Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №200/2590/22 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 200/2590/22

адміністративне провадження № К/990/11929/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Cудді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 200/2590/22

за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя 1-ї інстанції Т. В. Давиденко) від 14 листопада 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: І. Д. Компанієць, А. А. Блохін, А. В. Гайдар) від 26 лютого 2024 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», Товариство, позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач, скаржник), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05 листопада 2021 року:

- № 000/386/32-00-07-01-01-27, яким зменшено від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 177 706 590 гривень;

- № 000/387/32-00-07-01-01-27, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10 200 гривень за відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються, винесені відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування. Позивач вказує на те, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору та така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін. Зазначає, що висновок відповідача щодо того, що позивач не має права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по поставках від контрагентів, по яких контролюючим органом неможливо підтвердити реальність операцій з придбання товарів та послуг такими контрагентами з наведеного в акті переліку по ланцюгу для здійснення своєї діяльності, є неправомірними та необ`єктивними, оскільки внаслідок таких висновків фактично на покупця покладається відповідальність за невиконання вимог податкового законодавства постачальниками.

3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 05 листопада 2021 року № 000/386/32-00-07-01-01-27 про зменшення приватному акціонерному товариству Металургійний комбінат Азовсталь від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 177 706 590 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 05 листопада 2021 року № 000/387/32-00-07-01-01-27 про застосування до приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 200 грн за відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних.

Стягнуто зі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - відокремлений підрозділ Державної податкової служби України на користь приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 24 810 грн.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідачем 27 березня 2024 року через підсистему «Електронний суд» надіслано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій податковий орган просить рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі № 200/2590/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» відмовити в повному обсязі.

5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Блажівська Н. Є., Желтобрюх І. Л.

6. Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2024 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6.1 Водночас, вказаною ухвалою Верховного Суду відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі № 200/2590/22.

7. Через систему «Електронний суд» 10 травня 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, просить залишити касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДРПОУ 00191158), юридична адреса: 87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1.

10. У період з 02 серпня 2021 року по 16 вересня 2021 року посадовими особами Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - відокремлений підрозділ Державної податкової служби України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20 липня 2021 року № 9199411991 від`ємного значення податку на додану вартість, з урахуванням уточнюючих розрахунків, за результатами якої складений акт від 23 вересня 2021 року № 712/32-00-07-01-01-27/00191158, яким встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

підпунктів 14.1.71, 14.1.231.пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, статті 201 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307, підпунктів 1, 2 пункту 3 Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26 січня 2016 № 21, в результаті чого завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р. 19) за червень 2021 року на суму ПДВ в розмірі 177 706 590 гривень, в тому числі завищення суми від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) за червень 2021 року на суму 177 706 590 гривень;

підпункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, пунктів 8, 12, 15 та 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307, в результаті чого не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на перевищення звичайних цін над ціною реалізації продукції, всього за обсягом постачання на суму 571 275 710 гривень, в тому числі ПДВ в сумі 114 255 142 гривень, по періодах: за листопад 2019 року ПДВ в сумі 36 702 102 гривень; за грудень 2019 року ПДВ в сумі 19 133 351 гривень; за січень 2020 року ПДВ в сумі 15 979 185 гривень; за лютий 2020 року ПДВ в сумі 4 249 041 гривень; за березень 2020 року ПДВ в сумі 4 071 244 гривень; за квітень 2020 року ПДВ в сумі 2 433 445 гривень; за травень 2020 року ПДВ в сумі 3 308 138 гривень; за червень 2020 року ПДВ в сумі 9 496 145 гривень; за липень 2020 року ПДВ в сумі 5 965 521 гривень; за серпень 2020 року ПДВ в сумі 661 310 гривень; за вересень 2020 року ПДВ в сумі 413 655 гривень; за жовтень 2020 року ПДВ в сумі 510 842 гривень; за листопад 2020 року ПДВ в сумі 1 268 819 гривень; за грудень 2020 року ПДВ в сумі 1 641 053 гривень; за січень 2021 року ПДВ в сумі 791 417 гривень; за лютий 2021 року ПДВ в сумі 1 027 871 гривень; за березень 2021 року ПДВ в сумі 6 602 003 гривень.

11. За результатами перевірки, з урахуванням розгляду заперечень, Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків - відокремлений підрозділ Державної податкової служби України прийняті податкові повідомлення-рішення від 05 листопада 2021 року:

- № 000/386/32-00-07-01-01-27 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у податковій декларації за червень 2021 року в розмірі 177 706 590 гривень;

- № 000/387/32-00-07-01-01-27 про застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 200 гривень за відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних.

12. 19 листопада 2021 року ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» звернулось до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - відокремлений підрозділ Державної податкової служби України зі скаргою № 02.03/4646 про скасування податкових повідомлень-рішень від 05 листопада 2021 року № 000/386/32-00-07-01-01-27 та № 000/387/32-00-07-01-01-27.

13. Рішенням Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 20 січня 2022 року № 1064/6/99-00-06-01-02-06 податкові повідомлення-рішення від 05 листопада 2021 року № 000/386/32-00-07-01-01-27 та № 000/387/32-00-07-01-01-27 залишені без змін, скарга Підприємства - без задоволення.

14. ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» вважаючи податкові повідомлення-рішенням від 05 листопада 2021 року № 000/386/32-00-07-01-01-27 та № 000/387/32-00-07-01-01-27 протиправними та необґрунтованим, звернулось з даним позовом до суду.

15. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у період, що перевірявся, позивач в межах своєї господарської діяльності укладав договори з контрагентами.

1. Між ПрАТ «МК «Азовсталь» (Покупець) та ТОВ УКРЗАПСПЛАВ (Постачальник укладено договір № 08.04/816 від 09 липня 2021 року на придбання феронікелю/феронікельхрому, за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти та здійснити оплату за матеріали на умовах, передбачених цим Договором (п.1.1. Договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані: специфікації до договору, рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери тощо.

Також позивачем надано документальне підтвердження оприбуткування товарно-матеріальних цінностей отриманих за таким договором поставки, а саме: феронікелю марки ФН-28Х на складах ПрАТ «МК «Азовсталь» у загальній кількості 9,256 т, на загальну суму без ПДВ 1486 936,07 грн.

Суми за цією операцією були віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з ПДВ за червень 2021 року.

Придбаний товар позивачем був використаний у власній господарській діяльності для виробництва продукції (сталі та ін.).

2. Між ПрАТ «МК «Азовсталь» (Замовник) та ТОВ ЕНЕРДЖИІНДАСТРІСЕРВІС (Виконавець) укладено Договіри № 035/119/3080 від 12 травня 2021 року, договір № 035/118/3183 від 11 червня 2021 року, договір № 01-01-85/8409/3111 від 21 травня 2021 року (на загальну суму ПДВ 1 200 908,73 гривні) на виконання робіт по зачистці вагонів відділу підготовки вугілля до коксування коксового цеху, за умовами якого Виконавець зобов`язується виконати роботи по очистці вагонів і місцевого парку (після відгрузки механізованим засобом) від залишків з підготовкою до відправки Замовника, а Замовник прийняти та здійснити оплату виконаних робіт за ціною, що вказана в Додатках (п.1.1 Договорів).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані: акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

Суми за цією операцією віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з ПДВ за червень 2021 року.

3. Між позивачем (Покупець) та ТОВ ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ПРОФАЛЬЯНС (Постачальник) укладений Договір № 08м/01 від 04 січня 2017 року на постачання обладнання (угольники, пробки, муфти, болти тощо) (на загальну суму ПДВ 371 705,48 гривень).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані: специфікації до договору, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, довідку ТОВ «ТПК «Профальянс» про наявність у працівників відповідної кваліфікації, наявність обладнання та матеріально-технічної бази тощо.

Суми за цією операцією віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з ПДВ за квітень 2021 року.

Придбані ТМЦ були використані позивачем у власній господарській діяльності для ремонту обладнання по виробництву сталі та ін.

4. Між позивачем та ТОВ ЄВРОУКРСІТІГРІН укладено договори № 9/1543 від 23 січня 2020 року, № 8/998 від 02 серпня 2019 року, № 10/1663 від 19 лютого 2020 року (загальна сума ПДВ 2610 109,03 гривень) на виконання робіт по гігієнічній оцінці умов праці на робочих місцях з метою їх атестації, а також на надання послуг по проведенню профілактичних робіт по дезинсекції та дератизації.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані: податкові накладні, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, журнал перетину території ПрАТ «МК «Азовсталь» працівниками ТОВ «Євроукрсітігрін», пропуски на осіб, платіжні доручення

Суми за цією операцією віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з ПДВ за червень 2021 року.

На підтвердження використання отриманих послуг у власній господарській діяльності позивачем надано протоколи гігієнічних досліджень, карти умов праці, розроблені режими праці та відпочинку працівників тощо.

5. Між позивачем (Покупець) та ТОВ АМЗ ГРУП (Постачальник) укладений договір № 089ЛС-02/730 від 08 листопада 2018 року (загальна сума ПДВ 1 176 560 гривень) на придбання алюмінію вторинного марки АВ-87 гранульованого, за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець -прийняти та здійснити оплату за матеріали на умовах, передбачених цим Договором (п.1.1. Договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані: специфікації до договору, рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, платіжні доручення тощо.

Суми за цією операцією були віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з ПДВ за квітень 2020 року.

Придбаний товар позивачем був використаний у власній господарській діяльності для виробництва продукції (сталі та ін.).

6. Між позивачем (Покупець) та ТОВ СХІДЕНЕРГОМАШ(Постачальник) укладено договір № 089ЛО/215 від 17 листопада 2015 року (загальна сума ПДВ 623 006,77 гривень) на придбання обладнання (плита подова, корпуси завантажувального пристрою, балки підвісні тощо)

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані: додатки до договору, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, прибуткові ордери тощо.

Суми за цією операцією віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з ПДВ за квітень 2021 року, травень 2021, червень 2021.

7. Між позивачем (Замовник) та ТОВ УКРСПЕЦІЗОЛЯЦІЯ (Виконавець) укладено договір № 089ЛО/215 від 17 листопада 2015 року (загальна сума ПДВ З 643 781,60 гривень) на виконання ремонтних робіт (коксовий та конвертерний цехи, капітальний ремонт, гідроізоляція з/б конструкцій, кабельного тонелю тощо)

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані: акти виконаних робіт, рахунки-фактури, платіжні доручення.

Суми за цією операцією віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з ПДВ за квітень 2021, травень 2021, червень 2021 року.

8. Між позивачем (Замовник) та ТОВ СЕВЕН РЕФРАКТОРИЗ Україна (Підрядник) укладено Договір № 2020/10ІСК/1921 від 22 травня 2020 року (загальна сума ПДВ 793 969,98 гривень) на виконання робіт з відновлення футеровки повітропровода гарячого дуття ДП-3.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані: рахунки-фактури, акти приймання-передачі виконаних робіт, платіжні доручення.

Суми за цією операцією віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з ПДВ за квітень 2021.

9. Між позивачем (Покупець) та ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЕНЕРГОКАБЕЛЬ (Постачальник) укладено Договір № 08.02.01/781 від 25 лютого 2020 року (загальна сума ПДВ 11 945 637,46 гривень) на придбання катанки алюмінієвої, за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець -прийняти та здійснити оплату за матеріали на умовах, передбачених цим Договором (п.1.1. Договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані: специфікації до договору, товаро-транспорті накладні, рахунки-фактури, прибуткові ордери, платіжні доручення тощо.

Суми за цією операцією були віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з ПДВ за червень 2021 року, уточнюючий розрахунок за квітень 202й року.

Придбаний товар позивачем був використаний у власній господарській діяльності для виробництва продукції (сталі та ін.).

10. Між позивачем (Замовник) та ТОВ ДОНБАСЬКИЙ ЕКСПЕРТНИЙ ЦЕНТР (Підрядник) укладено Договори № 22/21-015/3061 від 05 травня 2021 року, договір № 2020/62ск/1587 від 31 січня 2020 року, договір № 0213-01/20/Д/1544 від 23 березня 2020 року, договір № 2019/56ск/72 від 27 грудня 2018 року (загальна сума ПДВ 1 175 868,88 гривень) на проведення експертного дослідження технічного стану, позачергового повного технічного дослідження і паспортизації (за необхідності) вантажопідйомних кранів і механізмів для структурних підрозділів ПрАТ «МК «Азовсталь».

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, акти виконаних робіт.

Суми за цією операцією віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з ПДВ за квітень 2021, червень 2021.

11. Між позивачем (Покупець) та ТОВ ЗАПОРОЖСПЕЦСПЛАВ (Постачальник) укладено Договір № 089ЛС-02/748/698 від 23 травня 2019 року (загальна сума ПДВ 1 574 441,19 гривень) на постачання феросилікомарганцю МнС17, за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець -прийняти та здійснити оплату за матеріали на умовах, передбачених цим Договором (п.1.1. Договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані: специфікації до договору, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти прийому передачі, товаро-транспорті накладні, прибуткові ордери, платіжні доручення тощо.

Суми за цією операцією були віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з ПДВ за травень 2021, червень 2021 року.

Придбаний товар позивачем був використаний у власній господарській діяльності для виробництва продукції (сталі та ін.).

12. Між позивачем (Замовник) та ТОВ ВСЕБУД 4 (Підрядник) укладено Договори № 218/115ск від 04 квітня 2018 року, № 219/51СК/103від 14 грудня 2018 року (загальна сума ПДВ 729 638,14 гривень) на проведення ремонтних робіт на ПрАТ «МК «Азовсталь»

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані: додаткові угоди до договорів, , платіжні доручення, акти виконаних робіт, реєстр перепусток для виконання робіт на території ПрАТ «МК «Азовсталь» працівниками підрядника, рахунки-фактури тощо.

Суми за цією операцією віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з ПДВ за червень 2021.

13. Між позивачем (Покупець) та ТОВ ПЛВМЕТ-ДНІПРО (Постачальник) укладено Договір № 089ЛС-02/701 від 06 вересня 2018 року (загальна сума ПДВ 657 867,12 гривень) придбання алюмінію вторинного АВ-87 (гранула та чушка), за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець -прийняти та здійснити оплату за матеріали на умовах, передбачених цим Договором (п.1.1. Договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані: специфікації до договору, видаткові накладні, сертифікати якості, товаро-транспорті накладні, рахунки-фактури, прибуткові ордери, платіжні доручення тощо.

Суми за цією операцією були віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з ПДВ за червень 2021 року.

Придбаний товар позивачем був використаний у власній господарській діяльності для виробництва продукції (сталі та ін.).

14. Між позивачем (Замовник) та КОНЦЕРНОМ УКРСПЕЦЕКОЛОГІЯ (Виконавець) укладено Договори № 72/1-2019/738 від 03 червня 2019 року, № 73/1-2019/851 від 02 липня 2019 року, № 2-2021/2705 від 16 березня 2020 року (загальна сума ПДВ 727 148,08 гривень) на виконання робіт із знешкодження залишків від очищення сховищ, апаратів, газопроводів, інших трубопроводів і обладнання коксохімічного виробництва в цеху улавлювання та сіроочищення ПрАТ «МК «Азовсталь».

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані: додаткові угоди, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі виконаних робіт, журнал передпусток працівників та транспорту Виконавця, платіжні доручення тощо.

Суми за цією операцією віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з ПДВ за червень 2021.

15. Між позивачем (Покупець) та ТОВ АЛЮММЕТ (Постачальник) укладено Договір № 08.02.03/774 від 16 січня 2020 року (загальна сума ПДВ 792 000,00 гривень) на постачання алюмінію вторинного гранульованого АВ-97, за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець -прийняти та здійснити оплату за матеріали на умовах, передбачених цим Договором (п.1.1. Договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані: специфікації до договору, видаткові накладні, товаро-транспорті накладні, рахунки-фактури, прибуткові ордери, платіжні доручення тощо.

Суми за цією операцією були віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з ПДВ за червень 2021 року.

Придбаний товар позивачем був використаний у власній господарській діяльності для виробництва продукції (сталі та ін.).

16. Між позивачем (Замовник) та ПП КЕДР(виконавець) укладено Договір на виконання ремонтних робіт обладнання ПрАТ «МК «Азовсталь» (загальна сума ПДВ 12 730 225,44 гривень).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані: рахунки-фактури, акти прийому виконаних робіт, акт оприбуткування ТМЦ, видаткові накладні, прибуткові ордера, платіжні доручення тощо.

Суми за цією операцією віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з ПДВ за червень 2021.

17. Між позивачем (Замовник) та ТОВ БУДВОДРЕСУРС (Виконавець) укладено Договори на виконання ремонтних робіт на території ПрАТ «МК «Азовсталь» (загальна сума ПДВ 9 997 972,20 гривень).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані: рахунки-фактури, акти прийому виконаних робіт, перепустки на працівників, платіжні доручення тощо.

Суми за цією операцією віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з ПДВ за червень 2021.

18. Між позивачем (Покупець) та ТОВ ТД УКРТОПЛИВО (Продавець) укладено Договір № 089ЛМ/1822 від 10 квітня 2020 року (загальна сума ПДВ 25 368,88 гривень) на придбання брусу.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані: Додаток до договору, видаткова накладна, рахунок, прибутковий ордер, товаро-транспортна накладна.

Суми за цією операцією були віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з ПДВ за червень 2021 року.

19. Між позивачем (Покупець) та ТОВ ДОН ФЕРУМ ГРУП (Постачальник) укладено Договір № 08.04/800 від 07 грудня 2020 року (загальна сума ПДВ 943 782,80 гривень) на придбання брикетованого шлакорозріджувального флюсу КРФ-2 за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець -прийняти та здійснити оплату за матеріали на умовах, передбачених цим Договором (п.1.1. Договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані: специфікації до договору, товаро-транспортні накладні, платіжні доручення тощо.

Суми за цією операцією були віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з ПДВ за квітень 2021, червень 2021 року.

Придбаний товар позивачем був використаний у власній господарській діяльності для виробництва продукції (сталі та ін.).

20. Між позивачем (Покупець) та ТОВ ТД ПРОМТЕХНОСПЛАВ-КР (Постачальник) укладено Договір № 089ЛС-02/745/557 від 08 квітня 2019 року на придбання алюмінію вторинного (загальна сума ПДВ 11 483 633,73 гривень).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані: специфікації до договору, рахунок, видаткова накладна, прибутковий ордер, товарно-транспортна накладна.

Суми за цією операцією були віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з ПДВ за червень 2021 року.

Придбаний товар позивачем був використаний у власній господарській діяльності для виробництва продукції (сталі та ін.).

16. За всіма вищезазначеними контрагентами позивачем відображені господарські операції в бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунках бухгалтерського обліку, які також підтверджують рух активів та зміну майнового стану позивача.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Суди зазначили, що реальність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується наданими первинними документами, тоді як висновки податкового органу ґрунтуються не на встановлених порушеннях з боку позивача, а, зокрема, на податковій інформації щодо його контрагентів та інших суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання.

18. Щодо висновків контролюючого органу про заниження бази оподаткування ПДВ унаслідок реалізації продукції власного виробництва за цінами, нижчими від її собівартості, суди виходили з того, що відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів не може бути нижчою від звичайних цін. При цьому суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору, і така ціна, якщо не доведено протилежного, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін. Суди також урахували, що продаж продукції за ціною, нижчою від собівартості, сам по собі не свідчить про здійснення операції поза межами господарської діяльності.

19. Суди зазначили, що з 01 січня 2016 року положення пункту 188.1 статті 188 ПК України пов`язують визначення бази оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів саме зі звичайними цінами, а не із собівартістю такої продукції. Водночас обов`язок доведення невідповідності визначеної сторонами договору ціни рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган, а з`ясування такого рівня має здійснюватися з дотриманням установленої процедури.

20. Дослідивши обставини реалізації позивачем продукції, суди врахували, що реальність та фактичне виконання відповідних договорів контролюючим органом не заперечувалися, а погоджені сторонами ціни залежали, зокрема, від номенклатури, кількісних та якісних характеристик продукції, умов поставки та оплати. Водночас контролюючий орган не провів порівняльного аналізу цін реалізації продукції власного виробництва, виходячи при визначенні бази оподаткування із собівартості такої продукції.

21. Щодо встановленої контролюючим органом пов`язаності позивача з покупцями суди виходили з того, що сама по собі належність відповідних суб`єктів господарювання до компанії Metinvest B.V. та наявність у них одного кінцевого бенефіціарного власника не є достатньою підставою для висновку про невідповідність застосованих сторонами цін рівню ринкових. Ураховуючи відсутність належного підтвердження невідповідності договірних цін звичайним (ринковим) цінам, суди дійшли висновку про недоведеність контролюючим органом заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ.

22. Стосовно висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій з контрагентами суди виходили з того, що їх фактичне здійснення підтверджується договорами, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями та іншими первинними документами. Наявність окремих недоліків у документах, за умови наявності інших належно оформлених первинних документів, суди не визнали достатньою підставою для висновку про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності. Також суди врахували наявність зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних та відсутність належних і достатніх доказів, які б підтверджували фактичне нездійснення спірних господарських операцій.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

24. Податковий орган зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема положень статей 14, 188, 198, 194, 200, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість та Порядку заповнення податкової накладної, а також про порушення норм процесуального права, зокрема статей 9, 72, 73, 77, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

25. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас у касаційній скарзі окремо наведено обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посиланням на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 808/2737/13-а та від 20 лютого 2020 року у справі № 804/1361/17.

26. Щодо операцій з реалізації товарно-матеріальних цінностей за цінами, нижчими за їх ринкову ціну, скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 808/2737/13-а. Зазначає, що у цій постанові Верховний Суд виходив із необхідності наявності розумної економічної причини (ділової мети) у кожній господарській операції та спрямованості операції на отримання позитивного економічного ефекту. Скаржник наголошує, що віднесення збиткових операцій до господарських можливе за умови обґрунтування платником податків економічних причин або ділової мети укладення угод за ціною, нижчою за виробничу собівартість.

27. Податковий орган стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 188.1 статті 188 ПК України та неправильно витлумачили поняття «звичайна ціна» і «ринкова ціна». На думку скаржника, суди не перевірили передбачену підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України умову щодо юридичної та фактичної незалежності продавця і покупця та не врахували встановлену контролюючим органом пов`язаність ПрАТ «МК «Азовсталь» з контрагентами-покупцями. У зв`язку із цим скаржник вважає, що договірні ціни в операціях між відповідними особами не могли бути визнані ринковими та, відповідно, звичайними цінами.

28. Також скаржник посилається на те, що судами не проаналізовано облікову політику ПАТ «МК «Азовсталь» щодо визнання та оцінки запасів і формування собівартості продукції. Відповідач стверджує, що вартість готової продукції оцінюється за витратами на її виробництво, а судами не перевірено обставин реалізації позивачем продукції власного виробництва за цінами, нижчими від її собівартості, та умов відповідності договірної ціни ринковій.

29. Крім того, скаржник указує на неправильне, на його думку, тлумачення судами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо розумної економічної причини (ділової мети). Управління зазначає, що здійснення збиткових операцій призводило до зменшення власного капіталу позивача на різницю між собівартістю виготовлення продукції та ціною її реалізації, а економічних причин укладення угод за цінами, нижчими за виробничу собівартість, позивач не мав. Також скаржник зазначає, що заниження доходів відбулося внаслідок реалізації металопродукції підприємствам групи «Метінвест» для її подальшої реалізації на експорт.

30. Щодо висновків судів про реальність господарських операцій скаржник посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20 лютого 2020 року у справі № 804/1361/17. Зміст цих висновків податковий орган пов`язує з тим, що правові наслідки у вигляді права на формування податкового кредиту виникають за умови фактичного здійснення господарської операції, її підтвердження сукупністю юридично значимих первинних документів, наявності ділової мети та подальшого використання придбаних товарів, робіт чи послуг у господарській діяльності, а наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

31. Скаржник зазначає, що під час перевірки первинні документи щодо частини господарських операцій з контрагентами позивачем не надано, у зв`язку із чим, на його думку, неможливо було підтвердити реальність таких операцій та правомірність формування податкового кредиту. Управління також посилається на податкову інформацію щодо неможливості реального виконання операцій у зв`язку з відсутністю достатньої кількості працівників, основних засобів, неможливістю встановлення походження товару та невідповідністю між документами, наданими до перевірки, і даними АІС «Податковий блок».

32. У цьому контексті відповідач не погоджується з відхиленням судами податкової інформації щодо контрагентів позивача та посилається на положення статей 61, 72, 74, 83 ПК України, відповідно до яких податкова інформація використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів та може бути підставою для їх висновків. Скаржник вважає, що наявні недоліки у сукупності з податковою інформацією не давали підстав для підтвердження реальності господарських операцій лише на підставі поданих позивачем документів.

33. Податковий орган також наголошує, що сама по собі наявність первинних документів, зокрема видаткових і податкових накладних, не є достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту за відсутності підтвердження реального здійснення господарських операцій та фактичного руху активів і товару. У зв`язку із цим скаржник указує на неправильне застосування судами положень статей 14, 44, 61, 72, 74, 83, 188, 198 ПК України, а також Правил охорони праці під час ремонту устаткування на підприємствах чорної металургії.

34. Окремо скаржник зазначає про порушення судами норм процесуального права. Посилаючись на статті 2, 7, 242 КАС України, податковий орган стверджує, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, оскільки судами не було повно і всебічно з`ясовано обставини справи та надано належну оцінку всім аргументам і доказам. На цій підставі скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

36. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут та надалі у редакції, чинній у спірний період) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

37. За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

38. Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

39. Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

40. При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни) за винятком встановлених цією нормою.

41. Отже, оскільки спірні господарські операції стосуються постачання позивачем самостійно виготовленої продукції, база оподаткування ПДВ визначається виходячи з договірної вартості відповідної операції, однак не може бути нижчою за звичайну ціну.

42. При цьому положення пункту 188.1 статті 188 ПК України зобов`язували платника податків визначати базу оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг виходячи з розміру, який не може бути нижчим за їх собівартість, лише до 31 грудня 2015 року.

43. Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII відповідну норму викладено в редакції, яка пов`язує мінімальну базу оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг зі звичайними цінами.

44. Таким чином, протягом спірного у цій справі періоду податкове законодавство не встановлювало собівартість самостійно виготовленої продукції як мінімальну базу її оподаткування ПДВ.

45. За змістом статті 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни та державні регульовані ціни.

46. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору, а визначена сторонами договору ціна, якщо не доведено зворотного, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

47. Водночас собівартість продукції та її звичайна (ринкова) ціна є різними економічними категоріями. Собівартість характеризує витрати конкретного суб`єкта господарювання на виробництво відповідної продукції, тоді як ринкова ціна формується під впливом сукупності об`єктивних факторів, зокрема попиту на продукцію, кон`юнктури ринку, платоспроможності покупців, обсягів виробництва та складських запасів продавця, характеристик продукції, умов її поставки та оплати.

48. Відтак сам по собі факт реалізації продукції за ціною, нижчою від її виробничої собівартості, не свідчить про невідповідність договірної ціни рівню звичайних (ринкових) цін.

49. Аналогічний підхід до застосування наведених норм права Верховний Суд висловлював, зокрема, у постановах від 05 січня 2021 року у справі № 200/1718/20-а та від 13 грудня 2022 року у справі № 200/4957/20-а, від 15 березня 2023 року у справі № 200/4942/20-а.

50. Водночас питання щодо послідовності встановлення юридично значимих обставин у спорах, пов`язаних із визначенням бази оподаткування ПДВ при реалізації платником податків самостійно виготовленої продукції за ціною нижче її собівартості, було предметом розгляду судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

51. У постанові від 26 березня 2024 року у справі № 200/773/20-а судова палата зазначила, що особливо важливе значення у таких правовідносинах має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів за цінами, які не відповідають ринковим, і цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів, визначена сторонами договору, не відповідає ринковим.

52. Такий висновок зроблено на підставі аналізу підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України, ключовим для застосування якого є встановлене цією нормою правило, відповідно до якого, якщо не доведено зворотного, звичайна ціна вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

53. Отже, податковим законодавством сформовано презумпцію ринкової ціни господарської операції, відповідно до якої визначена сторонами договору ціна вважається ринковою доти, доки її невідповідність не буде доведена у встановленому порядку.

54. У зв`язку із цим судова палата сформулювала висновок, що обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган.

55. Водночас пунктом 13 Указу Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, передбачалося, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

56. Індикативні або звичайні ціни не могли встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов`язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

57. Судова палата у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 200/773/20-а, застосовуючи зазначене правове регулювання до правовідносин, які виникли в період його чинності, виходила з того, що податковий орган у разі виникнення сумнівів щодо відповідності визначених у договорі цін рівню ринкових мав право звернутися до уповноважених державних органів за інформацією про рівень ринкових цін.

58. Відсутність доказів такого звернення свідчить про недотримання контролюючим органом визначеної на той час процедури з`ясування рівня звичайних цін.

59. При цьому судова палата окремо вирішила питання щодо співвідношення встановлення рівня звичайної ціни та необхідності дослідження розумної економічної причини (ділової мети) здійснення збиткових операцій.

60. Верховний Суд зазначив, що перед тим, як досліджувати наявність чи відсутність у спірних операціях ділової мети, насамперед необхідно дослідити питання доведеності контролюючим органом того факту, що ціна реалізації платником податків самостійно виготовлених товарів не відповідає звичайним (ринковим) цінам, що, своєю чергою, може бути підставою для збільшення бази оподаткування і висновку про заниження платником податкових зобов`язань.

61. Лише після того, як контролюючий орган у належний спосіб встановить, що договірна ціна дійсно не відповідає ринковій, на платника податків покладається необхідність доведення причин формування таких цін шляхом надання доказів на підтвердження визначеної цінової політики у контексті наявності відповідних економічних вигод.

62. Отже, питання щодо економічних причин здійснення платником збиткових операцій та наявності у них ділової мети не підміняє собою необхідності попереднього встановлення передбаченої пунктом 188.1 статті 188 ПК України передумови для збільшення бази оподаткування - невідповідності договірної ціни рівню звичайних (ринкових) цін.

63. Застосовуючи наведені положення законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, та правові висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, колегія суддів ураховує таке.

64. Як установили суди попередніх інстанцій, підставою для висновку контролюючого органу про заниження ПАТ «МК «Азовсталь» податкових зобов`язань з ПДВ за листопад - грудень 2019 року, січень - грудень 2020 року та січень - березень 2021 року на загальну суму 114 255 142 гривень стало те, що звичайна ціна на продукцію власного виробництва, на переконання контролюючого органу, не може бути нижчою від фактичної собівартості конкретного найменування продукції за відсутності економічних причин чи ділової мети щодо укладення збиткових договорів.

65. Суди встановили, що у спірний період позивач здійснював постачання продукції на підставі укладених договорів поставки з ПрАТ «ІНГЗК», ПрАТ «АКХЗ», ТОВ «Метінвест Холдінг», ТОВ «Метінвест-КРМЗ», ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ», ПАТ «ДМК», АТ «Корум КЗГО», ТОВ «Донпромтранс», ПрАТ «ПІВНГЗК», ПрАТ «ММК ім. Ілліча», ПрАТ «ДКХЗ», ПрАТ «Запоріжкокс», ТОВ «Метінвест Інжиніринг», якими сторони погодили номенклатуру поставки, кількісні, якісні та вартісні показники продукції. Ціни на продукцію відрізнялися залежно від її якісних та фізичних характеристик, марки сталі, розміру виробів, хімічного складу, умов поставки відповідно до Інкотермс 2010, умов оплати та інших обставин. Реальність та фактичне виконання цих договорів контролюючий орган не заперечував.

66. Водночас контролюючий орган не здійснив належного порівняльного аналізу цін реалізації позивачем продукції власного виробництва із цінами на ідентичну або однорідну продукцію у порівняних економічних (комерційних) умовах, натомість фактично виходив із собівартості такої продукції.

67. Суди також установили, що під час перевірки не було належним чином досліджено істотні умови відповідних договорів постачання, зокрема якісні характеристики продукції, умови оплати, поставки та транспортування. Висновок контролюючого органу про пов`язаність позивача з окремими покупцями ґрунтувався на належності відповідних підприємств до компанії Metinvest B.V. та наявності спільного кінцевого бенефіціарного власника.

68. Сама по собі пов`язаність учасників господарських операцій не є достатньою підставою для висновку про невідповідність визначеної ними договірної ціни рівню звичайних (ринкових) цін та не звільняє контролюючий орган від обов`язку довести таку невідповідність у встановленому порядку.

69. Судами встановлено, що ПрАТ «МК «Азовсталь» є окремою юридичною особою та відповідачем не надано доказів того, що підприємство входить до складу будь-яких фінансово-промислових груп.

70. Щодо документального підтвердження висновків акту перевірки в частині перевищення ціни на металопродукцію при реалізації ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» металопродукції, придбаної за кодом УКТЗЕД у спірному періоді у ПрАТ «МК «Азовсталь», над цінами реалізації такої продукції позивачем пов`язаній особі ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ», судом встановлено, що джерелом такої інформації був виключно аналіз Єдиного реєстру податкових накладних баз даних АІС "Податковий блок".

71. Проте, співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, а тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

72. За встановлених судами обставин контролюючий орган не спростував презумпцію відповідності визначених сторонами договорів цін рівню ринкових цін, а тому не довів наявності передбачених пунктом 188.1 статті 188 ПК України підстав для визначення бази оподаткування у розмірі, більшому за договірну вартість поставленої продукції.

73. У цьому контексті посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 808/2737/13-а не свідчить про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

74. Судова палата у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 200/773/20-а безпосередньо проаналізувала правовий підхід, на який посилається скаржник, щодо необхідності наявності розумної економічної причини (ділової мети) у господарських операціях.

75. При цьому судова палата не відступила від раніше сформованої позиції щодо необхідності наявності розумної економічної причини, однак визначила послідовність установлення юридично значимих обставин у спорах цієї категорії: питанню про наявність ділової мети передує встановлення контролюючим органом у належний спосіб невідповідності договірної ціни рівню ринкових цін.

76. Отже, доводи скаржника про те, що суди не дослідили економічні причини систематичної реалізації позивачем продукції нижче її собівартості, не спростовують висновків судів у цій справі, оскільки контролюючий орган не довів первинної для такого дослідження обставини - невідповідності договірних цін рівню звичайних (ринкових) цін.

77. Застосований контролюючим органом підхід, за якого звичайна ціна продукції власного виробництва фактично ототожнена з її собівартістю, не відповідає положенням пункту 188.1 статті 188 ПК України, чинним у період здійснення спірних операцій.

78. Щодо штрафних санкцій за нереєстрацію податкових накладних

79. До правовідносин щодо складання та реєстрації податкових накладних також підлягають застосуванню положення ПК України та Порядку заповнення податкової накладної у редакціях, чинних на дату виникнення відповідних податкових зобов`язань.

80. За змістом пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 ПК України у відповідних редакціях на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Кодексом строк.

81. Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307, у редакції, чинній у відповідному періоді, було передбачено складання окремої податкової накладної на суму перевищення визначеної відповідно до статті 188 ПК України бази оподаткування над фактичною ціною постачання.

82. Як установили суди, податковим повідомленням-рішенням від 05 листопада 2021 року №000/387/32-00-07-01-01-27 до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 10 200 гривень за відсутність реєстрації відповідних податкових накладних.

83. Підставою для висновку контролюючого органу про необхідність їх складання та реєстрації був висновок про заниження позивачем бази оподаткування внаслідок реалізації самостійно виготовленої продукції за цінами нижче її собівартості.

84. Отже, правомірність застосування зазначених штрафних санкцій є похідною від обґрунтованості висновку контролюючого органу про те, що звичайна ціна самостійно виготовленої продукції перевищувала фактичну ціну її постачання.

85. Оскільки контролюючий орган не довів невідповідності договірних цін реалізації продукції рівню звичайних (ринкових) цін, відсутні й підстави для висновку про виникнення у позивача обов`язку складати та реєструвати податкові накладні на визначену контролюючим органом суму перевищення.

86. Відтак правильним є висновок судів попередніх інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій у розмірі 10 200 грн.

87. При цьому касаційна скарга не містить самостійного обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права саме в цій частині. Посилання скаржника на положення статті 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 є похідними від його доводів щодо неправильного визначення позивачем бази оподаткування.

88. Щодо господарських операцій з контрагентами.

89. До спірних правовідносин щодо формування позивачем податкового кредиту також підлягають застосуванню норми ПК України та законодавства про бухгалтерський облік у редакціях, чинних у відповідних звітних (податкових) періодах.

90. Згідно з пунктом 44.1, 44.2 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

91. Відповідно до положень пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

92. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

93. Згідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

94. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

95. Зі змісту наведених норм у їх взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», чинними на час здійснення відповідних операцій, випливає, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника права на формування податкового кредиту настають за умови фактичного здійснення господарської операції та її належного документального підтвердження.

96. У пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

97. Сама по собі наявність формально складених первинних документів не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо встановлено, що господарська операція фактично не відбулася.

98. Водночас висновок контролюючого органу про нереальність господарської операції має ґрунтуватися на сукупності належних доказів, які спростовують фактичний рух активів, виконання робіт чи надання послуг, а не виключно на інформації щодо діяльності контрагентів платника або інших суб`єктів господарювання у попередніх ланках постачання.

99. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій дослідили надані позивачем договори, специфікації, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, прибуткові ордери, акти виконаних робіт та інші первинні документи щодо спірних господарських операцій.

100. На підставі оцінки цих доказів суди встановили фактичне здійснення відповідних операцій, рух активів, оприбуткування придбаних товарно-матеріальних цінностей, здійснення розрахунків та використання придбаних товарів, робіт і послуг у господарській діяльності ПрАТ «МК «Азовсталь».

101. Натомість висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій ґрунтувалися, зокрема, на податковій інформації щодо контрагентів позивача та суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання.

102. Суди попередніх інстанцій надали оцінку цим обставинам та дійшли висновку, що така інформація сама по собі не спростовує фактичного здійснення господарських операцій безпосередньо між позивачем та його контрагентами, підтверджених дослідженими судами доказами.

103. Аналізуючи посилання відповідача на відсутність сертифікатів та паспортів якості від виробника за певними господарськими операціями, суд зазначає, що відсутність вказаних документів не є беззаперечними свідченнями фіктивного характеру діяльності господарюючого суб`єкта, тому відсутні достатні підстави ставити під сумнів здійснення господарських операцій, оскільки, вони не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей та послуг.

104. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 29.01.2019 по справі № 824/392/17-а, від 16.01.2018 у справі № 820/4648/13-а, від 28.09.2022 у справі № 200/14542/19-а.

105. Також, аналізуючи доводи податкового органу щодо відсутності у контрагента позивача, на думку податкового органу, необхідної кількості штатних та найманих працівників та власного та/або орендованого спеціального обладнання та техніки для виконання такого роду поставок та робіт, суд враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

106. До того ж, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять.

107. Окрім того, суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально поставляти на їх адресу товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

108. Тобто, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.

109. Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

110. У зв`язку з викладеним колегія судів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про підтвердження позивачем реальності господарських операцій з контрагентами у період, що перевірявся, а наявні в матеріалах справи документи містять достатні дані про їх зміст, характер та учасників, тобто підтверджують факт здійснення таких операцій.

111. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 804/1361/17 наведених висновків не спростовує.

112. Правовий висновок про те, що первинні документи мають юридичне значення для цілей податкового обліку лише за умови фактичного здійснення господарської операції, судами попередніх інстанцій не заперечувався. Навпаки, виходячи саме з необхідності встановлення фактичного змісту спірних операцій, суди дослідили надані сторонами докази у їх сукупності та встановили реальність відповідних операцій.

113. Отже, відмінність між висновками судів попередніх інстанцій у цій справі та позицією скаржника полягає не у різному розумінні норм матеріального права щодо умов формування податкового кредиту, а в оцінці конкретних доказів та встановлених на їх підставі фактичних обставин.

114. Водночас межі перегляду справи судом касаційної інстанції визначаються процесуальним законом, чинним під час касаційного розгляду справи.

115. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

116. Наведені у касаційній скарзі аргументи щодо нереальності спірних господарських операцій фактично спрямовані на повторну оцінку доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та встановлення на їх підставі інших фактичних обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

117. Посилання скаржника на порушення судами статей 9, 72, 73, 77, 90, 242 КАС України саме по собі також не свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки касаційна скарга не містить належного обґрунтування того, які саме істотні для правильного вирішення спору обставини залишилися невстановленими внаслідок порушення судами правил дослідження та оцінки доказів і яким чином це вплинуло на правильність вирішення справи.

118. За таких обставин колегія суддів не встановила неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи такого порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

119. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

120. Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, до встановлених ними обставин справи, а доводи касаційної скарги не спростовують правильності їх висновків.

121. Отже, касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає залишенню без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі № 200/2590/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді Н. Є. Блажівська

І. Л. Желтобрюх