Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №303/5680/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 жовтня 2026 року м. Мукачево Справа №303/5680/26

2/303/2607/26

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого – судді Кость В.В.

секретар судового засідання Гангур О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2

треті особи: (1) ОСОБА_3

(2) Мукачівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

про визнання батьківства,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_4 , звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання його батьком дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі – Дитина).

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що в період спільного проживання позивача та ОСОБА_3 у них народилася дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , а.с. 11). Однак у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 на момент народження Дитини перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , батьком дитини було записано ОСОБА_2 .

На підтвердження зазначених доводів, позивачем подано до суду висновок про біологічне батьківство №MGU3260 від 20 квітня 2026 року, заяву ОСОБА_3 та нотаріально засвідчену заяву відповідача від 2 грудня 2025 року про те, що він не є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, натомість від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просять їх задоволити.

Належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Від третьої особи (1) до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, проти заявлених вимог не заперечує

Третя особа (2) в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

1. Судовим розглядом справи встановлено, що предметом спору, тобто правовим об`єктом з привиду якого виникла конфліктна ситуація між сторонами справи є сімейні правовідносини, пов`язані з визнанням батьківства.

В контексті хронології існуванням спірних правовідносин суд наводить наступні обставини справи.

30 серпня 2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис № 547 (а.с. 16, 17 – зворот).

Спільне життя з ОСОБА_2 у ОСОБА_3 не склалося, зі своїм чоловіком вона фактично не проживала.

За доводами позивача,у січні 2023 року він познайомився з ОСОБА_3 , почав з нею зустрічатись, а з травня 2023 року він разом із ОСОБА_3 почали спільно проживати.

В подальшому, рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 26 березня 2024 року у справі №303/1638/24 (провадження №2/303/269/24), яке набрало законної сили 26 квітня 2024 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано (а.с.18, 19.

Згідно з даними свідоцтва про народження НОМЕР_1 , ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11). Батьком Дитини записано ОСОБА_2 .

Висновком ТОВ «Генкод Діагностик» про біологічне батьківство №MGU3260 від 20 квітня 2026 року (номер заключення HID26-003873/С1F1) встановлено, що донор зразка маркованого « ОСОБА_1 », а не випадково взятий чоловік тієї ж самої етнічної групи, є біологічним батьком донора зразка маркованого « ОСОБА_5 », ймовірність батьківства в цьому випадку становить 99,9999999999%.

У матеріалах справи наявна також власноруч підписана заява ОСОБА_3 , якою вона підтверджує батьківство ОСОБА_1 над Дитиною, а також нотаріально засвідчена заяву відповідача від 2 грудня 2025 року про те, що він не є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами першою-третьою статті 5 Сімейного кодексу України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

У статті 7 Сімейного кодексу України закріплено, що загальні засади регулювання сімейних відносин та визначено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята, десята статті 7 Сімейного кодексу України).

За вимогами статті 121 Сімейного кодексу України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 122 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Згідно з частиною першою статті 128 Сімейного кодексу України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (частина 2 статті 128 Сімейного кодексу України).

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до частини першої статті 129 Сімейного кодексу України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Згідно з частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Щодо предмету доказування у даній категорії справі, то Сімейний кодекс України будь-яких особливостей не визначає.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Зазначений правовий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 10 листопада 2022 року в справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року в справі № 205/5698/21.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства»(постанова Верховного Суду у справі №478/690/18 від 25.08.2020).

Європейський суд з прав людини зазначив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з імовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (справа №3451/05, § 34 від 07.05.2009).

Так судом взято до уваги висновок ТОВ «Генкод Діагностик» про біологічне батьківство №MGU3260 від 20 квітня 2026 року (номер заключення HID26-003873/С1F1), яким встановлено, що донор зразка маркованого « ОСОБА_1 », а не випадково взятий чоловік тієї ж самої етнічної групи, є біологічним батьком донора зразка маркованого « ОСОБА_5 », ймовірність батьківства в цьому випадку становить 99,9999999999%.

Висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У рішенні від 07 грудня 2006 року в справі «Хант проти України», заява № 31111/04, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно із частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 Цивільного процесуального кодексу України).

У частинах першій-третій статті 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а першочергово їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

З огляду на зазначене, суд констатує, що обставина батьківства ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_5 підтверджується дослідженими належними та допустимими доказами в їх сукупності, зокрема висновком про біологічне батьківство №MGU3260 від 20 квітня 2026 року (номер заключення HID26-003873/С1F1).

Статтею 134 Сімейного кодексу України визначено, що на підставі, зокрема рішення суду, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Беручи до уваги встановлені судом факти та відповідні правовідносини суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 124, 129, 1291 Конституції України, статтями ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області,

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволити повністю.

2. Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт (ID) НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 – батьком малолітньої дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. Внести зміни до актового запису № 51 від 15 листопада 2024 року про народження ОСОБА_5 , складеного виконавчим комітетом Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, де у графі відомості про батьків, запис «батько» ОСОБА_2 , громадянин Укрїани – виключити, записати батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_2 ,паспорт (ID) НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

4. Зобов`язати Мукачівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису про народження № 51 від 15 листопада 2024 року про народження ОСОБА_5 , складеного виконавчим комітетом Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, де змінити прізвище дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », ім`я « ОСОБА_8 » залишити без змін, по батькові « ОСОБА_9 » залишити без змін, у графі батько записати батьком дитини – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України замість ОСОБА_2 , громадянина України.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

7. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_3 .

Треті особи: (1) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

(2) Мукачівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Закарпатська обл, Мукачівський р-н, м. Мукачево, пл. Духновича Олександра, 15, код ЄДРПОУ 26031216.

Суддя В.В. Кость