Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №500/5588/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 500/5588/25

адміністративне провадження № К/990/10757/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Васильєвої І. А., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 500/5588/25

за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча мережа «КАЛИНА+», ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та стягнення коштів в дохід держави,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду (суддя Баб`юк П. М.) від 08 грудня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Бруновська Н. В., Хобор Р. Б., Шавель Р. М.) від 10 лютого 2026 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 26 вересня 2025 року Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча мережа «КАЛИНА+» (далі - ТОВ «Продовольча мережа «КАЛИНА+»), ОСОБА_1 , в якому просило суд:

- визнати договір купівлі-продажу № 4529 від 15 липня 2021 року, укладений між ТОВ «Продовольча мережа «КАЛИНА+» та ОСОБА_1 - недійсним;

- стягнути з ТОВ «Продовольча мережа «КАЛИНА+» в дохід держави все одержане ним згідно з договором купівлі-продажу № 4529 від 15 липня 2021 року в розмірі 6 500 000 грн;

- стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави все одержане ним згідно з договором купівлі-продажу № 4529 від 15 липня 2021 року в розмірі 6 500 000 грн.

2. На обґрунтування позову Головне управління ДПС у Тернопільській області зазначає, що договір купівлі-продажу № 4529 від 15 липня 2021 року, укладений між ТОВ «Продовольча мережа «КАЛИНА+» та ОСОБА_1 є таким, що порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, формування безпідставних податкових вигод суб`єктами господарювання. У зв`язку з цим, контролюючий орган на підставі статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просить визнати договір недійсним та застосувати правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок.

3. 13 жовтня 2025 року Тернопільським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

4. 17 жовтня 2025 року до суду від представника ТОВ «Продовольча мережа «КАЛИНА+» надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском Головним управлінням ДПС у Тернопільській області строку на звернення до суду з даним позовом.

5. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року позовну заяву Головного управління ДПС залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду:

- належних доказів що підтверджують дотримання строку звернення до суду з даним позовом (в тому числі обґрунтовані пояснення коли саме та на якій підставі йому стало відомо про зазначені обставини та причини неможливості їх встановлення раніше), або заяви про його поновлення у випадку пропуску такого строку;

- належним чином завіреної копії акта про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, на підставі наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» від 25 серпня 2025 року № 1840-п;

- належним чином завірені копії податкових накладних по господарських операціях купівлі-продажу вказаного нерухомого майна у 2021 році (ТОВ «Продовольча мережа «КАЛИНА+» - ОСОБА_1 - ТОВ «АТБ-Маркет»), податкових декларацій що стосуються вказаних правовідносин (за наявності, якщо такі подавались).

6. 24 листопада 2025 року до суду від Головного управління ДПС у Тернопільській області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої було долучено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Продовольча мережа «КАЛИНА+» від 09 вересня 2025 року № 13354/19-00-07-01/41592159 та податкову накладну від 15 липня 2021 року № 1, складену по господарській операції купівлі-продажу ТОВ «Продовольча мережа «КАЛИНА+» нерухомого майна.

7. Обґрунтовуючи поважність пропуску строку до суду з цим позовом представник позивача зауважив, що дотримання платником податку податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість здійснюється шляхом перевірки показника від`ємного значення, який формується із задекларованих у попередніх періодах показників, які вплинули на визначення суми від`ємного значення з ПДВ звітного періоду (в даному випадку липень 2025 року) та достовірність яких не перевірялась під час раніше проведених перевірок.

8. Вказує, що при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість ТОВ «Продовольча мережа «КАЛИНА+» за липень 2025 року відображено у декларації з податку на додану вартість та додатках до неї показники, які сформувалися у зв`язку із здійсненням ТОВ «Продовольча мережа «КАЛИНА+» відчуження нежитлового приміщення загальною площею 1249 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу № 4529 від 15 липня 2021 року.

9. Таким чином, під час проведення перевірки декларування від`ємного значення з податку на додану вартість ТОВ «Продовольча мережа «КАЛИНА+» за липень 2025 року виникла необхідність дослідження сформованого показника від`ємного значення, включаючи період 2021 року, адже такі дані вплинули на суми, відображені в декларації з податку на додану вартість, та відповідно, платник податку самостійно під час проведення перевірки, а саме з 25 серпня 2025 року по 02 вересня 2025 року, надав договір купівлі-продажу № 4529 від 15 липня 2021 року.

10. Крім того, представник позивача звертав увагу і на складену податкову накладну № 1 від 15 липня 2021 року по господарській операції купівлі-продажу вказаного нерухомого майна у 2021 році між ТОВ «Продовольча мережа «КАЛИНА+» та ОСОБА_1 . Зазначав, що реєстрація податкової накладної не була зупинена, а отже від платника податків не вимагалися документи для підтвердження реальності господарської операції, зокрема договору купівлі-продажу № 4529 від 15 липня 2021 року, а тому Головним управлінням ДПС у Тернопільській області не було ознайомлене із вказаним договором в 2021 році, а датою коли контролюючий орган вперше дізнався про існування таких правовідносин та укладення договору є період проведення перевірки ТОВ «Продовольча мережа «КАЛИНА+», тобто 25 серпня 2025 року - 02 вересня 2025 року.

11. Також зазначав, що з 01 січня 2021 року контролюючим органом не здійснювались документальні перевірки ТОВ «Продовольча мережа «КАЛИНА+», що виключало можливість ознайомитись із первинними документами раніше.

12. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року, визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, наведені в заяві від 24 листопада 2025 року. Позовну заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області до ТОВ «Продовольча мережа «КАЛИНА+», ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та стягнення коштів в дохід держави, - залишено без розгляду з підстав передбачених пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України.

13. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, 09 березня 2026 року через систему «Електронний суд» позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій податковий орган просить скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

14. Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2026 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

15. 31 березня 2026 року до Верховного Суду від ТОВ «Продовольча мережа «КАЛИНА+» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року залишити без змін.

16. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим органом був пропущений встановлений законом строк звернення до адміністративного суду, а наведені контролюючим органом підстави для поновлення процесуального строку звернення до суду є необґрунтованими та неповажними.

18. Зокрема суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулося з позовом як суб`єкт владних повноважень на виконання покладених на нього законом функцій, а не з метою захисту власного цивільного права чи інтересу.

19. При цьому, вирішуючи питання про початок перебігу строку звернення до суду, суди врахували, що спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна укладено 15 липня 2021 року, а відомості про відповідну господарську операцію були відображені в податковій накладній, поданій. Також зауважено, що про операції купівлі-продажу спірного нерухомого майна між ТОВ «Продовольча мережа «КАЛИНА+», ОСОБА_1 та в подальшому ТОВ «АТБ-Маркет», контролюючому органу було відомо щонайменше з 2022 року в силу виконання повноважень щодо адміністрування податку на нерухоме майно та, відповідно, наявності у нього доступу до Реєстрів. Крім того, у 2021- 2022 роках контролюючий орган мав законодавчо передбачені повноваження щодо проведення документальних перевірок та перевірки відповідних податкових показників, однак своєчасно ними не скористався.

20. Водночас суди відхилили доводи позивача про те, що про обставини, які стали підставою для пред`явлення позову, йому стало відомо лише під час документальної перевірки платника податків у серпні-вересні 2025 року, оскільки При цьому суд урахував, що акт перевірки від 09 вересня 2025 року № 13354/19-00-07-01/41592159 не містить відомостей про дослідження спірної господарської операції, а позивач не надав належних і допустимих доказів того, що договір було отримано саме під час цієї перевірки. Саме по собі проведення перевірки у 2025 році не підтверджує об`єктивної неможливості отримати відповідну інформацію раніше.

21. Також суди зазначили, що відсутність документальних перевірок товариства впродовж 2021-2025 років не може свідчити про поважність причин пропуску строку, оскільки реалізація контролюючим органом наданих йому законом повноважень залежала від його власних дій. Натомість наведені позивачем обставини свідчили про несвоєчасне здійснення податкового контролю, а не про існування об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду.

22. З огляду на те, що з моменту укладення спірного договору до звернення з позовом 26 вересня 2025 року минуло понад три роки, а позивач не довів поважності причин пропуску встановленого законом строку, суди визнали такі причини неповажними.

23. За таких обставин, керуючись частинами третьою та четвертою статті 123 і пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, суди дійшли висновку про наявність передбачених законом підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

25. На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про пропуск строку звернення до суду, не врахувавши, що про укладення договору купівлі-продажу від 15 липня 2021 року № 4529 та його зміст контролюючому органу стало відомо лише під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства в період із 25 серпня до 02 вересня 2025 року. При цьому сам факт реєстрації податкової накладної у 2021 році не свідчив про обізнаність податкового органу зі змістом договору, оскільки така реєстрація здійснюється автоматично та не передбачає обов`язкового подання первинних документів.

