Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №369/11113/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 369/11113/25

номер провадження №22-ц/824/7815/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 грудня 2025 року /суддя Пінкевич Н.С./

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 3792868 від 25 жовтня 2020 року у розмірі 34 850,40 грн, з яких 12 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 22 850,40 грн - заборгованість за відсотками, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики № 3792868 у розмірі 13 359,00 грн, судовий збір у розмірі 928,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 341,55 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 700,05 грн відмовлено. /а.с. 77-84/

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідача - адвокат Калінін С.К. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з ТОВ «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 700,05 грн.

На підтвердження вимог апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин справи та формальний підхід до оцінки доказів. Зазначав, що, відмовляючи у стягненні витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції безпідставно проігнорував висновки Верховного Суду щодо розподілу таких витрат, зокрема правову позицію, викладену у постанові від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18, згідно з якою витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина 8 статті 141 ЦПК України). Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18. Апелянт наголошував, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються договором про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/25 від 27 червня 2025 року, додатком № 1 до вказаного договору, яким визначено розмір гонорару у сумі 6 000,00 грн, та актом виконаних робіт від 23 липня 2025 року. Крім того, апелянт зазначав, що визначений договором порядок розрахунків передбачає сплату гонорару у строк до набрання судовим рішенням законної сили, а тому на момент подання відзиву та розгляду справи судом першої інстанції докази фактичної оплати не могли бути надані. На думку апелянта, суд першої інстанції, відмовивши у стягненні витрат на правничу допомогу виключно через відсутність доказів фактичної сплати, порушив принцип пропорційності розподілу судових витрат, передбачений статтею 141 ЦПК України, та безпідставно поклав на відповідача судові витрати позивача, які підлягали пропорційному розподілу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінпром Маркет» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги. Позивач зазначав, що суд першої інстанції всебічно дослідив обставини справи, належним чином оцінив подані докази та ухвалив рішення, яке відповідає нормам чинного законодавства. На думку позивача, витрати відповідача на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн є завищеними для малозначної справи, не потребують значної витрати часу, перевищують витрати позивача на 171,43% та не підтверджені платіжними документами. Позивач посилався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц, згідно з якими при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), де зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Позивач також звертав увагу на висновок Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 про те, що суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, та відмовити у відшкодуванні понесених нею витрат повністю або частково. На підставі наведеного позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, в межах оскарження - стягнення судових витрат, а судове рішення скасуванню в цій частині, на підставі наступного.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3792868 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 12 000,00 грн на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день, а позичальник зобов`язався повернути кошти на умовах, встановлених договором. Згідно з п. 2.3 договору процентна ставка за договором є фіксованою, датою повернення суми позики визначено 24 листопада 2020 року.

26 жовтня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 2610, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором позики № 3792868, укладеним з ОСОБА_1 . У свою чергу 03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до умов якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором позики № 3792868.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачці кредитні кошти у розмірі 12 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією та не заперечується відповідачкою. Водночас ОСОБА_1 допустила порушення умов повернення грошових коштів, не здійснювала платежів, передбачених договором, та сплатила на рахунок погашення заборгованості 5 805,60 грн. Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, сума заборгованості за договором № 3792868 становить 34 850,40 грн, з яких 12 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 22 850,40 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими за період з 25 жовтня 2020 року по 22 лютого 2021 року.

Судом першої інстанції стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики № 3792868 у розмірі 13 359,00 грн, судовий збір у розмірі 928,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 341,55 грн.

Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції керувався ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України про те, що компенсації підлягають лише витрати на правничу допомогу, які фактично понесені або щодо яких існує підтверджений документами обов`язок оплатити.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 700,05 грн у зв`язку з відсутністю доказів фактичної сплати чи підтвердженого документами обов`язку оплатити такі витрати.

Однак з таким висновком суду не можна погодитись з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За приписами частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Системний аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18, а також у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, і ця практика є незмінною.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав: договір № б/н/25 про надання правничої допомоги від 27 червня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Калінін і Партнери»; додаток № 1 до договору, у якому визначено суму гонорару у розмірі 6 000,00 грн; акт виконаних робіт від 23 липня 2025 року на суму 6 000,00 грн. Пунктом 2 Додатку № 1 до договору визначено, що за надання професійної правничої допомоги клієнт сплачує бюро гонорар у розмірі 6 000,00 грн у строк до набрання судовим рішенням законної сили у справі.

Отже, договором про надання правничої допомоги встановлено обов`язок відповідача сплатити гонорар у визначеному розмірі, а докази фактичної оплати на момент розгляду справи судом першої інстанції не мають правового значення для стягнення витрат. Долучені до матеріалів справи документи підтверджують обсяг наданих послуг, виконаних робіт та погоджений розмір їхньої вартості.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що витрати відповідача на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн є завищеними для малозначної справи, відхиляються колегією суддів, оскільки відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Позивачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано доказів на підтвердження неспівмірності заявленого відповідачем розміру витрат на правничу допомогу, а посилання на перевищення витрат відповідача над витратами позивача не є підставою для відмови у стягненні таких витрат за умови їх підтвердження належними доказами.

Разом з тим колегія суддів ураховує, що відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» задоволено частково, що складає 38,33 % від заявлених позовних вимог, витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з позивача на користь відповідача пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено, а саме у розмірі 3 700,05 грн (6 000,00 грн х 61,67 %).

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, висновки суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу не ґрунтуються на вимогах процесуального закону, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви відповідача.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 грудня 2025 року в частині відмови у стягненні з ТОВ «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 700,05 грн.

Інформація про позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, код ЄДРПОУ 43311346).

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: