Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №320/10379/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 320/10379/25

адміністративне провадження № К/990/23478/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року (головуючий суддя Перепелиця А.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року (головуючий суддя Файдюк В. В., судді - Карпушова О.В., Мєзєнцев Є.І.)

у справі № 320/10379/25

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства освіти і науки України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна установа «Науково-методичний центр вищої освіти та фахової передвищої освіти»,

про визнання протиправним та нечинним і скасування Наказу від 25 листопада 2024 року за № 1658,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна установа «Науково-методичний центр вищої освіти та фахової передвищої освіти», в якому просив:

- визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства освіти і науки України від 25 листопада 2024 року №1658, яким затверджено графік проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту у 2025 році;

- скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 25 листопада 2024 року №1658, яким затверджено графік проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту у 2025 році;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України забезпечити проведення атестації здобувачів вищої освіти за спеціальностями, визначеними Переліком спеціальностей у сфері відповідальності Міністерства освіти і науки України, за якими атестація здобувачів ступеня фахової передвищої освіти та ступенів вищої освіти на першому (бакалаврському) та другому (магістерському) рівнях здійснюється у формі єдиного державного кваліфікаційного іспиту, виключно вимогам освітньої програми закладу вищої освіти.

1.1. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність наказу Міністерства освіти і науки України від 25 листопада 2024 року №1658, яким затверджено графік проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту (ЄДКІ) у 2025 році з огляду на те, що вказаний наказ, як нормативно-правовий акт, не був зареєстрований у Міністерстві юстиції України всупереч пункту 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731.

1.2. Окрім того, позивачем вказано, що станом на дату прийняття оскаржуваного наказу не існувало правових підстав для проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту у 2025 році, оскільки Міністерством освіти і науки України не затверджувалися положення, які визначають умови проведення, строки розроблення завдань, критерії оцінювання результатів ЄДКІ, порядок роботи апеляційної комісії та механізм громадського спостереження за проведенням ЄДКІ, у зв`язку з чим позивач, зокрема, був позбавлений права, передбаченого статтею 55 Конституції України, на оскарження результатів ЄДКІ.

Разом з тим, на думку позивача, визначивши своїм наказом від 17 листопада 2023 року №1420 Державну установу «Науково-методичний центр вищої та фахової передвищої освіти» установою, що проводить ЄДКІ за окремими спеціальностями, відповідачем покладено на третю особу нові повноваження, які не визначені пунктом 3.4 Статуту. При цьому, позивачем зазначено, що Державна установа «Науково-методичний центр вищої та фахової передвищої освіти» не наділена повноваженнями визначати вартість ЄДКІ та здійснювати збір таких коштів, а в Статуті Державної установи в розділі « 3. Обсяг цивільної правоздатності» такі функції відсутні.

1.3. Також позивач зауважував, що у випадку прийняття Положення про умови проведення ЄДКІ, здобувачу освіти буде невідомо до якої установи необхідно звернутися у разі оскарження індивідуальних результатів ЄДКІ, яким чином та на підставі яких нормативно-правових актів розроблено критерії оцінювання результатів, а також чому не проводиться громадське спостереження проведення ЄДКІ. Вказує, що Порядок атестації здобувачів ступеня фахової передвищої освіти та ступенів вищої освіти на першому (бакалаврському) та другому (магістерському) рівнях у формі єдиного державного кваліфікаційного іспиту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 2021 року №497, не передбачає громадське обговорення проєктів ЄДКІ.

1.4. Позивач вважає, що відповідачем при доопрацюванні проєкту програми ЄДКІ зі спеціальностей 081 «Право» та 293 «Міжнародне право» на другому (магістерському) рівні вищої освіти не було враховано зауважень та пропозицій, отриманих під час громадського обговорення. Під час розроблення проєктів програм ЄДКІ, відповідачем не було враховано специфіку окремих спеціальностей (з урахуванням програми навчання відповідного ВНЗ), не визначено критеріїв встановлення порогового балу та розрахунку індивідуальних результатів атестації.

1.5. Ще однією підставою позову ОСОБА_1 вказує, що система оцінювання ЄДКІ не врегульована нормативно-правовими актами та є непрозорою. Позивач посилається на те, що в законодавстві про вищу освіту відсутня інформація про відображення результатів ЄДКІ в дипломі європейського зразка, натомість листом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2023 року №1/8226-23 роз`яснено керівникам закладів вищої освіти (за списком) та ДП «Інфоресурс» щодо врахування результатів атестації у формі ЄДКІ як форми атестації та їх відображення у додатку до диплома європейського зразка. Позивачем зауважено, що вказаний лист не є нормативно-правовим актом та має лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і, відповідно, не може містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:

3.1. Відповідно до статті 57-1 Закону України «Про освіту», абзацу третього частини другої статті 6, абзаців третього, п`ятого частини першої статті 45 Закону України «Про вищу освіту», пунктів 3, 4, абзацу першого пункту 10 Порядку атестації здобувачів ступеня фахової передвищої освіти та ступенів вищої освіти на першому (бакалаврському) та другому (магістерському) рівнях у формі єдиного державного кваліфікаційного іспиту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 19 травня 2021 року №497, наказу Міністерства освіти і науки України від 17 листопада 2023 року №1420 «Про визначення Державної установи «Науково-методичний центр вищої та фахової передвищої освіти» установою, що проводить єдиний державний кваліфікаційний іспит за окремими спеціальностями», з метою забезпечення організації і проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту за спеціальностями у сфері відповідальності Міністерства освіти і науки України, відповідачем прийнято наказ «Про проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту у 2025 році» від 25 листопада 2024 року №1658 (далі - Наказ №1658), пунктами 1-4 якого визначено:

1. Затвердити такі, що додаються:

1) графік проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту в 2025 році (далі - Графік);

2) вимоги до використання приміщень закладів освіти для проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту.

2. Директорату фахової передвищої, вищої освіти Міністерства освіти і науки України (Шаров О.) забезпечити організаційно-методичну підтримку та нормативно-правовий супровід проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту в 2025 році.

3. Державній установі «Науково-методичний центр вищої та фахової передвищої освіти» (Іщенко Т.) забезпечити проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту за окремими спеціальностями згідно з Порядком атестації здобувачів ступеня фахової передвищої освіти та ступенів вищої освіти на першому (бакалаврському) та другому (магістерському) рівнях у формі єдиного державного кваліфікаційного іспиту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 2021 року № 497, та Графіком.

4. Керівникам закладів освіти, які здійснюють підготовку здобувачів освіти відповідних спеціальностей і рівнів освіти:

поінформувати здобувачів всіх форм здобуття освіти відповідних спеціальностей і рівнів освіти останнього року навчання (далі - здобувачі) щодо проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту відповідно до Графіка;

забезпечити участь здобувачів у складанні єдиного державного кваліфікаційного іспиту;

облаштувати аудиторії відповідно до вимог до використання приміщень закладів освіти для проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту;

забезпечити ідентифікацію здобувачів та належний контроль за умовами проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту із дотриманням законодавства України в частині забезпечення заходів безпеки, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану в Україні.

3.2. Позивач, вважаючи наказ Міністерства освіти і науки України від 25 листопада 2024 року №1658, яким затверджено графік проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту у 2025 році, протиправним, нечинним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з цим позовом до суду.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржений у цій справі наказ не є нормативно-правовим актом, а відтак не підлягає державній реєстрації з огляду на організаційно-розпорядчу природу, спрямування на забезпечення виконання рішень органів влади та на відсутність у ньому нових правових норм.

4.1. Суд підкреслив, що положеннями Порядку атестації здобувачів ступеня фахової передвищої освіти та ступенів вищої освіти на першому (бакалаврському) та другому (магістерському) рівнях у формі єдиного державного кваліфікаційного іспиту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 2021 року №497, не передбачено обов`язку із створення робочих груп, фахових, апеляційних чи інших комісій, не встановлено вказівку із обов`язкового затвердження у межах конкретного наказу строків розроблення завдань, порядку роботи апеляційної комісії, механізму громадського спостереження та інших положень, пов`язаних з організацією іспиту, а також не обмежено повноваженням відповідальний державний орган у виборі форми нормативного регулювання зазначених питань.

4.2. Суд наголосив, що чинним законодавством не передбачено обов`язкового досудового врегулювання спорів щодо оскарження результатів єдиного державного кваліфікаційного іспиту, а відтак позивач не позбавлений права оспорити такі у судовому порядку. Окремо суд зауважив, що проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту ДУ «Науково-методичний центр вищої освіти та фахової передвищої освіти» охоплюється її статутною діяльністю, а тому оскарженим наказом не надано третій особі будь-яких додаткових повноважень. Крім того, суд вказав на те, що незгода позивача з визначенням вартості оплати та проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту не свідчить про протиправність спірного у цій справі наказу, адже він ці питання не регулює.

4.3. Окрім іншого суд підкреслив, що при прийнятті оскарженого наказу МОН України було забезпечено проведення громадського обговорення його проєкту, а заклад вищої освіти на підставі відповідної освітньої програми розробляє навчальний план самостійно. З приводу доводів позивача про те, що у законодавстві про вищу освіту відсутні положення щодо відображення результатів єдиного державного кваліфікаційного іспиту у дипломі європейського зразка, суд зазначив, що такі обставини не свідчать про протиправність оскарженого наказу.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

5.1. Підставами для відкриття касаційного провадження у справі слугувало неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Зокрема, скаржник зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень абзацу третього частини другої статті 6 Закону України «Про вищу освіту», в якому визначено, що атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит (далі - ЄДКІ), що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України. На переконання позивача, стаття 6 Закону України «Про вищу освіту» не містить імперативної норми щодо атестації осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти у формі ЄДКІ, що проводиться відповідно до Порядку та Переліку спеціальностей, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 2021 року №497.

Також підставою відкриття касаційного провадження вказано оскарження рішення суду з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України). Позивач зазначає, що справу №320/10379/25 щодо оскарження нормативно-правового акту, яким є наказ Міністерства освіти і науки України №1658 від 25 листопада 2024 року, судом першої та апеляційної інстанцій розглянуто в порядку письмового провадження, що є порушенням, на його думку, вимог статті 264 КАС України, якою визначені особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади.

5.2. Скаржник у касаційній скарзі та відповіді на відзив на касаційну скаргу наполягає на тому, що оскаржений наказ прийнятий Міністерством без дотримання вимог статті 6 Закону України «Про вищу освіту». При цьому вказує, що даною статтею не передбачено обов`язкового ЄДКІ на кожному послідовному (першому - бакалаврському, другому - магістерському) рівнях вищої освіти.

5.3. Скаржник також наголошує, що видання оскарженого наказу відповідачем не відповідає і приписам пунктів 13 та 14 Порядку атестації здобувачів ступеня фахової передвищої освіти та ступенів вищої освіти на першому (бакалаврському) та другому (магістерському) рівнях у формі єдиного державного кваліфікаційного іспиту, затвердженого постановою КМ України від 19 травня 2021 року № 497 (далі - Порядок № 497), оскільки умови ЄДКІ повинні затверджуватися відповідними державними органами. Однак на час прийняття оскарженого наказу такі умови затверджені не були, що порушує принцип правової визначеності.

5.4. Позивач вважає оскаржений наказ нормативно-правовим актом. Відтак вважає, що він повинен бути зареєстрований Міністерством юстиції України відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМ України від 28 грудня 1992 року № 731 (далі - Порядок № 731). Відсутність такої реєстрації свідчить про нечинність такого нормативно-правового акта.

5.5. У зв`язку з тим, що оскаржений наказ є нормативно-правовим актом, на переконання особи, яка подала касаційну скаргу, судами попередніх інстанцій було порушено порядок розгляду цієї справи, визначений статтею 264 КАС України. Суди безпідставно розглянули справу в порядку письмового провадження, хоч така справа повинна розглядатися за правилами загального позовного провадження.

6. Міністерство освіти і науки України подало відзив на касаційну скаргу, в якій просить відмовити у її задоволенні. Вважає, що оскаржені судові рішення ухвалені з дотриманням норм процесуального права, а норми матеріального права суди застосували правильно.

6.1. Свою позицію мотивує тим, що оскаржений наказ не містить нових правових норм, а виданий на виконання нормативно-правових актів КМ України. Відтак він не є нормативно-правовим актом і не потребує реєстрації Міністерством юстиції України. Також цей наказ не запроваджує ЄДКІ, не встановлює будь-яких правил, за виконання чи не виконання яких можливе відрахування здобувача вищої освіти з навчального закладу.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Під час розгляду даної касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-3 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

8. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Правові основи реалізації конституційного права на освіту визначають:

Закон України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII (далі - Закон № 2145-VIII), відповідно до преамбули якого він регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти;

Закон України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 року № 1556-VII (далі - Закон № 1556-VII), преамбулою якого визначено, що він встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях.

Прийняті на їх виконання нормативно-правові акти органів управління у сфері освіти.

10. Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1556-VII державну політику у сфері вищої освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки. До органів управління у сфері освіти належать, зокрема, Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки (частина перша статті 62 Закону № 2145-VIII).

11. Частиною другою статті 6 Закону № 1556-VII встановлено, що атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).

Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.

12. На виконання абзацу 3 вказаної норми права КМ України затверджено Порядок № 497, який визначає організаційні засади проведення атестації здобувачів ступеня фахової передвищої освіти та ступенів вищої освіти на першому (бакалаврському) та другому (магістерському) рівнях у формі єдиного державного кваліфікаційного іспиту.

Відповідно до його пункту 3 атестація здобувачів ступеня фахової передвищої освіти та ступенів вищої освіти на першому (бакалаврському) та другому (магістерському) рівнях у формі кваліфікаційного іспиту здійснюється за спеціальностями, визначеними переліком спеціальностей, за якими атестація здобувачів ступеня фахової передвищої освіти та ступенів вищої освіти на першому (бакалаврському) та другому (магістерському) рівнях здійснюється у формі єдиного державного кваліфікаційного іспиту (далі - перелік), затвердженим цією постановою.

Пунктом 4 цього Порядку визначено, що за організацію і проведення кваліфікаційного іспиту за спеціальностями відповідають визначені у переліку державні органи, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти та/або які відповідають за формування та реалізацію державної політики у відповідній сфері (далі - відповідальні державні органи).

13. Словосполучення «може включати» в абзаці третьому частини другої статті 6 Закону № 1556-VII означає надання Кабінету Міністрів України повноваження визначити спеціальності, за якими атестація включає ЄДКІ, а не право здобувача освіти чи закладу освіти обирати форму атестації після реалізації Кабінетом Міністрів України цього повноваження. Після включення відповідної спеціальності до Переліку, затвердженого постановою №497, атестація за такою спеціальністю здійснюється у формі ЄДКІ відповідно до Порядку №497.

14. Відтак, на відповідача як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, Кабінетом Міністрів України покладено обов`язок щодо організації і проведення кваліфікаційного іспиту. На виконання вказаного обов`язку відповідачем видано оскаржений наказ, яким затверджені: графік проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту в 2025 році; вимоги до використання приміщень закладів освіти для проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту. Крім того, надані доручення підконтрольним установам забезпечити виконання Порядку № 497.

15. Відповідно до частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовим актом є акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Проте оскаржений наказ зазначеним критеріям не відповідає, оскільки не встановлює, не змінює і не припиняє будь які загальні правила регулювання суспільних відносин.

16. За пунктом 2 Порядку № 731 державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які містять одну або більше норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов`язків громадян та юридичних осіб, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, або мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб, що не належать до сфери управління суб`єкта нормотворення.

Проте і вказаним вимогам оскаржений наказ відповідача не відповідає, оскільки він не встановлює, не змінює і не припиняє норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси, стосуються обов`язків осіб. Цей наказ не є обов`язковим для інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб, що не належать до сфери управління відповідача. Він є актом, спрямованим на виконання рішень КМ України і власних рішень Міністерства освіти і науки України, що не має нових правових норм, та відповідно до підпунктів «д», «е» пункту 5 Положення № 731, державній реєстрації не підлягає.

17. За таких обставин справи та їх правового регулювання наказ Міністерства освіти і науки України від 25 листопада 2024 року № 1658 не є нормативно-правовим актом і не потребує державної реєстрації Міністерством юстиції України.

18. Судами попередніх інстанцій було надано оцінку доводам позивача про протиправність оскарженого наказу та зазначено, що ним не встановлювалися:

- порядок проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту та визначення спеціальності, за якими буде проводитися іспит;

- умови проведення, строки розроблення завдань та критерії оцінювання результатів кваліфікаційного іспиту за спеціальністю/групою спеціальностей, норми оплати праці фахівців, які залучені до розроблення та рецензування завдань кваліфікаційного іспиту;

- умови і порядок створення робочих груп, фахових, апеляційних чи інших комісій, порядок роботи апеляційної комісії, механізму громадського спостереження за проведенням ЄДКІ чи будь-яких інших положень, пов`язаних з організацією іспиту;

- умови і порядок складання ЄДКІ особами з інвалідністю та особливими освітніми потребами.

Суди встановили, що частина означених порядків та умов була визначена Кабінетом Міністрів України у Порядку № 497, а частина не визначена ні Кабінетом Міністрів України ні відповідачем. Проте вказане не впливає на правомірність оскарженого наказу, оскільки саме ним зазначені порядки та умови не встановлювалися.

19. Судами також надано оцінку доводам позивача про протиправне визначення Державної установи «Науково-методичний центр вищої та фахової передвищої освіти» установою, що проводить Єдиний державний кваліфікаційний іспит та встановлено, що таке визначення відбувалося не на підставі оскарженого наказу, а на підставі Наказу Міністерства освіти і науки України від 17 листопада 2023 року №1420, який не є предметом спору у цій справі.

20. Щодо визначення розміру оплати за проведення ЄДКІ відповідно до оскаржуваного Наказу №1658, суди попередніх інстанцій встановили, що за пунктом 17 Порядку №497 видатки на розроблення завдань, організацію та проведення кваліфікаційного іспиту здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, передбачених відповідальним державним органам, та з інших джерел, не заборонених законодавством.

Фінансування проведення кваліфікаційного іспиту для осіб, що здобувають ступінь фахової передвищої або вищої освіти за державним (регіональним) замовленням, здійснюється в межах видатків відповідного бюджету.

Видатки на проведення кваліфікаційного іспиту осіб, які здобувають ступінь фахової передвищої освіти та ступені вищої освіти на першому (бакалаврському) та другому (магістерському) рівнях за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб, включаються у вартість здобуття освіти.

Суди встановили, що вартість складання ЄДКІ на одну особу розрахована відповідно до Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 135 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 травня 2012 року №568 зі змінами, яка затверджена у формі калькуляції директором Державної установи «Науково-методичний центр вищої та фахової передвищої освіти».

21. При цьому посилання позивача на необґрунтованість визначення вартості оплати за проведення ЄДКІ не свідчить про протиправність Наказу №1658, який є предметом оскарження у цій справі, оскільки цей наказ не встановлює порядок розрахунку чи розмір вартості складання іспиту для однієї особи, а лише визначає графік проведення ЄДКІ в 2025 році, передбачає вимоги до використання приміщень закладів освіти для проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту, а також покладає на визначену наказом МОН від 17 листопада 2023 року №1420 установу обов`язок щодо забезпечення проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту за окремими спеціальностями.

22. Надано судами попередніх інстанцій також оцінку доводам позивача про те, що у законодавстві про вищу освіту відсутні положення щодо відображення результатів ЄДКІ в дипломі європейського зразка. Колегія суддів касаційного суду з цього приводу зазначає, що відповідне питання не врегульоване оскарженим Наказом №1658, яким лише затверджено графік проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту у 2025 році та вимоги до використання приміщень закладів освіти для проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту.

23. Крім того, судами також було враховано, що Міністерством освіти і науки України 29 квітня 2025 року було прийнято наказ №646 «Про затвердження Положення про апеляційну комісію єдиного державного кваліфікаційного іспиту», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 червня 2025 року за №877/44283. Указаним Положенням №646 визначено основні функції апеляційної комісії єдиного державного кваліфікаційного іспиту при оскарженні результатів ЄДКІ у досудовому порядку.

24. За наведених обставин справи та їх правового регулювання суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та нечинним, скасування наказу Міністерства освіти і науки України від 25 листопада 2024 року № 1658 та про зобов`язання відповідача вчинити дії, які абзацом 3 частини другої статті 6 Закону № 1556-VII покладені на Кабінет Міністрів України.

25. Стосовно доводів касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин у цій справі, зокрема, розгляд справи у письмовому провадженні, колегія суддів касаційного суду зазначає, що ухвалою суду першої інстанції від 14 квітня 2025 року відкрито провадження у цій справі та ухвалено розглядати її за правилами загального позовного провадження. Призначене підготовче засідання з викликом учасників справи.

У підготовче судове засідання учасники справи та їх представники не прибули, а позивач клопотав про закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду.

Ухвалою суду від 26 травня 2025 року підготовче провадження було закрите, справу призначено до розгляду у судовому засіданні 11 червня 2025 року. Від позивача та його представника 30 травня 2025 року до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі на підставі наявних матеріалів справи. Аналогічна заява надійшла і від представника третьої особи. А представник відповідача у судове засідання 11 червня 2025 року не з`явився.

Відтак за ухвалою суду від 11 червня 2025 року розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження.

26. За визначенням пункту 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

27. Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

28. У цій справі про час розгляду справи 11 червня 2025 року всі учасники справи були повідомлені належним чином, а позивач та третя особа заявили клопотання про розгляд справи без їх участі за наявними матеріалами справи. Неявка відповідача, який повідомлений належним чином про час розгляду справи, за приписами статті 205 КАС України не перешкоджає подальшому розгляду справи. За таких обставин суд першої інстанції правомірно розглянув справу у порядку письмового провадження.

29. При цьому колегія суддів касаційного суду зауважує, що хоч провадження у справі і було відкрите за правилами статті 264 КАС України як справи про оскарження нормативно-правового акта, це не позбавляє права суду розглянути вказану справу, призначену до розгляду за правилами загального позовного провадження, у порядку письмового провадження, за умови неявки всіх учасників справи, належним чином повідомлених про дату і час розгляду справи судом з урахуванням приписів статті 205 цього Кодексу. Перехід до письмового провадження на підставі частини дев`ятої статті 205 КАС України не змінює виду позовного провадження, а тому не означає розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

30. Відтак і в цій частині доводи касаційної скарги є безпідставними і до задоволення не підлягають.

31. За наведених обставин колегія суддів касаційного суду вважає, що оскаржувані рішення, які переглянуті в передбачених статтею 341 КАС України межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно статті 350 цього Кодексу є підставою залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі № 320/10379/25 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач В.М. Шарапа

Судді Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін