Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №939/1152/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 939/1152/25

номер провадження № 22-ц/824/6889/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року /суддя Кордюкова Ж.І./

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, в якому просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 111 412,45 грн, франшизу у розмірі 1 500,00 грн, моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1 279,12 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 111 412,45 грн, моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн, франшизу у розмірі 1 500,00 грн та судовий збір у розмірі 1 229,11 грн.

Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог. /а.с. 54-56/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Апелянт зазначає, що справа розглянута за його відсутності, оскільки він не був належним чином повідомлений про наявність цивільної справи, не отримував ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками, у зв`язку з чим був позбавлений можливості скористатися процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 43, 49 ЦПК України, зокрема права подати відзив, надати докази, заявити клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи. На переконання апелянта, судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін, закріплений ст. 12 ЦПК України, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно взяв за основу рішення не висновок експерта про розмір завданої шкоди, а розрахунок страхового відшкодування до страхового акту № ЦВ29035 та ремонтну калькуляцію № YT-24-59-5 від 20.12.2024, складені страховою компанією «Перша страхова», які не відповідають критеріям висновку експерта, оскільки складені без попередження особи про кримінальну відповідальність.

На думку апелянта, на момент проведення оцінки пошкодженого автомобіля він не запрошувався до страхової компанії, а кількість пошкоджених деталей та обсяг робіт не відповідають стану автомобіля, який був зафіксований під час огляду на місці ДТП. Апелянт стверджує, що кількість пошкоджених деталей та їх вартість завищені, а до матеріалів справи не долучені фотографії пошкоджених деталей.

Також апелянт не погоджується з визначеною ринковою вартістю транспортного засобу Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , посилаючись на те, що за даними VIN-коду вартість автомобіля є нижчою. Зазначає, що вказаний транспортний засіб раніше вже був учасником ДТП на території США та виставлявся на аукціон для продажу, що викликає сумніви щодо проведення ремонту із використанням оригінальних запчастин.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не перевірив інформацію про те, чи був відремонтований пошкоджений автомобіль до ухвалення рішення, не витребував документів про станцію технічного обслуговування, на якій проводився ремонт, та витрати на ремонт, не з`ясував, чи співпадає фактична вартість ремонту з розміром витрат, зазначених у калькуляції страхової компанії.

З огляду на викладене апелянт просить призначити у справі судову автотоварознавчу експертизу для визначення ринкової вартості транспортного засобу до ДТП, вартості відновлювального ремонту, вартості заподіяної шкоди, а також витребувати з ПрАТ «СК «Перша» усі матеріали страхової справи № ЦВ29035 разом з фотографіями та зобов`язати позивача надати транспортний засіб для огляду експерту.

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Хорошайло Н.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначала, що суд першої інстанції належним чином повідомив відповідача про відкриття провадження у справі шляхом направлення копії ухвали та позовної заяви з додатками на зареєстроване місце проживання, про що свідчить трекінг Укрпошти № 0610264131912. Посилалася на те, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи. Зазначала, що ПрАТ «СК «Перша» правомірно визначила розмір збитку на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092. Також просила стягнути з апелянта витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Хілько О.М. подав відповідь на відзив, в якій не погодився з доводами представника позивача. Зазначав, що апелянт не знав про існування цивільної справи, не отримував за фактичним місцем проживання ( АДРЕСА_1 ) жодних документів з Голосіївського районного суду міста Києва, хоча своє фактичне місце проживання не приховував, що підтверджується позовною заявою, протоколом про адміністративне правопорушення від 16.12.2024 та повідомленням про настання події від 17.12.2024 до страхової компанії «Перша страхова». Наголошував, що розгляд справи за відсутності відповідача, якого не було належним чином повідомлено, є безумовною підставою для скасування рішення апеляційним судом відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, посилаючись на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 756/11100/18, № 331/4656/15-ц, № 757/16383/21-ц, № 214/156/22. По суті позовних вимог зазначав, що суд першої інстанції припустився помилки, прирівнявши суму збитків до вартості ремонту без урахування зносу автомобіля, посилаючись на правові позиції Великої Палати Верховного Суду та КЦС ВС, викладені у справах № 465/4294/15-ц, № 755/5105/16-ц, № 522/13083/18. Наводив власні розрахунки ринкової вартості транспортного засобу на підставі даних з відкритих джерел, зокрема зазначав, що за даними аукціону станом на 24.05.2022 ціна автомобіля становила 5 300 доларів США, що за курсом НБУ на 30.04.2025 (41,5647 грн/долар) становить 220 292,21 грн, а за оголошенням на сайті «АвтоРіа» від 01.03.2023 автомобіль продавався за 17 900 доларів США, що за курсом НБУ на 01.03.2023 (38,0492 грн/долар) становить 681 080,68 грн, що суттєво нижче визначеної страховою компанією ринкової вартості у розмірі 858 710,00 грн. Також заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн, посилаючись на відсутність договору про надання правничої допомоги, акту приймання-передачі наданих послуг та платіжного документа. Просив відхилити відзив на апеляційну скаргу, а апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що 16 грудня 2024 року о 14:50 год. по вул. Авіаконструктора Антонова у м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Hyundai I30», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, відтак позивачу було заподіяно майнову шкоду.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року у справі № 760/815/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення. /а.с. 17/

Цивільно-правова відповідальність відповідача на час ДТП була застрахована відповідно до полісу № 221566184, виданого ПрАТ «СК «Перша». Розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 160 000,00 грн на одного потерпілого, франшиза - 1 500,00 грн.

24 грудня 2024 року ОСОБА_3 звернулася до ПрАТ «СК «Перша» з повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування до страхового акту № ЦВ29035, складеного на підставі калькуляції від 20 грудня 2024 року, ринкова вартість транспортного засобу «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 858 710,00 грн. Вартість ремонту, в тому числі вартість робіт, вартість матеріалів та вартість запчастин, становить 650 518,83 грн. Коефіцієнт фізичного зносу становить 0,70. Вартість ремонту з урахуванням зносу становить 269 912,45 грн. Розмір страхового відшкодування становить 158 500,00 грн.

Відповідно до калькуляції № YT-24-59-5 від 20 грудня 2024 року вартість ремонту транспортного засобу «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 269 912,45 грн.

ПрАТ «СК «Перша» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 158 500,00 грн.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 22 ЦК України про те, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); ст. 1166 ЦК України про те, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; ч. 2 ст. 1187 ЦК України про те, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом; ч. 1 ст. 1194 ЦК України про те, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням); ст. 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» про те, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу, та у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що оскільки розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, то відповідач, як страхувальник, має відшкодувати позивачу збитки, обмежені різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування у розмірі 111 412,45 грн, а також франшизу у розмірі 1 500,00 грн, оскільки вона встановлена умовами договору.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, враховуючи характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, а також вимоги розумності і справедливості, дійшов також обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн, що є достатнім для розумного задоволення моральних страждань позивача.

Судові витрати розподілено судом першої інстанції відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог (96,09%) у розмірі 1 229,11 грн.

Доводи апеляційної скарги відхиляються з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Копія вказаної ухвали разом з копією позовної заяви з додатками була направлена відповідачу ОСОБА_1 на адресу зареєстрованого місця проживання, що підтверджується трекінгом Укрпошти № 0610264131912 /а.с. 51/.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, суд першої інстанції виконав вимоги ст. 272 ЦПК України щодо направлення копії ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками на зареєстроване місце проживання відповідача. Посилання апелянта на те, що він не отримував вказаних документів за фактичним місцем проживання, не свідчить про порушення судом норм процесуального права, оскільки обов`язок суду направити документи за зареєстрованим місцем проживання виконано. Відповідач, згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України, зобов`язаний добросовісно користуватися процесуальними правами та виявляти розумну заінтересованість в отриманні судової кореспонденції.

Посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 756/11100/18, № 331/4656/15-ц, № 757/16383/21-ц, № 214/156/22, не приймаються колегією суддів, оскільки у цих справах суди виходили з конкретних обставин, зокрема відсутності в матеріалах справи доказів направлення судом копії ухвали та позовної заяви на адресу відповідача. У даній справі такі докази наявні.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно взяв за основу розрахунок страхового відшкодування до страхового акту № ЦВ29035 та ремонтну калькуляцію № YT-24-59-5 від 20.12.2024, а не висновок експерта, також відхиляються.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 2 ст. 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд першої інстанції, взявши за основу розрахунок страхового відшкодування та ремонтну калькуляцію, складені страховою компанією, діяв у межах своїх повноважень, оскільки вказані документи є письмовими доказами у розумінні ст. 76 ЦПК України та були оцінені судом у сукупності з іншими доказами у справі відповідно до ст. 89 ЦПК України.

Колегія суддів зазначає, що ремонтна калькуляція та розрахунок страхового відшкодування, складені страховою компанією, в якій ОСОБА_1 застрахував свою цивільну відповідальність, не є висновком експерта у розумінні ст. 106 ЦПК України, однак це не виключає можливості їх використання як письмових доказів у справі. Суд першої інстанції надав їм належну оцінку і визнав належними та допустимими доказами на підтвердження розміру завданої шкоди.

Апелянт у своїй скарзі не зазначає, які саме позиції калькуляції є неправильними, не наводить альтернативного розрахунку вартості відновлювального ремонту, не зазначає конкретних цифр, які б спростовували суму 269 912,45 грн. Його твердження про завищення кількості пошкоджених деталей та обсягу робіт носять загальний характер і не підтверджені належними доказами. У розгляді справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 брав участь, мав можливість цікавитись ходом справи і у страхові компанії, в якій він застрахований, з огляду на характер та обсяг пошкоджень, яких зазнав автомобіль другого учасника дтп.

Щодо доводів апелянта про невідповідність ринкової вартості транспортного засобу, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до розрахунку страхового відшкодування до страхового акту № ЦВ29035 ринкова вартість транспортного засобу «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 858 710,00 грн. і вона визначена саме на дату оцінки а не його придбання. Вартість ремонту з урахуванням зносу (коефіцієнт фізичного зносу 0,70) становить 269 912,45 грн. Тобто при визначенні розміру страхового відшкодування страхова компанія вже врахувала коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу.

Доводи апелянта щодо іншої ринкової вартості автомобіля, отриманої з відкритих джерел (VIN-код, дані аукціону, оголошення на сайті «АвтоРіа»), не приймаються колегією суддів, оскільки зазначена інформація не є належним доказом у розумінні ст. 76 ЦПК України, не підтверджена документально та не спростовує висновків суду першої інстанції. Крім того, розмір збитку визначено страховою компанією на підставі калькуляції з урахуванням зносу, а тому посилання апелянта на ринкову вартість автомобіля не мають правового значення для вирішення справи.

Клопотання представника апелянта про призначення судової автотоварознавчої експертизи також не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Колегія суддів зазначає, що розмір завданої шкоди визначено страховою компанією, яка є спеціалізованою установою та має відповідних фахівців. Апелянт не надав суду доказів на спростування визначеного страховою компанією розміру збитку, не зазначив конкретних позицій калькуляції, які він вважає неправильними, не навів альтернативного розрахунку. Сам лише факт незгоди апелянта з розміром збитку без надання відповідних обґрунтувань не є підставою для призначення експертизи. За таких обставин відсутні підстави, передбачені ст. 103 ЦПК України, для призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Клопотання про витребування з ПрАТ «СК «Перша» матеріалів страхової справи № ЦВ29035 та зобов`язання позивача надати транспортний засіб для огляду експерту також не підлягає задоволенню, оскільки у задоволенні клопотання про призначення експертизи відмовлено, а витребування додаткових доказів не вплине на правильність висновків суду першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про помилкове прирівняння суми збитків до вартості ремонту без урахування зносу, колегія суддів зазначає, що ці доводи не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом першої інстанції встановлено, що вартість ремонту з урахуванням зносу становить 269 912,45 грн. Саме ця сума була покладена в основу розрахунку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Хорошайло Н.В. у відзиві на апеляційну скаргу заявила вимогу про стягнення з апелянта витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн, на підтвердження чого надала акт наданих послуг, згідно з яким вартість послуг становить: 1 000,00 грн - ознайомлення з матеріалами справи; 8 000,00 грн - складання та подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_3 не є апелянтом у даній справі. Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Хілька О.М. Відповідно, послуга «складання та подання апеляційної скарги» (вартістю 8 000,00 грн) не стосується апеляційного провадження, ініційованого апелянтом, а отже, не може бути віднесена до витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Представник позивача не складала та не подавала апеляційну скаргу в цій справі.

Такий підхід апеляційного суду не є надмірним формалізмом, оскільки перелік послуг та їх вартість визначаються саме заявником - представником позивача у поданому акті наданих послуг. Суд не вправі самостійно перекваліфіковувати послуги, які заявник визначив як «складання та подання апеляційної скарги», на інші послуги, які фактично були надані. Апеляційний суд оцінює саме ті послуги та їх вартість, які заявлені стороною, і перевіряє їх відповідність критеріям, визначеним ст. 137 ЦПК України.

ОСОБА_1 заперечував проти стягнення, водночас, оскільки його апеляційну скаргу залишено без задоволення, а відшкодуванню підлягає лише послуга «ознайомлення з матеріалами справи» вартістю 1 000,00 грн, яка безпосередньо пов`язана з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд вважає, що вказана сума є співмірною зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом, а тому підлягає стягненню з апелянта на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року - залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: