Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 07 жовтня 2026 р.
Справа: №480/9935/24
Суддя: Єресько Л.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 480/9935/24
адміністративне провадження № К/990/7052/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 480/9935/24
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Дяченко Олексій Володимирович,
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року (головуючий суддя Шаповал М.М.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року (головуюча суддя П`янова Я.В., судді Русанова В.Б., Присяжнюк О.В.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі - В/ч НОМЕР_2 , відповідач 2), у якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період із 25.02.2017 до 28.02.2018 включно;
1.2. зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати й виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період із 25.02.2017 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року - у загальній сумі 46367 гривень 10 копійок;
1.3. визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за періоди із 01.03.2018 до 13.08.2018, із 17.08.2018 до 31.12.2020, із 04.12.2022 до 18.01.2024 включно;
1.4. зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок у місяць за періоди з 01.03.2018 до 13.08.2018, із 17.08.2018 до 31.12.2020, із 04.12.2022 до 18.01.2024 включно в загальній сумі 211 495 гривень 72 копійки відповідно до норм абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078);
1.5. визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період із 01.01.2021 до 03.12.2022;
1.6. зобов`язати В/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок у місяць за період із 01.01.2021 до 03.12.2022 в загальній сумі 103 084 гривні 37 копійок відповідно до норм абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що проходив військову службу в Національній гвардії України, а саме: із 17.07.2015 до 24.02.2017 - у Військовій частині НОМЕР_3 , із 25.02.2017 до 13.08.2018 - у В/ч НОМЕР_1 , із 14.08.2018 до 16.08.2018 - у Військовій частині НОМЕР_4 , із 17.08.2018 до 31.12.2020 - у В/ч НОМЕР_1 , із 01.01.2021 до 03.12.2022 - у В/ч НОМЕР_2 , із 04.12.2022 до 18.01.2024 - у В/ч НОМЕР_1 .
2.1. У період проходження військової служби у відповідачів нарахування грошового забезпечення здійснювалося не в повному обсязі, а саме не в повному розмірі була нарахована й виплачена індексація грошового забезпечення.
2.2. На переконання позивача, із визначенням січня 2008 року місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовий місяць) сума заборгованості індексації становить 46367,10 грн.
2.3. Оскільки за оскаржувані періоди позивачу виплачено тільки поточну індексацію грошового забезпечення, яка склалася внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103 %, позивач переконаний, що відповідач у порушення норм абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 не виплатив на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період із 01.01.2021 до 03.12.2022 у фіксованій величині 4463,15 грн у місяць на загальну суму 103 084,37 грн.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. ОСОБА_1 проходив військову службу в Національній гвардії України, а саме:
із 17.07.2015 до 24.02.2017 - у Військовій частині НОМЕР_3 ;
із 25.02.2017 до 13.08.2018 - у В/ч НОМЕР_1 ;
із 14.08.2018 до 16.08.2018 - у Військовій частині НОМЕР_4 ;
із 17.08.2018 до 31.12.2020 - у В/ч НОМЕР_1 ;
із 01.01.2021 до 03.12.2022 - у В/ч НОМЕР_2 ;
із 04.12.2022 до 18.01.2024 - у В/ч НОМЕР_1 .
4. 16.09.2024 позивач скерував заяви до В/ч НОМЕР_1 , НОМЕР_2 із проханням надати інформацію про виплачену індексацію грошового забезпечення в період проходження військової служби.
5. Після отримання відповідей, уважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування й невиплати індексації грошового забезпечення в розмірі, установленому законом, позивач звернувся до суду з позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій і мотиви їх ухвалення
6. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
6.1. визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 25.02.2017 до 28.02.2018 включно;
6.2. зобов`язано В/ч НОМЕР_1 нарахувати й виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 25.02.2017 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, - січня 2008 року;
6.3. визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.03.2018 до 13.08.2018, із 17.08.2018 до 31.12.2020, із 04.12.2022 до 18.01.2024 включно;
6.4. зобов`язано В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 до 13.08.2018, із 17.08.2018 до 31.12.2020, із 04.12.2022 до 18.01.2024 включно відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078;
6.5. визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.01.2021 до 03.12.2022;
6.6. зобов`язано В/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період із 01.01.2021 до 03.12.2022 відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078;
6.7. відмовлено в задоволенні інших вимог.
7. Суд першої інстанції визначив, що місяцем підвищення доходів (базовим місяцем) для проведення індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року, у якому постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а в подальшому - березень 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
8. За таких обставин суд першої інстанцій дійшов висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за спірний період з установленням базового місяця іншого, ніж січень 2008 року, порушують гарантії щодо грошового забезпечення військовослужбовця, а тому право позивача щодо отримання індексації грошового забезпечення у встановленому розмірі підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період із 25.02.2017 до 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року - з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення № 1078.
9. Також суд першої інстанції констатував, що невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення у відповідних розмірах є протиправним обмеженням конституційних прав позивача та порушенням вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» й Порядку № 1078.
10. Водночас, уважаючи, що в суду немає повноважень самостійно здійснювати розрахунки сум індексації, суд першої інстанції обрав такий спосіб захисту порушених прав позивача, як зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити суми індексації за період із 25.02.2017 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, - січня 2008 року, а за період із 01.03.2018 до 13.08.2018, із 17.08.2018 до 31.12.2020, із 04.12.2022 до 18.01.2024 та з 01.01.2021 до 03.12.2022 включно з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 (з урахуванням виплачених сум).
11. У задоволенні позовних вимог щодо визначення позивачем конкретних сум до сплати суд першої інстанції відмовив, оскільки визначення такої суми, на переконання суду, належить до компетенції відповідача.
12. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026, ухваленою за результатами розгляду апеляційних скарг позивача й відповідачів, скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності В/ч НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.01.2023 до 31.12.2023 та зобов`язання В/ч НОМЕР_1 нарахувати й виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період із 01.01.2023 до 31.12.2023 відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, у відповідній частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
12.1. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 в справі № 480/9935/24 залишено без змін.
13. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо зобов`язання В/ч НОМЕР_1 нарахувати й виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період із 25.02.2017 до 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січня 2008 року - підлягають задоволенню.
14. У цій справі, як установив суд, правовідносини щодо нарахування й виплати позивачу поточної індексації з 01.03.2018 не є спірними.
15. Урахувавши те, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078, суд апеляційної інстанції всупереч правовій позиції суду першої інстанції визнав, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
16. Щодо визначення суми індексації грошового забезпечення позивача ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2025 витребувано у В/ч НОМЕР_1 відомості (довідку) щодо грошового забезпечення ОСОБА_1 за лютий 2018 року та березень 2018 року, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2025 витребувано у В/ч НОМЕР_1 та ОСОБА_1 відомості (довідку) щодо грошового забезпечення ОСОБА_1 за лютий 2018 року та березень 2018 року, а також відомості (довідку) щодо грошового забезпечення ОСОБА_1 за лютий 2017 року із зазначенням усіх складових (з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавок, доплат та премії).
17. Оскільки витребуваної інформації ні від В/ч НОМЕР_1 , ні від ОСОБА_1 до суду не надійшло, суд апеляційної інстанції констатував відсутність можливості здійснити відповідний розрахунок індексації-різниці в конкретному, визначеному позивачем, розмірі, та зауважив, що позивач не може бути позбавлений права на її нарахування й виплату відповідачами з урахуванням даних, які містять документи щодо виплати грошового забезпечення позивача.
18. Погодившись з обраним судом першої інстанції способом захисту порушених прав позивача, який полягає в зобов`язанні відповідачів нарахувати й виплатити суми індексації за періоди з 01.03.2018 до 13.08.2018, із 17.08.2018 до 31.12.2020, із 04.12.2022 до 31.12.2022, із 01.01.2024 до 18.01.2024 та з 01.01.2021 до 03.12.2022 включно, суд апеляційної інстанції водночас визнав помилковими висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині невиплати індексації грошового забезпечення за період із 01.01.2023 до 31.12.2023 відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078, оскільки пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено на 2023 рік.
Короткий зміст й обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у суді касаційної інстанції
19. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Дяченко О.В., просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 й постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026, а справу №480/9935/24 скерувати на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.
19.1. Оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій, позивач покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначає, що суди переглянули справу без урахування висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.05.2022 в справі № 580/3335/21, від 09.06.2022 в справі № 600/524/21-а, від 23.03.2023 в справі № 400/3826/21, від 22.06.2023 в справі № 520/6243/22, від 07.12.2023 в справі № 360/381/23, від 04.04.2024 в справі № 160/4155/22, від 08.11.2024 в справі № 200/16532/21, від 19.02.2025 в справі № 420/2653/24, від 03.06.2025 в справі № 600/1889/24-а та інших, щодо визначення суми індексації грошового забезпечення, передбаченої нормами абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078, та необхідності визначення судом конкретного розміру належної військовослужбовцю індексації грошового забезпечення та індексації-різниці, а також відсутності у військової частини дискреційних повноважень у цьому питанні.
19.2. На думку позивача, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не встановили всіх фактичних обставин справи, необхідних для правильного обчислення індексації, не перевірили наведений ним розрахунок та не визначили конкретних сум, що підлягають виплаті.
19.3. Скаржник указує, що суди, визнавши його право на індексацію грошового забезпечення за період із 25.02.2017 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін, не перевірили наведеного ним розрахунку та не визначили конкретної суми індексації, яка підлягає виплаті. На його переконання, висновок про необхідність здійснення такого розрахунку відповідачем та можливість подальшого звернення до суду з новим позовом суперечить практиці Верховного Суду щодо ефективного способу судового захисту.
19.4. Окремо скаржник наполягає, що суди не встановили обставин, необхідних для вирішення питання про право на індексацію-різницю з 01.03.2018, а саме: розміру грошового забезпечення позивача в лютому та березні 2018 року, розміру підвищення його доходу в березні 2018 року та співвідношення такого підвищення із сумою можливої індексації у березні 2018 року. Саме ці показники, на думку скаржника, є визначальними для застосування абзаців третього, четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078.
19.5. За доводами скаржника, залишення судами питання про визначення конкретних сум для подальшого вирішення відповідачем не забезпечує ефективного поновлення його права та фактично зумовлює необхідність повторного звернення до суду з новими позовами щодо тих самих правовідносин.
20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2026 визначено для розгляду цієї справи колегію суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: головуючий суддя Желєзний І.В., судді Білак М.В., Мацедонська В.Е.
21. Ухвалою Верховного Суду (далі - Суд) від 23.02.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
22. За інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (касаційна скарга від 16.02.2026) доставлено до електронних кабінетів Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України 17.02.2026 о 00:54, а електронний документ (ухвала суду про відкриття касаційного провадження від 23.02.2026) доставлена 23.02.2026 о 20:25 та 20:30 відповідно, що підтверджено довідками про доставку електронних листів.
23. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026, який здійснено на підставі розпорядження в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01.06.2026 № 589, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 29.05.2026 № 1056/0/15-26 «Про тимчасове відсторонення судді Верховного Суду Желєзного І.В. від здійснення правосуддя» для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: головуюча суддя Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
24. У відзиві на касаційну скаргу В/ч НОМЕР_2 заперечує проти її задоволення, уважаючи доводи скаржника необґрунтованими, а оскаржувані судові рішення - такими, що ухвалені з дотриманням вимог законодавства.
25. В/ч 3051 відзиву на касаційну скаргу не подала, що, відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України, не перешкоджає перегляду судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
26. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 01.10.2026 справу № 480/9935/24 прийнято до провадження, закінчено підготовчі дії в справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Оцінка Верховним Судом висновків судів, рішення яких є предметом перегляду, та аргументів учасників справи
27. За правилами частин першої, другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права.
28. Водночас суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
29. Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального й матеріального права, керується зазначеним нижче.
30. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, установлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
32. Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
33. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-XII).
34. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
35. Згідно зі статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) із метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
36. Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
37. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
38. Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - установлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
39. Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення в межах прожиткового мінімуму, установленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
40. Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII, що діє з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки (із грудня 2015 року). Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
41. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).
42. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону № 1282-XII).
43. За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Оскільки виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні всі без винятку роботодавці.
44. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 19.07.2019 в справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 в справі № 825/694/17, від 20.11.2019 в справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, й обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
45. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 в справі № 206/4411/16-а).
46. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).
47. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок № 1078, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників (пункт 1 цього Порядку).
48. З 01.12.2015 положення Порядку № 1078 діють зі змінами, унесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).
49. Унесені зміни, з-поміж іншого, передбачали не лише заміну терміна «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», а й надали іншого значення запровадженому новому терміну зі зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
50. На відміну від правил визначення «базового місяця», яким уважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався в разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Водночас зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу), за новими правилами, не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
51. Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується в розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не в розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
52. Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за 1 чи 100 відсотків, обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) розпочиналося з місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника залежно від прийняття його на роботу та зростання його доплат і надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
53. Отже, із 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
54. На лютий 2017 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався постановою №1294, яка була чинною з 01.01.2008 до 01.03.2018, тобто до набрання чинності постановою № 704, якою затверджено, зокрема, нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців із числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
55. З наведеного випливає, що в спірному періоді з 25.02.2017 до 28.02.2018 повноваження державних органів щодо визначення «місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 (зі змінами, унесеними Постановою № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами зазначеного Порядку встановлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, установленого в розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.
56. Отже, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача 1 здійснити нарахування індексації з установленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січня 2008 року - є обґрунтованим.
57. Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.01.2022 в справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 в справі № 420/3593/20 та інших, стосовно тлумачення в подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку № 1078 під час розв`язання питання про місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Підстав для відступу від указаної правової позиції немає.
58. Водночас суд першої інстанції помилково вважав, що розрахунок індексації грошового забезпечення (у конкретному розмірі) є компетенцією відповідача як органу, у якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення.
59. Стосовно дискреційних повноважень Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати в конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені в законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку справді суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один із правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен із них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав (постанови Верховного Суду від 13.12.2018 в справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 в справі № 806/2208/17).
60. У позовній заяві позивач просив суд зобов`язати відповідача 1 нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення в конкретних сумах. З огляду на характер спірних правовідносин, такий спонукальний спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.
61. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах Верховний Суд виклав, зокрема, у постанові від 23.03.2023 в справі № 400/3826/21. Такий підхід надалі підтверджено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.06.2026 в справі № 300/4591/21 та від 20.08.2026 в справі № 560/2520/25.
62. Натомість суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, не розрахував розміру індексації за спірні періоди і, відповідно, у судовому рішенні не вказав конкретних сум, на які позивач має право та які відповідачі зобов`язані нарахувати й виплатити.
63. Зважаючи на наведений позивачем розрахунок та водночас на відсутність у справі необхідних вихідних даних, Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не здійснили й не перевірили розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за спірні періоди
64. З огляду на абзац четвертий пункту 5 Порядку № 1078, військовослужбовець має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася в березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
65. Верховний Суд у результаті системного й цільового тлумачення абзаців третього, четвертого пункту 5 Порядку № 1078 сформував правовий висновок, відповідно до якого в березні 2018 року як місяці підвищення доходу військовослужбовця належало вирішити питання, чи має він право на отримання індексації-різниці, а якщо так, то в якому розмірі. Такий висновок викладено, зокрема, у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21 і надалі послідовно застосовується Верховним Судом.
66. Верховний Суд також наголосив, що ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, та, з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами третім-шостим пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
67. Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен установити:
розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
68. Вирішуючи позовні вимоги в цій частині, з урахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку № 1078, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078, зокрема: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року; в обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків); чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації.
69. Позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася в березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
70. Отже, суди попередніх інстанцій не з`ясували істотних для справи обставин та не дослідили доказів, які мають значення для правильного вирішення спору в означеній частині позовних вимог, не здійснили належних розрахунків, що призвело до порушення норм процесуального права.
71. Суд критично оцінює висновок суду апеляційної інстанції про неможливість здійснити розрахунок індексації в конкретному, визначеному позивачем, розмірі через ненадання витребуваної інформації на виконання ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2025 та від 08.12.2025.
72. З цього приводу Суд звертає увагу, що, відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
73. Таким приписам Конституції України кореспондують положення частин другої, третьої статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», якими визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
74. Подібні приписи містять і норми статті 370 КАС України, відповідно до яких судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
75. Відповідно до частин третьої, шостої-восьмої статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
76. Будь-яка особа, у якої перебуває доказ, повинна видати його на вимогу суду.
77. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів із дня вручення ухвали.
78. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
79. У постанові від 16.03.2023 в справі № 600/747/22-а Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи під час розгляду адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого статтею 2 та частиною четвертою статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд уживає передбачених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, зокрема щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.
80. З огляду на зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають установленню й лежать в основі позовних вимог і заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
81. Однак суди попередніх інстанцій не вжили всіх визначених законом заходів, зокрема й заходів процесуального примусу, та не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
82. Питання розрахунку суми індексації грошового забезпечення та її стягнення в судовому порядку є актуальним для позивача й на стадії касаційного перегляду судових рішень.
83. В обґрунтування касаційної скарги позивач указував, серед іншого, на постанову Суду від 22.06.2023 в справі № 520/6243/22, у якій колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції в частині проведеного розрахунку суми індексації грошового забезпечення на підставі грошового забезпечення військовослужбовця за лютий 2018 року й березень 2018 року та його складових, які мають постійний/щомісячний характер.
84. Водночас суди не врахували того, що, згідно з позицією Суду, викладеною в постанові від 23.03.2023 в справі № 400/3826/21, для належного й ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно було перевірити обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми індексації грошового забезпечення, на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.
85. Отже, доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, які стали підставами для касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, були підтверджені.
86. За таких обставин, вирішуючи позовні вимоги щодо зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період із 25.02.2017 до 28.02.2018 та індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 до 13.08.2018, із 17.08.2018 до 31.12.2020, із 01.01.2021 до 03.12.2022, із 04.12.2022 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 18.01.2024, суди попередніх інстанцій не з`ясували всіх обставин справи та не дослідили доказів, необхідних для визначення конкретних сум належних позивачу виплат, що призвело до порушення норм процесуального права.
87. Водночас щодо позовних вимог за період 2023 року Суд погоджується із судом апеляційної інстанції.
89. Так, відповідно до пункту 3 прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено на 2023 рік.
90. Зазначене положення Закону України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» є чинним та неконституційним у встановленому законом порядку не визнавалося.
91. Отже, оскільки дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» була зупинена на 2023 рік, то підстав для проведення нарахування суми індексації грошового забезпечення, механізм розрахунку якої визначено Порядком № 1078, у 2023 році не було.
92. Що стосується застосування Порядку № 1078, то він не може бути самостійною підставою для проведення нарахування суми індексації грошового забезпечення, коли дія закону про індексацію зупинена. Порядок № 1078 є інструментом, який застосовується лише тоді, коли чинне законодавство дозволяє це робити, і якщо закон прямо не дозволяє (або забороняє) індексацію, то Порядок № 1078 не може бути застосований.
93. Оскільки дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено на 2023 рік пунктом 3 прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік», то факту протиправності дій відповідача щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 під час нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період із 01.01.2023 до 31.12.2023 не встановлено.
94. Подібних правових висновків дійшов Суд, зокрема, у постановах від 28.06.2024 в справі № 200/2319/23, від 18.12.2025 в справі № 380/5270/24.
95. Водночас зупинення дії Закону № 1282-XII стосувалося саме 2023 року. Щодо періоду з 01.01.2024 Верховний Суд у постанові від 20.08.2026 у справі № 560/2520/25 зазначив, що положення статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» про обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком із 01.01.2024 не виключає необхідності перевірити право особи на щомісячну індексацію-різницю, передбачену абзацами третім-шостим пункту 5 Порядку № 1078. Тому позовні вимоги за період із 01.01.2024 до 18.01.2024 підлягають перевірці з урахуванням зазначеного правового підходу.
96. Судове рішення є результатом повного й усебічного з`ясування обставин адміністративної справи (стаття 244 КАС України) та ретельної оцінки наданих сторонами й витребуваних судом доказів із метою правильного застосування норм матеріального й процесуального права (стаття 242 КАС України). Від зміни цих елементів, відповідно, може змінюватися й кінцевий результат судового рішення в адміністративній справі.
97. Водночас суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваних судових рішеннях.
98. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і скерування справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
99. Ураховуючи, що для правильного вирішення спору необхідно дослідити докази та встановити обставини, потрібні для визначення конкретного розміру належних позивачу сум індексації та індексації-різниці, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати такі обставини, Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у відповідній частині зі скеруванням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
101. Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та залежно від установленого правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права й ухвалити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
101. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Дяченко Олексій Володимирович, задовольнити частково.
2. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року й постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визначення конкретних сум індексації грошового забезпечення за період із 25.02.2017 до 28.02.2018 та індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 до 13.08.2018, із 17.08.2018 до 31.12.2020, із 01.01.2021 до 03.12.2022, із 04.12.2022 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 18.01.2024 скасувати, а справу в цій частині скерувати на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.
3. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року й постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua