Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №949/491/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: праці

Дата: 07 жовтня 2026 р.

Справа: №949/491/26

Суддя: Судова-Хомюк Наталія Михайлівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 949/491/26 пров. № А/857/46262/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Затолочного В.С., Калмикової Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Байдали М.Б.,

представник позивача: не з`явився,

представника відповідача: Демедюк Ю.А.,

представник третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 липня 2026 року у справі № 949/491/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про визнання протиправною та скасування постанови,

суддя в 1-й інстанції – Отупор К.М.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Дубровиця,

дата складання повного тексту рішення –21 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці (далі також відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позовна заява мотивована тим, що інспектором праці Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на підставі акта від 31.07.2025 ЗХ/РВ/24260/023696, складеного за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання законодавства у сфері праці в ДП «РАРЗ», складено припис про усунення виявлених порушень від 31.07.2025 ЗХ/РВ/24260/023696/П. Приписом від 31.07.2025 ЗХ/РВ/24260/023696/П виконувача обов`язків директора ДП «РАРЗ» ОСОБА_1 зобов`язано у строк до 01 березня 2026 року усунути наступне виявлене порушення: в державному підприємстві «Рівненський автомобільний ремонтний завод» заробітна плата виплачується з порушенням строків, визначених частиною першою статті 115 КЗпП України, допущено заборгованість із заробітної плати, яка утворилася за минулі роки та на 01.07.2023 становила 10068,0 тис. грн. Станом на 29.07.2025 заборгованість з виплати заробітної плати в ДП «РАРЗ» складає 14482,15 тис. грн для 69 працівників підприємства, в тому числі перед 25 звільненими працівниками - 1662,0 тис. грн, чим порушено вимоги частини першої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-IX. 12 березня 2026 року головний державний інспектор з питань праці Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального Управління Державної служби з питань праці Марчук Василь Якович виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення № ЗХ/РВ/24260/023696-ЗХ/РВ/7188/П023696/ПТ/ПС. Вказаною постановою позивача було притягнуто до відповідальності за статтею 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360 гривень за невиконання вимог припису від 31 липня 2025 року № ЗХ/РВ/24260/023696/П.

Позивач зазначає, що в його діях повністю відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки згідно з наказом Фонду державного майна України від 05 липня 2021 року № 1148 єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Рівненський автомобільний ремонтний завод» було включено до переліку об`єктів приватизації. Надалі, 03 травня 2023 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комбінат будівельних матеріалів» було укладено договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу № 1000. Відповідно до підпункту 6.4.1 пункту 6.4 зазначеного договору саме покупець взяв на себе зобов`язання протягом шести місяців погасити заборгованість із заробітної плати та перед бюджетом. Оскільки покупець свої зобов`язання не виконав, рішенням Господарського суду Рівненської області від 07 травня 2024 року у справі № 918/103/24 договір було розірвано та зобов`язано повернути майно у державну власність. Зазначене рішення залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 липня 2024 року та постановою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року. Позивач наголошує, що він не має об`єктивної можливості виплачувати заробітну плату, оскільки починаючи з 2024 року підприємство не веде жодної господарської діяльності, кошти на рахунки не надходять, а всі рахунки підприємства з 2017 року перебувають під арештом органів Державної виконавчої служби. Крім того, позивач зазначає, що процес повернення об`єкта приватизації у державну власність зайняв тривалий час, що унеможливлювало ефективне управління підприємством. Також прозивач вважає, що оскільки приватизація Єдиного майнового комплексу ДП «РАРЗ» станом на сьогодні неє завершеною, а відповідальність із виплати заробітної плати у разі приватизації ЄМК має бути покладена виключно на покупця Єдиного майнового комплексу, як це передбачено умовами продажу.

Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 липня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Скасовано постанову головного державного інспектора з питань праці Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці № ЗХ/РВ/24260/023696-ЗХ/РВ/7188/П023696/ПТ/ПС від 12.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрито.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн. (тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню.

Вказує, що на момент винесення припису існувала вже інша правова ситуація, ніж та, що існувала у період виконання договору купівлі-продажу ТОВ «Комбінат будівельних матеріалів»:

Зазначає, що договір купівлі-продажу був розірваний, судові рішення про його розірвання набрали законної сили, покупця було зобов`язано повернути майно, а сам об`єкт фактично повернуто державі. Водночас зазначена обставина, встановлена судом першої інстанції, не отримала належної правової оцінки у судовому рішенні. Суд навів обставини розірвання договору, невиконання ТОВ «Комбінат будівельних матеріалів» договірного обов`язку та повернення об`єкта у державну власність, однак не визначив, яке саме юридичне значення має повернення об`єкта 10 липня 2025 року для оцінки правовідносин, що виникли після цієї дати, зокрема для оцінки припису від 31 липня 2025 року та питання про відповідальність позивача за його невиконання. Фактично суд залишив без відповіді ключове для цієї справи питання: яким чином договірне зобов`язання покупця ТОВ «Комбінат будівельних матеріалів», яке виникло з договору купівлі-продажу, невиконання якого стало підставою для його розірвання, може визначати суб`єкта відповідальності за невиконання припису органу державного нагляду, винесеного вже після повернення об`єкта приватизації у державну власність Це питання не є другорядним, оскільки саме на обставини невиконання покупцем своїх договірних зобов`язань та тривалості процедури повернення об`єкта посилався позивач, обґрунтовуючи відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення. Водночас суд, погодившись із доводами позивача та пославшись на невиконання покупцем своїх зобов`язань як на одну з причин виникнення об`єктивної неможливості виконання припису, не встановив правових наслідків повернення об`єкта державі саме на момент винесення припису.

Разом із тим суд першої інстанції, дійшовши висновку про об`єктивну неможливість виконання припису, не встановив, яким саме чином зміна правового статусу об`єкта 10 липня 2025 року впливає на обов`язок позивача як виконувача обов`язків директора ДП «РАРЗ» виконати припис, винесений 31 липня 2025 року. Вказує ,що саме ця обставина є принциповою, оскільки між поверненням об`єкта у державну власність та винесенням припису існує чітка часова послідовність: 10.07.2025 — повернення об`єкта державі; 31.07.2025 — винесення припису. Суд мав надати цій послідовності належну правову оцінку, а не лише констатувати відповідні факти.

Просить скасувати рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 липня 2026 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволення позовних вимог.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Крім цього, на адресу апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від третьої особи – Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується із матеріалів справи, що Інспектором праці Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на підставі акта від 31.07.2025 ЗХ/РВ/24260/023696, складеного за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання законодавства у сфері праці в ДП «РАРЗ» складено припис про усунення виявлених порушень.

Приписом від 31.07.2025 ЗХ/РВ/24260/023696/П виконувача обов`язків директора ДП «РАРЗ» ОСОБА_1 зобов`язано у строк до 01 березня 2026 року усунути наступне виявлене порушення: в державному підприємстві «Рівненський автомобільний ремонтний завод» заробітна плата виплачується з порушенням строків, визначених частиною першою статті 115 КЗпП України, допущено заборгованість із заробітної плати, яка утворилася за минулі роки та на 01.07.2023 становила 10068,0 тис. грн. Станом на 29.07.2025 заборгованість з виплати заробітної плати в ДП «РАРЗ» становить 14482,15 тис. грн для 69 працівників підприємства, в тому числі перед 25 звільненими працівниками - 1662,0 тис. грн, чим порушено вимоги частини першої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-IX.

12 березня 2026 року головний державний інспектор з питань праці Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального Управління Державної служби з питань праці Марчук Василь Якович виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення № ЗХ/РВ/24260/023696-ЗХ/РВ/7188/П023696/ПТ/ПС. Згідно з цією постановою, виконувача обов`язків директора Державного підприємства «Рівненський автомобільний ремонтний завод» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено штраф у розмірі 1360 гривень.

Підставою для винесення постанови слугував протокол про адміністративне правопорушення від 11 березня 2026 року, у якому зафіксовано невиконання пункту першого припису від 31 липня 2025 року № ЗХ/РВ/24260/023696/П щодо порушення частини першої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Зокрема, у постанові зазначено, що станом на 29 липня 2025 року заборгованість із виплати заробітної плати становила 14482,15 тисяч гривень для 69 працівників підприємства (а.с.23-24).

Вважаючи вищезазначену постанову притиправною, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_1 діяв в умовах об`єктивної неможливості виконання вимог припису. Заборгованість із заробітної плати виникла та не була погашена не внаслідок умисних дій чи бездіяльності позивача, а через невиконання зобов`язань покупцем підприємства Товариством з обмеженою відповідальністю «Комбінат будівельних матеріалів», подальші тривалі судові процеси щодо розірвання договору та повернення майна, а також через перебування рахунків підприємства під арештом. Відсутність вини позивача виключає наявність суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно з вимогами ст. 245, 280 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом; при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 188-6 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіальних органів щодо усунення порушень законодавства про працю, зайнятість населення та загальнообов`язкове державне соціальне страхування або недопущення посадових осіб цих органів до здійснення заходів державного нагляду (контролю), підстави яких визначені законом.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Частиною 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Відповідно до вимог ст.293 КУпАП і роз`яснень, викладених в п.7 Постанови пленуму Верховного Суду України №6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції, 12 березня 2026 року головний державний інспектор з питань праці Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального Управління Державної служби з питань праці Марчук Василь Якович виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення № ЗХ/РВ/24260/023696-ЗХ/РВ/7188/П023696/ПТ/ПС. Вказаною постановою позивача було притягнуто до відповідальності за статтею 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360 гривень за невиконання вимог припису від 31 липня 2025 року № ЗХ/РВ/24260/023696/П.

Обгрунтовуючи підстави винесення оскаржуваної постанови та вимоги апеляціної скарги, Західне міжрегіонале управління державної служби з питань праці вказує на обов`язок позивача як виконувача обов`язків директора ДП «РАРЗ» виконати припис, винесений 31 липня 2025 року.

Звертає увагу, що між поверненням об`єкта у державну власність та винесенням припису існує чітка часова послідовність: 10.07.2025 — повернення об`єкта державі; 31.07.2025 — винесення припису.

Колегія суддів, звертає увагу скаржника на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Фонду державного майна України від 05 липня 2021 року № 1148 єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Рівненський автомобільний ремонтний завод» було включено до переліку об`єктів приватизації у 2021 році. Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях від 07 липня 2021 року № 692 було прийнято рішення про приватизацію цього об`єкта шляхом продажу на електронному аукціоні.

За результатами проведення електронного аукціону SPE001-UA-20230330-98165 03 травня 2023 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМБІНАТ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ» (Код ЄДРПОУ 44701304) стало покупцем Єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Рівненський автомобільний ремонтний завод», за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, 364-В, про що 03.05.2023 укладено відповідний договір. Так, з моменту переходу права власності ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМБІНАТ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ» (Код ЄДРПОУ 44701304) стало правонаступником ДП «Рівненський автомобільний ремонтний завод», в тому числі щодо зобов`язання по виплаті заборгованості із заробітної плати. Згідно пункту 6.4.1. укладеного договору (додається), з моменту переходу права власності Покупець зобов`язаний виконати умови продажу Об`єкта приватизації (передбачені умовами аукціону), а саме: погашення протягом шести місяців заборгованості із заробітної плати, перед бюджетом у розмірі, що складеться на дату переходу права власності на єдиний майновий комплекс (у разі наявності такої заборгованості). 17 листопада 2023 року за результатами перевірки здійсненої Регіональним відділення складено Акт поточної перевірки виконання умов договору купівлі - продажу №17, у якому встановлено, що умови договору купівлі-продажу Єдиного майнового комплексу державного підприємства «Рівненський автомобільний ремонтний завод», за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, 364-В, від 03 травня 2023 року №1000, не виконано. Під час здійснення перевірки встановлено не виконання ТОВ «Комбінат будівельних матеріалів» умов Договору купівлі - продажу ЄМК ДП «Рівненський автомобільний ремонтний завод», а саме підпункту 6.4.1 пункту 6.4 та пункту 13.1 Договору. Таким чином, станом на дату проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства праці, зобов`язання щодо погашення заборгованості із заробітної плати були повністю покладені на покупця Єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Рівненський автомобільний ремонтний завод» - ТОВ «КОМБІНАТ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ» (Код ЄДРПОУ 44701304).

Позивач, пояснює факт невикоання припису тим, що він не має об`єктивної можливості виплачувати заробітну плату, оскільки починаючи з 2024 року підприємство не веде жодної господарської діяльності, кошти на рахунки не надходять, а всі рахунки підприємства з 2017 року перебувають під арештом органів Державної виконавчої служби, та зазначає, що процес повернення об`єкта приватизації у державну власність зайняв тривалий час, що унеможливлювало ефективне управління підприємством.

Крім цього, як встановлено рішенням Господарського суду Рівненської області від 07 травня 2024 року у справі № 918/103/24, яке залишене без змін, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 липня 2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комбінат будівельних матеріалів» свої зобов`язання щодо погашення заборгованості не виконало, погасивши лише 13,2 відсотка від загальної суми заборгованості. Через це договір було розірвано, а майно зобов`язано повернути у державну власність. Постановою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року вказані судові рішення залишено без змін.

Суд також враховує преюдиційні факти, встановлені іншими судовими рішеннями щодо позивача з аналогічних питань. Так, постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 23 серпня 2023 року у справі № 569/14185/23 було закрито провадження щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу правопорушення, оскільки обов`язок з виплати заробітної плати був покладений на Товариство з обмеженою відповідальністю «Комбінат будівельних матеріалів».

Крім того, постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 08 вересня 2025 року у справі № 569/16246/25 також було закрито провадження стосовно позивача за порушення частини першої статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виявлені під час тієї самої перевірки від 31 липня 2025 року. Суд у цій справі встановив, що підприємство не веде господарської діяльності з 2024 року, всі кошти перебувають під арештом органів Державної виконавчої служби з 2017 року, а єдиний платіж, що надійшов на підприємство, був спрямований безпосередньо виконавчою службою на погашення заборгованості із заробітної плати.

Також, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 949/2467/24 було залишено без змін рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 25 лютого 2025 року, яким скасовано іншу постанову Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про притягнення позивача до відповідальності за статтею 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційний суд підтвердив, що зобов`язання щодо погашення заборгованості із заробітної плати були повністю покладені на покупця єдиного майнового комплексу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо невиконання обов`язку позивача як виконувача обов`язків директора ДП «РАРЗ» виконати припис, оскільки обставини, які передували позаплановому заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання законодавства у сфері праці та винесенню припису унеможливили його належне виконання та не залежали від волі позивача.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 діяв в умовах об`єктивної неможливості виконання вимог припису. Заборгованість із заробітної плати виникла та не була погашена не внаслідок умисних дій чи бездіяльності позивача, а через невиконання зобов`язань покупцем підприємства Товариством з обмеженою відповідальністю «Комбінат будівельних матеріалів», подальші тривалі судові процеси щодо розірвання договору та повернення майна, а також через перебування рахунків підприємства під арештом. Відсутність вини позивача виключає наявність суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці – залишити без задоволення.

Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 липня 2026 року у справі № 949/491/26 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяН. М. Судова-Хомюк

суддіВ. С. Затолочний

Ю. О. Калмикова

Повне судове рішення складено 08.10.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua