Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №200/9536/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 200/9536/25

адміністративне провадження № К/990/5420/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №200/9536/25

за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року, прийняту у складі судді Чучко В.М., та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила:

- визнати неправомірними дії Державного підприємства "Інформаційні судові системи" щодо відбору кандидатів на призначення арбітражних керуючих в Господарському суді Харківської області у справах про банкрутство:

№922/2516/24, протокол від 29 вересня 2025 року про призначення арбітражного керуючого Боровика Руслана Леонідовича ;

№922/334/22, протокол від 21 серпня 2025 року про призначення арбітражного керуючого Маглиш Ладу Сергіївну ;

№922/986/21, протокол від 10 вересня 2025 року про призначення арбітражного керуючого Кереста Андрія Ігоровича ;

№922/3484/25, протокол від 30 вересня 2025 року про призначення арбітражного керуючого Деяак Ярослава Михайловича;

№922/4138/23, протокол від 14 серпня 2025 року про призначення арбітражного керуючого Смолова Констянтина Вікторовича;

- скасувати відбір кандидатів на призначення арбітражних керуючих у зазначених справах про банкрутство;

- зобов`язати Державне підприємство «Інформаційні судові системи» здійснити повторне автоматичне визначення кандидатур арбітражних керуючих у справах №922/2516/24, №922/334/22, №922/986/21, №922/3484/25, №922/4138/23 Господарського суду Харківської області з дотриманням принципів черговості, рівної кількості справ про банкрутство, з урахуванням навантаження кожного арбітражного керуючого.

2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що відповідачем при здійсненні функцій адміністратора автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення господарським судом арбітражного керуючого у справах про банкрутство порушено її право на першочергове відбір, чим порушено особливий порядок призначення арбітражного керуючого та право на своєчасне отримання винагороди, отже порушено принцип незалежності позивачки як арбітражного керуючого.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

4. Судові рішення мотивовані тим, що незаконне втручання в роботу автоматизованих систем в органах та установах системи правосуддя, зокрема в автоматизований розподіл судових справ, є кримінальним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена статтею 376-1 Кримінального кодексу України. Водночас встановлення обставин, що можуть свідчити про вчинення такого правопорушення, належить до компетенції органів досудового розслідування та суду в межах кримінального провадження і не охоплюється повноваженнями адміністративного суду. З огляду на це суди дійшли висновку, що захист прав позивачки у зв`язку з можливим незаконним втручанням в автоматизовану систему розподілу судових справ може здійснюватися шляхом звернення до правоохоронних органів, тоді як заявлений позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

5. Разом з цим суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що розгляд цього спору з урахуванням його предмета і суб`єктного складу перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

7. На обґрунтування касаційної скарги позивачка зазначає про те, що судами попередніх інстанцій неправильно визначено юрисдикцію спору та неправильно встановлено, що позовні вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції. Так, відповідачем при здійсненні функцій адміністратора автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення господарським судом арбітражного керуючого у справах про банкрутство порушено право позивачки на першочерговий відбір, чим, порушено особливий порядок призначення арбітражного керуючого.

8. У касаційній скарзі ОСОБА_1 звертає увагу на те, що предметом спору є визнання неправомірними дій суб`єкта владних повноважень - Державного підприємства "Інформаційні судові системи" щодо відбору кандидатів на призначення арбітражних керуючих в господарському суді, скасування такого відбору та зобов`язання здійснити повторне автоматичне визначення кандидатур арбітражних керуючих. Отже, на думку позивачки, судами першої та апеляційної інстанцій ухвалені неправомірні рішення, чим вчинено перешкоджання їй у доступі до правосуддя, відмовлено позивачці у захисті порушених прав і інтересів.

ІV. Позиція інших учасників справи

9. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

10. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Соколова В.М., від 19 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

11. 28 липня 2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про передачу справи №200/9536/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

12. Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження з 08 жовтня 2026 року.

VI. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду

13. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.

15. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

16. За змістом частини першої статті 5, пункту 1 частини першої статті 19 КАС України особа має право звернутися до адміністративного суду у разі порушення її прав, свобод чи законних інтересів рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, якщо такий спір за своєю природою є публічно-правовим та законом не встановлено іншого порядку його вирішення.

17. Частиною першою статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовим є, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням таких функцій.

18. За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

19. Отже, сама лише участь у спорі суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для віднесення спору до адміністративної юрисдикції. При визначенні предметної юрисдикції суд має виходити із суті права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, змісту заявлених вимог, характеру спірних правовідносин та юридичної природи обставин, на яких вони ґрунтуються. Визначальним є те, чи виник спір саме у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

20. Як убачається зі змісту позовної заяви, позивачка пов`язує порушення своїх прав із нездійсненням щодо неї автоматизованого відбору під час розподілу справ про банкрутство та вважає, що діями відповідача, який забезпечує функціонування відповідної автоматизованої системи, порушено встановлений законодавством порядок відбору арбітражного керуючого, його право на призначення у справах про банкрутство, своєчасне отримання винагороди та гарантії незалежності арбітражного керуючого.

21. За частиною першою статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору.

22. Пунктом 2-1 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу врегульовано особливості призначення арбітражного керуючого до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, у тому числі передбачено випадки, коли його кандидатура визначається ініціюючим кредитором або боржником - фізичною особою, а також порядок самостійного визначення господарським судом кандидатури арбітражного керуючого із застосуванням автоматизованої системи.

23. Таким чином, визначення кандидатури арбітражного керуючого та його призначення у справі про банкрутство здійснюються у межах відповідного господарського провадження та відповідно до спеціального порядку, встановленого Кодексом України з процедур банкрутства.

24. Водночас доводи позивачки фактично зводяться до тверджень про неправомірне втручання у функціонування автоматизованої системи розподілу справ та можливе порушення встановленого порядку автоматизованого відбору арбітражного керуючого.

25. Колегія суддів враховує, що незаконне втручання в роботу автоматизованих систем в органах та установах системи правосуддя охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого статтею 376-1 Кримінального кодексу України.

26. Разом із тим адміністративний суд у межах визначеної КАС України юрисдикції не наділений повноваженнями встановлювати обставини вчинення кримінального правопорушення, визначати наявність у діях конкретних осіб складу такого кримінального правопорушення та вирішувати питання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Встановлення відповідних обставин належить до компетенції органів досудового розслідування та суду в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законодавством.

27. За таких обставин самі по собі доводи позивачки про можливе незаконне втручання в автоматизовану систему не утворюють публічно-правового спору, який підлягає вирішенню адміністративним судом. Відповідно, відсутні передбачені законом підстави для здійснення адміністративним судом судового контролю за такими обставинами в порядку КАС України.

28. Отже, підставою позову ОСОБА_1 визначила незаконне втручання до автоматизованої системи розподілу, яке за своєю суттю містить кваліфікуючу ознаку злочину, що відповідно і виключає розгляд цього питання в порядку адміністративного судочинства.

29. Аналогічний правовий висновок був викладений у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2026 року у справі №200/9366/25, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.

30. Виходячи із наведеного Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позов, заявлений ОСОБА_1 не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Розгляд цього спору, з урахуванням предмета і суб`єктного складу, перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

31. Виходячи із суті права та інтересу, за захистом якого звернулась позивачка, заявлених вимог і характеру спірних правовідносин, спір у цій справі не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, наведеному в пункті 1 частини першої статті 4 КАС України, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

32. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із дотримання норм процесуального права.

33. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

34. Стосовно клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно зазначити, що підстави та порядок передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлені статтями 346, 347 КАС України.

35. Згідно з частиною п`ятою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

36. Велика Палата Верховного Суду, застосувавши приписи частини п`ятої статті 346 КАС України, зокрема, в ухвалі від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/17296/19 визначила критерії справи, що містить виключну правову проблему, вказавши, що за усталеною практикою розгляду Великою Палатою Верховного Суду питань стосовно прийнятності справ на підставі частини п`ятої статті 346 КАС України наявність у справі виключної правової проблеми має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.

37. Кількісний критерій ілюструє той факт, що правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

38. Якісний критерій ілюструє, що на користь виключності правової проблеми можуть свідчити, зокрема, такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

39. Своєю чергою позивачкою у клопотанні фактично викладено її незгоду з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо належної юрисдикції спору, проте сама по собі незгода із судовими рішеннями або необхідність перевірки правильності застосування норм матеріального чи процесуального права не свідчить про існування виключної правової проблеми у розумінні статті 346 КАС України.

40. Отже, колегія суддів Верховного Суду не вбачає процесуальних підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №200/9536/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

3. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі №200/9536/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О.Р. Радишевська

В.М. Соколов