Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №460/8068/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/8068/26 пров. № А/857/44877/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Боршовського Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Плесак М.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року (судді Комшелюк Т.О., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 11 год. 13 хв. в м. Рівне повний текст рішення складено 15.07.2026) у справі №460/8068/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.03.2025 № 8831-2407-1716-UA56060470000086729 та від 09.04.2026 № 355685-2407-1716-UA56060470000086729.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2025 № 8831-2407-1716-UA56060470000086729, залишено без розгляду.

Оскаржуваним рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 09.04.2026 № 355685-2407-1716-UA56060470000086729.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що судом не враховано, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача в режимі відеоконференції Форет М.С. апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Згідно із частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.08.2003 № 1250436, Товариству з обмеженою відповідальністю “Вторма-Рівне” на праві приватної власності належав комплекс будівель та споруд, загальною площею 2084,6кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу ВАМ № 968601 реєстраційний № 2583 від 29.07.2003.

Державна реєстрація земельної ділянки, з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034, яка розташована по АДРЕСА_1 , проведена 03.07.2006 на підставі рішення Рівненської міської ради від 09.03.2006 № 2033 “Про оформлення права користування земельними ділянками та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради” та технічної документації із землеустрою щодо оформлення права оренди земельними ділянками ТОВ “Вторма-Рівне” для обслуговування комплексу будівель та споруд розробленої КП “Рівненське міське бюро технічної інвентаризації”.

Згідно із витягом з Державного земельного кадастру земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034, визначено цільове призначення - 1.11.6 - іншої комерційної діяльності, що відповідає Українському класифікатору цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 № 14-1-7/1205, при цьому категорія земель визначено - “землі житлової та громадської забудови”, а вид використання - “для обслуговуванням комплексу будівель та споруд”. Вказана земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034 знаходить у межах санітарно-захисної зони.

Рішенням Рівненської міської ради від 16.03.2017 № 2582 “Про передачу в оренду громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_2 , на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна”, згідно пункту 1, на підставі свідоцтва від 05.03.2013 року (р. № 277) передано громадянці ОСОБА_2 в оренду на десять років земельну ділянку площею 13142м2 на АДРЕСА_2 з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для обслуговування комплексу будівель та споруд). Земельну ділянку передано за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади міста Рівного.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.08.2020 №219162348, ОСОБА_1 , на праві приватної власності належить комплекс будівель та споруд, загальною площею 2084,6кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування серії 953 від 05.08.2020 та знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034.

31 серпня 2020 року між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін та доповнень до Договору оренди землі від 21.12.2017 відповідно до якого сторони погодили, що всі права та обов`язки Орендаря в усіх зобов`язаннях, що виникли на підставі Договору оренди землі від 21.12.2017р. (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки від 14.08.2019р. № 33298153), переходять до нового Орендаря, яким є Орендар, що вказаний у цьому Договорі про внесення змін та доповнень.

Сторони погодили, що всі права та обов`язки Орендаря, в тому числі щодо нарахування та сплати орендної плати виникають в Орендаря та є чинними з моменту переходу права власності від 05.08.2020 на всі об`єкти нерухомого майна. Договір набув чинності з моменту укладення і застосування до відносин, що виникли між сторонами з дати переходу права власності від 05.08.2020 на всі об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди, будинки) які розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034, що перебувають в користуванні (оренді) в попереднього власника майна, та діє протягом строку дії Договору оренди землі від 21.12.2017.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.11.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034 віднесена до категорії земель “землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій енергетики. Оборони та іншого призначення”; вид цільового призначення – 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 28.11.2024 у справі № 569/14530/23 визнано незаконним та скасовано рішення Рівненської міської ради № 2582 від 16.03.2017 року "Про передачу в оренду громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_1 , на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна" з мотивів порушення органом місцевого самоврядування порядку зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

Головним управлінням ДПС у Рівненській області 09.04.2026 прийнято податкове повідомлення-рішення № 355685-2407-1716-UA56060470000086729, яким ОСОБА_2 за 2026 рік визначено грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб в сумі 295593,16 грн.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, яким за 2026 рік визначено грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб в сумі 295593,16 грн. він звернувся в суд з даним позовом.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Податкового кодексу України (далі - ПК України) унормовано, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до пп.14.1.39 п. 14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно підпунктів 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У розумінні підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно із статтею 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Відповідно до статті 271 ПК України, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Положення цього пункту не поширюються на рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, розташованих за межами населених пунктів, які надаються в оренду, нормативна грошова оцінка яких раніше не проводилася та/або не була затверджена в порядку, визначеному законодавством, та за умови, що розмір такої нормативної грошової оцінки земельних ділянок перевищує розмір нормативної грошової оцінки відповідної площі ріллі по області.

Рішення рад, зазначені в абзаці другому цього пункту, оприлюднюються органом місцевого самоврядування не пізніше 10 днів з дня прийняття відповідного рішення та застосовуються з першого числа другого місяця, наступного за місяцем прийняття такого рішення.

За змістом п. 274.1 ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно із п. 277.1. ст. 277 ПК України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (ст. 285 ПК України).

Приписами п. 271.2 ст. 271 ПК України визначено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Положення цього пункту не поширюються на рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, розташованих за межами населених пунктів, які надаються в оренду, нормативна грошова оцінка яких раніше не проводилася та/або не була затверджена в порядку, визначеному законодавством, та за умови, що розмір такої нормативної грошової оцінки земельних ділянок перевищує розмір нормативної грошової оцінки відповідної площі ріллі по області.

Рішення рад, зазначені в абзаці другому цього пункту, оприлюднюються органом місцевого самоврядування не пізніше 10 днів з дня прийняття відповідного рішення та застосовуються з першого числа другого місяця, наступного за місяцем прийняття такого рішення.

Положенням п. 286.1 ст. 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Згідно із п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК України).

У частині 4 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

Статтями 125 і 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права користування на земельну ділянку без зміни її цільового призначення до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 3 статті 7 Закону України “Про оренду землі” від 06 жовтня 1998 року №161-XIV у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта на праві оренди, до набувача такого об`єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об`єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.

Зазначені норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті підпунктів 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно, з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду в межах земельної ділянки на якій такі об`єкти знаходяться.

Положеннями статті 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про оцінку земель” 11 грудня 2003 року № 1378-IV (далі - Закон №1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з частиною 5 статті 5 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема земельного податку.

Частиною 1 статті 15 Закону України “Про Державний земельний кадастр” від 7 липня 2011 року № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI) передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, як, зокрема, нормативна грошова оцінка.

Судом встановлено, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.08.2003 № 1250436, Товариству з обмеженою відповідальністю “Вторма-Рівне” на праві приватної власності належав комплекс будівель та споруд, загальною площею 2084,6кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу ВАМ № 968601 реєстраційний № 2583 від 29.07.2003.

Державна реєстрація земельної ділянки, з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034, яка розташована по АДРЕСА_1 , проведена 03.07.2006 на підставі рішення Рівненської міської ради від 09.03.2006 № 2033 “Про оформлення права користування земельними ділянками та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради” та технічної документації із землеустрою щодо оформлення права оренди земельними ділянками ТОВ “Вторма-Рівне” для обслуговування комплексу будівель та споруд розробленої КП “Рівненське міське бюро технічної інвентаризації”.

Рішенням Рівненської міської ради від 16.03.2017 № 2582 “Про передачу в оренду громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_2 , на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна”, згідно пункту 1, на підставі свідоцтва від 05.03.2013 року (р.№ 277) передано громадянці ОСОБА_2 в оренду на десять років земельну ділянку площею 13142кв.м на АДРЕСА_2 з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для обслуговування комплексу будівель та споруд). Земельну ділянку передано за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади міста Рівного.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.08.2020 № 219162348, ОСОБА_1 , на праві приватної власності належить комплекс будівель та споруд, загальною площею 2084,6 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування серії 953 від 05.08.2020 та знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034.

31 серпня 2020 року між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін та доповнень до Договору оренди землі від 21.12.2017 відповідно до якого сторони погодили, що всі права та обов`язки Орендаря в усіх зобов`язаннях, що виникли на підставі Договору оренди землі від 21.12.2017 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки від 14.08.2019р. № 33298153), переходять до нового Орендаря, яким є Орендар, що вказаний у цьому Договорі про внесення змін та доповнень. Сторони погодили, що всі права та обов`язки Орендаря, в тому числі щодо нарахування та сплати орендної плати виникають в Орендаря та є чинними з моменту переходу права власності від 05.08.2020 на всі об`єкти нерухомого майна. Договір набув чинності з моменту укладення і застосування до відносин, що виникли між сторонами з дати переходу права власності від 05.08.2020 на всі об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди, будинки) які розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034, що перебувають в користуванні (оренді) в попереднього власника майна, та діє протягом строку дії Договору оренди землі від 21.12.2017.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.11.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034 віднесена до категорії земель “землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій енергетики. Оборони та іншого призначення”; вид цільового призначення – 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 28.11.2024 у справі № 569/14530/23 визнано незаконним та скасовано рішення Рівненської міської ради № 2582 від 16.03.2017 року "Про передачу в оренду громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_1 , на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна" з мотивів порушення органом місцевого самоврядування порядку зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

Згідно пункту 1 договору оренди землі від 21.12.2017, якого орендодавець (Рівненська міська рада) на підставі рішення Рівненської міської ради від 16 березня 2017 року № 2582 надає, а Орендар ( ОСОБА_2 ) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для обслуговування комплексу будівель та споруд), з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2, 3 цього ж Договору, в оренду передається земельна ділянка площею 13142 (тринадцять тисяч сто сорок два) квадратних метри. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що з урахуванням зазначених вище положень в оренді позивача, як власника об`єктів комплексу будівель та споруд, загальною площею 2084,6 кв.м, знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034, на якій такі об`єкти розташовані і в силу норм податкового законодавства, обов`язок з орендної плати виник у позивача з дати укладення договору від 31.08.2020 про внесення змін та доповнень до Договору оренди від 21.12.2017, тобто з 31.08.2020, а доводи позивача на те, що постановою суду скасований договір оренди судом до уваги не приймається, оскільки наведеною вище постановою суду визнаний незаконним та скасований договір оренди від 16.03.2017, а не від 21.12.2017.

Позивач фактично не заперечує встановленого розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки на рівні 8145755,07 грн, яка зазначена у переліку орендарів-підприємців, наданого Рівненською міською радою за 2026 рік контролюючому органу згідно витягу про нормативну грошову оцінку землі від 12.06.2024.

Щодо цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034, то суд зауважує, що дана земельна ділянка віднесена до категорії земель “землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій енергетики. Оборони та іншого призначення”; вид цільового призначення – 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Вказана обставина також встановлена постановою Рівненського апеляційного суду від 28.11.2024 у справі № 569/14530/23.

Станом на час виникнення спірних правовідносин, що розглядаються у цій справі, суду не надано і судом не встановлено будь-яких змін цільового призначення даної земельної ділянки з категорії “землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій енергетики. Оборони та іншого призначення”; вид цільового призначення – 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, на категорію земель - “землі житлової та громадської забудови”, вид використання - “для обслуговуванням комплексу будівель та споруд”.

Більше того, на виконання ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 про витребування доказів та інформації, Рівненською міською радою повідомлено, що відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 21.05.2026, земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034 віднесена до категорії земель “землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій енергетики, оборони та іншого призначення”; вид цільового призначення: “ 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.”.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034 залишається віднесеною до категорії земель “землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій енергетики. Оборони та іншого призначення”; вид цільового призначення – 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Так, Рівненською міською радою на виконання вимог п.271.2 ст.271 ПК України прийнято Рішення № 780 від 24.06.2021 “Про встановлення податку на майно в частині плати за землю”, яке вступає в дію з 01.01.2022, і яким установлено, зокрема, на території Рівненської міської територіальної громади податок на майно в частині плати за землю та ставки земельного податку згідно з додатком 1 до цього рішення, яке знаходить у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням https://rivnerada.gov.ua/PublicServicesAPI/api/search-document/load-senate-document/23150/0/780/24-06-2021.

Згідно з додатком 1 до цього рішення, ставка земельного податку на землі промисловості складає 1 % нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження).

Дане рішення органу місцевого самоврядування станом на час прийняття спірного рішення відповідачем, є чинним, а тому підлягає до застосування.

Проте, як встановлено судом, у переліку орендарів-підприємців, наданого Рівненською міською радою за 2026 рік контролюючому органу, ставка земельного податку на земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034 зазначена у розмірі 3 % нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) замість 1 %.

Таку ж ставку застосовано і контролюючим органом під час визначення податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб згідно розрахунку до спірного податкового повідомлення-рішення, що не узгоджується із наведеними вище вимогами податкового законодавства.

Апеляційним судом також встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 у справі №460/14663/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 26.12.2022 №1339823-2407-1712 та від 04.04.2023 №18625-2407-1712. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 23.06.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі №460/14663/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

В постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі №460/14663/23 вказано, що «Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з долучених відповідачем доказів неможливо визначити, яка саме ставка земельного податку була визначена Рівненською міською радою на 2022 та 2023 роки для земель, що належать до виду цільового призначення, тотожного з цільовим призначенням належної на праві оренди позивачу земельної ділянки, щодо якої у спірних правовідносинах нараховано орендну плату, та яке числове значення мав коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у ці періоди. Відсутність наведених даних унеможливлює перевірку судом дотримання відповідачем вимог ПК України та правильність розрахунку сум податкових зобов`язань.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vдstberga Taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden, заява №36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Проте, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірність нарахування позивачу грошового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб. Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваного рішення та наявності підстав для його скасування».

Таким чином аналізуючи наведені судові рішення та матеріали справи, апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом частини 4 статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.10.2020 по справі №814/435/18, даючи визначення інституту «преюдиції» та порядку його застосування під час судового розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає до задоволення в частині податкового повідомлення-рішення від 09.04.2026 № 355685-2407-1716-UA56060470000086729, оскільки відповідач-апелянт неправильно застосував ставку земельного податку на земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034 та визначив розмір орендної плати, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та його рішення, яке є законним та обґрунтованим. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Суд не приймає доводи скаржника, які ґрунтуються на висновках касаційних судів, оскільки правовідносини в цих справах та оскаржуваному рішенні суду не є однаковими. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц).

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області – залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі №460/8068/26 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Т.І. Боршовський

Повний текст постанови складено 07.10.2026.