26. Скаржник також стверджує, що суди безпідставно поклали в основу своїх висновків припущення про можливість отримання контролюючим органом інформації про спірний договір раніше, зокрема в межах адміністрування податку на нерухоме майно, не зазначивши, які саме законодавчі положення покладають на нього обов`язок самостійно досліджувати відповідні правовстановлюючі документи.

27. Крім того, Головне управління ДПС у Тернопільській області вважає, що суди не надали належної оцінки його доводам і доказам, фактично відтворили позицію відповідачів та вийшли за межі вирішення питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду. На думку скаржника, це свідчить про порушення принципів змагальності, рівності учасників судового процесу та об`єктивності судового розгляду.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

29. Даний позов поданий податковим органом на реалізацію наданих цьому органу державних функцій податкового контролю у відповідності до владних повноважень, наданих цьому органу підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, яким передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

30. Такі повноваження податкового органу узгоджуються з положеннями частини 4 статті 5 КАС України, відповідно до якої суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

31. Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

32. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

33. Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

34. Колегія суддів акцентує увагу на тому, що наведена норма чітко встановлює момент початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень саме з дня виникнення підстав, які наділяють його правом на подання визначених законом позовних вимог. Такими підставами слід уважати об`єктивно визначені обставини, за наявності яких суб`єкт владних повноважень усвідомлює або повинен усвідомлювати факт порушення публічного інтересу, на захист якого спрямований відповідний адміністративний позов. При цьому слід виходити з того, що строк звернення до суду не може визначатися на розсуд суб`єкта владних повноважень чи пов`язуватися з будь-якими суб`єктивними чинниками, такими як момент прийняття внутрішніх рішень чи отримання додаткових роз`яснень.

35. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Указана норма Основного Закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. При цьому, вжите законодавцем формулювання «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби. А тому контролюючий орган чи інші суб`єкти владних повноважень не можуть самостійно «розтягувати» строки, визначені законом. Це прямо пов`язано з принципом, що суб`єкт владних повноважень «зв`язаний законом» і діє лише у межах строків, які встановив законодавець.

37. Встановлення строків звернення до суду з позовом законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

38. У рішенні Європейського Суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) зазначено, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.

39. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

40. Таким чином, законодавець передбачив об`єктивний критерій для обчислення строку звернення до адміністративного суду, який забезпечує належну реалізацію принципів юридичної визначеності, стабільності правовідносин та оперативності у вирішенні публічно-правових спорів. Недотримання цього строку позбавляє суб`єкта владних повноважень можливості реалізувати своє право на судовий захист, якщо не буде встановлено наявності поважних причин для його поновлення. Вказане забезпечує збалансованість інтересів суб`єктів владних повноважень та інших учасників адміністративного процесу, сприяє дисциплінованості та прогнозованості діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, унеможливлює зловживання процесуальними правами та гарантує ефективний судовий захист прав і законних інтересів усіх учасників правовідносин.

41. Отже, для вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду необхідно встановити, коли саме у контролюючого органу виникли підстави, які об`єктивно давали йому можливість реалізувати це повноваження, а також чи довів позивач наявність об`єктивних причин, які перешкоджали йому звернутися до суду у встановлений законом строк.

42. Такий підхід відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постанові від 22 квітня 2026 року у справі № 420/604/24.

43. У зазначеній справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що тримісячний строк звернення податкового органу з позовом про визнання договору недійсним розпочався з моменту, коли за результатами податкової перевірки було досліджено первинні документи щодо відповідних господарських операцій та встановлено обставини, які дали контролюючому органу підстави для звернення до суду. Верховний Суд при цьому відхилив доводи податкового органу про те, що необхідні підстави для позову були остаточно з`ясовані ним лише пізніше, зазначивши, що встановлені під час перевірки порушення та результати дослідження первинних документів уже давали контролюючому органу можливість реалізувати передбачене підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України право на звернення до суду.

44. У справі, яка розглядається Головне управління ДПС у Тернопільській області пов`язує початок перебігу строку звернення до суду з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Продовольча мережа «КАЛИНА+» у період з 25 серпня по 2 вересня 2025 року та зазначає, що саме під час цієї перевірки платником податків нібито було надано контролюючому органу договір купівлі-продажу № 4529 від 15 липня 2021 року.

45. Проте, як встановили суди попередніх інстанцій, акт перевірки від 9 вересня 2025 року № 13354/19-00-07-01/41592159 не містить посилань на спірний договір, господарську операцію з продажу нежитлового приміщення або порушення податкового законодавства, пов`язані саме з цією операцією. Зміст акта не свідчить також про те, що під час зазначеної перевірки контролюючий орган досліджував правомірність укладення договору купівлі-продажу № 4529 від 15 липня 2021 року.

46. За таких обставин саме посилання на проведення у серпні-вересні 2025 року податкової перевірки не може саме по собі свідчити про виникнення у цей період підстав для звернення до суду.

47. При цьому, як установлено судами попередніх інстанцій, інформація про здійснення спірної господарської операції була наявна у контролюючого органу задовго до проведення зазначеної перевірки.

48. Зокрема, 15 липня 2021 року ТОВ «Продовольча мережа «КАЛИНА+» було складено податкову накладну № 1 щодо операції з продажу спірного нерухомого майна та направлено її на реєстрацію. Реєстрацію цієї податкової накладної не було зупинено, що свідчить про обізнаність податкового органу про сам факт здійснення відповідної господарської операції.

49. Крім того, суди встановили, що контролюючий орган у силу покладених на нього законом повноважень мав доступ до відповідної податкової інформації та державних реєстрів, а також мав передбачені Податковим кодексом України повноваження щодо здійснення податкового контролю за відповідними операціями.

50. Отже, у контролюючого органу об`єктивно існувала можливість отримати первинні документи щодо спірної операції, у тому числі договір купівлі-продажу, та здійснити їх перевірку у межах наданих законом повноважень.

51. На необхідність дотримання юридичної визначеності та недопустимість виправдання пропуску строку тривалою пасивною поведінкою суб`єктом владних повноважень звернув увагу Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19. У цій постанові Суд зазначив, що для визначення початку перебігу строку необхідно встановити момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про відповідні обставини, а сама по собі необізнаність не є достатньою підставою, якщо особа мала можливість отримати відповідну інформацію. Верховний Суд також наголосив, що поважними є лише причини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду.

52. У цій справі Головне управління ДПС у Тернопільській області таких об`єктивних перешкод не довело.

53. Відтак, за встановлених судами обставин контролюючий орган у липні 2021 року мав інформацію про господарську операцію та об`єктивну можливість отримати документи щодо неї задовго до проведення перевірки 2025 року, проте не навів обставин, які б свідчили про існування незалежних від його волі та об`єктивно непереборних перешкод для здійснення відповідних дій.

54. Посилання позивача на те, що безпосередньо договір купівлі-продажу не перебував у його розпорядженні до 2025 року, також не спростовує правильності висновків судів попередніх інстанцій.

55. Відсутність у контролюючого органу конкретного документа не може сама по собі визнаватися об`єктивною перешкодою для здійснення ним належним чином передбачених законом повноважень, якщо орган мав інформацію про відповідну господарську операцію та законні механізми для отримання необхідних документів.

56. За змістом частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду виявлено після відкриття провадження у справі і підстави, зазначені позивачем у заяві про поновлення строку, визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

57. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

58. Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції надав позивачу можливість обґрунтувати причини пропуску строку звернення до суду та подати докази на підтвердження таких причин. Позивач скористався цією можливістю, однак наведені ним обставини не свідчать про існування об`єктивних, непереборних та незалежних від його волі перешкод для своєчасного звернення до суду.

59. Отже, суд першої інстанції правильно застосував положення частини третьої та четвертої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України та залишив позов без розгляду. З огляду на встановлені судами обставини, з моменту укладення спірного договору, реєстрації податкової накладної та декларування показників податкової звітності за відповідний податковий період липня 2021 року до звернення з позовом 26 вересня 2025 року у всяк випадку минуло понад три роки, позивач, як суб`єкт владних повноважень не довів поважності причин пропуску встановленого законом строку для звернення з позовом до суду.

60. Верховний Суд також звертає увагу, що наведені висновки не означають автоматичного ототожнення дати укладення будь-якого правочину з датою виникнення підстав для звернення контролюючого органу до суду. У кожній конкретній справі має бути встановлено, коли саме виникла сукупність обставин, яка давала контролюючому органу реальну можливість реалізувати передбачене законом право на звернення до суду. Водночас після встановлення такої можливості саме на позивача (орган) покладається обов`язок довести наявність об`єктивних причин, які перешкоджали своєчасному зверненню.

61. У цій справі такого доказування позивач не здійснив.

62. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які свідчили б про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими та відповідають нормам процесуального права. Підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

63. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

64. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

65. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі № 500/5588/25 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. А. Васильєва

О. О. Шишов