Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №760/22302/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року місто Київ

справа № 760/22302/25

апеляційне провадження № 33/824/3635/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Головачова Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка Владислава Володимировича на постанову судді Солом`янського районного суду міста Києва Сергієнко Г.Л. від 25 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Не погоджуючись із постановою судді місцевого суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Тимошенко В.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 25 лютого 2026 року в частині позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік.

Скаржник зазначає, що відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. Водночас чинне законодавство України не передбачає окремої категорії посвідчення водія для керування електросамокатами та іншими засобами легкого персонального електротранспорту. Отже, керування електросамокатом не передбачає обов`язкової наявності посвідчення водія відповідної категорії, а особа, яка керує таким засобом, не набуває права керування транспортними засобами, наявність якого може бути припинена шляхом позбавлення такого права.

Захисник наголошує, що суд першої інстанції не врахував той факт, що ОСОБА_1 не має посвідчення водія, оскільки ніколи його не отримував. Крім того, судом не було враховано, що для керування електросамокатом законодавством не вимагається наявність посвідчення водія. На думку скаржника, за таких обставин особа, яка керувала електросамокатом, має нести відповідальність у вигляді накладення штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

З огляду на це, захисник вважає, що застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, передбаченого статтею 130 КУпАП, є необґрунтованим, оскільки особа фактично не мала відповідного права, якого її можна було б позбавити.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження захисник ОСОБА_1 - адвокат Тимошенко В.В. зазначає, що в матеріалах справи міститься формальна судова повістка, датована 18 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 було викликано в судове засідання на 25 лютого 2026 року. Водночас ОСОБА_1 зазначену повістку не отримував, а в матеріалах справи відсутнє підтвердження її вручення або доставлення. Крім того, у судовій повістці, матеріалах справи та постанові суду неправильно зазначено адресу проживання ОСОБА_1 . Зокрема, замість номера квартири АДРЕСА_2 , тоді як фактично він проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, захисник вважає, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у зв`язку з чим не мав об`єктивної можливості своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження постанови суду.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Тимошенко В.В. підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Відповідно до статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Враховуючи обставини, якими захисник ОСОБА_1 - адвокат Тимошенко В.В. обґрунтовує причини пропуску строку для подання апеляційної скарги та з метою забезпечення доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції доходить висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за необхідне його поновити.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.9 "а" Правил дорожнього руху України встановлено заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 24 липня 2025 року о 00 год 10 хв. в м. Києві по вул. Віталія Скакуна, 16, керував електросамокатом, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою Alcotest DRAGER 6820 "ARJL-0269", результат позитивний 1,69 ‰ проміле алкоголю в крові.

Зазначені обставини встановлені постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 лютого 2026 року та стороною захисту не заперечуються. Зокрема, адвокат Тимошенко В.В., який здійснює захист ОСОБА_1 , не оспорює факт керування останнім електросамокатом та перебування його у стані алкогольного сп`яніння.

Разом із тим, аналізуючи матеріали справи та зібрані докази, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість застосування судом першої інстанції до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, виходячи з такого.

Санкцією частини першої статті 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а на інших осіб - накладення штрафу в такому ж розмірі.

Таким чином, положення частини першої статті 130 КУпАП розмежовують суб`єктів відповідальності за цією нормою залежно від їх правового статусу, передбачаючи для водіїв додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, тоді як щодо інших осіб передбачено лише штраф.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Отже, наведене визначення пов`язує статус водія не лише з фактом керування транспортним засобом, а й з наявністю у особи відповідного права на його керування, що підтверджується документом установленого зразка.

Згідно з відповіддю Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві № 31/26/09/2146-аз/03-2026-2150-2026 від 12 серпня 2026 року станом на 10 серпня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , посвідчення водія на право керування транспортними засобами не видавалося.

Водночас чинним законодавством України не передбачено окремої категорії посвідчення водія для керування електросамокатами, а керування такими засобами не було пов`язане з необхідністю отримання особою відповідного посвідчення водія.

Таким чином, хоча електросамокат за своїми характеристиками та відповідно до наведених положень законодавства належить до транспортних засобів, сам факт його використання особою не свідчить про наявність у такої особи спеціального права керування транспортними засобами, якого її можливо позбавити.

З огляду на наведене, встановлення факту керування ОСОБА_1 електросамокатом у стані алкогольного сп`яніння є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, однак за відсутності у нього відповідного права керування транспортними засобами застосування додаткового стягнення у виді позбавлення такого права є неможливим.

За таких обставин ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності як інша особа, передбачена санкцією частини першої статті 130 КУпАП, із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Отже, суд першої інстанції, встановивши факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, неправильно застосував положення санкції зазначеної статті в частині накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. У зв`язку з цим постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні з виключенням із неї вказаного виду адміністративного стягнення.

З огляду на викладене апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка В.В. підлягає задоволенню, постанова судді місцевого суду підлягає зміні в частині накладення адміністративного стягнення.

Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 25 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка Владислава Володимировича задовольнити.

Постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 25 лютого 2026 року в частині накладення адміністративного стягнення змінити, виключивши з її резолютивної частини вказівку про застосування до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Я.В. Головачов