Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №331/5811/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

РІШЕННЯ

29 вересня 2026 рокуСправа № 331/5811/26

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Гасанбекова С.С., при секретарі судового засідання Татуковій А.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом:товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

до:ОСОБА_1

про:стягнення заборгованості.

07 липня 2026 року до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 102447756 в розмірі 36504,00 грн, з яких: 20000,00 грн – основна сума боргу; 15104,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 1400,00 грн – заборгованість за комісією.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

15.01.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір №102447756.

У подальшому право вимоги за зазначеним договором перейшло позивачу.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 102447756 від 15.01.2022 в розмірі 19 798,80 грн., з яких: 6 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 838,80 грн. – сума заборгованості за відсотками; 12 000,00 грн. – сума заборгованості за пенею; 960,00 грн. – комісія за надання кредиту.

Виходячи з наведеного, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою судді від 10.07.2026, після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідача було відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач у строк, встановлений судом, не надав відзиву на позов, а також не надіслав до суду будь-яких заяв чи клопотань.

Відповідач у встановлений судом строк не подав відзиву на позовну заяву.

29.09.2026 відповідач повторно в судове засідання не з`явився.

Враховуючи неявку в судове засідання 29.09.2026 всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на те, що відповідач, який був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув та не повідомив суд про причини неявки, а також не подав відзиву, беручи до уваги відсутність заперечень з боку позивача проти заочного розгляду справи, у судовому засіданні 29.09.2026 судом, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини цивільної справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

15.01.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (кредитодавець) та відповідачем (позичальник) було укладено договір про споживчий кредит № 102447756, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 20000,00 грн. строком на 29 днів – до 13.02.2022 з можливістю пролонгації на стандартних (базових) умовах на строк не більше 60 днів, без урахування днів пролонгації на пільгових умовах.

До позовної заяви додано додаток № 1 до договору про споживчий кредит № 102447756 від 15.01.2022 – графік платежів, відповідно до якого встановлені наступні умови: позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому графіку платежів показники не підлягають оновленню у випадку часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання позичальником зобов`язань, а у випадку продовження Позичальником строку кредитування, оновленню підлягає лише частина показників. Зокрема, у випадку продовження строку кредитування відповідно до п.2.3 кредитного договору, позичальник доручає кредитодавцю самостійно оновити графік платежів/скласти його у новій редакції та розмістити дані графіку в особистому кабінеті позичальника. Зміст та форма такого оновленого графіку платежів може відрізнятись від наведеного в цьому додатку, проте після настання будь-якої події передбаченої п.2.3.2 Договору в оновленому графіку платежів відображаються актуальні відомості про нову дату платежу та розмір заборгованості позичальника станом на таку дату.

Зазначеним графіком платежів передбачено сплату процентів за кредитом в розмірі 5104,00 грн. у строк до 13.02.2022. Оновленого графіку платежів позивач до позовної заяви не додав та не послався на існування такого графіку в позовній заяві.

Первісний кредитор виконав своє зобов`язання в повному обсязі та надав відповідачу кредит у сумі 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 38177863 від 15.01.2022.

16.07.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 16072024, відповідно до якого від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит № 102447756 від 15.01.2022 на загальну суму 36504,00 грн, з яких: 20000,00 грн – основна сума боргу; 15104,00 грн – заборгованість за процентами; 1400,00 грн – заборгованість за комісією.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд відхиляє доводи позивача в частині нарахування комісії за договором про споживчий кредит № 102447756 від 15.01.2022 у сумі 1400,00 грн з огляду на таке.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України № 1734-VIII, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз змісту договору про споживчий кредит № 102447756 від 15.01.2022 свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які встановлена щомісячна комісія. Отже, умови договору про споживчий кредит № 102447756 від 15.01.2022, який укладений після набуття чинності Законом України № 1734-VIII, тобто після 10 червня 2017 року, щодо комісії, є нікчемними, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України № 1734-VIII.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22 (реєстраційний номер рішення у ЄДРСР 122407044), що враховується судом у даній справі, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Отже, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача комісії в розмірі 1400,00 грн.

Також, суд частково відхиляє доводи позивача щодо стягнення заборгованості за процентами, нарахованими з 14.02.2022, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.3 договору про споживчий кредит №4907873 від 05.10.2021, строк кредитування становить 29 днів, а отже останнім днем правомірного нарахування процентів за зазначеним договором є 13.02.2022, що додатково підтверджується вищезазначеним графіком платежів.

Належний та допустимий доказ пролонгації договору, а саме оновлений графік платежів, передбачений п. 2.3 договору, в матеріалах справи відсутній, позивач відповідних доводів у позовній заяві не наводить.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто, позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Враховуючи викладене, суд визнає необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення процентів, нарахованих поза межами строку кредитування за договором про споживчий кредит №102447756 від 15.01.2022, тобто з 14.02.2022.

Зазначене узгоджується із висновком Верхового Суду, викладеним у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (реєстраційний номер рішення у ЄДРСР 110279633), що враховується судом у даній справі, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Враховуючи зазначене, загальна заборгованість відповідача за договором про споживчий кредит № 102447756 від 15.01.2022 становить: 25104,00 грн., з яких: 20000,00 грн. – основна сума боргу; 5104,00 грн. – заборгованість за процентами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню на суму 25104,00 грн.

За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1).

До позовної заяви додано платіжну інструкцію від 23.06.2026 №163296, якою підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2662,40 грн., отже, враховуючи часткове задоволення позову на суму 25104,00 грн., що становить 68,77% від ціни позову, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 2662,40*68,77% = 1830,93 грн.

Інші судові витрати, понесені учасниками справи, відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 – 265, 268, 273, 280, 281 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про споживчий кредит № 102447756 від 15 січня 2022 року у розмірі 25104,00 грн (двадцять п`ять тисяч сто чотири гривні 00 коп.), з яких: 20000,00 грн – основна сума боргу; 5104,00 грн – заборгованість за відсотками.

3. У задоволенні решти позову – відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1830,93 грн (одна тисяча вісімсот тридцять гривень 93 коп.) витрат по сплаті судового збору.

5. Реквізити учасників справи:

- позивач: товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари Броварського району Київської області 07400, код ЄДРПОУ: 35625014;

- відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем – протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026 року.

Суддя С.С. Гасанбеков