Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №366/2853/25 — Київський апеляційний суд

справа № 366/2853/25 головуючий у суді І інстанції Баличева М.Б.

провадження № 22-ц/824/9619/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» поданою представницею Хлопковою Марією Сергіївною на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2025 року представник ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до Іванківського районного суду Київської області із вказаним позов в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №110184076 від 30 серпня 2023 року у розмірі 29 674,26 грн, а також витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30 серпня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №110184076 на суму 6 300,00 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора WXHG-3848. Саме відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора.

Представник вказує, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений. Отже, у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Згідно умов Кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 6 300,00 грн 30 серпня 2023 року на банківську карту № НОМЕР_1 відповідача, яку відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору.

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням. 28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу.

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01. 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу №04/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 29 674,26 грн та складається з: 6 300,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 23 374,26 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. На підставі викладеного позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 05 березня 2026 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду, 12 березня 2026 року представниця ТОВ «Юніт Капітал» - адвокат Хлопкова М.С. через систему Електронний суд подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення від 05 березня 2026 року Вишгородського районного суду Київської області, по справі № 366/2853/25 та постановити у справі нове рішення, яким позовну заяву ТОВ "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі.

Представник апелянта підтримавши доводи позовної заяви, зокрема зазначив, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позовних вимог дійшов висновку, що з долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №531149099 вбачається, що ОСОБА_1 нараховано тіло кредиту - 6 300,00 грн, яке останнім сплачено, та проценти у розмірі 23 374,26 грн, які також сплачені ОСОБА_1 . Сплата заборгованості за тілом кредиту та за процентами за кредитним договором №110184076 прослідковується і з розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Таліон плюс» де нараховане та сплачене боржником тіло кредиту - 6 300,00 грн, та проценти - 23 374,26 грн.

Проте, на думку апелянта дане твердження є хибним, оскільки 24 жовтня 2023 року відбувся перехід права вимоги за кредитним договором до наступного кредитора, таким чином ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» зобразило балансове списання грошових коштів від Клієнта до фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості Боржником.

Балансове списання - це бухгалтерська операція, яка відображає зняття з балансу фінансової установи активів або зобов`язань, що були раніше враховані в її облікових регістрах. У контексті передачі права вимоги за кредитом, балансове списання означає, що фінансова компанія більше не відображає заборгованість боржника як актив у своєму балансі, оскільки це право було передано іншому суб`єкту (Фактору) внаслідок договору факторингу. Дана процедура передбачена Положеннями (стандарт) бухгалтерського обліку, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Національними стандартами бухгалтерського обліку та положеннями НБУ.

Таким чином, представник апелянта вважає, що наявні правові підстави для скасування рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 березня 2026 року по справі № 366/2853/25 у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» поданою представницею Хлопковою Марією Сергіївною на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала про відкриття апеляційного провадження апелянту направлена через систему «Електронний суд», яку було отримано 05 травня 2026 року, що підтверджується Звітом про доставку вихідної кореспонденції.

Ухвала про відкриття апеляційного провадження була надіслана відповідчау за місцем реєстрації, однак до суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 травня 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).

Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 30 серпня 2023 року.

Як вбачається з довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_1 надано одноразовий ідентифікатор - WXHG-3848.

30 серпня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №110184076.

Згідно з п. 2.1 Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит на суму 6 300 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - «Правила»).

Відповідно до п. 2.2 Договору сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1 Договору, це максимальна сума Кредиту протягом строку дії Договору одночасно меж бути у розпорядженні Позичальника.

У відповідності до п.п. 2.3, 2.4 Договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 6 300,00 грн 30 серпня 2023 року. Другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором.

У відповідності до п. 2.5 Договору загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, що отримані позичальником протягом всього строку дії Договору.

Згідно з п. 2.6 Договору кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб Позичальника.

До матеріалів справи, також долучено правила надання грошових коштів у позику Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», алгоритм дій стосовно укладення кредитних договорів, а також паспорт споживчого кредиту, яким передбачено основні умови кредитування.

Факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 6 300,00 грн 30 серпня 2023 року на кредитну карту № НОМЕР_2 підтверджується отриманою на запит суду інформацією з АТ КБ «ПриватБанк».

Таким чином, первісний кредитор належним чином виконав своє зобов`язання надавши позичальнику грошові кошти у розмірі, в порядку та на умовах визначених кредитним договором.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором.

У подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди, відповідно до яких строк дії договору факторингу № 28/1118-01 продовжувався в кінцевому строку до 31 грудня 2024 року.

31 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладений договір факторингу №31/0724-01 за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.

04 червня 2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу №04/06/25-Ю, за умовами якого ТОВ «Юніт Капітал» зобов`язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а останнє відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників.

Таким чином між сторонами виникли зобов`язальні, цивільно-правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюються нормами ЦК України.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що з долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №531149099 вбачається, що ОСОБА_1 нараховано тіло кредиту - 6 300,00 грн , яке є сплаченим, та проценти у розмірі 23 374,26 грн, які також сплачені. Сплата заборгованості за тілом кредиту та за процентами за кредитним договором №110184076 прослідковується і з розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Таліон плюс» де нараховане боржнику тіло кредиту - 6 300,00 грн та проценти - 23 374,26 грн зазначаються сплаченими.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не обґрунтував розмір заборгованості, яку просить стягнути з відповідача, оскільки згідно з поданими розрахунками заборгованість є погашеною, а тому відмовив у задоволенні позову.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1 статті 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Згідно статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21):

- належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»;

- банківські виписки за рахунками позичальника підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку.

Разом з цим, представник апелянта посилаючись на хибність висновків суду, вказав що у розрахунках, наданих ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», при відступленні прав вимоги відображено балансове списання грошових коштів від клієнта до фактора та не стосується фактичної сплати заборгованості боржником. На думку колегії суддів такі пояснення є необґрунтованими, оскільки у розрахунках заборгованості долучених позивачем до позову (а.с. 24-26) містяться відомості про сплату заборгованості за тілом кредиту та процентам за кредитним договором, що було встановлено судом першої інстанції. При цьому, вказані розрахунки не містять інформації про балансове списання грошових коштів від клієнта до фактора, проте містять інформацію про сплату заборгованості у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не надано належного та зрозумілого розрахунку формування заборгованості у відповідача та її наявності, оскільки розрахунки суперечать доводам позивача.

Відтак, з поданих доказів вбачається, що наявність заборгованості у заявленому позивачем розмірі не підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

З урахуванням наведеного, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі.

Подані позивачем розрахунки заборгованості містять суперечливі відомості щодо стану розрахунків між сторонами, зокрема щодо фактичного погашення тіла кредиту та процентів.

Щодо посилань на балансове списання то колегія суддів вважає, що такі посилання не підтверджують такого факту, оскільки у матеріалах справи відсутні докази проведення таких банківських операції, довідок підприємств про списання з балансу заборгованості внаслідок укладення договорів факторингу тощо.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, як необґрунтовані та недоведені.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Апеляційний суд, враховуючи відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України не вбачає підстав для компенсації позивачу понесених судових витрат на стадії апеляційного перегляду справи.

Керуючись ст. ст. 141, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» подану представницею Хлопковою Марією Сергіївною - залишити без задоволення.

Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова