Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №760/11245/26 — Київський апеляційний суд

Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 760/11245/26

провадження № 3-зв/824/36/2026

6 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 від розгляду справи про адміністративне правопорушення

за апеляційною скаргою ОСОБА_5 , подану його представником адвокатом ОСОБА_6 ,

на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 5 червня 2026 року щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.124 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 5 червня 2026 року провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нову постанову і визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, ОСОБА_3 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2026 року для розгляду апеляційної скарги визначено -доповідача - ОСОБА_4 .

7 вересня 2026 року ОСОБА_3 подана заява про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_4 від розгляду даної справи.

Заява обґрунтована тим, що апеляційний суд під головуванням судді ОСОБА_4 , вийшовши за межі апеляційної скарги та в порушення норм КУпАП прийняв апеляційну скаргу до розгляду, яка подана зі спливом визначеного законом строку і за відсутності клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, та розпочав розгляд справи без участі ОСОБА_3 , не повідомивши його та його захисника належним чином про те, що судове засідання призначено на 06 липня 2026 року, та провівши без участі ОСОБА_3 і його захисника допит потерпілої сторони ОСОБА_5 , чим грубо порушила права ОСОБА_3 на захист та повний, справедливий та об`єктивний розгляд справи.

Крім того, суддя ОСОБА_4 відмовила ОСОБА_3 в перенесенні розгляду справи, в той час як останній перебував на лікарняному та через отриману травму не міг пересуватися без сторонньої допомоги, та продовжила розгляд справи, продовжуючи порушувати права ОСОБА_3 .

У ОСОБА_3 склалося враження, що суддя ОСОБА_4 вже до завершення розгляду справи, яку вона призначила до розгляду з порушенням норм КУпАП, визначила винуватість ОСОБА_3 , навіть не надавши останньому можливості надати пояснення та докази, бути присутнім під час допиту інших учасників справи для можливості ставити запитання, тощо. Таким чином, у судді ОСОБА_4 склалось явне одностороннє негативне відношення до ОСОБА_3 , яке вона не приховує.

Зазначені обставини та дії судді ОСОБА_4 викликають сумніви у її неупередженості та об`єктивності.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 7 вересня 2026 року розгляд питання про відвід судді ОСОБА_4 призначено судді-доповідачу ОСОБА_2 .

У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_7 заяву про відвід підтримав і просив її задовольнити.

Іншій учасник дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 та його представник адвокат ОСОБА_6 проти задоволення заяви про відвід заперечували, вважали, що заявлені ОСОБА_3 підстави відводу є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження, то адвокат ОСОБА_6 зазначила про те, що в апеляційній скарзі міститься посилання на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Що стосується самого розгляду справи, то в цій частині адвокат ОСОБА_6 зазначила, що розгляд справи триває, у зв'язку з неявкою ОСОБА_3 суд відкладав розгляд справи. Таким чином, права ОСОБА_3 жодним чином суддею не були порушені.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши обґрунтування, що викладені в заяві про відвід, суд дійшов наступного висновку.

Перш за все, слід відмітити, що Кодексом України про адміністративні правопорушення прямо не врегульовано порядок вирішення відводу судді.

В той же час, виходячи з приписів ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а відповідно до положень ст. 246 КУпАП порядок проваджень у справах про адміністративні правопорушення визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як зазначено в ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і Законів України та на засадах верховенства права, а відповідно до ч. 1 ст. 7 цього Закону кожному гарантується захист його прав, свобод і інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Стаття 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Обов`язковим елементом верховенства права є доступ до правосуддя, забезпечений незалежними та неупередженими судами. Гарантією реалізації принципу верховенства права є закріплення в нормативних актах чітких правил і процедур здійснення судового провадження. Оскільки в КУпАП не закріплена процедура відводу судді це питання підлягає вирішенню виходячи з положень Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», положень міжнародних договорів, ратифікованих Україною, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Стаття 6 Європейської конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і відкритий судовий розгляд, а практика Європейського суду з прав людини щодо тлумачення терміну «кримінальне провадження» розглядає його природу досить широко, відносячи до нього і адміністративне провадження (Енгель та інші проти Нідерландів (1976 р.)

Таким чином, виходячи з викладеного та керуючись принципами законності та верховенства права, суд вважає за можливе розглянути заяву про відвід судді у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до загальних норм процесуального права, до обставин, що виключають участь судді у розгляді судової справи, відносяться, зокрема, такі обставини, що свідчать про те, що суддя: є потерпілим або близьким родичем чи членом сім`ї заявника, потерпілого або особи, яка складала протокол про адміністративне правопорушення; брав участь у цій справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, або особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення; він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах розгляду справи; наявні інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості, а також у випадку порушення встановленого законом порядку визначення судді для розгляду цієї судової справи.

Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28.11.2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці.

Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.

По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення у справах: «Білуха проти України» від 09.11.2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06.10.2011 року, п. 136; «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року, п.п.103,107).

Отже, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності і неупередженості суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу, в ході об`єктивної перевірки, має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.

При цьому, не можуть бути підставами для відводу судді заяви, які не підтверджені належними й допустимими доказами.

Тобто, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути обґрунтованими та доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів та доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо відвід не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

При цьому суд наголошує на тому, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Апеляційний суд зауважує, що зміст заяви ОСОБА_3 про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_4 , якими він обґрунтовує необхідність відводу судді, не свідчать про існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості та об`єктивності судді.

Посилання ОСОБА_3 на прийняття суддею ОСОБА_4 апеляційної скарги ОСОБА_5 , яка подана поза межами визначеного законом строку і не містить в резолютивній частині скарги клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, є безпідставними, оскільки в тексті самої апеляційної скарги апелянт просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, виклавши обставини, з якими пов`язується пропуск строку. За таких обстави, відсутність в резолютивній частині скарги прохання апелянта про поновлення строку не дає підстав вважати, що таке клопотання останнім не було заявлено.

Інші доводи відводу, викладені у заяві, не знайшли свого підтвердження і спростовуються матеріалами справи. У матеріалах справи містяться адресовані ОСОБА_3 судові повідомлення про призначені на 6 липня 2026 року та на 3 серпня 2026 року судові засідання, які останнім отримані не були і повернулися до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою». 31 серпня 2026 року у зв'язку з поданим захисником ОСОБА_3 клопотанням про перенесення розгляду справи через хворобу, розгляд справи не відбувся, судове засідання відкладене на 7 вересня 2026 року.

Інших обставин, які б викликали сумніви у об`єктивності та неупередженості судді Київського апеляційного суду ОСОБА_4 , заява про відвід не містить.

Отже, оскільки наведені ОСОБА_3 підстави для відводу не можуть свідчити про упередженість та необ`єктивність судді ОСОБА_4 при розгляді справи, підстави для задоволення заяви про відвід відсутні.

Керуючись ст. 245, 246, 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_3 про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_2