Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №560/225/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 560/225/25

адміністративне провадження № К/990/38439/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Шарапи В.М., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року (головуючий суддя Салюк П.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року (головуючий суддя Граб Л.С., судді: Сторчак В.Ю., Матохнюк Д.Б.) у справі № 560/225/25 за позовом ОСОБА_1 до 5-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

І. У С Т А Н О В И В:

В січні 2025 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до 4-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (далі також відповідач 1), в якому просив:

визнати протиправними дії 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо неврахування «індексації грошового забезпечення» у складі місячного грошового забезпечення, як обрахункової величини при обрахунку ОСОБА_1 «одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту»;

зобов`язати 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 «одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» з урахуванням «індексації грошового забезпечення» у складі місячного грошового забезпечення, як обрахункової величини, в тому числі виплаченої на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі № 560/3819/24 та від 03.06.2024 у справі № 560/4075/24.

Ухвалою суду першої інстанції від 26.02.2025 залучено до участі у справі як других відповідачів: Державну службу України з надзвичайних ситуацій (далі також відповідач 2, ДСУ НС) та Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (далі також відповідач 3, ГУ ДСУ НС).

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.04.2025, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2025, позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо неврахування «індексації грошового забезпечення» як обрахункової величини при обрахунку ОСОБА_1 «одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту».

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 «одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» з урахуванням «індексації грошового забезпечення» як обрахункової величини, в тому числі виплаченої на виконання рішень Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі № 560/4075/24, № 560/3819/24.

18.09.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної служби України з надзвичайних ситуацій (відповідач 2), в якій скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду від 06.06.2025 відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.

08.10.2025 від ГУ ДСУ НС в Хмельницькій області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він підтримує доводи касаційної скарги.

16.12.2025 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 06.10.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, замінено відповідача 1 - правонаступником (5-й державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач проходив службу в 4 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області.

06.06.2019 наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області № 262 позивача звільнено із служби цивільного захисту, виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.

За змістом довідки про результати визначення у застрахової особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках № 0025122 позивач втратив 70% професійної працездатності (захворювання, пов`язане з проходженням служби) та йому встановлено II групу інвалідності (дата огляду 19.06.2019).

Комісією з призначення грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту ДСНС 10.03.2021 прийнято рішення (протоколом № 5) про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у сумі 243 180,00 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2024, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2024 (справа № 560/3819/24), зобов`язано 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з врахуванням виплачених сум.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2024, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 (справа № 560/4075/24), зобов`язано 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 по 06.06.2019, виходячи з щомісячної фіксованої величини 3 975,47 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Як зазначає позивач, 13.12.2024 здійснено виплату індексації грошового забезпечення.

Перерахунок одноразової грошової допомоги позивачу не здійснювався.

IІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

Вважаючи, що відповідач протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення при обрахунку одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідачі у відзиві на позовну заяву просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

На думку відповідачів, основним критерієм для висновку про неможливість індексації одноразової грошової допомоги, виплаченої на підставі статті 118 Кодексу цивільного захисту України (далі також КЦЗ України) є те, що вказана допомога має разовий характер і не включена ані Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII Про індексацію грошових доходів населення (далі також Закон № 1282-ХІІ), ані Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 (далі також Порядок № 1078) до виплат, які підлягають індексації.

Представник Державної служби України з надзвичайних ситуацій додатково зазначив, що індексація складових грошового забезпечення, з яких підлягала обрахуванню одноразова грошова допомога, фактично призведе до індексації самої одноразової грошової допомоги.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обчислювальною величиною для визначення розміру одноразової грошової допомоги, є саме місячне грошове забезпечення позивача, що підлягає індексації.

Вирішуючи питання щодо дотримання строку звернення до суду, суд першої інстанції зазначив, що до спірних правовідносин має застосовуватися норма частини другої статі 233 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України), в редакції до внесення змін Законом від 01.07.2022 № 2352-IX, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин і передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

Скаржник в обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій, покликаючись на Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого постановою КМУ від 11.07.2007 № 908 (далі також Порядок № 908), дійшли помилкового висновку, що обрахунок одноразової грошової допомоги, здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення.

Акцентує увагу на тому, що зі змісту пункту 3 Порядку № 908 одноразова грошова допомога призначається не з усього грошового забезпечення, а лише з окремих його складових.

Також зазначає, що перелік справ, на які покликаються суди попередніх інстанцій, містять висновки Верховного Суду щодо включення індексації до складу грошового забезпечення для розрахунку інших видів допомоги (на оздоровлення, при звільненні) та пенсій.

На думку скаржника, у спірних правовідносинах не підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України, оскільки спірна одноразова грошова допомога не належить до складу грошового забезпечення, а є окремою одноразовою виплатою, призначеною у зв`язку з настанням інвалідності.

Наполягає на тому, що позивачем пропущений строк звернення до суду.

Позивач вважає доводи касаційної скарги безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, які виникли у цій справі стосуються проходження служби цивільного захисту та реалізації передбачених державою соціальних гарантій осіб рядового і начальницького складу, а відтак їх правове регулювання здійснюється насамперед нормами спеціального закону - Кодексу цивільного захисту України.

Відповідно до статті 101 КЦЗ України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Відповідно до статті 115 КЦЗ України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно статті 125 КЦЗ України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 908 грошова допомога виплачується особам рядового і начальницького складу у разі настання інвалідності в період проходження служби та особам, звільненим із служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення, а якщо інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, незалежно від строку, який минув після звільнення із служби, у розмірі: 42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Розмір одноразової грошової допомоги визначається виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, установлення інвалідності, а особа, звільнена із служби, - на день звільнення (пункт 3 цього Порядку).

Предметом спору в цій справі є дії відповідача-1 щодо розрахунку одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Комісією з призначення грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту ДСНС 10.03.2021 прийнято рішення (протоколом № 5) про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у сумі 243 180,00 грн.

Проте, на думку позивача, відповідач-1 протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення при обрахунку зазначеної одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, на думку колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Водночас, як свідчать матеріали справи, позивач набув право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у 2019 році, відповідач здійснив виплату цієї допомоги у березні 2021 року.

Проте позивач звернувся до суду із цим позовом лише у січні 2025 року - тобто поза межами шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

Однак суди попередніх інстанцій не дотримались вказаних вимог процесуального закону та не перевірили чи звернувся позивач до суду в межах строку встановленого цим Кодексом, надаючи оцінку зазначеним обставинам.

Також слід зазначити, що у разі звернення до суду поза межами вказаного строку особа має право клопотати про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду і в кожному конкретному випадку суд має оцінити наведені у відповідній заяві фактичні обставини щодо неможливості своєчасної реалізації права особою та перелік вжитих нею на досягнення цієї мети заходів.

У справі № 560/18244/24 за подібних правовідносин Верховий Суд дійшов тотожних висновків щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Водночас колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обмежився покликанням на статтю 233 КЗпП України, проте не надав оцінку правовій природі виплаті - одноразовій грошовій допомозі (предмет спору), право на яку позивач набув у зв`язку з настанням інвалідності.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, розв`язувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, враховуючи доводи касаційної скарги та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції передчасно відхилив аргументи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, а суд апеляційної інстанції вказаного процесуального порушення суду першої інстанції не виправив, що свідчить про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права з метою з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому рішення судів підлягають скасуванню, а справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі № 560/225/25 скасувати.

Справу № 560/225/25 направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

О.П. Стародуб

В.М. Шарапа