Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №300/9029/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 07 жовтня 2026 р.

Справа: №300/9029/25

Суддя: Шавель Руслан Миронович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/9029/25 пров. № А/857/49040/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Глазька С.М. та Глушка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.08.2026р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Зібаровської Наталії Олександрівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів про призов на військову службу під час загальної мобілізації, про зарахування до списків особового складу військових частин, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Главач І.А., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 13.08.2026р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

12.12.2025р. (згідно із відомостями ярлика на поштовому відправленні) представник адвокат Зібаровська Н.О., діюча на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за мобілізацією до Військової частини НОМЕР_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити останнього зі списків особового складу військової частини (Т1, а.с.1-18, 119).

Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами (Т.1, а.с.121-123).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.08.2026р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 865 від 01.11.2025р. в частині призову на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 02 від 01.01.2026р. в частині зарахування солдата ОСОБА_1 , призначеного на посаду старшого механіка ремонтного відділення автомобільної техніки взводу технічного забезпечення Військової частини НОМЕР_2 , до списків особового складу та на всі види забезпечення; визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 66 від 06.03.2026р. в частині зарахування солдата ОСОБА_1 , призначеного на посаду старшого механіка ремонтного відділення автомобільної техніки взводу технічного забезпечення Військової частини НОМЕР_2 , до розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 ; зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору в розмірі 968,96 грн. (Т.2, а.с.6-27).

Не погодившись із винесеним рішенням суду, його оскаржив відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 , який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (Т.2, а.с.31-36).

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що п.54 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затв. постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 560 від 16.05.2024р. (надалі – Порядок № 560), пов`язує право старшого групи оповіщення запропонувати військовозобов`язаному прослідувати до районного (міського) ТЦК та СП не лише з наявністю запису в Реєстрі, а з трьома самостійними підставами: встановленням того, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затв. постановою КМ України № 1487 від 30.12.2022р., або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; виявленням розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Реєстру; необхідністю проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби та уточнення персональних даних

Станом на 28.10.2025р. у позивача була відсутня чинна постанова (довідка) військово-лікарської комісії /ВЛК/. Обов`язок військовозобов`язаного прибути до ТЦК та СП для направлення на медичний огляд передбачений ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; невиконання цього обов`язку є об`єктивно існуючим фактом, а не наслідком внесення запису до Реєстру.

При цьому, довідка про доставлення (супроводження) громадянина не є актом адміністративного затримання. Матеріали справи не містять протоколу адміністративного затримання, що спростовує твердження позивача про позбавлення його волі та кореспондує з фактом закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Водночас, належним і допустимим доказом виконання апелянтом обов`язку, передбаченого ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і п.40 Порядку № 560, за таких обставин є Журнал обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, який містить запис № 295 від 28.10.2025р. про видачу групі оповіщення справного відеореєстратора з інвентарним номером 111374139.

Позивач фактично пройшов медичний огляд 29.10.2025р. та особисто підписав пункт 10 картки обстеження та медичного огляду № 2998, підтвердивши достовірність і повноту наданих ним відомостей про стан здоров`я, не заявив зауважень щодо процедури огляду та стану свого здоров`я.

Суд не встановив, які саме права позивача були порушені відсутністю письмового направлення, за умови, що медичний огляд фактично проведено, його результати позивачем на момент призову не оскаржувалися, а сама довідка ВЛК № 2025-1029-1014-0652-3 від 29.10.2025р. залишається чинною і в судовому порядку не скасована. Наступне направлення позивача 16-ою регіональною ВЛК на повторний медичний огляд не спростовує правомірності постанови ВЛК станом на 29.10.2025р. і не має зворотної дії щодо наказу про призов.

Крім того, мета оповіщення була фактично досягнута, а саме: позивач прибув до військової частини, був зарахований до списків особового складу, отримав військовий квиток серії НОМЕР_3 , був призначений на конкретну штатну посаду. Жодних доказів того, що позивач протестував проти відправлення чи заявляв про намір відмовитися від отримання повістки, матеріали справи не містять.

Крім того, на переконання апелянта, суд першої інстанції вирішив спір без урахування правової позиції Верховного Суду.

Також апелянт посилається на неналежність та неефективність обраного позивачем способу захисту права. Вказує, що правовідносини щодо призову позивача на військову службу є завершеними, а тому їх ревізія у судовому порядку є неприпустимою та свідчить про підміну встановленої законом окремої процедури звільнення з військової служби».

Окремо звертає увагу, що наказ командира Військової частини НОМЕР_2 № 66 від 06.03.2026р. предметом позовних вимог не був.

Представник позивача Зібаровська Н.О. скерувала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.127-133).

Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 направив на адресу суду додаткові пояснення (заперечення на відзив позивача); просив апеляційну скаргу задовольнити (Т.2, а.с.141-147).

У подальшому представник позивача Зібаровська Н.О. надіслала до апеляційного суду додаткові пояснення у справі (Т.2, а.с.188-197).

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як з`ясовано під час судового розгляду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є особою, яка перебуває на обліку осіб, що надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою про отримання (неотримання) допомоги № 2265 від 18.08.2025р. (Т.1, а.с.26).

Відповідно до відомостей висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є особою, якій рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, висновок про що також міститься в протоколі ЛКК № 311 від 12.06.2025р. (Т.1, а.с.24-25).

Згідно акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї № 7 від 03.11.2025р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають однією сім`єю (Т.1, а.с.28).

Відповідно до військово-облікового документа позивача від 07.11.2025р., а саме: відомостей з додатку «Резерв+», ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , категорія обліку – « ІНФОРМАЦІЯ_8 », звання – «солдат», постанова ВЛК – «придатний», дата ВЛК – « ІНФОРМАЦІЯ_9 », адреса проживання – « АДРЕСА_1 ». Також міститься відмітка про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, причина звернення до Нацполіції – «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», дата звернення – « 29.10.2025р.» (Т.1, а.с.30).

До матеріалів справи позивачем долучено роздруківку відстеження пересилання поштового відправлення (трекінг) за штриховим ідентифікатором № 7841000005959 (Т.1, а.с.29). Зі змісту зазначеного документа вбачається, що 14.10.2025р. відповідне поштове відправлення було прийнято від відправника об`єктом поштового зв`язку, а 20.10.2025р. – вручено адресату за довіреністю.

На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 42 від 27.10.2025р. створено групи оповіщення військовослужбовців з числа особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 на 28.10.2025р. (з урахуванням додатку № 1 до нього); відповідно до додатку № 1 до наказу № 42 група оповіщення із старшим групи оповіщення СРПП ОСОБА_3 , старшим солдатом ОСОБА_4 та солдатом ОСОБА_5 здійснюють оповіщення за маршрутом місто Надвірна – місто Івано-Франківськ, час роботи екіпажу – 11:00-24:00 год (Т.1, а.с.156-159).

За змістом журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації, посадовій особі ОСОБА_5 28.10.2025р. видано відеореєстратор, інвентарний номер 111374139, запис № 295 (Т.1, а.с.160-161).

Відповідно до довідки про доставлення (супроводження) громадянина (громадянки) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 28.10.2025р. о 22:22 год; працівник поліції – ОСОБА_3 , порушення військового обліку: порушення військового обліку з 29.10.2025р. по 28.10.2026р., коментар: особу доставлено, скасовано автоматично (Т.1, а.с.162).

Згідно з довідкою ВЛК № 2025-1029-1014-0652-3 від 29.10.2025р. солдат запасу ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби (Т.1, а.с.163-166).

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) № 865 від 01.11.2025р. призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлено до Військової частини НОМЕР_1 військовозобов`язаних та резервістів за списком, в якому серед інших є інформація щодо ОСОБА_1 (Т.1, а.с.167-170).

Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 за № 324 від 01.11.2025р. ОСОБА_1 зарахований до особового складу Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується записами військового квитка позивача серії НОМЕР_3 (Т.1, а.с.198).

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 374 від 18.12.2025р. ОСОБА_1 виключений із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується записами військового квитка позивача серії НОМЕР_3 (Т.1, а.с.198).

Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 02 від 01.01.2026р. солдата ОСОБА_1 зараховано до особового складу Військової частини НОМЕР_2 (Т.1, а.с.234).

30.10.2025р. представник позивача звернулася до органів Національної поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, у якій повідомила про факти незаконного утримання ОСОБА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 з 29.10.2025р., що підтверджується талоном-повідомленням єдиного обліку № 17236 від 31.10.2025р. (Т.1, а.с.31).

30.10.2025р. представник позивача повторно звернулася до органів Національної поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, у якій повідомила про факти незаконного утримання ОСОБА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 з 29.10.2025р., що підтверджується талоном-повідомленням єдиного обліку № 17281 від 31.10.2025р. (Т.1, а.с.32).

31.10.2025р. представник позивача повторно звернулася до органів Національної поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, у якій повідомила про факти незаконного утримання ОСОБА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 з 29.10.2025р. та залишення внаслідок таких дій онкохворої матері позивача без догляду, що підтверджується талоном-повідомленням єдиного обліку № 17336 від 31.10.2025р. (Т.1, а.с.33).

31.10.2025р. представник позивача звернулася до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові та Уповноваженого Верховної ради України з прав людини із заявою про внесення до ЄРДР відомостей за фактом вчинення кримінального правопорушення військовими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 (Т.1, а.с.34-42).

01.11.2025р. представник позивача звернулася до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Управління внутрішньої безпеки в Івано-Франківській обл. Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури Войтенка А.Б. із заявою про службову перевірку бездіяльності працівників Надвірнянського районного відділення поліції ГУ НП в Івано-Франківській обл. у зв`язку із невнесенням останніми відомостей про злочин до ЄДР (Т.1, а.с.43-51).

09.11.2025р. представник позивача звернулася до Військового омбудсмана, Департаменту мобілізації Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_10 , Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_11 », Військової служби правопорядку Збройних Сил України із скаргою, в якій просила негайно звільнити ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням процедури мобілізації (Т.1, а.с.52-101).

11.11.2025р. представник позивача звернулася до Комітету ВР України з питань національної безпеки, оборони та розвідки із скаргою, в якій просила негайно звільнити ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням процедури мобілізації та вжити заходи парламентського реагування з приводу порушення процедури мобілізації (Т.1, а.с.102-113).

Відповідно до ухвали Надвірнянського районного суду задоволено скаргу представника позивача Зібаровської Н.О.; зобов`язано уповноважену особу Надвірнянського районного відділу поліції Івано-Франківської обл. вчинити дії щодо внесення інформації про кримінальне правопорушення до ЄДР (Т.1, а.с.114).

На виконання вказаної ухвали реєстратором Гелембином А.І. внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.146 Кримінального кодексу України, номер кримінального провадження – 12025091200000363 (Т.1, а.с.115).

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та включення його до списків особового складу військової частини, з метою зобов`язання відповідачів звільнити його з військової служби, представник позивача звернулася до суду з розглядуваним позовом.

Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є особою, яка перебуває на обліку осіб, що надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2

01.11.2025р. наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 наказано призвати на військову службу під час мобілізації на особливий період та направити до Військової частини НОМЕР_1 військовозобов`язаних та резервістів за списком, в якому серед інших є інформація щодо ОСОБА_1 .

При цьому матеріалами справи підтверджується, що під час здійснення заходів із призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, ІНФОРМАЦІЯ_4 було допущено суттєві порушення встановленої законодавством процедури.

Зокрема, суд звернув увагу на відсутність підстав для затримання позивача та його доставлення до ТЦК та СП. Норми Порядку № 560 передбачають можливість затримання військовозобов`язаного за умови виявлення порушення ним правил військового обліку або у випадку відмови в отриманні повістки, що підтверджується відповідним актом. Однак, запис у військово-обліковому документі позивача про порушення правил військового обліку з`явився 29.10.2025р., натомість затримання позивача та його доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки відбулося 28.10.2025р.

Таким чином, фактично на момент затримання позивача у відповідача були відсутні відомості про порушення позивачем правил військового обліку; доказів вручення позивачу повістки та його відмови від її отримання матеріали справи не містять. Інших підстав для затримання та доставлення військовозобов`язаного до ТЦК та СП чинне законодавство не передбачає.

Також відсутні докази направлення позивача на проходження ВЛК та вручення йому повістки для проходження ВЛК чи відповідного направлення; отримання позивачем повістки про його призов на військову службу під час мобілізації та його відправлення до військової частини для проходження військової служби.

Факт направлення чи вручення повістки щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження військової служби впливає, серед іншого, на визначення необхідності притягнення особи до кримінальної відповідальності. Натомість, незабезпечення позивачу можливості отримання такої повістки чи відмови від її отримання позбавило позивача права відмовитися від її отримання, із понесенням позивачем всіх негативних наслідків, визначених законодавством.

Також відповідачем не доведено використання засобів відео- та фотофіксації процедури оповіщення. При цьому, видалення відеозаписів у зв`язку із закінченням строків їх зберігання не може бути підставою для визнання наявності таких відеозаписів та, відповідно, визнання дотримання відповідачем процедури оповіщення військовозобов`язаного.

Разом з тим, суд критично оцінив доводи позивача щодо подання ним заяви про оформлення відстрочки до ІНФОРМАЦІЯ_12 , оскільки направлення довільних документів без подання відповідної заяви, форма якої визначення Порядком № 560, не може вважатися поданням заяви про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з чим суд відхилив такі доводи позивача.

Водночас, суд констатував, що зміна категорії військового обліку позивача також не відбулася з дотриманням вимог законодавства.

З огляду на викладене, а також враховуючи необхідність виходу за межі позовних вимог задля належного відновлення правового становища позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 865 від 01.11.2025р. в частині призову на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини ОСОБА_1 , наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 02 від 01.01.2026р. в частині зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу та на всі види забезпечення, наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 66 від 06.03.2026р. в частині зарахування солдата ОСОБА_1 ; зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із роз`ясненнями, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Стосовно решти позовних вимог колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.

Закон України № 2232-XII від 25.03.1992р. «Про військовий обов`язок і військову службу» /Закон № 2232-XII/ здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1 ст.2 вказаного Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 6 ст.2 зазначеного Закону передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022р.) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022р. строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи в суді апеляційної інстанції строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі – підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України № 3543-XII від 21.10.1993р. «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (надалі – Закон № 3543-XII).

Відповідно до ст.1 Закону № 3543-XII мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту – на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Частинами 1, 2 ст.4 Закону № 3543-XII визначено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно ч.5 ст.4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Приписами ст.2 Закону № 3543-XII передбачено, що правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Відповідно до ч.7 ст.1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з абз.1 п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затв. постановою КМ України № 154 від 23.02.2022р. (надалі – Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до п.п.8, 9 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі – збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі – пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно із п.11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Відповідно до ч.5 ст.1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Приписами ч.9 ст.1 Закону № 2232-XII визначено такі категорії громадяни України щодо військового обов`язку: допризовники – особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники – особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці – особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані – особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти – особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з ч.1 ст.39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані, зокрема серед іншого, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з ч.ч.5, 6 ст.22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України – Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України – відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, – відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Постановою КМ України № 1487 від 30.12.2022р. затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (надалі – Порядок № 1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Відповідно до п.3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

Згідно із п.п.5, 6 Порядку № 1487 з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (надалі, також – система військового обліку).

Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.

Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Для забезпечення та організації належного функціонування системи військового обліку в державі Міноборони визначає:

показники та критерії з оцінювання стану військового обліку;

перелік спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, після здобуття яких жінки за власним бажанням беруться на військовий облік військовозобов`язаних, крім тих, які здобули освіту за медичною або фармацевтичною спеціальністю, за умови придатності до проходження військової служби за станом здоров`я та віком;

перелік спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями;

перелік військово-облікових спеціальностей (крім СБУ).

Відповідно до п.17 Порядку № 1487 військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.

На загальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Військовозобов`язані, які згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.

Додатком № 2 до Порядку № 1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, пунктом 1 яких встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема:

1) перебувати на військовому обліку:

за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;

за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;

2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів;

5) проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі, проходити службу у військовому резерві;

7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

8) у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

9) негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа;

1 0) звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

11) подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на базову військову службу.

Процедуру проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації визначає Порядок 560.

Згідно з п.28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до п.35 Порядку № 560 представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення.

Вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним здійснюється цілодобово за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України.

Згідно з п.п.40, 41 Порядку № 560 під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.

Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до п.47 Порядку № 560 якщо особа підлягає оповіщенню відповідно до розпорядження голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування, їй вручається повістка.

У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.

Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

У разі відмови від отримання повістки поліцейський, який входить складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Приписами п.54 Порядку № 560 передбачено, що у разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком № 1487 або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному (крім резервістів та військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.

Згідно з п.56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Приписами п.58 Порядку № 560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів подають заяву про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації за формою згідно з додатком 4 особисто на ім`я голови комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі за місцем перебування на військовому обліку.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Адміністратор центру невідкладно засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг формує та передає заяву відповідно до Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою № 560.

Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (Центральним управлінням або регіональним органом СБУ чи відповідним підрозділом розвідувального органу) не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Відповідно до п.60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зат. постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 559.

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.

За результатом розгляду заяви про надання відстрочки військовозобов`язаного СБУ або розвідувального органу довідка (додаток 6) або повідомлення про відмову (додаток 7) надсилається у спосіб, зазначений у заяві про надання відстрочки, засобами електронного або поштового зв`язку.

Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України (крім випадків, передбачених цим Порядком). У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надана (оформлена) відповідно до пунктів 57-58-1 цього Порядку, у разі продовження строку проведення мобілізації продовжується шляхом автоматичної зміни дати про закінчення відстрочки засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (військовозобов`язаним СБУ та розвідувальних органів - видачі нової довідки за формою згідно з додатком 6) за наявності законних підстав на відстрочку (відповідно до раніше поданих військовозобов`язаним документів для оформлення відстрочки або відомостей, отриманих за допомогою застосування електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та іншими державними реєстрами або базами (банками) даних) на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави для відстрочки.

Пунктом 63 Порядку № 560 визначено, що військовозобов`язані, які відповідно до пункту 58 цього Порядку звернулися із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.

Згідно з абз.3 п.69 Порядку № 560 громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Відповідно до п.74 Порядку № 560 та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Згідно з п.81 Порядку № 560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

Пунктом 84 Порядку № 560 визначено, що відомості про призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та записуються до облікових документів резервіста (військовозобов`язаного) не пізніше ніж протягом наступного дня після відправки військових команд до військових частин (установ) або у день отримання витягу із наказу командира військової частини про призов та зарахування до списків військової частини резервіста або військовозобов`язаного.

Перелік облікових документів, які ведуться в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на резервіста та військовозобов`язаного, визначається Генеральним штабом Збройних Сил.

Про призов резервіста чи військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період у його військово-обліковому документі робиться запис із зазначенням підстави та дати призову, скріплений гербовою печаткою та засвідчений підписом посадової особи, які здійснила призов, а також відмітка про зняття з військового обліку у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до п.88 Порядку № 560 на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору (у разі потреби) резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження військової служби вручається під особистий підпис або надсилається районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу їх місця проживання.

Згідно п.89 Порядку № 560 у разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання такої повістки або невиконання вимог щодо прибуття для відправлення до військової частини (установи) у визначений у повістці час та місце такі особи несуть відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України.

У розглядуваній справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є особою, яка перебуває на обліку осіб, що надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 , що підтверджується копією довідки про отримання (неотримання) допомоги № 2265 від 18.08.2025р.

Згідно з довідкою ВЛК № 2025-1029-1014-0652-3 від 29.10.2025р. солдат запасу ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з питань мобілізаційної підтовкти, мобілізаційної готовності та мобілізації) № 865 від 01.11.2025р. призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлено до Військової частини НОМЕР_1 військовозобов`язаних та резервістів за списком, в якому серед інших є інформація щодо ОСОБА_1 .

У межах спірних правовідносин процедура призову громадян на військову службу під час мобілізації чітко регламентована Законом № 3543-XII, Законом № 2232-XII, а також відповідними Порядками, затвердженими постановами КМ України. Зазначені нормативно-правові акти встановлюють послідовний, імперативний та поетапний алгоритм дій для суб`єкта владних повноважень.

Аналізуючи встановлені судом обставини, апеляційний суд констатує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 діяв поза межами визначеного законом способу, оскільки процедура призову позивача супроводжувалася чисельними процедурними порушеннями, які мають істотне значення.

Зокрема, апеляційний суд звертає увагу на відсутність законних підстав для затримання позивача та його доставлення до ТЦК та СП.

Норми Порядку № 560 передбачають чітко визначений та виключний перелік підстав для застосування таких примусових заходів. Відповідно до приписів зазначеного Порядку можливість затримання військовозобов`язаного та його примусове доставлення виникає виключно за умови виявлення порушення ним правил військового обліку або у випадку відмови від отримання повістки, що має бути належним чином підтверджено відповідним актом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, запис у військово-обліковому документі позивача про порушення ним правил військового обліку з`явився 29.10.2025р., натомість фактичне затримання позивача та його доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки відбулося напередодні - 28.10.2025р.

Отже, на момент затримання позивача у відповідача були повністю відсутні будь-які офіційні відомості про порушення позивачем правил військового обліку. Тобто, примусові дії були вчинені за відсутності встановленого законом правового факту-підстави.

Окрім цього, матеріали справи не містять жодних доказів вручення позивачу повістки в установленому порядку, як і доказів його відмови від її отримання (зокрема, відповідного акта відмови). Інших підстав для затримання та доставлення військовозобов`язаного до ТЦК та СП чинне законодавство не передбачає.

Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення позивача на проходження ВЛК, як і докази вручення йому повістки для проходження ВЛК або відповідного офіційного направлення. Здійснення мобілізаційних процедур без належного медичного огляду та документального оформлення направлення на ВЛК є самостійним та істотним порушенням прав особи.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_4 не надано, а в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем повістки про його призов на військову службу під час мобілізації, а також докази правомірності його подальшого відправлення до військової частини для проходження військової служби.

Апеляційний суд наголошує, що призов громадянина на військову службу під час мобілізації є складним багатоетапним юридичним процесом, де кожен наступний етап (доставлення, медичний огляд, призов, відправлення до частини) є легітимним виключно за умови правомірності та законності попереднього.

Водночас, факт належного направлення чи вручення повістки щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження військової служби має істотне правове значення, оскільки він безпосередньо впливає, серед іншого, на визначення необхідності та законності можливого притягнення особи до кримінальної відповідальності за ухилення від призову.

Правова процедура мобілізації передбачає не лише обов`язки громадянина, а й наявність у нього певного обсягу процесуальних прав та альтернативних варіантів поведінки, що кореспондують із юридичною відповідальністю.

Натомість, незабезпечення позивачу законодавчо встановленої можливості отримання такої повістки чи оформлення відмови від її отримання в установленому порядку, фактично позбавило позивача його законного права висловити своє волевиявлення (зокрема, права відмовитися від отримання повістки) із понесенням ним у подальшому всіх негативних наслідків, визначених чинним законодавством України.

Окрім цього, як правильно зауважив суд першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_4 не доведено використання засобів відео- та фотофіксації під час здійснення процедури оповіщення позивача.

Приписами Порядку № 560 та чинного законодавства, що регулює питання проведення мобілізації, на органи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки покладено обов`язок застосовувати технічні засоби фото- і відеофіксації під час вручення повісток або здійснення інших мобілізаційних заходів. Це є не лише інструментом контролю, а й важливою процесуальною гарантією забезпечення прозорості дій влади та фіксації правомірності чи неправомірності поведінки обох сторін спірних правовідносин.

У межах цієї справи ІНФОРМАЦІЯ_4 покликався на неможливість надання відповідних матеріалів технічної фіксації. Проте, колегія суддів наголошує, що видалення відеозаписів у зв`язку із закінченням строків їх зберігання не може бути законною підставою для визнання самого факту наявності таких відеозаписів у минулому та, відповідно, не може вважатися доказом дотримання відповідачем належної процедури оповіщення військовозобов`язаного.

Апеляційний суд враховує, що суб`єкт владних повноважень не може виправдовувати відсутність доказів внутрішніми інструкціями щодо строків зберігання інформації чи технічними особливостями своєї діяльності. Посилання на знищення або видалення записів через сплив часу, за відсутності інших беззаперечних письмових доказів, трактується судом як невиконання відповідачем свого процесуального обов`язку щодо доказування та підтверджує обґрунтованість доводів позивача про відсутність належного оповіщення.

Встановлена судом повна відсутність доказової та розпорядчої бази щодо ключових етапів призову (відсутність підстав для затримання, відсутність направлення на ВЛК, відсутність врученої повістки на призов та відсутність матеріалів відеофіксації) у своїй сукупності свідчить про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 діяв у спосіб, не передбачений чинним законодавством України.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що зміна категорії військового обліку позивача відбулася без дотримання визначеної законом процедури та всупереч вимогам чинного законодавств

Апеляційний суд наголошує, що дотримання встановленої законом процедури є ключовою гарантією захисту прав, свобод та законних інтересів особи.

Отже, затримання особи та обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність (ст.29 Конституції України) суб`єктом владних повноважень за відсутності чинних на той момент законних підстав є грубим порушенням принципу законності. Оскільки примусові заходи (затримання та доставлення) були протиправними, вся подальша процедура призову позивача на військову службу під час мобілізації, яка стала прямим наслідком такого доставлення, є дефектною та не може вважатися легітимною.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити, що ключовим елементом верховенства права є гарантування системного та неухильного дотримання прав людини усіма суб`єктами владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України та ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Його сутність полягає в тому, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Цей принцип обмежує свавілля влади та вимагає від її органів діяти не лише у межах формальних повноважень, а й у спосіб, що поважає людську гідність та фундаментальні права особи.

У контексті спірних правовідносин колегія суддів наголошує на важливості дотримання принципу пропорційності, який є невід`ємною складовою верховенства права.

З огляду на це, ІНФОРМАЦІЯ_4 , як суб`єкт владних повноважень, діяв всупереч засадам адміністративного судочинства, проігнорувавши обов`язок діяти добросовісно, розсудливо та з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав особи і цілями держави.

При цьому суд першої інстанції правильно враховував практику Верховного Суду, згідно якої, не кожне порушення процедури прийняття оскаржуваного акта, може слугувати підставою для його скасування, однак, за обставинами розглядуваної справи, відповідачем допущено низку порушень процедури видачі оскаржуваного наказу, що потягнуло за собою порушення прав позивача.

Апеляційний суд зауважує, що не може здійснюватися мобілізація особи, без надання їй права або можливості відмовитися від отримання мобілізаційного розпорядження про її призов та направлення до військової частини чи силової доставки до військової частини.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про протиправність наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 865 від 01.11.2025р.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командирів Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 в частині зарахування позивача до списків особового складу частини та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 виключити позивача зі списків особового складу, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно п.32 Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затв. наказом Міністерства оборони України № 280 від 15.09.2022р., зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є:

1) для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця;

2) для військовослужбовців, військову службу яким було призупинено,- виправдувальний вирок суду (його належним чином завірена копія), що набрав законної сили, постанова органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, наказ відповідного командира (начальника) по особовому складу про продовження військовослужбовцю військової служби та дії контракту;

3) для працівників - трудові договори (або контракти) та особисті заяви про прийом на роботу з відповідним рішенням командира (начальника) щодо їх прийняття.

До списків особового складу військової частини не зараховуються особи, відряджені з інших військових частин.

Відповідно до п.п.4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затв. Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008р. (надалі – Положення № 1153/2008), громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України.

Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до п.12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

У розглядуваній справі встановлено, що згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 324 від 01.11.2025р. ОСОБА_1 зарахований до особового складу Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується записами військового квитка позивача серії НОМЕР_3 .

Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 02 від 01.01.2026р. солдата ОСОБА_1 зараховано до особового складу Військової частини НОМЕР_2 .

Як правильно зауважив суд першої інстанції, після видання наказу про зарахування до списків особового складу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-XII та Положенням № 1153/2008, які не передбачають звільнення з військової служби шляхом скасування рішення про зарахування до списків особового складу військової частини чи визнання відповідних дій протиправними.

Вказаним законом не передбачено звільнення військовослужбовця з військової служби шляхом скасування наказу про зарахування особи в списки особового складу військової частини.

Апеляційний суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.02.2025р., у справі № 160/2592/23, про те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Однак, обставини цієї справи є суттєво відмінними від обставин справи, у якій суд касаційної інстанції дійшов зазначеного висновку.

Відтак, апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.02.2025р. у справі № 60/2592/23, оскільки встановлені судами фактичні обставини у зазначеній справі не є тотожними обставинам справи, що переглядається. Зважаючи на відмінність фактичних обставин, правовідносини у цих справах не є подібними, що унеможливлює врахування вказаного правового висновку судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що видання оскаржуваних наказів командирами Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 було безпосередньо обумовлено правовими наслідками реалізації наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, який судом визнано протиправним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в діях командирів Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 відсутня ознака самостійного протиправного умислу чи безпосереднього порушення норм чинного законодавства при зарахуванні ОСОБА_1 до списків особового складу, оскільки вказані суб`єкти владних повноважень діяли в межах своїх дискреційних повноважень на підставі розпорядчого документа ТЦК та СП.

Водночас, зважаючи на те, що первинний акт індивідуальної дії (наказ про призов) було видано з істотним порушенням встановленої законом процедури, оскаржувані накази військових частин є похідними від нього. Оскільки правова підстава для видання наказів про зарахування до списків особового складу була дефектною, такі накази підлягають скасуванню як наслідок усунення правових результатів первинного правопорушення.

Колегія суддів вважає, що обраний судом спосіб захисту прав позивача повністю відповідає вимогам діючого законодавства.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом не прийняв відповідного рішення, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача в цій ситуації колегія суддів враховує роз`яснення, які наведені в постанові Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно яких у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов`язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, з моменту вибуття позивача із Військової частини НОМЕР_1 , підстав для задоволення вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача із списків особового складу немає, оскільки між сторонами відсутні будь які правовідносини.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції, позивач на час розгляду цієї справи був зарахований у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 . Оскільки саме перебування позивача у списках особового складу Військової частини НОМЕР_2 є неправомірним, тому цей наказ теж підлягає скасуванню, як такий, який пов`язаний з проходженням позивачем військової служби.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, зокрема у постановах від 29.05.2019р. у справі № 2-3632/11, від 15.07.2019р. у справі № 235/499/17, від 30.10.2019р. у справі №390/131/18, від 01.04.2020р. справі № 686/24003/18.

Водночас вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв`язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві. Наприклад, позивач просить визнати протиправними дії, бездіяльність суб`єкта владних повноважень, однак не просить суд зобов`язати його вчинити певні дії чи прийняти рішення; просить визнати протиправним акт індивідуальної дії, однак не просить суд про його скасування тощо.

Отже, суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, однак відповідно до імперативних вимог процесуального законодавства.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі № 804/1457/17, від 11.12.2018р. у справі № 802/295/17-а, від 19.02.2019р. у справі № 824/399/17-а.

За таких умов, а також за наявності необхідності виходу за межі позовних вимог задля належного відновлення правового становища позивача, колегія суддів вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 865 від 01.11.2025р. в частині призову на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини ОСОБА_1 , наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 02 від 01.01.2026р. в частині зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу та на всі види забезпечення, наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 66 від 06.03.2026р. в частині зарахування солдата ОСОБА_1 ; зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.

Застосування саме такого способу захисту в спірних правовідносинах повністю відповідає змісту та об`єкту порушеного права, є пропорційним і спроможним забезпечити реальне відновлення прав позивача, що узгоджується з принципом ефективності судового захисту.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволено частково у визначений спосіб.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Відповідно до правил ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.08.2026р. в адміністративній справі № 300/9029/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяР. М. Шавель

суддіС. М. Глазько

І. В. Глушко

Дата складання повного судового рішення: 08.10.2026р.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua