Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №381/2088/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 жовтня 2026 року місто Київ

справа № 381/2088/25

провадження № 22-ц/824/2004/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Хасанової А.Р.,

сторони:

позивач - Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК»

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК»

на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 7 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Анапріюк С.П.,

у справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року АТ «АКЦЕНТ-БАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155101631865701978 в розмірі 217142,55 грн та судових витрат в розмірі 2422,40 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач звернувся до позивача щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

17 вересня 2021 року, будучи клієнтом банку, ОСОБА_1 підписала кредитний договір, який складається із заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту.

Позивач взяті на себе зобов`язання як кредитор виконав та надав відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором. Відповідач свої обов`язки за вказаним кредитним договором не виконала, не повернула кредит та проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість. Оскільки відповідач не погасила заборгованість у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 7 липня 2025 року відмовлено у задоволені позовних вимог АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не погоджуючись з рішенням суду, АТ «АКЦЕНТ-БАНК» 4 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що договір підписаний відповідачкою електронним цифровим підписом, документи подані до суду через електронний суд, а тому додатково їх завіряти не потрібно, надані позивачем докази є належними на підтвердження наявності заборгованості.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

У судове засідання не з`явились сторони, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету представника позивача адвоката Омельченка Є.В., що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції суду до його електронного кабінету. Конверт від ОСОБА_1 повернувся до суду з відміткою пошти - «адресат відсутній». Причини своєї неявки суду не повідомили.

Оскільки судове рішення ухвалене за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 268 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що 17 вересня 2021 року будучи клієнтом банку, ОСОБА_1 підписала кредитний договір, який складається із заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту, за умовами якого відповідачу надається кредит у сумі 100000,00 грн на 60 місяців, тип кредиту - кредит строковий, процентна ставка - 75 % на рік, розмір щомісячного платежу - 6496,25 грн, номер платіжної картки, на який зараховується сума кредиту - 4323387011780528, загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту - 389776,98 грн.

На підтвердження факту укладення кредитного договору з відповідачем банк надав до позовної заяви Анкету-заяву, заяву про відкриття рахунку, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Паспорт споживчого кредиту, Заяву про надання послуги «Швидка готівка».

Суд встановив, що, згідно з анкетою-заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК», відповідач підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір.

До позовної заяви позивач не надав Умови та Правила надання банківських послуг, з якими ознайомлено відповідача до підписання цієї заяви.

На підтвердження обставини надання відповідачу кредитних коштів позивач подав разом з позовом меморіальний ордер № TR.19214497.21620.65455 від 17 вересня 2021 року, згідно з відомостями якого проведено успішну транзакцію у розмірі 100000,00 грн, призначення платежу: видача кредиту згідно договору № ABH0CT155101631865701978 від 17 вересня 2021 року.

Водночас, в графі «платник» зазначено відповідача ОСОБА_1 , в графі «отримувач» - онлайн кеш-кредит.

На підтвердження розміру заборгованості позивач подав Виписку по кредиту за період з 17 вересня 2021 року по 22 квітня 2025 року за договором, згідно з якою станом на 22 квітня 2025 року розмір заборгованості становить 217142,55 грн.

Також на підтвердження розміру заборгованості позивач надав складений ним документ з назвою «Розрахунок заборгованості», за яким заборгованість відповідача по кредитному договору станом на 23 квітня 2025 року становить 217142,55 грн, з яких 99281,28 грн ? заборгованість за тілом кредиту, 117861,26 грн ? заборгованість за нарахованими процентами.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд виходив з того, що банком не надана виписка з рахунку, як первинний бухгалтерський документ, на підтвердження позовних вимог, сам по собі розрахунок заборгованості не свідчить про наявність такої.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

За вимогами статей 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасника справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При використанні засобів доказування учасник судового процесу з одного боку має дотримуватися вимоги про отримання інформації лише з визначених в законі засобів доказування та з дотриманням встановленого порядку; з іншого - використання лише певних засобів доказування з числа передбачених законом (позитивна допустимість) або неможливість використання певних засобів доказів (негативна допустимість).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з цим позовом, банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 19 вересня 2021 року у розмірі 217 142,55 грн станом на 23 квітня 2025 року у зв`язку з невиконанням останньою обов`язку з повернення коштів.

На підтвердження своїх вимог АТ «А-БАНК» надав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг підписана відповідачем, в якій вказана контактна інформація про ОСОБА_1 (адреса, місце роботи тощо), паспорт споживчого кредиту з печаткою банку та зазначенням, що такий підписаний ОСОБА_1 ЕЦП, заява про надання послуги «Швидка готівка» від 17 вересня 2021 року з аналогічною вказівкою щодо підписання ОСОБА_1 , таблиця обчислення загальної вартості кредиту, протокол створення та перевірки . ЕЦП ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості станом на 23 квітня 2025 року, меморіальний ордер від 17 вересня 2021 року, виписку по кредиту з печаткою банку.

Як правильно зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції, у меморіальному ордері, що на думку позивача підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів, в графі «платник» зазначено відповідача ОСОБА_1 , в графі «отримувач» - онлайн кеш-кредит. Вказана обставина свідчить про те, що цей меморіальний ордер не підтверджує обставин, на які посилається позивач про надання відповідачу кредитних коштів. Такий ордер не містить печатки чи штампу банку, а фактично є надрукованим текстовим документом, що без відповідних реквізитів не тягне за собою правових наслідків.

Крім цього, суд встановив, що на підтвердження розміру заборгованості позивач подав документ з назвою «виписка по кредиту» за період з 17 вересня 2021 року по 22 квітня 2025 року за договором.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц та у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц суд виснував, «що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 4 листопада 2018 року № 75 , виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Однак, у графі виписки період з 17.09.2021-17.10.2021 зазначена сума тіла кредиту 246,25 грн. Разом з тим, з наданої банком виписки по кредиту неможливо встановити походження та правильність здійснених позивачем нарахувань, відповідно відсутні докази на підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема відсутні докази, що підтверджують факт отримання (зарахування) відповідачем кредитних коштів за кредитним договором, на який посилається позивач.

Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про те, що додані позивачем до позовної заяви документи не є належними, достатніми та допустимими доказами в справі на підтвердження факту існування у відповідача простроченої заборгованості у розмірі, який зазначений у позовній заяві, є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.

Оскільки рішення суду не підлягає скасуванню, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 7 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус