Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №376/677/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 376/677/26 Головуючий у суді І інстанції: Ловінська С.С.

провадження №22-ц/824/13810/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Ратнікової В.М., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Мосійчук Альони Ігорівни, яка представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Сквирського районного суду Київської області від 25 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року представник позивача звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №1269-0203 від 08.09.2023 в розмірі 37500,00 грн та судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 08.09.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1269-0203. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 7 500,00 грн, строк кредитування - 300 днів, базовий період - 21 день, знижена процентна ставка - 2,50 % в день, стандартна процентна ставка: 3,00% за кожен день користування Кредитом. Умовами кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачкою передбачено, що тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована та процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору. Станом на 13.02.2026 року загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 74 212,50 грн, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 7500,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 66 712,50 грн. Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 36 712,50 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 37 500,00 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідачки не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме 7500,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 30 000,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, що разом становить 37 500,00 грн.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 25 травня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1269-0203 від 08.09.2023 року в розмірі 17 500,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1242,54 грн.

Не погодившись з вказаним рішення суду першої інстанції, Мосійчук А.І., яка представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Сквирського районного суду Київської області від 25 травня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 1269-0203 від 08.09.2023 року в розмірі 17500,00 гривень та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1242,54 гривень скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1269-0203 від 08.09.2023 року, в розмірі 37500,00 гривень, що складається з простроченої заборгованості за кредитом - 7 500,00 гривень та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 30 000,00 гривень.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що позивачем дотримано вимоги, зокрема ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування суми кредитом, що була надана (проінформована, доведена до відома) відповідачу. Вважає, що позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.10. та 10.1. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.12. кредитного договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вбачається, що Товариством не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно наданого розрахунку заборгованості, Товариство здійснює лише нарахування по процентам (згідно п. 4.10. та 10.1. Договору) за користування кредитом в строк договору (згідно п. 4.12. Договору), що погоджений між сторонами.

Представник позивача зазначала, що помилково ототожнювати, що проценти за користування кредитом (правове регулювання яких передбачене відповідно ст. ст.ст.1048, 1056-1 ЦК України), що нараховуються протягом строку договору (п. 4.12. договору) є неустойкою (пенею) у разі невиконання (порушення, прострочення) зобов`язань боржником за договором.

Наголошувала на тому, що відповідач взяв на себе зобов`язання та не виконав їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними.

Отже, на переконання представника позивача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що нараховані відсотки не відповідають вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів та що вимога про стягнення за відсотками є завищеною та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що заборгованість відповідачки за кредитним договором № 1269-0203 по тілу кредиту становить 7500,00 грн, при цьому, заборгованість за відсотками позивач просить стягнути у розмірі 30000,00 грн, яка в декілька разів перевищує розмір основного боргу. Суд першої інстанції вважав, що нарахована позивачем сума по відсоткам за користування кредитом не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Крім того, передбачення в договорі такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує її права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим ст. 3 п. 6, ст. 509 ч. 3 та ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

Таким чином, суд першої інстанції встановивши неспіврозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідача, вважав за необхідне задовольнити вимоги позивача частково, а саме стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 17500,00 грн, яка складається з тіла кредиту 7500,00 грн та 10000,00 грн - заборгованість за відсотками.

Однак такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 08.09.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1269-0203 продукту «CreditKasa», відповідно до якого позивач надав відповідачці кредит у сумі 7500,00 грн строком на 300 днів зі сплатою відсотків за зниженою ставкою 2,5 % за кожен день користування Кредитом, та за стандартною ставкою 3,00 % за кожен день користування кредитом (а.с.11-14).

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора A4977, наданого їй кредитодавцем. У договорі відповідачка вказала свої паспортні дані, місце проживання, ідентифікаційний податковий номер, електронну адресу, номер особистого електронного платіжного засобу - платіжної карти.

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника, шляхом надання Позичальнику Кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п.4.8 договору базовий період складає 21 календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду. Перебіг кожного наступного Базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього Базового періоду, крім наступного випадку: якщо Позичальник у поточному Базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного Базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного Базового періоду. Перебіг останнього Базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору.

Відповідно до п.4.10 договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 3% за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою).

Відповідно до п.4.12 договору строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Надання додаткових грошових коштів Позичальнику у рахунок Кредиту на підставі Додаткової угоди не змінює Строк кредитування. Дата повернення (виплати) Кредиту 03.07.2024. Строк дії Договору є рівним Строку кредитування.

Відповідно до п. 4.14 орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору складає 75 000 грн та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом.

Як передбачено п. 3.1 кредитного договору, цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.3.10. кредитного договору, укладаючи Договір, Кредитодавець та Позичальник визнають усі документи (в тому числі Договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12. ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що Договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього Договору та Правил.

Умови кредитування за Договором про відкриття кредитної лінії №1269-0203 продукту «CreditKasa» від 08.09.2023 зафіксовані також в Паспорті споживчого кредиту - Інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який містить електронний підпис ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором А4977, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України (а.с.18 зворот - 20); у Правилах відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту "CreditKasa" (а.с.15-18).

02.09.2023 року позивач відповідно до умов Договору про відкриття кредитної лінії №1269-0203 від 08.09.2023 здійснив перерахування коштів у розмірі 7 500,00 грн відповідачці на картковий рахунок, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на карту 414962*03, чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі (а.с.21).

Вищезазначене підтверджується також довідкою про перерахування суми кредиту №1269-0203 від 08.09.2023: дата платежу 2023-09-08; тип операції - видача кредиту; платіжна система - LiqPay; платіж № 2362574162, card_mask НОМЕР_1 ; сума платежу - 7500,00 грн (а.с.22).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором №1269-0203 від 08.09.2023 станом на 13.02.2026 року загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становить: 74 212,50 грн, а саме: заборгованість за кредитом - 7 500,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 66 712,50 грн (а.с.23-33).

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 36 712,50 грн за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 37 500,00 грн. Кредитодавець просить суд стягнути з відповідачки не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: 7 500,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 30 000,00 грн -прострочена заборгованість за нарахованими процентами, що разом становить 37 500,00 грн.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до абз. 2 частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року в справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 4 грудня 2023 року в справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23).

З урахуванням викладеного, оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилася з умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки і цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи вважав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором №1269-0203 від 08.09.2023 року в у розмірі 7500 грн.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується.

При цьому, суд першої інстанції зменшуючи розмір процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції врахував те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості відповідача за нарахованими процентами у розмірі 30 000 грн, не є співмірною із розміром заборгованості за кредитом, яка становить 7500 грн за договором № 1269-0203 від 08.09.2023 року. Отже суд першої інстанції вважав, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. При цьому суд першої інстанції послався на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 132/1006/19.

Визначаючи справедливий розмір процентів, суд першої інстанції вважав, що співмірною платою за користування кредитними коштами протягом 300 днів є сума у розмірі 10 000 грн.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, з огляду на наступне.

Так, згідно умов договору про відкриття кредитної лінії №1269-0203 від 08.09.2023 року, кредитодавець надав відповідачу кредит для задоволення особистих потреб у розмірі 7500 гривень зі сплатою процентів.

За змістом п.1.1 та 4.8 договору, базовий період сплати відсотків - проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом, який становить 21 календарних днів.

Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, а перебіг останнього - закінчується в останній день строку дії цього договору.

Відповідно до п. 4.9 договору, сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснити не пізніше визначених графіком платежів (який є додатком 3 до договору) дат, які є останніми днями відповідних базових періодів. У разі несплати процентів за користування кредитом не пізніше останнього дня будь-якого базового періоду. Позичальник зобов`язаний починаючи з наступного календарного дня сплачувати проценти за користування кредитом кожного календарного дня строку кредитування до дати погашення простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у повному обсязі. У випадку погашення простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у повному обсязі в подальшому сплату процентів за користування кредитом у повному обсязі в подальшому сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов випадку погашення простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у повному обсязі в подальшому сплату процентів за користування кредитом у повному обсязі в подальшому сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного Базового періоду з урахуванням положень п. 4.8 цього договору.

За змістом пункту 4.12 договору, строк договору становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, а датою повернення кредиту є 03 липня 2024 року.

З розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 не здійснила жодного платежу на погашення заборгованості за кредитним договором.

Також з розрахунку заборгованості слідує, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснило нарахування заборгованості за процентами в межах визначеного договором строку (300 календарних днів).

При цьому, позивач просить стягнути з відповідача на його користь лише частину заборгованості за процентами, з урахуванням прийнятого рішення про застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у розмірі 30 000 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правимірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про відкриття кредитної лінії, також зазначений договір судом не визнано недійсними.

З огляду на вищенаведене, оскільки відповідачка порушила умови договору та не виконала взяті на себе зобов`язання, тобто в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами у заявленому позивачем розмірі у сумі 30 000 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд першої інстанції вважав, що визначений розмір процентів є непропорційно великою сумою компенсації, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, пославшись при цьому на постанову Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07 жовтня 2020 року по справі № 132/1006/19 стосуються обґрунтованості вимог зустрічного позову про визнання недійсним пунктів кредитного договору про розмір відсотків.

У даній же справі вирішується питання про стягнення заборгованості за кредитним договором, до складу якої входить заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом.

Верховий Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі №582/202/22 зазначив, що умови договорів про сплату відсотків за користування кредитами є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки оспорювані пункти договорів про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін (договори укладені в електронній формі, про умови договорів позивач була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилась виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами). Кредитний договір укладений на визначений термін, за якими позивач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом, а не компенсацією у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Процентна ставка прямо передбачена умовами кредитного договору, який ОСОБА_1 добровільно підписала, що свідчить про те, що вона визнавала умови договору, як прийнятні. За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зменшення розміру процентів.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач ОСОБА_1 , отримавши від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» кредитні кошти у добровільному порядку та у встановлені договором строки, їх не повернула, відсотки у встановленому договором розмірі не сплатила, нею не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, а також відсотків, тому позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі, а саме у розмірі 37 500 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 7500 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 30 000 грн.

Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу та знайшли своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до ч. 4 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з матеріалів справи, позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» при зверненні до суду першої інстанції з позовом сплатив 2662,40 грн судового збору (а.с. 8), до суду апеляційної інстанції 3993,60 грн (а.с. 68), а всього 6656 грн.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню судовий збір всього у розмірі 6656 грн.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному тлумаченні закону, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Мосійчук Альони Ігорівни, яка представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 25 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 1269-0203 від 08.09.2023 року у розмірі 7500 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 30000 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6656 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ: 38548598, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст постанови складено «08» жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді С.Г. Музичко

В.М. Ратнікова