Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №240/4488/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 240/4488/26

адміністративне провадження № К/990/26154/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року (головуючий суддя Токарева М.С.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2026 року (головуючий суддя Граб Л.С., судді Сторчак В.Ю., Матохнюк Д.Б.)

у справі № 240/4488/26

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 07 грудня 2020 року, оформлене протоколом № 11, в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 при військовій частині НОМЕР_1 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 07 грудня 2020 року за № 111 «Про затвердження протоколу засідання житлової комісії» № 11 від 07 грудня 2020 року в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, при військовій частині НОМЕР_1 .

2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

3. На виконання вимог ухвали суду позивач направив заяву, в якій просив поновити строк на звернення до суду. Вказав, що при наявності в матеріалах квартирної справи рішення житлової комісії відповідача про зняття позивача з квартирного обліку ще 07 грудня 2020 року у позивача продовжували приймати документи і не повідомили про оскаржуване рішення і можливість усунення протягом року вказаних недоліків. Зазначив, що про рішення, що оскаржується, позивач дізнався після того, як було подано адвокатський запит до відповідача, відповідь на який була отримана 26 січня 2026 року.

4. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2026 року, визнані неповажними причини пропуску строку звернення до суду та у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

5. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд виходив з того, що оскаржуване рішення від 07 грудня 2020 року позивач оскаржив до суду більше як через п`ять років. При цьому, суд критично оцінив лист відповідача від 26 січня 2026 року, з якого, за твердженням позивача, йому стало відомо про порушення його прав та інтересів, оскільки цей лист може свідчити лише про момент, з якого особа почала вчиняти дії з метою захисту порушених прав та інтересів.

Крім цього, суд визнав безпідставним твердження позивача, що відповідач продовжував приймати документи для житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 і не повідомив про оскаржуване рішення, оскільки такі не підтверджені жодними доказами.

6. Суд апеляційної інстанції, погодившись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, додатково аргументував свою постанову тим, що хоча в матеріалах справи відсутня копія адвокатського запиту від 21 січня 2026 року, проте зміст супровідного листа в/ч НОМЕР_1 від 26 січня 2026 року свідчить, що представнику позивача на дату подання запиту позивачу вже було відомо про те, що позивача знято з квартирного обліку, оскільки в запиті порушено питання щодо повідомлення підстав зняття ОСОБА_1 з такого.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2026 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

7.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України, та посилання позивача у касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

7.2. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що, подаючи черговий раз у кінці грудня 2025 року документи для підтвердження права перебування на квартирному обліку для позачергового одержання житлового приміщення за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України, дізнався від представників Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир Міністерства оборони України про те, що його зняли з квартирного обліку. Після чого одразу звернувся за правничою допомогою і вже у січні 2026 року, отримавши відповідь від відповідача, дізнався про оскаржуване рішення.

7.3. Вказує на те, що суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

8. Відповідач був належним чином повідомлений про відкриття касаційного провадження у справі (16 червня 2026 року о 16 год. 36 хв.), проте відзив на касаційну скаргу не надсилав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

10. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

11. Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

12. За змістом частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

13. Згідно із пунктами 3 та 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

14. Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

15. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

16. Установлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

17. У рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 Конституційний Суд України зауважив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

18. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

19. Норми, які регламентують строки звернення до суду, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

20. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду для захисту прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду для вирішення спору, відносини стають стабільними.

21. Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

22. Водночас пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду чи повернення позову, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому КАС України.

23. Згідно із частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

24. Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

25. При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

26. Процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, позовної заяви. Так, відповідно до частини першої статті 169 КАС України у випадку невиконання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу щодо форми та змісту позовної заяви, так і вимог щодо дотримання строку звернення до суду, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - позовна заява залишається без руху.

27. Верховний Суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , обмежився констатацією факту пропуску строку звернення без визначення суті спірних правовідносин та, відповідно, не визначив строк звернення до суду з цим позовом.

28. У свою чергу суд апеляційної інстанції більш широко мотивував свою позицію, вказавши, що строк звернення до суду у цій справі становить один місяць. Апеляційний суд послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08 червня 2022 у справі №362/643/21, за якими спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної.

29. Колегія касаційної інстанції звертає увагу, що Великою Палатою Верховного Суду у справі №362/643/21 сформовані висновки щодо юрисдикції адміністративного суду у спорах, що стосуються реалізації військовослужбовцями соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями. За обставинами справи №362/643/21 позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України.

30. Натомість у справі, що переглядається у суді касаційної інстанції, ОСОБА_1 є колишнім військовослужбовцем, якого звільнено з військової служби у запас наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 21 червня 2005 року №200. Позивача звільнено у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України із залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житлового приміщення. Питання підсудності цього спору не стоїть.

31. Спір у справі №240/4488/26, на відмінну від справи №362/643/21, виник не щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а вже після проходження публічної служби. Зазначене свідчить про відмінність обставин справи, що переглядається, від обставин справи №362/643/21, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду є нерелевантними і апеляційний суд помилково їх застосував.

32. На цій же підставі Суд не погоджується із судом апеляційної інстанції, що строк звернення до суду становить один місяць.

33. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

34. Враховуючи зазначене, для звернення до суду з цим позовом встановлено шестимісячний строк.

35. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

36. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Такий висновок викладався Верховним Судом у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.

37. Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

38. Суд зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.

39. При цьому, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої заяви та встановити спосіб і строк їх усунення.

40. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

41. 06 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Предметом оскарження у цій справі є рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 07 грудня 2020 року, оформлене протоколом № 11, в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 при військовій частині НОМЕР_1 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 07 грудня 2020 року за № 111 «Про затвердження протоколу засідання житлової комісії» від 07 грудня 2020 року в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 .

42. Заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 разом з позовом не подав, у зв`язку з чим суд першої інстанції залишив позовну заяву без руху та надав десятиденний строк з дня вручення ухвали суду для усунення вказаних недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду.

43. На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 подав до Житомирського окружного адміністративного суду клопотання про поновлення строку для звернення до суду, в якому вказав, що при наявності в матеріалах квартирної справи рішення житлової комісії відповідача про зняття позивача з квартирного обліку ще 07 грудня 2020 року, у позивача продовжували приймати документи і не повідомили про оскаржуване рішення та можливість усунення протягом року вказаних недоліків. За твердженням позивача, про оскаржуване рішення дізнався після того, як було подано адвокатський запит до відповідача, відповідь на який була отримана 26 січня 2026 року.

44. Судовою колегією враховується, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому тягар доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою покладається на особу, що подала позовну заяву.

45. Верховний Суд погоджується із судом першої інстанції про те, що відповідь відповідача від 26 січня 2026 року на адвокатський запит не може свідчити про момент, з якого позивачу стало відомо про порушення його прав та інтересів, а свідчить лише про час, з якого особа почала вчиняти дії щодо захисту своїх прав та інтересів.

46. У цьому аспекті суд апеляційної інстанції доречно звернув увагу на те, що зміст листа військової частини НОМЕР_1 від 26 січня 2026 року свідчить, що представнику позивача на дату подання адвокатського запиту вже було відомо про те, що позивача знято з квартирного обліку, оскільки в запиті порушено питання щодо повідомлення підстав зняття ОСОБА_1 з такого.

47. Хоча позивач і наполягає на тому, що не був обізнаний про наявність спірного рішення та продовжував подавати необхідні документи (довідки про перебування на військовому обліку та витяги з послужного списку за 2023 рік та 2025 рік), документального підтвердження подання та прийняття житловою комісією таких документів судами встановлено не було.

48. Позивач у касаційній скарзі вказує на те, що у відповідності до вимог чинного законодавства щороку надавав документи, які надають йому право на позачергове одержання житлового приміщення за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України, однак вказані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

49. Не дивлячись на те, що суд першої інстанції не визначив суть спірних правовідносин і не вказав який саме пропущено строк звернення, а суд апеляційної інстанції помилково виходив із місячного строку звернення до суду, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є неповажними.

50. Згідно зі статтею 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

51. Під час касаційного перегляду справи Верховним Судом встановлено порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, проте таке порушення не призвело до ухвалення незаконних рішень.

52. За наведеного правового регулювання та обставин справи касаційну скаргу слід задовольнити частково, мотивувальні частини ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2026 року змінити, виклавши їх у редакції цієї постанови. В іншій частині оскаржені судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі 240/4488/26 змінити у мотивувальній частині, виклавши їх в редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач В.М. Шарапа

Судді Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін