Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №460/23031/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/23031/25 пров. № А/857/18732/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року (головуючий суддя Друзенко Н.В., м.Рівне) у справі №460/23031/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

15.12.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (відповідач), в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.04.2025 №0051066-2410-1716-UА56060030000057923, №0051067-2410-1716-UА56060030000057923, №0051068-2410-1716- А56060030000057923, №0051069-2410-1716-UА56060030000057923, 0051070-2410-1716-UА56060030000057923, №0051071-2410-1716-UА56060030000057923, 0051072-2410-1716-UА56060030000057923, №0051073-2410-1716-UА56060030000057923.

Позов обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом незаконно та протиправно, оскільки належні йому нежитлові приміщення є будівлями сільськогосподарського призначення. Позивач, як фізична особа, має у власності та в користуванні земельні ділянки, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства вирощує зернові культури, картоплю та іншу сільськогосподарську продукцію для використання у власному господарстві, оскільки має худобу, має у користуванні сільськогосподарську техніку для обробітку землі та відповідно вся вирощена сільськогосподарська продукція використовується у власному господарстві, та жодної обов`язкової реалізації чинне законодавство для не передбачає для сільськогосподарського виробника фізичної особи. Тому, в силу норм підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, таке нерухоме майно не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Крім того, 30.06.2021 рішенням Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області №391 «Про встановлення ставок та пільг податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Березнівської міської територіальної громади» було встановлено та затверджено ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, яке набрало чинності з 01.01.2022 (чинне впродовж 2022-2024 років), відповідно до додатку 1 якого господарські будівлі допоміжних (нежитлових) приміщень, до яких належать трансформаторні підстанції, навіси, вбиральні погреби, бойлерні, тощо оподатковуються за нульовою ставкою, тобто відповідач протиправно застосував ставку оподаткування до такого типу об`єкту нерухомості, як піднавіс в розмірі 0,8 за 1 кв.м.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, зазначає, що позивач, як фізична особа, яка має у власності та в користуванні земельні ділянки, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства вирощує зернові культури, картоплю та іншу сільськогосподарську продукцію для використання у власному господарстві, оскільки має худобу, однак судом першої інстанції не прийнято до уваги, те що сільськогосподарська продукція може бути використана у власному господарстві, а не обов`язково реалізована. Апелянт вважає, що цілком відповідає статусу сільськогосподарського товаровиробника, оскільки за змістом проаналізованих норм ПК України та Закону України «Про сільськогосподарський сільськогосподарських товаровиробників, перепис» призначені будівлі для та споруди використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу ДК 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

04.05.2026 відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу. Вказує, що згідно з даними інформаційних ресурсів Державної податкової служби України, що знаходяться в розпорядженні Головного управління ДПС у Рівненській області ОСОБА_1 є фізичною особою, як суб`єкт підприємницької діяльності на обліку не перебуває та є власником спірних об`єктів нерухомого майна. Зауважує, що позивачем не надано доказів на підтвердження віднесення об`єкта нерухомості до будівель сільськогосподарського призначення, а також відсутні докази використання ним об`єктів нерухомості – піднавісів, КЗС-20б (зерносушильного комплексу) та зерноскладів безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Доказів реєстрації у 2024 році суб`єктом підприємницької діяльності та ведення діяльності за відповідним КВЕД як сільськогосподарського товаровиробника контролюючому органу не надано. При цьому, протягом 2024 року звітність про отримані доходи не подавалася, доходи від підприємницької діяльності не отримувалися, повідомлення про об`єкти оподаткування, або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які проводилася діяльність (форма №20-ОПП) не подавалася. Згідно наданих позивачем відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору вбачається, що протягом 2023-2024 років позивач не отримував доходів від здійснення ним підприємницької діяльності, що підтверджує той факт, що така діяльність ним не здійснювалася, а відтак позивача не можна віднести до сільськогосподарського товаровиробника. Тому, відсутні підстави вважати, що відповідно до п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України піднавіси, КЗС-20б та зерносклади не є об`єктами оподаткування. Наголошує, що позивач у встановлений законом спосіб із документами для застосування пільги в порядку п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України до контролюючого органу не звертався. Документів на підтвердження обставин для встановлення пільги не надав. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до витягів з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.02.2013, позивач є власником таких об`єктів нерухомого майна:

