Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №357/15136/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 357/15136/25 Головуючий у суді І інстанції: Ярмола О.Я.

провадження №22-ц/824/9200/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ратнікової В.М., Музичко С.Г.,

секретар судового засідання: Пустовіт І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка представляє інтереси Міністерства оборони України на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2026 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересованої особи: Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_4 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою, в якій просила встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_5 і жінки ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу, з 2002 року по теперішній час.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_4 понад 20 років проживала однією сім`єю з ОСОБА_5 , хоча шлюб не реєстрували, але їх відносини були сімейними, проживали за однією адресою в квартирі належній ОСОБА_4 , допомагали один одному, ОСОБА_5 виховував дітей заявника. 18.06.2024 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , звернулися до Білоцерківського ДРАЦС та їм було призначено дату реєстрації шлюбу - 19.07.2024 року. Однак, 19.06.2024 ОСОБА_5 , був мобілізований, та направлений в зону бойових дій і 28.09.2024 року під час виконання бойового завдання він зник безвісти. Встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю необхідно заявнику для підтвердження свого статусу члена сім`ї військовослужбовця та для реалізації майнових і соціальних прав. Оскільки відсутній інший порядок підтвердження факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, окрім судового, заявник звернулась до суду із вказаною заявою.

Заінтересована особа Міністерство оборони України надала суду пояснення по справі, зазначивши, що заявниця не перебувала з військовослужбовцем у зареєстрованому шлюбі. Лише факт реєстрації шлюбу відповідно до законодавства України є підставою для набуття статусу подружжя військовослужбовця - члена сім`ї військовослужбовця. Спільне проживання жінки та чоловіка без шлюбу відповідно до частини другої статті 21 СК України не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Представник заінтересованої особи вважає, що матеріали справи не містять безперечних і достатніх доказів для встановлення бажаного заявнику факту. Заінтересована особа звернула увагу, що навіть у разі задоволення даної заяви та набрання законної сили рішенням суду, заявник не набуде права на призначення та отримання нарахованого та не виплаченого грошового забезпечення військовослужбовця , тобто заявлена мета заявниці не буде досягнута, бо законом, яким заявник обґрунтовує заявлену мету заяви, не передбачено виплати грошового забезпечення особам, з якими військовослужбовець проживав однією сім`єю. Крім того, звертаючись до суду з вказаною заявою, визначаючи мету встановлення вищезазначеного факту, заявник посилається на необхідність реалізації права на отримання виплат, компенсацій та пільг у зв`язку із зникненням безвісти військовослужбовця, що не буде юридичним наслідком встановлення даного факту, а також що є спором про право. Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суд зобов`язаний з`ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. Під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. А тому, представник заінтересованої особи просив суд залишити заяву без розгляду.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2026 року заяву задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та жінки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , не менше п`яти років до 28.09.2024 року - дня безвісти зникнення ОСОБА_5 ..

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , яка представляє інтереси Міністерства оборони України, подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що представник Міністерства оборони України в суді першої інстанції звертав увагу суду на те, що навіть у разі задоволення даної заяви та набрання законної сили рішенням суду, заявник не набуде права на призначення та отримання нарахованого та не виплаченого грошового забезпечення військовослужбовця, тобто заявлена мета заявниці не буде досягнута.

Законом не передбачено виплати грошового забезпечення за зниклого безвісти військовослужбовця особі, з якою останній проживав, а також законом не обмежено права осіб здійснювати розшукову діяльність безвісти зниклих осіб.

Тобто, реалізація заявленої мети не буде досягнута. Зокрема, для заявниці не настануть будь які правові наслідки, що є обов`язковою умовою при розгляді справ в порядку окремого провадження.

Вважає, що задоволення заяви обумовлюватиме виникнення у заявника нелегітимного очікування щодо можливості отримання ним одноразової грошової допомоги, право на яке у нього не виникне. У разі ухвалення рішення про задоволення заяви про встановлення юридичного факту заявник звернеться із заявою про оголошення військовослужбовця померлим чи встановлення факту смерті військовослужбовця, що в свою чергу надасть право заявнику на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Представник скаржника також зазначала, що встановлення вказаного факту не носить безспірний характер, оскільки встановлення цього факту може вплинути на права та обов`язки інших осіб, які не були залучені до справи.

Зокрема, осіб, які мають право на призначення та отримання грошового забезпечення військовослужбовця. Водночас, судом має бути встановлено коло осіб, які можуть бути заінтересованими у справі, на права, свободи, інтереси та (або) обов`язки яких може вплинути прийняте у цій справі рішення.

Заявник не підтверджує відсутність інших осіб військовослужбовця, які отримують грошове забезпечення військовослужбовця. Або ж можуть претендувати на призначення та виплату їм частини одноразової грошової допомоги, у разі встановлення факту смерті останнього.

Тобто, є підстави вважати, що в даному випадку існує спір про право у зв`язку з тим, що грошове забезпечення, нараховане, але не виплачене військовослужбовцю на момент зникнення безвісти військовослужбовця призначається та виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та виплату.

Крім того, встановлення даного факту, в майбутньому може впливати на спадкові права та обов`язки інших осіб, водночас, заявницею не надано підтвердження відсутності спадкоємців у померлого, а навпаки вказано про їх наявність.

Щодо ведення спільного побуту на яке вказує заявник, остання не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, подані заявником докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що заявником доведено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , не менше п`яти років. Даний факт має для заявника юридичне значення та, в іншому, окрім судового, порядку встановити такий факт вона не має можливості.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 18.06.2024 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подали заяву про державну реєстрацію шлюбу, реєстрація якого мала відбутися 19.07.2024 року (а.с.37).

Встановлено, що з 19.06.2024 року ОСОБА_5 мобілізований та проходить службу в в/ч НОМЕР_1 (а.с.25-35).

Встановлено, що на виконання запиту Білоцерківського міськрайонного суду, Маловільшанська сільська рада встановила коло родичів зниклого безвісти ОСОБА_5 та зазначила, що за адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 проживає його батько ОСОБА_6 та зареєстрований брат ОСОБА_3 , а за адресою : АДРЕСА_2 , де фактично проживав ОСОБА_5 , наразі проживає його співмешканка ОСОБА_4 (а.с.115).

Встановлено, що відсутні записи про шлюб, розірвання шлюбу та народження дітей щодо ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також відсутні актові записи про шлюб і розірвання шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наведене підтверджено інформаційною довідкою Білоцерківського відділу ДРАЦС (а.с.152).

Встановлено, що на ім`я батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 прийшло сповіщення про зниклого безвісти 28.09.2024 року, під час виконання бойового завдання, ОСОБА_5 (а.с.38).

У судовому засіданні суду першої інстанції було допитано в якості свідка ОСОБА_6 , який приходиться батьком військовослужбовця ОСОБА_5 , та який дав суду показання, що заявниця ОСОБА_4 приходиться йому невісткою. Більше 20 років син ОСОБА_7 постійно приживав разом із ОСОБА_8 в її квартирі. Вони разом вели господарство, виховували дітей ОСОБА_8 , разом святкували всі свята, були подружньою парою. Свідку невідомо чому син не одружувався. Власних дітей син не мав, в інших шлюбах не перебував. Свідок обізнаний про наслідки встановлення такого факту, та не має жодних заперечень, щоб частину коштів, які виплачує держава свідку за безвісно зниклого сина, отримувала і його дружина.

Свідок ОСОБА_9 , яка з дитинства знайома з ОСОБА_4 та проживають по-сусідству, дала суду першої інстанції показання, що приблизно в 2002 році до ОСОБА_4 прийшов жити ОСОБА_5 .. Сім`я свідка дружить з сім`єю заявника, часто разом проводили час. ОСОБА_7 і ОСОБА_8 були подружньою парою, разом виховували дітей ОСОБА_8 , а спільних дітей не мали. ОСОБА_5 дуже любив її дітей, був їм справжнім батьком, між ними склалися гарні родинні, батьківські відносини. ОСОБА_5 більше 20 років постійно жив однією сім`єю з ОСОБА_4 , нікуди не виїжджали, не розлучалися, аж до часу його мобілізації на війну.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; усиновлення; встановлення фактів, що мають юридичне значення; відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; визнання спадщини відумерлою; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У пункті 38 постанови від 09.10.2025 року у справі №314/510/25 Касаційний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про застосування ст.1 ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», а саме те, що «статтею 1 вказаного ЗУ до близьких родичів віднесено осіб, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права і обов`язки, у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають в шлюбі. Ст. 6 цього Закону визначені права родичів. Виникнення і реалізація цих прав не ставиться у залежність від рішення суду про встановлення факту спільного проживання».

Звертаючись з заявою ОСОБА_4 зазначала, що встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 дозволить ОСОБА_4 претендувати на виплати передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Задовольняючи заяву ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, суд не звернув уваги, що регулююче ці правовідносини законодавство та підзаконні акти не містять норм права, що надають особі, яка проживала з безвісти зниклим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, права на отримання саме грошового забезпечення зниклої особи, оскільки таке право закон пов`язує виключно зі статусом офіційної дружини (чоловіка), підтвердженим державною реєстрацією шлюбу.

Саме по собі встановлення факту спільного проживання таких осіб без реєстрації шлюбу не робить автоматично таку особу дружиною (чоловіком) військовослужбовця, що знак безвісти за особливих обставин і не надає їй права на отримання грошового забезпечення (на відміну від наявності у такої особи, що проживала однією сім`єю, права на отримання одноразової грошової допомоги у випадку його смерті чи визнання померлим).

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.9 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими актами законодавства України. Виплати в межах середнього заробітку у випадках, передбачених цією статтею, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Аналогічний вичерпний перелік осіб, що мають право на отримання грошового забезпечення, передбачено п. 6 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016 року.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2025 р. № 449 Кабінетом Міністрів України) він визначає механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордон-служби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках, та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Оскільки чинне законодавство вичерпно визначило коло осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця у разі його зникнення безвісти, і надає таке право, зокрема, лише дружині (чоловіку), а не особам, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу з безвісти зниклим військовослужбовцем не породжує у ОСОБА_4 самостійного права на отримання такого забезпечення.

Тобто, законом не передбачено виплати грошового забезпечення за зниклого безвісти військовослужбовця особі, з якою останній проживав, а також законом не обмежено права осіб здійснювати розшукову діяльність безвісти зниклих осіб.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що задоволення даної заяви ОСОБА_4 не набуде права на призначення та отримання нарахованого та не виплаченого грошового забезпечення військовослужбовця, тобто заявлена мета заявниці не буде досягнута. А відтак факт, який хоче встановити заявниця, не створює для неї юридичних наслідків, у зв`язку з якими вона просила встановити юридичний факт.

Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересованої особи: Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у відповідності до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка представляє інтереси Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересованої особи: Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено «08» жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді С.Г. Музичко

В.М. Ратнікова