Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №755/2303/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 жовтня 2026 року місто Київ

справа № 755/2303/26

провадження № 22-ц/824/12018/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року, постановлену у складі судді Катющенко В.П., -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.

В обґрунтування заяви зазначила, що сторони перебувають у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась спільна донька ОСОБА_4 . Сторони проживають окремо, донька знаходиться на утриманні матері, добровільно відповідач допомогу на утримання доньки не надає, у зв`язку з чим виникла необхідність звернутись до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року позовна заява була залишена без руху та позивачці надано строк для усунення недоліків не більше ніж п`ять днів з дня отримання ухвали.

У заяві поданій на виконання вимог ухвали від 23 лютого 2026 року ОСОБА_1 зазначила, що сторони у шлюбі не перебувають.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 12 травня 2026 року подала апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку в порядку ст.355 ЦПК України.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції про повернення заяви у зв`язку з невиконанням нею вимог ухвали від 23 лютого 2026 року є необґрунтованим. У заяві, поданій до суду на виконання усунення недоліків позовної заяви, ОСОБА_1 вказала, що у шлюбі з відповідачем не перебуває, тому і відсутнє свідоцтво про шлюб та надала необхідні документи з перекладом на українську мову та апостилем. Оскаржувана ухвала є безпідставною, оскільки на стадії відкриття провадження у справі суд надає оцінку поданим документам виключно тому, чи відповідають вони вимогам щодо їх оформлення і тд., без надання правової оцінки доказам.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 5 жовтня 2026 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що подаючи заяву на виконання ухвали суду від 23 лютого 2026 року позивачка проігнорувала вимоги суду в частині долучення перекладу документів « Auskunft uber Alleinsorge …», «Bescheinigung», як і не долучила документів з назвою «свідоцтво про народження», «свідоцтво про шлюб», які містилися в переліку додатків до позовної заяви.

Суд вважав, що залишаючи позовну заяву без руху, судом не надавалася оцінка жодним доказам долученим позивачкою до позовної заяви, у зв`язку з чим такі посилання у заяві, поданій на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху є недоречними. Підставами для залишення позовної заяви без руху слугувало виключно те, що позивачка долучила до матеріалів позовної заяви документи складені іноземною мовою без перекладу на мову, якою здійснюється цивільне судочинство.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України).

Вимоги до оформлення позовної заяви передбачені ст. 175 ЦПК України, у якій зазначено наступне. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи та вказано перелік атрибутів, які повинна містити позовна заява.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ст. 185 ЦПК України).

Установлено, що у лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів. Суд, вважаючи, що така позовна заява не відповідає вимогам, викладеним у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі суд зазначив, що до позовної заяви в якості доказів додано ряд документів, які викладені іноземною мовою, що унеможливлює дослідження їх змісту під час розгляду справи судом, а також при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, з огляду на неможливість визначення притаманності поданих доказів іноземною мовою поданій позовній заяві та заявленому до вирішення предмету позову.

Так, відсутній переклад документів: «Auskunft uber Alleinsorge…», « Zustimmung der Mutter zur », «Namenserteilung», «Bescheinigung». При цьому, таких документів з назвою як «свідоцтво про народження», «свідоцтво про шлюб», до позовної заяви не долучено, хоча у додатках до позову такі документи вказані позивачем.

У частині перекладу поданих до суду документів іноземною мовою, суд вказав, що подаючи до суду документи без перекладу на мову зрозумілу для суду, суд позбавлений можливості дослідити їх зміст під час судового розгляду, оскільки мовою судочинства є українська, відтак, пересвідчитися у належності такого доказу до правової природи позову. Крім того, пересвідчитися у приналежності поданих доказів до позовної заяви, з огляду на неможливість встановлення їх змісту при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.

8 квітня 2026 року судом першої інстанції зареєстрована позовна заява (на виконання вимог ухвали суду від 23 лютого 2026 року), до якої долучено документи, не подані з позовною заявою, в тому числі документи іноземною мовою з перекладом. Крім того, з матеріалів справи вбачається і до позову ОСОБА_1 долучила документ, що підтверджує народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с.9).

Проте, суд першої інстанції вважав, що позивачка проігнорувала вимоги суду в частині долучення перекладу документів «Auskunft uber Alleinsorge…», «Bescheinigung», як і не долучила документів з назвою «свідоцтво про народження», «свідоцтво про шлюб», які містилися в переліку додатків до позовної заяви, а тому 27 квітня 2026 року постановив ухвалу про повернення позовної заяви з підстав невиконанням позивачем вимог ухвали про залишення позову без руху у зв`язку з її недоліками.

Однак, на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ЦПК України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору, тому висновки суду першої інстанції є передчасними.

Така позиція визначена Верховним Судом у постановах від 22 травня 2020 року справа № 911/1998/19, від 8 липня 2020 року справа № 921/744/19, від 14 травня 2019 року справа № 917/1456/18.

Підстави для залишення позовної заяви без руху визначені у статтях 175 і 177 ЦПК України і серед таких відсутні підстави, на які посилався суд першої інстанції в ухвалі від 23 лютого 2026 року, що відповідно й стало наслідком постановлення оскаржуваної ухвали про повернення позову. Оцінка наданим позивачем доказам (належність, допустимість відповідність) заявленим позовним вимогам здійснюється судом на етапі розгляду справи по суті, а при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд тільки перевіряє чи відповідає позовна заява формі та змісту, визначеній у ст. 175, 177 ЦПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, відповідно наявні визначені ст.379 ЦПК України підстави для її скасування і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції..

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус