної процедури, яке призвело до реального порушення права її учасника.

101. Такий підхід узгоджується із загальними засадами судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень, викладеними в пунктах 82- 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 травня 2025 року у справі № 990/232/24. Відповідно до цих висновків діяльність ВККС України підлягає перевірці за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України. Невідповідність хоча б одному із зазначених критеріїв може бути підставою для задоволення позову, якщо така діяльність порушує права, свободи чи інтереси позивача.

102. Отже, у цьому спорі Суд має перевірити дотримання Комісією встановленого порядку оцінювання та затвердження результатів практичного завдання, а також відповідність оскаржуваних рішень критеріям правомірності, визначеним КАС України. Така перевірка охоплює оцінку доводів учасників справи та доказів щодо дотримання процедури, обґрунтованості й безсторонності рішень Комісії, однак не передбачає підміни професійного судження екзаменаторів власною оцінкою Суду щодо кількості балів, на яку заслуговує робота позивача.

103. Такий підхід відповідає європейським стандартам у сфері формування суддівського корпусу. Європейський суд з прав людини у рішенні Великої Палати у справі «Gudmundur Andri Бstrбdsson v. Iceland» (заява № 26374/18, пункти 220- 222) наголосив на особливому значенні процедури призначення суддів для забезпечення їх професійної компетентності, незалежності та суспільної довіри до судової влади. Із цього підходу випливає, що процедури добору та призначення суддів мають ґрунтуватися на об`єктивних критеріях і забезпечувати відбір осіб, які відповідають вимогам професійної компетентності та доброчесності.

104. У рішенні від 25 вересня 2025 року у справі «Roman Ivanovych Bregey v. Ukraine» (заява № 40066/18, пункти 15- 21) Європейський суд з прав людини, розглядаючи питання, пов`язані з конкурсом до Верховного Суду, виходив із того, що передбачені національним законодавством процедури та процесуальні гарантії можуть бути предметом судового контролю тією мірою, якою оскаржуване рішення має реальний, серйозний та безпосередній вплив на права відповідної особи.

105. Подібний підхід простежується у рішенні Великої палати Суду Європейського Союзу у справі «Virgilijus Valanиius v Lietuvos Respublikos Vyriausybл» (C-119/23, ECLI:EU:C:2024:653, пункти 45- 54, 58, 63- 65), у якому наголошено на значенні наперед установлених критеріїв, професійної оцінки кандидатів та процедурних гарантій, спрямованих на забезпечення об`єктивності добору осіб на суддівські посади.

106. Отже, судовий контроль у цій категорії спорів має забезпечувати реальну перевірку дотримання встановлених наперед та однаково застосованих правил оцінювання і процедурних гарантій, водночас не підміняючи професійного судження уповноважених суб`єктів власною оцінкою професійної компетентності кандидата.

Щодо доводів позивача про невмотивованість результатів оцінювання практичного завдання

107. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 стверджує, що 15 липня 2026 року він ознайомився з власним зошитом для виконання практичного завдання та екзаменаційною відомістю, розміщеними в кабінеті суддівської кар`єри, про що його повідомлено листом Комісії від 15 липня 2026 року № 21-4368/26. Зазначає, що екзаменаційна відомість містить лише цифрові значення оцінок без пояснення причин їх виставлення та зазначення конкретних недоліків виконаної ним роботи. На його переконання, відсутність текстового обґрунтування оцінок і протоколу перевірки практичного завдання унеможливлює встановлення того, чи дотримувалися екзаменатори Методичних вказівок, та свідчить про невмотивованість оскаржених рішень.

108. Відповідач заперечує проти таких доводів, зазначаючи, що встановлений порядок передбачає оцінювання практичного завдання шляхом виставлення балів за визначеними елементами, проте не покладає на екзаменаторів обов`язку складати письмове пояснення кожної оцінки.

109. Надаючи оцінку зазначеним доводам, Суд вказує таке.

110. Частина п`ята статті 101 Закону № 1402-VIII встановлює загальну вимогу щодо вмотивованості рішення Комісії.

111. Зміст цієї вимоги підлягає з`ясуванню з урахуванням характеру відповідного рішення, предмета вирішуваного питання та встановленого порядку визначення результатів кваліфікаційного іспиту.

112. Згідно з підпунктами 5.5.5 та 5.5.6 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності його змісту показникам Методичних вказівок, а результати такого оцінювання фіксуються шляхом виставлення балів за кожен передбачений елемент. Підпункт 5.5.8 цього пункту визначає порядок формування підсумкового бала на підставі середніх арифметичних оцінок за відповідні елементи.

113. Отже, встановлена процедура передбачає фіксацію результатів професійного оцінювання у бальній формі з деталізацією за елементами роботи. Водночас наведені приписи не встановлюють окремого обов`язку екзаменаторів складати текстові рецензії, перелічувати недоліки роботи або письмово пояснювати кожен виставлений бал.

114. У рішенні від 25 травня 2026 року у справі № 990/149/26 Верховний Суд, розглядаючи спір щодо оцінювання практичного завдання в межах добору на посаду судді місцевого суду, відхилив доводи про наявність нормативно встановленого обов`язку зазначати у рішеннях Комісії опис підстав чи нотатки щодо оцінки кожного елемента роботи та обґрунтовувати причини виставлення саме такого бала.

115. Питання обсягу мотивування результатів практичного завдання також розглянуто Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 березня 2026 року у справі № 990/218/25. У пунктах 178- 180 цієї постанови зазначено, що Методичні вказівки визначають шкалу балів та показники оцінювання, проте не встановлюють переліку і змісту письмових обґрунтувань оцінок. Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на характер рішення про затвердження результатів іспиту, яке стосується сукупності його учасників, та на відсутність у відповідній процедурі вимоги ухвалювати індивідуальні рішення з усебічним описом процесу оцінювання роботи кожного кандидата.

116. Подібний підхід щодо відсутності окремого обов`язку текстового пояснення виставлених балів відображено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 990/146/25. У пунктах 89, 112- 114 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосовне до відповідних правовідносин регулювання, відхилила доводи позивача про необхідність тлумачення Методичних вказівок як таких, що вимагають додаткового словесного чи математичного обґрунтування бала за оцінену роботу.

117. Суд зазначає, що посилання позивача на обов`язковість дотримання відповідачем Методичних вказівок не спростовує наведених висновків. Комісія та екзаменатори зобов`язані дотримуватися встановлених правил оцінювання, однак із самого факту обов`язковості Методичних вказівок не випливає вимога надавати пояснення щодо виставлених балів у формі, якої відповідні приписи не передбачають.

118. Посилання позивача на неопублікування зразкового судового рішення також не доводить порушення встановленої процедури оцінювання. За наведеним нормативним регулюванням перевірка здійснюється на відповідність роботи показникам Методичних вказівок, а не на її тотожність певному зразку. Відсутність оприлюдненого рішення, виконання якого забезпечувало б максимальний або мінімально необхідний бал, сама по собі не підтверджує застосування екзаменаторами інших, не передбачених Методичними вказівками критеріїв. Так само із самого факту неопублікування такого зразка не випливає, що роботу позивача оцінювали шляхом звіряння з ним.

119. Крім того, наведені позивачем посилання на статті 17 та 19 Закону № 3354-IX щодо співвідношення юридичної сили нормативно-правових актів самі по собі не доводять наявності окремого обов`язку екзаменаторів письмово пояснювати кожну виставлену оцінку.

120. Суд не встановив суперечності між Положенням № 185/зп-24, Методичними вказівками та частиною п`ятою статті 101 Закону № 1402-VIII: вимога щодо зазначення мотивів у рішенні про затвердження результатів етапу іспиту забезпечується наведенням у ньому відомостей, передбачених підпунктом 6.4.2 пункту 6.4 розділу 6 Положення № 185/зп-24, та поелементною фіксацією оцінок кожного екзаменатора в екзаменаційній відомості, з якою позивач ознайомився.

121. Таким чином, сама лише відсутність письмового пояснення кожної поелементної оцінки або окремої текстової рецензії на роботу не є достатньою підставою для висновку про невмотивованість оскаржуваних рішень.

Щодо розбіжностей між оцінками екзаменаторів та підстав для повторної перевірки

122. Позивач посилається на суттєві розбіжності між оцінками членів екзаменаційної комісії за окремими елементами практичного завдання, які, на його переконання, свідчать про відсутність єдиного підходу до оцінювання та призвели до заниження підсумкового бала. Крім того, стверджує, що розбіжність між найвищою та найнижчою загальними оцінками його роботи становить 20 відсотків, а отже, відповідно до підпункту 6.3.1 Положення № 185/зп-24 робота підлягала повторній перевірці іншою екзаменаційною комісією.

123. Згідно з екзаменаційною відомістю оцінювання практичного завдання, виконаного ОСОБА_1 10 жовтня 2025 року (код 0045090), члени екзаменаційної комісії виставили такі бали:

- визначення ключового питання у спорі (максимальний бал - 5), фактичні бали: 3, 3, 3; середній бал - 3;

- виклад правових норм та їх застосування у справі (максимальний бал - 15), фактичні бали: 13, 12, 11; середній бал - 12;

- мотивована оцінка судом аргументів учасників справи (максимальний бал - 20), фактичні бали: 13, 13, 10; середній бал - 12;

- формулювання узагальненого висновку щодо факту порушення прав та відповідних наслідків (максимальний бал - 10), фактичні бали: 6, 6, 5; середній бал - 5,66667;

- висновки за результатами розгляду справи (максимальний бал - 5), фактичні бали: 4, 3, 2; середній бал - 3;

- формулювання висновків суду по суті вимог позивача (максимальний бал - 6), фактичні бали: 4, 3, 1; середній бал - 2,66667;

- розподіл судових витрат (максимальний бал - 3), фактичні бали: 3, 3, 3; середній бал - 3;

- визначення порядку та строку набрання рішенням законної сили (максимальний бал - 2), фактичні бали: 2, 2, 2; середній бал - 2;

- порядок та строки оскарження рішення (максимальний бал - 2), фактичні бали: 2, 2, 2; середній бал - 2;

- інформація про учасників справи (максимальний бал - 2), фактичні бали: 2, 2, 2; середній бал - 2;

- логічність, структурованість, грамотність та послідовність викладення тексту модельного судового рішення (максимальний бал - 3), фактичні бали: 2, 2, 1; середній бал - 1,66667;

- дотримання правил орфографії та пунктуації (максимальний бал - 2), фактичні бали: 1, 1, 1; середній бал - 1.

Сума балів, виставлених кожним із трьох екзаменаторів, становить відповідно 55, 52 та 43 бали. Підсумковий бал за практичне завдання, обчислений як сума середніх арифметичних оцінок за всіма елементами з округленням до сотих, становить 50,00 бала.

124. При цьому Суд ураховує, що в письмових поясненнях позивач зазначив найнижчу загальну оцінку своєї роботи як 44 бали, однак у судовому засіданні визнав помилковість цієї величини. Сума наведених поелементних оцінок відповідного екзаменатора становить 43 бали.

125. Надаючи оцінку доводам позивача з урахуванням встановлених обставин справи, Суд зазначає, що перевірка практичного завдання передбачає встановлення відповідності змісту виконаної роботи показникам Методичних вказівок. Кожен екзаменатор здійснює таке оцінювання індивідуально, формуючи власне професійне судження щодо змістового наповнення роботи в межах установлених критеріїв та діапазонів балів.

126. Застосування єдиних критеріїв оцінювання не означає обов`язкової тотожності оцінок усіх екзаменаторів. Методичні вказівки визначають спільні елементи та показники оцінювання, однак оцінка ступеня відповідності їм конкретної роботи здійснюється кожним членом екзаменаційної комісії за його внутрішнім переконанням. Тому сама наявність відмінностей між виставленими балами не є достатнім підтвердженням застосування різних критеріїв або недотримання Методичних вказівок.

127. У пункті 171 постанови від 19 березня 2026 року у справі № 990/218/25 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність істотних розбіжностей між індивідуальними оцінками є додатковим, проте не основним і не єдино достатнім аргументом на користь відсутності надмірного суб`єктивізму екзаменаторів.

128. Відповідно до підпункту 5.5.8 Положення № 185/зп-24 після оцінювання практичного завдання всіма членами екзаменаційної комісії інформаційна система визначає середні арифметичні оцінки за кожним передбаченим Методичними вказівками елементом. Підсумковий бал формується на підставі суми цих середніх арифметичних оцінок з округленням до сотих.

129. Отже, встановлений механізм передбачає врахування оцінок усіх екзаменаторів та спрямований на зменшення впливу відмінностей між їхніми індивідуальними професійними судженнями на підсумковий результат кандидата. На таке призначення механізму формування остаточного бала кандидата на підставі суми середніх арифметичних оцінок членів екзаменаційної комісії за кожен елемент Верховний Суд звернув увагу в рішенні від 25 травня 2026 року у справі № 990/149/26.

130. Щодо стверджуваного позивачем обов`язку повторної перевірки його практичного завдання відповідно до підпункту 6.3.1 Положення № 185/зп-24 Суд зазначає таке.

131. Для перевірки цього доводу необхідно визначити, які саме оцінки підлягають порівнянню та від якої величини обчислюється передбачена Положенням розбіжність.

132. Підпункт 5.5.6 Положення № 185/зп-24 розмежовує оцінки за окремі елементи практичного завдання та оцінку екзаменатора за виконане практичне завдання загалом. Остання формується шляхом підсумовування балів, виставлених цим екзаменатором за всі передбачені Методичними вказівками елементи. Натомість підпункт 6.3.1 цього Положення пов`язує обов`язкову повторну перевірку з розбіжністю між найвищою і найнижчою оцінками, виставленими членами екзаменаційної комісії за виконане практичне завдання.

133. Отже, із системного тлумачення зазначених приписів випливає, що для вирішення питання про обов`язкову повторну перевірку порівнюються сумарні оцінки однієї роботи, виставлені різними екзаменаторами.

134. При цьому підпункт 6.3.1 Положення № 185/зп-24 визначає величину розбіжності у відсотках від максимально можливого бала, а не від найвищого бала, фактично виставленого екзаменатором. Максимально можливий бал є наперед установленою верхньою межею оцінювання, однаковою для всіх робіт відповідного типу. Тому за шкалою оцінювання від 0 до 75 балів розбіжність у 20 відсотків становить 15 балів. Саме різниця у 15 балів або більше між найвищою та найнижчою сумарними оцінками утворює передбачену цим приписом підставу для повторної перевірки. Наведене позивачем значення у 20 відсотків отримано шляхом обчислення різниці від найвищої фактично виставленої оцінки (55 балів), та помилково визначеної ним найнижчої оцінки (44 бали),що не відповідає підпункту 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Положення № 185/зп-24.

135. За наведеними позивачем поелементними оцінками сума балів першого екзаменатора становить 55, другого - 52, третього - 43. Отже, різниця між найвищою та найнижчою оцінками дорівнює 12 балам, що становить 16 відсотків від максимально можливих 75 балів: (55 ? 43)/75х100. Така розбіжність є меншою за встановлений поріг у 20 відсотків.

136. Отже, наведені позивачем доводи щодо відмінностей між індивідуальними оцінками не підтверджують застосування екзаменаторами різних критеріїв оцінювання. При цьому розбіжність між найвищою та найнижчою сумарними оцінками роботи позивача становить 16 відсотків від максимально можливого бала, а тому передбачена підпунктом 6.3.1 Положення № 185/зп-24 підстава для обов`язкової повторної перевірки за цим показником відсутня.

Щодо часових позначок та фактичного здійснення перевірки роботи

137. На обґрунтування порушення процедури оцінювання позивач зазначає, що оцінки за всіма елементами його практичного завдання внесені кожним екзаменатором одночасно, а часові позначки у відомостях його та іншої учасниці відрізняються лише на одну хвилину. На думку позивача, це свідчить про поверхневу перевірку робіт або відсутність їх належного індивідуального оцінювання.

138. Відповідач у відзиві на первісну позовну заяву пояснив, що відповідні позначки відображають момент внесення остаточних оцінок до інформаційної системи після завершення перевірки, а не час початку та закінчення опрацювання практичного завдання.

139. Суд погоджується з доводами відповідача в цій частині та наголошує на необхідності розмежування моменту фіксації результатів оцінювання та тривалості перевірки роботи. Однакові часові позначки проставлення оцінок за окремими елементами практичного завдання самі по собі не означають, що ознайомлення з роботою, її аналіз та формування професійного судження відбулися одночасно з внесенням цих оцінок до інформаційної системи. Так само інтервал між фіксацією результатів двох робіт не може автоматично ототожнюватися з часом, витраченим на перевірку однієї з них.

140. Суд також зазначає, що часові позначки не містять відомостей про початок і завершення опрацювання роботи кожним екзаменатором, а тому не дають змоги визначити тривалість її перевірки. Відповідно, твердження позивача про оцінювання роботи протягом однієї секунди або однієї хвилини ґрунтується на припущенні, що весь процес перевірки відбувався одночасно з фіксацією оцінок або в межах інтервалу між внесенням результатів різних робіт.

Отже, доводи про поверхневість перевірки або відсутність індивідуального оцінювання, сформульовані з посиланням на одночасність фіксації поелементних оцінок та близькість часових позначок у відомостях різних кандидатів і не підтверджують порушення встановленої процедури оцінювання практичного завдання позивача.

Самі собою зазначені обставини не є достатньою підставою для визнання оскаржених рішень протиправними.

Щодо упередженості оцінювання та обмеження права на доступ до професії

141. Позивач пов`язує нижчі оцінки одного з екзаменаторів та відмінності в оцінюванні змістовно пов`язаних елементів роботи з упередженим ставленням до нього. Також стверджує, що припинення його участі в доборі за господарською спеціалізацією порушує право на доступ до професії та право на повагу до приватного життя.

142. Оцінюючи ці доводи, Суд виходить із того, що індивідуальне оцінювання роботи кількома екзаменаторами допускає відмінності у їхніх професійних судженнях. Саме по собі виставлення одним із них нижчих балів порівняно з іншими не доводить особистої упередженості або застосування до кандидата відмінних правил оцінювання.

143. У рішенні від 25 травня 2026 року у справі № 990/149/26 Верховний Суд зазначив, що механізм визначення підсумкового результату на підставі середніх арифметичних оцінок за окремими елементами спрямований на зменшення впливу суб`єктивного чинника.

144. Посилання позивача на суперечливість оцінок за елементами «Формулювання висновків суду по суті вимог позивача» та «Логічність, структурованість, грамотність та послідовність викладення тексту модельного судового рішення» Суд оцінює з урахуванням різного предмета цих елементів. Перший стосується формулювання результату вирішення позовних вимог, другий - якості викладення тексту рішення. Структурований і послідовний виклад сам по собі не означає правильності та повноти сформульованих висновків по суті спору. Тому отримання за одним елементом більшої частки від максимально можливого бала, ніж за іншим, не становить внутрішньої суперечності оцінювання та не зумовлює обов`язкового пропорційного підвищення іншої оцінки.

145. Так само оцінювання практичного завдання не зводиться до встановлення лише правильності кінцевого результату вирішення модельного спору. У пункті 166 постанови від 19 березня 2026 року у справі № 990/218/25 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наявність усіх елементів судового рішення автоматично не свідчить про його довершеність, оскільки значення мають зміст цих елементів та їх узгодженість.

146. Отже, переконання позивача у правильності кінцевого результату вирішення модельного спору не є достатньою підставою для висновку про необхідність виставлення вищих балів за всіма елементами роботи. Оцінюванню підлягає також якість правового обґрунтування, оцінки аргументів учасників справи та викладення висновків. При цьому Суд не визначає, на яку саме кількість балів заслуговує кожен із зазначених елементів роботи позивача.

147. Суд ураховує посилання позивача на принцип належного врядування, розкритий у пунктах 70- 71 рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) та пункті 74 рішення у справі «Lelas v. Croatia» (заява № 55555/08). Наведені позивачем положення щодо послідовності дій державних органів, прозорості процедур та недопустимості отримання переваг від власних порушень стосуються і перевірки правомірності дій Комісії. Водночас наведені висновки ЄСПЛ не дають підстав ототожнювати відмінності між оцінками екзаменаторів із порушенням принципу належного врядування. Самі по собі незгода з отриманими балами та розбіжності між індивідуальними оцінками не підтверджують непослідовності або свавільності дій Комісії.

148. Таким чином, нижчі оцінки одного з екзаменаторів та різне співвідношення отриманих і максимально можливих балів за окремими елементами екзаменаційної роботи самі по собі не підтверджують упередженого ставлення до позивача. Висновок про спрямованість оцінювання на усунення певної частини кандидатів від подальшої участі в доборі не випливає з наведених ним розбіжностей між оцінками та ґрунтується на припущенні. Отже, зазначені доводи не є достатньою підставою для визнання оскаржених рішень протиправними та зобов`язання Комісії повторно призначити позивачеві виконання практичного завдання.

149. Щодо доводів про обмеження права на доступ до професії Суд зазначає, що гарантоване частиною другою статті 38 Конституції України право рівного доступу до державної служби реалізується з дотриманням установлених законом кваліфікаційних вимог та процедур. Участь у доборі на посаду судді забезпечує кандидату можливість продемонструвати свою професійну компетентність на рівних з іншими учасниками умовах, проте не гарантує позитивного результату кваліфікаційного іспиту.

150. Подібний підхід викладено в пункті 124 постанови Великої Палати Верховного Суду від 9 червня 2026 року у справі № 990/486/25, пункті 113 постанови від 16 липня 2026 року у справі № 990/487/25 та пункті 81 постанови від 17 вересня 2026 року у справі № 990/430/25. У цих справах Суд зазначив, що недопуск кандидата до наступного етапу добору внаслідок ненабрання прохідного бала за умови правомірного застосування встановленої процедури оцінювання не порушує права на рівний доступ до державної служби. Хоча зазначені справи стосувалися тестування когнітивних здібностей, наведений підхід є застосовним і до оцінки доводу про порушення права на доступ до професії внаслідок нескладання практичного завдання.

151. У цій справі результат виконання позивачем практичного завдання становить 100 балів за мінімально необхідних 112,5 бала. Припинення подальшої участі в доборі за відповідною спеціалізацією внаслідок недосягнення встановленого бала саме по собі не підтверджує неправомірного обмеження доступу до професії. Правомірність такого наслідку залежить від дотримання встановленої процедури оцінювання, доводи щодо порушення якої Суд оцінив вище.

152. Незгода позивача з отриманим балом та пов`язаними з ним наслідками для подальшої участі в доборі не доводить порушення права на доступ до професії. Так само зазначені наслідки без обґрунтування їх істотного впливу на приватне життя не підтверджують порушення статті 8 Конвенції та не є самостійною підставою для скасування оскаржених рішень.

Висновки за результатами розгляду позовної заяви

153. За результатами оцінки наявних у справі доказів та доводів учасників справи Суд дійшов висновку, що оцінювання практичного завдання позивача та затвердження його результатів здійснено Комісією з дотриманням установленого порядку. Наведені позивачем обставини не підтверджують порушення правил оцінювання, упередженості екзаменаторів або невмотивованості оскаржених рішень, а розбіжність між індивідуальними оцінками не досягає передбаченого Положенням порогу для обов`язкової повторної перевірки роботи.

154. Отриманий позивачем результат - 100 балів - є нижчим за мінімально необхідні 112,5 бала, що зумовлює визнання його таким, що не склав практичне завдання та кваліфікаційний іспит із господарської спеціалізації. Відтак підстав для скасування рішень Комісії від 17 червня 2026 року № 74/зп-26 та № 78/зп-26, а також від 04 серпня 2026 року № 102/зп-26 у частинах, що стосуються ОСОБА_1 , Суд не встановив.

155. Оскільки вимога про зобов`язання Комісії повторно призначити позивачу виконання практичного завдання з наступним мотивованим оцінюванням ґрунтується на доводах про протиправність зазначених рішень, які не знайшли підтвердження під час розгляду справи, ця вимога також не підлягає задоволенню. За таких обставин Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Висновки стосовно розподілу судових витрат

156. Відповідно до статті 139 КАС України підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246, 266 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: А.Ю. Бучик

В.М. Кравчук

А.І. Рибачук

О.П. Стародуб