Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №373/3468/25 — Київський апеляційний суд

справа № 373/3468/25 головуючий у суді І інстанції Лебідь В.В.

провадження № 22-ц/824/8152/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Березовенко Р.В.,

суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» поданою представником Кожушком Владиславом Олександровичем на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором № 1342-7047 від 03 лютого 2024 року у розмірі 44491,36 грн, судовий збір у розмірі 2442,40 грн.

Позовні вимоги товариство обґрунтовувало тим, що 03 лютого 2024 року між сторонами був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1342-7047, з використанням одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кошти в розмірі 10100,00 гривень на строк 300 календарних днів (базовий період - 14 календарних днів) із сплатою процентів (знижена процентна ставка) - 1,20% в день, стандартна процентна ставка - 1,50% в день, комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми виданого кредиту.

Відповідачем умови кредитного договору належним чином не виконувалися, внаслідок чого утворилася заборгованість у вищезазначеному розмірі, що стало підставою для звернення до суду за захистом прав.

Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2026 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись із таким рішенням суду, представниця ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Кожушко В.О. 13 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2026 року по справі № 373/3468/25 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Підтримавши доводи позовної заяви, апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.

Так, апелянт зазначив, що у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» кредитний договір № 1342-7047 від 03 лютого 2024 р. був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію".

На виконання та у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор С4512, для підписання кредитного договору № 1342-7047 від 03 лютого 2024 року.

Таким чином, дозволені Законом підписи було використано при укладенні кредитного договору № 1342-7047 від 03 лютого 2024 р. між позивачем та відповідачем.

Укладаючи Договір, Кредитодавець та Заявник/Позичальник визнають усі документи (в тому числі Договір), підписані з використанням Електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12. ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що Договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи Договір шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Заявник/Позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами Договору (умовами цих Правил та Договором про відкриття кредитноїлінії)

На виконання зазначених вимог, Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор С4512, для підписання Кредитного договору № 1342-7047 від 03 лютого 2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1342-7047 (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України, які є невід`ємною частиною договору.

Після підписання Кредитного договору інформаційно-телекомунікаційна система Кредитора, в автоматичному режимі направила екземпляр Кредитного договору, Правила та інші супутні документи на e-mail вказаний Клієнтом при реєстрації, а саме: olamartinovska21@gmail.com (також вони доступні 24/7 в особистому кабінеті Клієнта).

На підтвердження укладання кредитного договору № 1342-7047 від 03 лютого 2024 року відповідачем з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було надано до суду електронний доказ, підписаний одноразовим ідентифікатором «C4512».

У зв`язку з вищенаведеним, відповідачка підписала кредитний договір № 1342-7047 від 03 лютого 2024 року відповідно до розділу 12 Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором С4512, а позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що Кредитний договір № 1342-7047 від 03 лютого 2024 року укладений у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію».

Крім цього, відповідачем було передано позивачу персональні дані, що містяться в кредитному договорі (паспортні дані, ідентифікаційний код,місце реєстрації), як належної ідентифікації ОСОБА_1 з метою укладення договору.

З огляду на вищезазначене, відповідачка, з метою отримання послуг з онлайн-кредитування, вирішила скористатись ідентифікацією особи через BankID.

Також до відповідачки було застосовано відеоверифікацію перед укладенням кредитного договору, як наслідок надано селфі з її паспортом.

Таким чином, документи про рух коштів клієнта по рахунку в тому числі виписка по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.

Окрім цього, представник апелянта стверджує, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ«Укр Кредит Фінанс». Таким чином, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Оскільки, ТОВ «Укр Кредит Фінанс»» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь який первинний бухгалтерський документ у тому числі виписки по рахунку ОСОБА_1 не вбачається можливим.

Представник апелянта вказує, що первинними документами саме з метою доказування в судових спорах можна вважати будь-який документ, що підтверджує реальність здійснення господарської операції, хоча він таким може й не бути в розумінні бухгалтерського обліку. На підтвердження цього в матеріалах справи містяться такі документи: довідка про перерахування суми кредиту № 1342-7047 від 03 лютого 2024 року, довідка АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та розрахунок заборгованості за договором 1342-7047 від 03 лютого 2024 року, станом на 19 вересня 2025 року.