зерноскладу (зерносклад А-1) загальною площею 700,2 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 13464856204;

об`єкту КЗС-20б загальною площею 187,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 13500256204;

піднавісу (піднавіс А-1; огорожа №1) загальною площею 460,6 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 13485856204;

піднавісу (піднавіс А-1) загальною площею 117,6 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 13419656204;

піднавісу (піднавіс А-1) загальною площею 157,3 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 13441656204;

піднавісу (піднавіс А-1) загальною площею 347,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 13408856204;

зерноскладу (зерносклад А-1) загальною площею 345,3 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 13387556204;

зерноскладу (зерносклад А-1) загальною площею 395,4 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 13374256204.

Рішенням Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області від 30.06.2021 №391 «Про встановлення ставок та пільг податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Березнівської міської територіальної громади» встановлено та затверджено ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, яке набрало чинності з 01.01.2022 (діяло на території Березнівської міської територіальної громади впродовж 2022-2024 років).

Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 22.04.2025:

№0051066-2410-1716-UА56060030000057923 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік на суму 39771,36 грн (по об`єкту нерухомого майна – зерносклад, загальною площею 700,2 кв.м);

№0051067-2410-1716-UА56060030000057923 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік на суму 10672,72 грн (по об`єкту нерухомого майна – КЗС-20б, загальною площею 187,9 кв.м);

№0051068-2410-1716-UА56060030000057923 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік на суму 26162,08 грн (по об`єкту нерухомого майна – піднавіс, загальною площею 460,6 кв.м);

№0051069-2410-1716-UА56060030000057923 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік на суму 6679,68 грн (по об`єкту нерухомого майна – піднавіс, загальною площею 117,6 кв.м);

№0051070-2410-1716-UА56060030000057923 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік на суму 8934,64 грн (по об`єкту нерухомого майна – піднавіс, загальною площею 157,3 кв.м);

№0051071-2410-1716-UА56060030000057923 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік на суму 19738,00 грн (по об`єкту нерухомого майна – піднавіс, загальною площею 347,3 кв.м);

№0051072-2410-1716-UА56060030000057923 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік на суму 19613,04 грн (по об`єкту нерухомого майна – зерносклад, загальною площею 345,3 кв.м);

№0051073-2410-1716-UА56060030000057923 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік на суму 22458,72 грн (по об`єкту нерухомого майна – зерносклад, загальною площею 395,4 кв.м).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України.

Порядок адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормований статтею 266 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

А відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування: ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (у редакції Закону України №2628-VIII від 23.11.2018 року, яка діяла до 16.03.2024 року); ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (у редакції Закону України №3603-IX від 23.02.2024 року, яка діє з 16.03.2024 року).

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктами 266.7.1, 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Тобто, податковою пільгою є часткове або повне звільнення осіб від сплати певного податку за наявності передбачених та закріплених юридичних фактів. Це означає, що податкова пільга поширюється виключно на певну категорію осіб, у той час, як для інших платників податків обов`язок щодо його сплати є незмінним.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при оподаткуванні об`єктів нежитлової нерухомості, застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції після 16.03.2024) можливе у разі дотримання таких обов`язкових (4) умов у сукупності: нежитлова будівля віднесена до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) НК 018:2023; власником будівлі є сільськогосподарський товаровиробник (юридична та фізична особа); будівля використовується у господарській діяльності суб`єктів господарювання за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарської діяльності; будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Апеляційна скарга не містить обґрунтування належності нерухомого майна позивача до переліку сільськогосподарських будівель, включених до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд».

Позивач стверджує, що належні йому об`єкти нежитлової нерухомості, за які відповідач нарахував податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктами оподаткування, оскільки належать до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018:0000 та використовуються ним як сільськогосподарським товаровиробником.

Апеляційний суд наголошує, що визначення належності будівель до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості, згідно з відповідним Класифікатором будівель і споруд.

Наказом Міністерства економіки України №3573 від 16.05.2023 затверджено Національний класифікатор 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» (НК 018:2023), який набрав чинності 01.01.2024.

Водночас, скасовано національний класифікатор ДК 018-2000 «Державний класифікатор будівель та споруд», затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507.

Згідно з НК 018:2023 об`єктами класифікації є окремі споруди (будівля, дорога, трубопровід тощо). У виключних випадках класифікаційна одиниця може бути застосована до об`єкта нерухомого майна в цілому. Будівлі класифікуються переважно за їх функціональним призначенням.

Клас «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) віднесений до групи « Інші нежитлові будівлі» (код 127).

Цей клас включає: будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Цей клас не включає: споруди зоологічних парків та ботанічних садів (2412).

Обґрунтовуючи своє право на застосування пільги, передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України позивач вказує, що він, як фізична особа, має у власності та в користуванні земельні ділянки, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства вирощує зернові культури, картоплю та іншу сільськогосподарську продукцію для використання у власному господарстві, оскільки має худобу, має у користуванні сільськогосподарську техніку для обробітку землі та відповідно вся вирощена сільськогосподарська продукція використовується у власному господарстві, а жодної обов`язкової реалізації чинне законодавство для не передбачає для сільськогосподарського виробника фізичної особи.

Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14, згідно з яким це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі сировини власного виробництва на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника дано виключно для цілей глави 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV цього Кодексу «Спеціальні податкові режими», до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники. Таким чином, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України застосовується виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», що прямо визначено вказаним підпунктом.

Відтак, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки вказаний податок відноситься до розділу ХІІ «Податок на майно».

Згідно пунктів 5.2, 5.3 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою сільськогосподарської продукції власного виробництва та її реалізацією.

Окрім цього, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Згідно із приписами частини 1 статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про застосування визначень поняття сільськогосподарського товаровиробника у наведених законодавчих актах для цілей визначення змісту статусу сільськогосподарського товаровиробника, оскільки наведені поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, яке має чітко обмежену сферу застосування. Тому, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України. Відтак, сільськогосподарським товаровиробником може виступати як юридична, так і фізична особа.

Також колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.04.2023 у справі №380/18104/21, згідно з якими фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).

Верховний Суд у постанові від 11.04.2023 у справі №380/2434/20, відзначив, що ведення особою особистого селянського господарства не дає їй право на отримання статусу сільськогосподарського товаровиробника для застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком. На думку суду касаційної інстанції, для отримання такого статусу необхідно представити докази, що особа займається виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання, тобто є саме товаровиробником.

Окрім цього, поведінка власника нерухомого майна повинна бути активною, а саме: відповідно до положень п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України власник майна самостійно звертається до органів ДПС із заявою та надає документи про проведення звірки відносно майна сільськогосподарського призначення та отримання податкової пільги.

Так, відповідно до обставин даної справи позивач у встановлений законом спосіб із документами для застосування пільги в порядку п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України до контролюючого органу не звертався.

Також, будь-яких доказів того, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю (виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією) та є сільськогосподарським товаровиробником, окрім тверджень позивача, матеріали справи не містять.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що зі зміною правового регулювання спірних правовідносин щодо звільнення від оподаткуванні об`єктів нежитлової нерухомості, а саме зміни редакції підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, встановлено додаткові умови для особи, яка підлягає такому звільненню, серед яких використання за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, який був чинним в період, за який визначені податкові зобов`язання позивача, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Будь-яких доказів того, що належні позивачу нежитлові будівлі використовуються для вироблення сільськогосподарської продукції у 2024 році, позивач суду не надав.

Позивачем надані Договори користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб укладені з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . ОСОБА_5 , а також Договори на користування трактором колісним Т-25 та комбайном зернозбиральним.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що надані позивачем такі докази не містять належної інформації щодо предмета доказування, адже сама по собі наявність у користуванні земельних ділянок та сільськогосподарської техніки не свідчить про те, що позивач виробляв, переробляв та реалізовував сільськогосподарську продукцію. В даному випадку позивачем до матеріалів справи не надано жодного доказу про те, що у спірний період (2024 рік) він здійснював операції з постачання (реалізації) сільськогосподарської продукції (являвся сільськогосподарським товаровиробником) та використовував за призначенням піднавіси, КЗС-20б та зерносклади.

Щодо доводів апелянта, що відповідач протиправно застосував ставку оподаткування до такого типу об`єкту нерухомості, як піднавіс (щодо податкових повідомлень-рішень №0051068-2410-1716-UА56060030000057923, №0051069-2410-1716-UА56060030000057923, №0051070-2410-1716-UА56060030000057923, №0051071-2410-1716-UА56060030000057923) в розмірі 0,8 за 1 кв.м., апеляційний суд зазначає таке.

30.06.2021 Березнівською міською радою Рівненського району Рівненської області (друге пленарне засідання третьої сесії восьме скликання) прийнято рішення №391 «Про встановлення ставок та пільг податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Березнівської міської територіальної громади» (рішення №391 від 30.06.2021), яким затверджено Положення про встановлення ставок та пільг податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Березнівської міської територіальної громади та встановлено на території Березнівської міської територіальної громади ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за переліком згідно з додатком 1 та перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з додатком 2.

Відповідно до додатку 1 до рішення №391 від 30.06.2021 «Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» ставки податку для нежитлових об`єктів встановлено для юридичних та фізичних осіб в залежності від класифікації об`єкту: Готелі, ресторани та подібні будівлі (код 121), Будівлі офісні (код 122), Будівлі торговельні (код 123), Будівлі транспорту та засобів зв`язку (код 124), Будівлі промисловості та склади (код 125), Будівлі для публічних виступів, закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення (код 126), Будівлі нежитлові інші (127).

Так, з урахуванням чинного на той час ДК 018-2000, у категорії «Будівлі нежитлові інші» (127) наявні, зокрема підкатегорії «Будівлі для зберігання зерна» (1271.3) та «Будівлі сільськогосподарського призначення» (1271.9). До таких об`єктів застосовується ставка податку 0,8 за 1 кв.м.

Саме таку ставку оподаткування застосував відповідач до об`єктів нерухомості позивача за всіма спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

У категорії «Будівлі інші, не класифіковані раніше» наявна підкатегорія «Господарські будівлі – допоміжних (нежитлових) приміщень, до яких належать трансформаторні підстанції, навіси, вбиральні, погреби, бойлерні, тощо» для якої органом місцевого самоврядування встановлено нульову ставку податку за 1 кв. метр.

З матеріалів справи вбачається, що усі нежитлові приміщення були передані позивачу 15 грудня 2006 року за актом приймання передачі майна, що знаходиться у цілісному майновому комплексі в якості пайових внесків, відповідно до рішення зборів співвласників майна реорганізованого КСП «Случ» та є будівлею сільськогосподарського призначення.

Суд апеляційної інстанції враховує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0051068-2410-1716-UА56060030000057923, №0051069-2410-1716-UА56060030000057923, №0051070-2410-1716-UА56060030000057923, №0051071-2410-1716-UА56060030000057923 – стосуються піднавісів загальною площею: 460,6 кв.м., 117,6 кв.м., 157,3 кв.м. та 347,3 кв.м.

Апеляційний суд зазначає, що піднавіси з такою загальною площею не можуть бути віднесені до категорії «Будівлі інші, не класифіковані раніше» підкатегорії Господарські будівлі – допоміжних (нежитлових) приміщень (до яких належать зокрема, навіси), а тому до таких об`єктів не може застосовуватись 0 ставка податку.

Відтак, відповідач правомірно застосував до таких об`єктів (піднавісів) ставку податку 0,8 за податковими повідомленнями-рішеннями №0051068-2410-1716-UА56060030000057923, №0051069-2410-1716-UА56060030000057923, №0051070-2410-1716-UА56060030000057923, №0051071-2410-1716-UА56060030000057923.

У сукупності вищенаведеного, суд апеляційної інстанції констатує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач є сільськогосподарським виробником в період 2024 року та використовував піднавіси, КЗС-20б та зерносклади за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання.

Тому, відсутні підстави вважати, що відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України вказані нежитлові будівлі не є об`єктами оподаткування.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акти, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0051066-2410-1716-UА56060030000057923 від 22.04.2025, №0051067-2410-1716-UА56060030000057923 від 22.04.2025, №0051068-2410-1716-UА56060030000057923 від 22.04.2025, №0051069-2410-1716-UА56060030000057923 від 22.04.2025, №0051070-2410-1716-UА56060030000057923 від 22.04.2025, №0051071-2410-1716-UА56060030000057923 від 22.04.2025, №0051072-2410-1716-UА56060030000057923 від 22.04.2025,№0051073-2410-1716-UА56060030000057923 від 22.04.2025, якими позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, діяв у межах та відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 460/23031/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. І. Довга

суддіІ. І. Запотічний

Т. І. Шинкар