Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №331/5616/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/5616/26

Провадження № 1-кп/331/924/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року місто Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі :

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

учасники кримінального провадження :

прокурор ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026082020000208 від 06.03.2026 року, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Галі, Гальського району, республіки Грузії, грузина, громадянина Грузії, який має середню освіту, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштований, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.

І. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлено особі і визнане судом доведеним.

05 березня 2026 року, не пізніше 09 години 26 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу будинку № 15 по вул. Університетській у місті Запоріжжі, помітив на відкритій ділянці місцевості припаркований під керуванням ОСОБА_7 автомобіль марки «MAN», державний номерний знак НОМЕР_1 , синього кольору, VIN: НОМЕР_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_8 .

У подальшому, того ж дня та часу, тобто 05 березня 2026 року, о 09 годині 26 хвилин, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи, що вказаний транспортний засіб використовується як сховище для зберігання майна, та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу через незамкнені двері незаконно проник до кабіни зазначеного транспортного засобу.

Після цього ОСОБА_4 , перебуваючи у кабіні автомобіля, з барсетки, що належить ОСОБА_7 та знаходилась у салоні транспортного засобу, таємно викрав грошові кошти у сумі 147 445 гривень 00 копійок, які належали ОСОБА_8 та були передані останнім ОСОБА_7 для здійснення оплати ремонтних робіт вказаного транспортного засобу.

Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 з місця події зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричини потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 147 445 гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, з проникненням у сховище, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_9 , а саме грошові кошти у розмірі 147 445,00 гривень, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, 05 травня 2026 року, приблизно о 13 годині 40 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу будинку № 29 по вул. Жуковського у місті Запоріжжі, помітив на відкритій ділянці місцевості припаркований під керуванням ОСОБА_10 автомобіль марки «Mercedes- Benz», державний номерний знак НОМЕР_3 , білого кольору, VIN: НОМЕР_4 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_11 .

У подальшому, того ж дня та часу, тобто 05 травня 2026 року, приблизно 13 годині 40 хвилин, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи, що зазначений транспортний засіб використовується як сховище для зберігання майна та є іншим сховищем, та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу через незамкнені двері незаконно проник до кабіни вказаного транспортного засобу.

Після цього ОСОБА_4 , перебуваючи у кабіні вказаного транспортного засобу, з паперового конверта, що знаходився у салоні автомобіля, таємно викрав грошові кошти у сумі 9150 гривень 00 копійок, які належали ОСОБА_10 .

Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 з місця події зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 9 150,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, повторно, з проникненням у сховище, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_10 , а саме грошові кошти у розмірі 9 150,00 гривень, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

ІІ. Позиція потерпілих.

Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_10 в судове засідання не з`явилися, проте 06 серпня 2026 року від них до суду надійшли заяви, в яких вони просять розгляд справи проводити без їх участі ; претензій матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_4 не мають у зв`язку із відшкодування матеріального збитку шляхом повернення грошових коштів в рамках кримінального провадження ; покарання ОСОБА_4 просять призначити на розсуд суду( а.с.33,34).

Цивільні позови потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_10 не заявлені.

ІІІ Позиція сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні провину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав у повному обсязі, надав пояснення щодо обставин їх вчинення.

Під час допиту пояснив, що 05 березня 2026 року, не пізніше 09.26 годин, перебуваючи на вул. Університетській в м. Запоріжжі, помітив припаркований автомобіль марки “MAN» синього кольору. За його словами, чоловік, який перебував за кермом, поклав грошові кошти до барсетки та вийшов з автомобіля. Після цього в обвинуваченого виник умисел заволодіти цими коштами. Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, він підійшов до автомобіля, відчинив двері з боку водія ( не були зачинені), узяв барсетку , дістав із неї гроші та поклав їх до кишені. Згодом, перерахувавши кошти, він установив, що їх сума становить 147 445,00 грн.. За поясненнями обвинуваченого, ці кошти він зберігав удома, а після викриття повернув їх потерпілому ОСОБА_12

05 травня 2026 року, не пізніше 13.40 годин, перебуваючи на вул.Жуковського в м. Запоріжжі, помітив припаркований автомобіль марки “Mercedes Benz» білого кольору. За його словами, чоловік, який перебував за кермом, поклав грошові кошти до конверту та вийшов з автомобіля. Після цього в обвинуваченого виник умисел заволодіти цими коштами. Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, він підійшов до автомобіля, відчинив двері з боку водія ( не були зачинені), узяв конверт , дістав із нього гроші та поклав їх до кишені. Через 5-10 хвилин він був затриманий робітниками поліції , після чого у нього були вилучені грошові кошти у сумі 9 150,00 грн., які він викрав з вказаного автомобіля. Гроші належали потерпілому ОСОБА_10

IV. Щодо дослідження доказів.

На підставі положень ч. З ст.349 КПК України, з урахуванням повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , думки обвинуваченого, який повідомив, що бажає закінчити судове слідство по справі без дослідження доказів, що містяться в матеріалах кримінального провадження, думки прокурора, захисника, докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, не досліджувалися. Судом роз`яснено обвинуваченому обмеження у праві на апеляційне оскарження вироку суду посилаючись на невизнання обставин, які не оспорювалися під час розгляду справи. Обвинувачений також підтвердив, що йому зрозуміло, що він обвинувачується у незаконному придбанні зберіганні з метою збуту, а також незаконний збут психотропної речовини у місця позбавлення волі, також підтвердив, що повністю розуміє наслідки своїх дій, повного визнання вини та відмови від дослідження усіх доказів по справі.

За обставин, викладених у обвинувальному акті, приймаючи до уваги, що прокурор, обвинувачений, захисник не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд ухвалив проводити розгляд справи відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю.

V. Кваліфікація дій обвинуваченого за законом України про кримінальну відповідальність.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна ( крадіжка), поєднаного з проникнення у сховище, вчинене повторно, в умовах воєнного стану ( згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином)..

VI. Призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), виходить з принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання, а також враховує ступінь тяжкості і характер суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення. відомості особу обвинуваченого.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із встановленої у ст. 50 КК України його мети - кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави у приватне життя особи повинно спрямовуватися на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Так, судом враховано, що відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, відноситься до тяжких злочинів.

ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має на утриманні неповнолітню дитину.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, добровільне відшкодування завданих потерпілим збитків.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, вказані вище відомості про його особу, пом`якшуючі та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також той факт, що обвинувачений усвідомив суспільну небезпеку скоєного, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.

Також суд вважає можливим звільнити обвинуваченого від призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік.

ОСОБА_13 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду». Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

VIІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.

Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Під час досудового розслідування були проведені експертні дослідження : висновок експерта № СЕ-19/108-26/4621-Д від 10.03.2026, вартість якого складає 3 119, 90 грн.; висновок експерта № СЕ-19/108-26/8984-Д від 08.05.2026, вартість якого складає 2 406,80 грн.; висновок експерта № СЕ-19/108-26/8986-ФХД від 08.05.2026, вартість якого складає 1 925,44 грн.; висновок експерта № СЕ-19/108-26/8985-Д від 07.05.2026, вартість якого складає 2 406,80 грн., витрати на проведення яких підлягають стягненню із обвинуваченого на користь держави.

Ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 08 травня 2026 року ОСОБА_4 в рамках цього кримінального провадження було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», строком на 60 діб та визначено розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України,-у розмірі 266 240,00 грн.

11 травня 2026 року ОСОБА_14 вніс заставу за ОСОБА_4 у розмірі 266 240,00 грн. на розрахунковий рахунок ТУДержавної судової адміністрації України в Запорізькій області, що підтверджується платіжним документом №05460_0003 від 11.05.2026.

Відповідно до ч.11 ст. 182 КПК України застава, яка не була звернена в дохід держави, повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. Відомостей про звернення внесеної застави в дохід держави суду не надано та під час судового розгляду не встановлено.

Оскільки кошти були внесені заставодавцем, їх звернення на виконання вироку в частині майнових стягнень допускається лише за його згодою. Даних про надання ОСОБА_14 такої згоди суду не надано. Саме по собі стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат на залучення експертів не є підставою для спрямування на їх виконання коштів застави, внесених іншою особою, за відсутності згоди заставодавця.

З огляду на те, що питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили вирішується судом у вироку відповідно до ст. 374 КПК України, внесена заставодавцем застава підлягає поверненню йому після припинення дії запобіжного заходу, тобто після набрання вироком законної сили, якщо суд залишає цей запобіжний захід чинним до цього моменту.

З цих підстав, керуючись ст.ст. 368,370,374 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до пунктів 1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи ;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Нагляд за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.

Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_4 , залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_14 грошові кошти в сумі 266 240 ( двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, внесені ним як заставу за ОСОБА_4 згідно з платіжним документом №05460_0003 від 11 травня 2026 року, за умови відсутності згоди заставодавця на використання цих коштів для виконання вироку в частині майнових стягнень.

Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлені.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення експертиз у розмірі 9 858 ( дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 94 копійки.

Речові докази :

грошові кошти в сумі 9100 гривень (2 купюри номіналом 50 гривень, 2 купюри номіналом 100 гривень; 14 купюр номіналом 200 гривень, 12 купюр номіналом 500 гривень), металеві монети НБУ: 50 копійок - 1 шт., 2 гривні - 2 шт., 5 гривень - 3 шт., 10 гривень - 1 шт., передані потерпілому ОСОБА_10 , згідно з його розпискою від 28 травня 2026 року, залишити у його розпорядженні;

мобільний телефон «Номі» в корпусі синього кольору, імейі: НОМЕР_5 , імеі2: НОМЕР_6 , з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Лайф», вилучений у ОСОБА_4 , який знаходиться на зберіганні речових доказів ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, повернути ОСОБА_4 ;

ніж складний з руків`ям червоного кольору, вилучений у ОСОБА_4 , який знаходиться на зберіганні речових доказів ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, повернути ОСОБА_4 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_1