Окрім цього, представник апелянта стверджує, що відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність (стаття 1076 ЦК України).

Як вбачається із змісту Кредитного договору, в ньому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідача, а саме, НОМЕР_1 , у зв`язку з цим кредитні кошти були перераховані у відповідності з умовами Кредитного договору та Правил та на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача.

Таким чином, відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але згідно постанови Правління Національного банку України позивач не може повністю зазначати та зберігати у документах номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.

На підтвердження перерахування відповідачу коштів, до суду надано довідку про перерахування суми кредиту № 1342-7047 від 03 лютого 2024 року, а також лист (довідку) АТ КБ «ПриватБанк», які містять номер особистого електронного платіжного засобу відповідача із маскою, а саме, НОМЕР_1 .

Також, позивачем до позовної заяви на підтвердження перерахування грошових коштів відповідачу надавалася квитанція від АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay та довідка про перерахування суми кредиту № 1342-7047 від 03 лютого 2024 року, які підтверджують перерахування грошових коштів ОСОБА_1 .

Позивач (через партнера АТ КБ «Приватбанк» з яким укладено договір № 4010 від 02 грудня 2019 року про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачу кредитні кошти у розмірі 10 100 грн на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією від АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 р. на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Перерахування відповідачу суми кредиту за Кредитним договором АТ КБ «Приватбанк», а не безпосередньо ТОВ «Укр Кредит Фінанс», було обумовлено наявністю укладеного між ними 02 грудня 2019 року Договору № 4010 про надання послуг в системі LiqPay, у відповідності до умов якого (пункт 1.1.) цей Договір регулює відносини АТ КБ «Приватбанк» з ТОВ «Укр Кредит Фінанс», згідно з якими АТ КБ «ПриватБанк» надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому платежів за допомогою системи LiqPay. а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та перерахування грошових коштів за розпорядженням ТОВ «Укр Кредит Фінанс», на банківські картки Платників. Пунктом 1.3. Договору передбачено під «Системою LiqPay» у цьому Договорі Сторони погодили вважати платіжний сервіс АТ КБ «Приватбанк», призначений для спрощення проведення розрахунків між фізичними особами, юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями в мережі Інтернет за допомогою персональних комп`ютерів та/або інших мобільних пристроїв.

Відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищезгаданих Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача. Отже, до суду першої інстанції було надано електронний доказ (роздруківка тексту кредитного договору № 1342-7047 від 03.02.2024 року) підписаний одноразовим ідентифікатором «С4512», який містить номер особистого електронного платіжного засобу Відповідача із маскою, а саме, НОМЕР_1 .

У зв`язку з вищенаведеним, Квитанція LiqPay АТ КБ «ПриватБанк», яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування.

Окрім цього, 03 лютого 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://navse.in.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1342-7047.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 10 100,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50 % в день.

Представник апелянта стверджує, що у кредитному договорі № 1342-7047 від 03 лютого 2024 року сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування і ОСОБА_1 погодилася з такими умовами, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором С4512.

Отже, позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.6. та п. 10.2. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.9. кредитного договору.

Також, представник апелянта вказує, що з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам Закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків Відповідачем.

Крім того, відповідно до вищезазначеного розрахунку, штрафи та пеня стосовно - ОСОБА_2 не нараховувались, а нарахована комісія є одноразовою та нараховується за видачу кредитних коштів.

Відповідно до вказаного розрахунку заборгованості також вбачається, що за період з 03 лютого 2024 року по 15 березня 2024 року (включно) нарахування процентів відбувалось за зниженою процентною ставкою, яка становить 1,2% за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов Договору.

Окрім цього, представник апелянта вказує, що 05 лютого 2024 року відповідачем було внесено платіж у розмірі 406,00 грн, які було враховано на погашення одноразової комісії за видачу кредитних коштів.

09 лютого 2024 року відповідачем було внесено платіж у розмірі 302,52 грн, які було враховано на погашення одноразової комісії за видачу кредитних коштів.

16 лютого 2024 року відповідачем було внесено платіж у розмірі 1 696,80 грн, які було враховано на погашення відсотків за користування кредитними коштами.

17 лютого 2024 року відповідачем було внесено платіж у розмірі 708,52 грн, які було враховано на погашення одноразової комісії за видачу кредитних коштів.

01 березня 2024 року відповідачем було внесено платіж у розмірі 1 696,80 грн, які було враховано на погашення відсотків за користування кредитними коштами.

02 березня 2024 року відповідачем було внесено платіж у розмірі 97,96 грн, які було враховано на погашення одноразової комісії за видачу кредитних коштів.

15 березня 2024 року відповідачем було внесено платіж у розмірі 1 100,04 грн, які було враховано на погашення відсотків за користування кредитними коштами.

За період з 16 березня 2024 року по 28 листопада 2024 року (включно) нарахування процентів відбувалось за Стандартною процентною ставкою у розмірі 1,50 % за кожен день користування Кредитом, у зв`язку із наявністю у відповідача простроченої заборгованості.

Окрім цього, представник апелянта звертає увагу, що після закінчення строку кредитування, а саме після 28 листопада 2024 року нарахування процентів за користування кредитом було зупинено, що також відображено в розрахунку заборгованості. Тобто позивачем нараховувались проценти у відповідності до умов Договору, та у строк визначений Договором.

Крім того, відповідно до вищезазначеного розрахунку вбачається, що позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф, неустойку або інших платежів за неналежне виконання умов Кредитного договору, а нарахування комісії за видачу кредиту відбувалось одноразово, та не застосовувалось як санкція до відповідача за невиконання зобов`язань.

Отже, представник апелянта вважає, що стороною позивача законно нараховано проценти за користування кредитом (згідно п. 4.6. та 10.2. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.9. кредитного договору.

Таким чином, наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом, оскільки розрахунок заборгованості чітко відображає порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами та узгоджується з умовами Договору.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» поданою представником Кожушком Владиславом Олександровичем на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала про відкриття апеляційного провадження була надіслана стороні апелянта через систему «Електронний суд», яку було отримано 26 березня 2026 року, що підтверджується Звітами про доставку вхідної кореспонденції.

Відповідачу ухвала про відкриття апеляційного провадження була направлена за місцем реєстрації, що підтверджується зворотнім повідомленням про отримання, яке повернулось до суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).

Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції було встановлено, що до позову додано паперову копію електронного договору про відкриття кредитної лінії № 1342-7047 від 03.02.2024, підписаного відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора та позикодавцем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в особі директора.

Відповідно до п. 2.2 договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим Договором.

Згідно з п. 4.1 договору розмір кредитного ліміту становить 10 100,00 грн, дата надання/видачі кредиту - 03 лютого 2024 року.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1 договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1 договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами договору та надіслання позичальнику примірнику (оригіналу) договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту.

Крім цього, в матеріалах справи містяться Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «На все», затверджених наказом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» № 01-П від 04 січня 2024 року, паспорт споживчого кредиту.

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача представником позивача подано довідку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1342-7047 від 03 лютого 2024 року та лист АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів ТОВ «Укр Кредит Капітал» його клієнтам через систему платежів LiqPay на підставі договору № 1342-7047 від 03.02.2024.

Також в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості по укладеному кредитному договору, відповідно до якого розмір загальної заборгованості відповідача становить 49 783,76 грн.

Позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 5 292,40 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 44 491, 36 грн.

Крім того, представником позивача до позову додано такі докази, а саме: таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, правила акції під умовною назвою «Обмеження нарахування відсотків при примусовому стягненні заборгованості» для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс» тощо.

Суд першої інстанції зазначив, що як вбачається з матеріалів справи, 03 лютого 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1342-7047 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

З метою підписання договору, а також підтвердження ознайомлення з правилами та іншими документами, відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор С4512.

Після підписання відповідачем електронним підписом, шляхом введення одноразового ідентифікатора кредитного договору № 1342-7047 від 03 лютого 2024 року, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на виконання вимог договору повинно було перерахувати позичальнику грошову суму коштів, вказану в п. 4.1 договору (10100,00 грн).

Факт перерахування кредитних коштів представник позивача підтверджує довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1342-7047 від 03 лютого 2024 року та квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів ТОВ «Укр Кредит Капітал» його клієнтам через систему платежів LigPay.

У довідці про перерахування кредиту № 1342-7047 від 03 лютого 2024 року, копії квитанції АТ КБ «ПриватБанк» про здійснення перерахування коштів на певні рахунки вказано, що 03 лютого 2024 року на рахунок НОМЕР_1 були перераховані грошові кошти в розмірі 10100,00 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що матеріали справи не містять доказів, що власником рахунку НОМЕР_1 є саме відповідач, цифри номеру рахунку не відображені в повному обсязі.

Наведені документи за своїм змістом не є первинними бухгалтерськими документами, створеними безпосередньо під час банківської операції по перерахуванню коштів, оскільки первинними бухгалтерськими документами можуть бути платіжна інструкція та виписка з особового рахунку клієнта.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що указані вище документи не є первинними бухгалтерськими документами, вони не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кредитні кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу позивачем коштів у розмірі 10 100,00 грн на картковий рахунок, що належав би відповідачу. Отже, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження виконання позивачем умов договору про відкриття кредитної лінії № 1342-7047 від 03 лютого 2024 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок саме відповідача як позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Крім цього, матеріали справи не містять доказів існування будь-яких правовідносин між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк», яке б здійснювало переказ коштів на рахунок відповідача від імені позикодавця (позивача). Таким чином, суд першої інстанції вважав, що позивачем не представлено доказів про наявність договірних відносин між позивачем та АТ КБ «Приватбанк» щодо переказу платежів, а квитанція цього банку сама по собі не може підтверджувати переказ коштів за кредитним договором.

Відтак, суд першої інстанції вважав недоведеними обставини, що підлягають доказуванню у справі, зокрема, перерахування позикодавцем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» кредиту в розмірі 10 100,00 грн на картковий рахунок, що належав би відповідачу (надання кредиту), а тому відмовив у задоволенні позовних вимог. Доводи позивача про те, що кредитні кошти були перераховані відповідно до умов кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів, на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача суд першої інстанції відхилив, як припущення.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У Розділі 3 Договору про відкриття кредитної лінії №1342-7047 від 03 лютого 2024 року описано порядок його укладення. Зокрема, цей Договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Для укладання цього Договору, у порядку встановленому Правилами, Позичальник надає Кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати Кредит, шляхом заповнення на веб-сайті Кредитодавця https://credos.com.ua/ усіх граф відповідної форми. Надаючи таку інформацію, Позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою веб-сайту Кредитодавця та які необхідні для укладення даного Договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних.

Договір про відкриття кредитної лінії №1342-7047 від 03 лютого 2024 року містить ідентифікуючу інформацію відносно ОСОБА_1 (паспортні дані, РНОКПП, електронну адресу, номер особистого електронного платіжного засобу, адресу проживання) та підписано електронним підписом останнього шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «С4512», відповідно до ч. ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 95 ЦПК України.

Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомилась і погодилась з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та повністю узгоджуються з моніторингом дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі при укладенні договору.

В той же час, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Відповідно до пункту 4.2 Договору, кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, здійснюється Кредитодавцем безпосередньо після укладення Сторонами цього Договору та надіслання Позичальнику примірнику Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим Позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку Кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений Позичальником при оформленні Кредиту.

У розділі 12 Договору таким електронним платіжним засобом вказано реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 .

При цьому судом першої інстанції не надано належної оцінки довідці про перерахування кредиту № 1342-7047 від 03.02.2024, яка підтверджує видачу кредиту та копії квитанції АТ КБ «ПриватБанк» про здійснення перерахування коштів 03 лютого 2024 року саме на рахунок під маскою НОМЕР_1 , який вказано у договорі, у розмірі 10 100,00 грн.

Так, п. 3.4. Договору, Позичальник зобов`язаний вказати реквізити банківської платіжної картки та/або банківського рахунку, що належать особисто йому, для можливості належного виконання Кредитодавцем своїх зобов`язань за Договором.

Відповідачем не спростовано, що банківська картка з відповідним номером йому не належить.

Виходячи з наведеного, апеляційним судом встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази як укладення кредитного договору так і отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 10 100,00 грн, а тому висновки суду першої інстанції, що позивачем не надано суду доказів про перерахування позикодавцем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» кредиту в розмірі 10 100,00 грн на картковий рахунок, що належав би відповідачу (надання кредиту), є помилковими.

Пункт 1.1. укладеного між сторонами договору про відкриття кредитної лінії № 1342-7047 від 03 лютого 2024 року, визначає базовий період сплати відсотків як проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом. Кількість днів у базовому періоді вказана у розділі 4 цього договору і визначена сторонами на підставі пропозиції кредитодавця, сформованої з урахуванням побажань позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання кредиту через веб-сайт кредитодавця. Проценти за користування кредитом - грошові кошти, які згідно Договору Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю за користування Кредитом. Нарахування Процентів здійснюється за процентними ставками, що визначені у Договорі.

Згідно п. 4.5. Кредитного договору, сплату процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) Позичальник зобов`язаний здійснювати у визначені Графіком платежів за Договором за зниженою ставкою (який є Додатком 3 до цього Договору) дати, які є останніми днями відповідних Базових періодів. Отримані Кредитодавцем від Позичальника грошові кошти зараховуються в якості оплати процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту за загальним правилом в останній день кожного Базового періоду згідно графіку платежів (який є Додатком 3 до цього Договору).

Згідно п. 4.6. та 10.2. Кредитного договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою:

- стандартна процентна ставка становить 1.50% (одна ціла, пятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Зниженою ставкою).

- Знижена процентна ставка становить 1,20 % (одна ціла, двадцять сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору.

Пунктом 4.11 Договору визначено, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору (за весь Строк кредитування) складає 52 155,94 грн, та включає в себе: суму Кредиту та проценти за користування Кредитом.

За умовами п. 5.1. Договору, Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю отриманий Кредит у останні дні останніх восьми Базових періодлів Строку кредитування згдіно Графіку платежів за Договором за заниженою ставкою шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавцю у порядку, визнченому у Правилах.

Отже, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем були погоджені умови договору про відкриття кредитної лінії.

Крім того, вбачається, що позивач частково сплачувала кошти, що вказує на те, що остання погодилась на істотні умови Договору та прийняла їх.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, у кредитному договорі № 1342-7047 від 03 лютого 2024 року сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування і ОСОБА_1 погодилася з такими умовами, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором С4512.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та, у зв`язку з цим неправильне застосування норм матеріального права, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Крім цього, враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості.

Зважаючи на викладені вище обставини справи та норми закону, колегія суддів вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним доказом та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупністю з іншими доказами свідчить як про отримання відповідачем кредитних коштів так і користування ними.

При цьому стороною відповідача не було спростовано факт укладення договору, отримання грошових коштів, наявність та розмір заборгованості, хоча це є його процесуальним обов`язком.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті і доказів зворотнього матеріали справи не містять, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у загальному розмірі 44 491,36 грн , з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 10 100,00 грн та просторочена заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 34 391,36 грн.

Окрм цього, колегія судів враховує, що після закінчення строку кредитування, а саме після 28 листопада 2024 року нарахування процентів за користування кредитом було зупинено, що також відображено в розрахунку заборгованості.

Крім того, позивач не нараховував відповідачу жодних санкцій за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф, неустойку або інших платежів за неналежне виконання умов Кредитного договору, а нарахування комісії за видачу кредиту відбувалось одноразово, та не застосовувалась як санкція до відповідача за невиконання зобов`язань.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.Беручи до уваги наведені норми права, встановлені у справі обставини, висновки суду апеляційної інстанції щодо належності, достатньості та допустимості доданих позивачем до позову доказів колегія суддів дійшла висновку, що необхідності у витребуванні додаткових нових доказів немає, а тому клопотання залишає без задоволення.

На підставі вищенаведених мотивів, колегія апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн.

Також, оскільки апеляційна скарга ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» подану представником Кожушком Владиславом Олександровичем на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2026 року - задовольнити.

Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Кредитним договором «1342-7047 від 03лютого 2024 року у розмірі 44 491 (сорок чотири тисячі чотириста дев`яносто один) грн 36 коп, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 10 100,00 грн та просточеної заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 34 391,36 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова