Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №260/10138/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 260/10138/25

адміністративне провадження № К/990/28134/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2026 року (колегія у складі суддів Граб Л.С., Матохнюка Д.Б., Сторчака В.Ю.)

у справі № 260/10138/25

за позовом ОСОБА_1

до Адміністрації Державної прикордонної служби України

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - Адміністрація ДПС України, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації ДПС України щодо неоформлення та неподання до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області всіх необхідних документів для призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах;

- зобов`язати відповідача підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подання та документи для призначення позивачу пенсії за вислугою років на пільгових умовах на підставі вимог п. «а» ст. 12, ст. 17-1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в різних органах Державної прикордонної служби України.

3. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 06.06.2024 № 575-ОС у зв`язку зі звільненням з військової служби позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення прикордонного загону.

4. Як вбачається із вказаного наказу, ОСОБА_1 має вислугу років 24 роки 00 місяців 00 днів у календарному обчисленні; 12 років 00 місяців 04 дні у пільговому обчисленні; Загальна вислуга становить 36 років 00 місяців 04 днів.

5. 16.10.2025 позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявами, в яких просив оформити необхідні документи і подання про призначення пенсії та направити вказані документи до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області для призначення пенсії за вислугою років.

6. Листом від 30.10.2025 № 09/С-12208/22033 Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила заявника про відсутність підстав для прийняття заяви за встановленою формою для призначення пенсії за вислугу років на умовах, визначених статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв`язку із відсутністю у позивача достатньої кількості вислуги років у календарному обчисленні, які надають право на пенсійне забезпечення.

7. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

8. Обґрунтовуючи позов, позивач зазначав про те, що вислуга років, з урахуванням часу служби, який підлягає зарахуванню на пільгових умовах (12 років 00 місяців 04 дні), є календарною одиницею виміру та повинна бути врахована до вислуги років, яка підлягає обчисленню та застосуванню в порядку ст. 12, 17 та 17-1 Закону № 2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»» (далі - Порядок № 393) (в редакції, що діяла до внесення змін згідно з постановою № 119), разом із визначеним періодом часу - 24 роки 00 місяців 00 днів.

Позивач вважає, що на день звільнення мав вислугу 36 років 00 місяців 04 дні (12 років 00 місяців 04 дні + 24 роки 00 місяців 00 днів), а тому набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ст. 12 Закон № 2262-ХІІ.

9. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначав про те, що пенсія за вислугу років призначається, в тому числі, військовослужбовцям за контрактом незалежно від віку, якщо вони звільнені з військової служби у період з 01.10.2020 і на день звільнення мають вислугу років 25 календарних роки і більше. Однак на день звернення (16.10.2025) календарна вислуга років позивача була недостатньою для набуття права на пенсію.

Відповідач вважає недоречним посилання позивача на Порядок № 393, оскільки він регулює порядок пільгового обчислення вислуги років на військовій службі, а не календарного, як вимагає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідач звертав увагу на те, що він не є уповноваженим структурним підрозділом, на який покладено обов`язок підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України необхідних документів для призначення пенсії.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 30.12.2025 позов задовольнив частково:

- визнав протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови в оформленні та направленні документів, які необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;

- зобов`язав Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та направити до Департаменту фінансово-економічного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України необхідні документи для їх підготовки та подання уповноваженим структурним підрозділом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подання та документів для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 № 3-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402) та ст. 12 п. "а" Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби", із урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні;

- у задоволенні позову в частині решти позовних вимог відмовив.

11. Суд першої інстанції, враховуючи висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, та Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, дійшов висновку, що в цілях Закону України № 2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

Для призначення пенсій за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.

Оскільки, вислуга років позивача складає 24 роки 00 місяців 00 днів у календарному обчисленні; 12 років 00 місяців 04 дні у пільговому обчисленні; загальна вислуга - 36 років 00 місяців 04 днів, позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

З наведених підстав, відмова відповідача у підготовці та направленні документів за заявою позивача до Адміністрації ДПСУ для призначення пенсії за вислугу років є протиправною.

Також суд першої інстанції зазначив, що єдиним уповноваженим структурним підрозділом на який покладаються функції підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України необхідних документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Департамент фінансово-економічного забезпечення Адміністрації ДПСУ (далі - Департамент), що підтверджується відповідним наказом Адміністрації ДПСУ від 26.04.2016 №446-ос.

Відтак, саме на вказаний орган покладений обов`язок оформлення особі, яка набула право на призначення відповідного виду пенсії подання про призначення пенсії за формою, установленою Порядком №3-1, та направлення подання та відповідних документів до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи.

12. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 26.05.2026 скасував рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 та прийняв нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

13. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», і ст. 12 Закону № 2262-XII, і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Виходячи з положень ст. 12 Закону № 2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Порядку № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Порядку № 393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.

Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.

Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, є нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки ґрунтуються на іншому правовому регулюванні.

За законодавством, чинним на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.

На день звільнення (06.06.2024) ОСОБА_1 не мав необхідної вислуги 25 календарних років, оскільки мав лише 24 календарних роки 00 місяців 00 днів, тому він не набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, що стало правомірною підставою для відмови у підготовці документів про призначення пенсії за вислугу років.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Позивач ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2026 та залишити в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.12.2025.

15. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме ст. 12, 17, 17-1 Закону № 2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Порядок № 393) без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.05.2026 у справі № 420/21549/25.

У зв?язку з наведеним скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції мав урахувати, що відповідні положення постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» були визнані протиправними та нечинними постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі № 640/13694/22. Суд не повинен застосовувати положення нормативно-правових актів (у цьому випадку п. 3 Порядку № 393 у редакції зі змінами, внесеними Постановою № 119), які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

16. Ухвалою Верховного Суду від 29.06.2026 відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.

17. Відповідач у відзиві заперечує проти задоволення касаційної скарги. Покликається на те, що для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено. Позивач звільнився зі служби 06.06.2024, для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ необхідно 25 календарних років і більше, а його вислуга у календарному обчисленні становить лише 24 роки 00 місяців 00 днів, що є недостатнім для призначення такої пенсії.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.

19. Спірним у цій справі є питання щодо застосування календарної чи пільгової вислуги років при встановленні підстав для направлення до органу Пенсійного фонду України документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років.

20. Частинами першою, п`ятою статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-IV (далі - Закон № 661-IV) передбачено, що до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України. Комплектування Державної прикордонної служби України військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюються на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

21. Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 661-IV держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та розмірах, установлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

22. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).

23. Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

24. Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

25. Стаття 2 Закону № 2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

26. За приписами пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

27. Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-XII при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

28. Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

29. На виконання зазначених вимог Закону № 2262-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Порядок № 393).

30. Пунктом 1 Порядку № 393 визначено періоди військової служби та іншої служби, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсій відповідно до Закону № 2262-XII особам, зазначеним у цьому пункті.

31. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», яка набрала чинності 19.02.2022, Порядок № 393 доповнено пунктом 2-1, відповідно до якого для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

32. Крім того, підпунктом 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 абзац перший пункту 3 Порядку № 393 викладено у редакції, відповідно до якої до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, відповідні періоди служби зараховуються на пільгових умовах.

33. Отже, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 змінами було розмежовано обчислення вислуги років для призначення пенсії та її пільгове обчислення для визначення розміру пенсії.

34. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393» усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.

Таким чином, згідно з законодавством, чинним на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.

Станом на день звільнення 06.06.2024, ОСОБА_1 не мав необхідної вислуги 25 календарних років, оскільки мав лише 24 календарних роки 00 місяців 00 днів, тому він не набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, що і послугувало правомірною підставою для відмови у підготуванні документів для подачі до пенсійного органу про призначення пенсії за вислугу років.

35. Водночас постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі № 640/13694/22, яка набрала законної сили на час звернення позивача до відповідача (16.10.2025), визнано протиправними та нечинними, зокрема, пункт 4 та підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119, якими Порядок № 393 доповнено пунктом 2-1 та змінено абзац перший пункту 3 цього Порядку.

36. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі слугувало неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст. 12, 17, 17-1 Закону № 2262-ХІІ, положень Порядку № 393, без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.05.2026 у справі № 420/21549/25.

37. У постанові від 13.05.2026 у справі № 420/21549/25 Верховний Суд зазначив:

«<…> 28 серпня 2025 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/13694/22 визнано протиправними та нечинними:

пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;

підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;

пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;

пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393».

30. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та від 08 грудня 2025 року у справі № 440/254/25).

31. Суд зазначає, що статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

32. Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

33. Постановою № 393 (у відновленій редакції) визначено, зокрема порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.

34. Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

35. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а.

36. Враховуючи викладене, вислуга років, з врахуванням часу служби, який підлягає зарахуванню на пільгових умовах (06 років 05 місяців 04 дні), є календарною одиницею виміру та повинна бути врахована до вислуги років, яка підлягає обчисленню та застосуванню в порядку статей 12, 17 та 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постанови № 393 (в редакції, що діяла до внесення змін згідно Постанови № 119 і яка діє наразі)<>.».

38. Враховуючи зазначене, колегія суддів бере до уваги наведені висновки Верховного Суду щодо правових наслідків визнання протиправними та нечинними положень постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119, якими було змінено правове регулювання обчислення вислуги років для призначення пенсії за Законом № 2262-XII.

39. Положення нормативно-правового акта, які не відповідають Конституції та законам України, не підлягають застосуванню судом незалежно від того, чи були вони чинними на момент виникнення спірних правовідносин, а також підтвердив можливість урахування вислуги років у пільговому обчисленні при визначенні права особи на призначення пенсії відповідно до статей 12, 17, 17-1 Закону № 2262-XII та Порядку № 393.

40. За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції, який ґрунтується на розмежуванні календарної вислуги років для призначення пенсії та пільгового обчислення вислуги років виключно для визначення її розміру, запровадженому відповідними положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119, не узгоджується з наведеним правовим висновком Верховного Суду.

41. З урахуванням наведеного правового регулювання та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13.05.2026 у справі № 420/21549/25, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність урахування вислуги років позивача у пільговому обчисленні при визначенні наявності у нього права на призначення пенсії за вислугу років.

42. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

43. Зважаючи, що позивач від сплати судового збору звільнений, підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі №260/10138/25 скасувати.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі № 260/10138/25 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб

Суддя С.М. Чиркін