Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №240/16346/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 240/16346/25

адміністративне провадження № К/990/1936/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів - Білак М.В., Жука А.В.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Грішиним Євгеном Олексійовичем, на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 (суддя Попова О.Г.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025 (суддя-доповідач Боровицький О.А., судді: Ватаманюк Р.В., Курко О.П.),

У С Т А Н О В И В:

I. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 22.06.2025 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 22.03.2025;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 22.03.2025 з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2024 по день фактичної виплати індексації.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у спірний період індексація грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалася йому в зменшеному розмірі, а саме без урахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 - без змін.

5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що військовослужбовець має право на отримання суми індексації-різниці грошового забезпечення за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

5.1. Водночас суд установив, що в березні 2018 року позивач не перебував на військовій службі, на службу був призваний лише в 2023 році, а тому в позивача не виникло права для нарахування й виплати йому індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

III. Провадження в суді касаційної інстанції

6. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Грішин Євген Олексійович (далі - представник позивача), покликавшись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

7. Ухвалою від 10.03.2026 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №420/6982/21, а також не дослідили зібрані у справі докази, зокрема щодо початку проходження позивачем військової служби, що є підтвердженням наявного у нього права на отримання індексації -різниці за час проходження такої служби.

8. За доводами представника позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ОСОБА_1 безперервно проходить військову службу з 13.07.2004 та продовжує її проходження у складі Збройних Сил України дотепер. На ці обставини представник позивача посилався як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено послужний список ОСОБА_1 . Відтак, на думку представника позивача, у березні 2018 року позивачу було здійснено останній перегляд тарифної ставки за посадою, що, відповідно, зумовлює право на перерахунок та виплату індексації-різниці грошового забезпечення.

8.1. Водночас зазначені обставини судами не були досліджені, у зв`язку з чим помилково встановлено, що ОСОБА_1 розпочав проходження військової служби лише у квітні 2023 року. Такий висновок суди обґрунтували посиланням на долучений до позовної заяви наказ від 11.04.2023 № 108 про призначення позивача на посаду командира військової частини НОМЕР_1 та прийняття ним цієї посади, розцінивши зазначений наказ як підтвердження початку проходження позивачем військової служби.

8.3. Представник позивача також зазначив, що внаслідок неправильного встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи суди застосували положення пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 без урахування висновків, викладених у зазначених вище постановах Верховного Суду, щодо тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 та визначення наявності в особи права на отримання індексації-різниці, визначальним чинником чого є момент зміни (підвищення) посадових окладів військовослужбовців, що визначається прийняттям Постанови №704, тобто з 01.03.2018.

10. У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача заперечив проти її доводів та зазначив, зокрема, що позивач не надав до суду першої інстанції доказів проходження військової служби до квітня 2023 року, а поданий ним в апеляційній інстанції послужний список не може бути врахований без доказів об`єктивної неможливості його подання раніше.

10.1. Крім того, представник відповідача зауважив, що суди попередніх інстанцій правильно застосували законодавство щодо індексації грошового забезпечення, оскільки у 2024 році збереження раніше визначеної суми індексації не передбачалося, а у період з 01.01.2025 по 22.03.2025 індекс споживчих цін не перевищив порогу індексації. Відтак індексацію за спірний період позивачу виплачено в повному обсязі, а підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

11. ОСОБА_1 з 11.04.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

12. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2025 №84 позивач з 22.03.2025 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

13. У подальшому представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 06.06.2025 про надання інформації про суми виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення та доплату належних позивачу сум індексації.

14. Згідно з інформацією, яка міститься в наданій відповідачем довідці від 18.06.2025 №839/5951, за період проходження військової служби з квітня 2023 року по березень 2025 року позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у серпні-листопаді 2024 року - по 130,20 грн, у грудні 2024 року - 254,15 грн.

15. Не погодившись із розміром нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду.

V. Позиція Верховного Суду

15. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Відповідаючи на питання, поставлене перед судом касаційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд керується таким.

17. Спірним у цій справі є питання наявності права позивача на виплату індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

18. За усталеною практикою Верховного Суду для вирішення питання про наявність права на виплату індексації-різниці необхідно встановити розмір підвищення грошового доходу військовослужбовця у березні 2018 року, суму можливої індексації, що склалася на цей час, та співвідношення цих величин. Якщо розмір підвищення грошового доходу у березні 2018 року не перевищує суму можливої індексації, у військовослужбовця виникає право на виплату індексації-різниці, яка визначається як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення грошового доходу.

19. Визначення зазначених показників, своєю чергою, потребує встановлення розміру грошового забезпечення позивача за лютий та березень 2018 року, а відтак - обставин проходження ним військової служби та отримання грошового забезпечення у цей період.

20. У цій справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність права позивача на нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до Порядку №1078 за період з 01.01.2024 по 22.03.2025, мотивуючи тим, що в березні 2018 року ОСОБА_1 на військовій службі не перебував, грошове забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 почав отримувати лише з квітня 2023 року, а тому підстав для нарахування індексації-різниці не виникло.

21. Однак, вирішуючи спір, суди обох інстанцій не з`ясували належним чином усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та не надали належної оцінки доводам позивача та наявним у справі доказам.

22. Так, висновок суду першої інстанції про те, що в березні 2018 року ОСОБА_1 не перебував на військовій службі, фактично ґрунтується на обставині початку отримання позивачем грошового забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 з квітня 2023 року. Водночас судом залишено поза увагою, що відповідно до дослідженого ним наказу від 23.03.2025 № 84 станом на дату його видання ОСОБА_1 мав понад двадцять років календарної вислуги. Зазначена обставина об`єктивно зумовлювала необхідність з`ясування періоду та місця проходження позивачем військової служби до його зарахування до військової частини НОМЕР_1 , що має істотне значення для правильного вирішення спірного питання.

23. Більш того, суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, обмежився суто відтворенням висновків суду першої інстанції, не здійснивши належної перевірки їх обґрунтованості з урахуванням доводів апеляційної скарги та поданих на їх підтвердження доказів.

23.1. Зокрема, суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки основному доводу позивача, наведеному в апеляційній скарзі, про те, що він безперервно проходить військову службу з 13.07.2004, а також проігнорував наданий позивачем на підтвердження цієї обставини послужний список, який хоч і був доданий позивачем до апеляційної скарги (додаток 1) в електронній формі, однак в паперовій формі до матеріалів справи судом не долучений.

24. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій фактично обмежилися встановленням дати початку отримання позивачем грошового забезпечення в конкретній військовій частині, не встановивши при цьому період та безперервність проходження ним військової служби, зокрема станом на лютий-березень 2018 року, що має істотне значення для вирішення питання щодо наявності підстав для нарахування індексації-різниці відповідно до Порядку №1078.

25. Такий підхід судів попередніх інстанцій не відповідає принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріпленому частиною четвертою статті 9 КАС України, відповідно до якого суд зобов`язаний вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

26. У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

27. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

28. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

29. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

30. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно встановити період та обставини проходження ОСОБА_1 військової служби, зокрема з`ясувати обставини, пов`язані з проходженням ним військової служби до зарахування до військової частини НОМЕР_1 , а також встановити, чи перебував позивач на військовій службі станом на лютий-березень 2018 року.

31. Ураховуючи результат касаційного розгляду, витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

32. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Грішиним Євгеном Олексійовичем, задовольнити частково.

2. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025 скасувати.

3. Справу №240/16346/25 направити на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

4. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач С.А. Уханенко

Судді: М.В. Білак

А.В. Жук