Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №333/7024/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/7024/26

Провадження №2/333/5199/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Варнавської Л.О.

за участю секретаря судового засідання Яблуновської А.О.

розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі за текстом - ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № C-001-110190-21-980 від 24.04.2021 у розмірі 257 413, 94 грн., а також понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 3 088, 97 грн. та витрат на правову професійну допомогу у розмірі 25 000, 00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 24.04.2021 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № C-001-110190-21-980 відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» надало останньому кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по поточному рахунку з використанням електронного платіжного засобу. Ліміт кредитної лінії на момент укладання договору становив 75 000, 00 грн. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 грн. Визначення та зміна розміру доступного кредитного ліміту протягом строку дії договору здійснюється банком у межах встановленого максимального ліміту без укладення додаткових угод. Процентна ставка за користування кредитними коштами за кредитною лінією становить 56, 26 % річних.

11.12.2025 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу №11-12/25, за яким АТ «Ідея Банк» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № C-001-110190-21-980. Таким чином, позивач наділений правом вимоги до відповідача за кредитним договором № C-001-110190-21-980.

Відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань щодо погашення кредиту та процентів за вказаним кредитним договором, а тому станом на день формування позовної заяви має заборгованість у розмірі 257 413, 94 грн., з яких: 92 122, 17 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 165 291, 77 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

На підставі вищенаведеного позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі, яку призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04.09.2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, при зверненні до суду окремим пунктом у позовній заяві просив розглянути справу без його участі, не заперечує проти винесення заочного рішення судом.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку шляхом розміщення оголошення на сайті суду, оскільки останній зареєстрований на території м. Мелітополь Запорізької області, яка є тимчасово окупованою територією України. Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим та можливим, за згодою представника позивача, розглянути справу на підставі наявних доказів, заочно, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 24.04.2021 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки № C-001-110190-21-980, яку відповідач підписав власноручним підписом. Договором передбачено умови відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки.

Відповідно до пункту 2 вказаної Угоди, банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється в розмірі 200 000,00 грн., строк дії кредитного ліміту складає 12 (дванадцять) місяців з можливістю автоматичної пролонгації, ліміт кредитної лінії доступний клієнту на момент укладення Угоди становить 75 000, 00 грн. та може бути змінений в межах встановленого угодою максимального ліміту кредитної лінії за ініціативою банку про що буде повідомлено клієнта додатково. Розмір обов`язкового мінімального платежу встановлюється тарифами та договором комплексного банківського обслуговування. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 58,8 % річних по операціях видачі готівки, 34,8% - по торгових операціях згідно тарифів банку (п. 3.3. кредитного договору).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором № C-001-110190-21-980 від 24.04.2021 відповідач має заборгованість перед АТ «Ідея Банк» станом на 11.12.2025 року у сумі 257 413, 94 грн., з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 92 122, 17 грн.; - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками – 165 291, 77 грн.

З виписки по рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № C-001-110190-21-980 від 24.04.2021 року, що видана в АТ «Ідея Банк» за період з 26.04.2021 року по 11.12.2025 року, вбачається рух грошових коштів по рахунку, зокрема, фінансові операції коштами на рахунку за вказаний період.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору, що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1

11 грудня 2025 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 11-12/25, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» передало ( відступило) ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі за договором № C-001-110190-21-980 від 24.04.2021.

Із витягу з реєстру боржників №2 (лот 15) від 11.12.2025 року за договором факторингу № 11-12/25 від 11.12.2025 року вбачається, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № C-001-110190-21-980 від 24.04.2021 року на суму 257 413, 94 грн., з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 92 122, 17 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками - 165 291, 77 грн.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частинами першою-другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 2 ст. 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частини перша-друга статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що первісний кредитор свої зобов`язання за вказаним спірним договором перед відповідачем виконав у повному обсязі, надав останньому грошові кошти (кредит) шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на його поточному рахунку, що підтверджується матеріалами справи.

Зі змісту та форми Договору факторингу судом не встановлено обставин, які би свідчили про його нікчемність. Доказів того, що вказаний Договір визнаний судом недійсним, матеріали справи не містять.

Таким чином, позивач наділений правом грошової вимоги до відповідача за спірним договором.

Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 прострочено виконання грошових зобов`язань в строки, передбачені умовами Договору, доказів погашення заборгованості за укладеним договором відповідачем суду не надано, контррозрахунків заборгованості також не надано, відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3088,97 грн., сплачений при подачі позову.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 25 000, 00 грн.

Заявлена позивачем сума не може бути безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до суду надано: копію договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року з адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявка на надання правничої допомоги №1652 від 01.05.2026 року, витяг з Акту № 36 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026 року з детальним описом наданих послуг на загальну суму 25 000, 00 грн. (надання усної консультації з вивченням документів (2 години) – 4 000, 00 грн.; складання позовної заяви (6 години) - 18 000, 00 грн., письмова послуга (вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики (1 година) – 3 000,00 грн.).

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін .

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18,від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні цього питання суд враховує, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. Ціна позову складає 257 413, 94 грн., фактично адвокатом складено лише позовну заяву, що не є складною за своїм змістом та підготовлено додатки до неї. Справа розглядається у загальному позовному провадженні, однак жодного судового засідання проведено не було у зв`язку з неявкою сторін, тому участь у судових засіданнях представник позивача безпосередньо не приймав.

Отже, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, розміру частки задоволених позовних вимог, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з позивача на користь відповідача 1 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 280, 281, 284, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість за кредитним договором № C-001-110190-21-980 від 24.04.2021 у розмірі 257 413 (двісті п`ятдесят сім тисяч чотириста тринадцять) гривень 94 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) суму сплаченого судового збору в розмірі 3 088, 97 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на поданні заяви про його поновлення – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне судове рішення складене 06.10.2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська