Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №380/12408/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/12408/25 пров. № СК-А/857/29701/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року про повернення позовної заяви, постановлену суддею Ланкевичем А.З. у м.Львові у справі № 380/12408/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача - Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, у якому просив:

- визнати порушення права на звернення Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради, а саме: неналежний розгляд заяви позивача від 06.03.2025 та необґрунтованість відповіді на заяву; неправомірна та незаконна відмова в розгляді заяви від 06.03.2025;

- зобов`язати провести повторний розгляд заяви позивача від 06.03.2025 згідно вимог законодавства про звернення громадян та з урахуванням висновків адміністративного суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору за подання позовної заяви. Позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху. Надано позивачу для усунення недоліку позовної заяви десятиденний строк з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до Львівського окружного адміністративного суду оригіналу квитанції про сплату судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру у розмірі 1211,20 грн (або ж 968,96 грн у разі подання процесуальних документів в електронній формі).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року позовну хаяву повернуто позивачу.

При ухваленні судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що наведені ОСОБА_1 доводи щодо неспроможності сплати судового збору в цій справі через ініціювання ним у зв`язку з громадською діяльністю інших судових справ та додані до позовної заяви матеріали не дають підстав для висновку про необхідність звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви.

Вказану ухвалу про повернення позовної заяви в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити з таких підстав.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, визнав ту обставину, що станом на дату постановлення ухвали від 09.07.2025 позивач не усунув недоліків позовної заяви, які визначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 23.06.2025.

Суд першої інстанції поклав в основу повернення заявленого позову обставини несплати позивачем суми судового збору, відсутність правових підстав для звільнення останнього від сплати такого.

Так, із змісту позову убачається, що позивач не сплатив судовий збір, однак звернувся до суду із клопотанням про звільнення від сплати судового збору через важкий майновий стан.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду від 17.03.2026) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або

2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або

4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Відповідно до ч.3 цієї статті при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.

Однією з умов для звільнення від сплати судового збору є майновий стан сторони, зокрема якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Отже, зазначені норми визначають можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку, а їх положення спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.

Позивач детально конкретизував підстави для звільнення його від сплати судового збору та надав докази в підтвердження отримуваних доходів за попередній рік, сукупність аналізу яких дає можливість достовірно та об`єктивно оцінити можливість позивача сплатити судовий збір за подання до суду позову:

- відповідь на запит, надана Шахтарсько-Петропавлівським управлінням Синельниківської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 15 січня 2025 року № 5, про те, що ОСОБА_1 у 2024 році не перебував на обліку і не отримував допомогу по безробіттю;

- лист Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» від 14 січня 2025 року № 346/2802-03-2025, у якому зазначено про відсутність у ОСОБА_1 зареєстрованих об`єктів прав інтелектуальної власності;

- лист Синельниківської районної військової адміністрації Дніпропетровської області від 16 січня 2025 року № 36-168/114-25 про те, що ОСОБА_1 не перебував і не перебуває в управлінні соціального захисту населення Синельниківської райдержадміністрації та не отримує жодного виду державних соціальних пільг;

- лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 17 січня 2025 року № 3482/6/04-36-01-05, у якому зазначено про відсутність відомостей про рахунки, відкриті фізичною особою ОСОБА_1 в банках (фінансових) установах;

- відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податку та військового збору від 05.06.2025, які містять інформацію про суму доходу у період з січня 2024 року по квітень 2025 року.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 заявив обґрунтоване клопотання про звільнення від сплати судового збору, надав відповідні докази про свій матеріальний стан, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Також фактично суд не здійснив правового аналізу представлених позивачем доказів в розрізі вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору, обмежившись при цьому твердженням про ненадання позивачем документів, які б розкривали всі його доходи.

Водночас, позивач надав Відомості з державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку з військового збору та інші докази, із змісту яких можна встановити платника податків і його податковий номер, отримані ним доходи, звітний період тощо, однак оцінка наданих доказів не надана судом в спірній ухвалі суду.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі Bellet v. France від 04.12.1995р., заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що повернення позовної заяви в розглядуваному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, враховуючи приписи п.4 ч.1 ст.320 КАС України, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного повернення позовної заяви, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 242, 308, 309, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року про повернення позовної заяви, постановлену у справі № 380/12408/25 - скасувати, а справу № 380/12408/25 – направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяІ. В. Глушко

суддіВ. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк