Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №243/4609/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №243/4609/26

Провадження № 2-о/552/346/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року Київський районний суд міста Полтави в складі:

головуючий суддя Пронін С.Г.

за участю секретаря Луцик К.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтава в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Треццо-сулл-Адда в Італії, помер її чоловік ОСОБА_2 , який хворів на тяжке онкологічне захворювання. З метою оформлення субсидії, вона звернулася до Слов`янського ВДРАЦС для отримання свідоцтва про смерть чоловіка, але їй було відмовлено, оскільки документи про смерть ОСОБА_2 видані іноземною державою та не мають штампу апостиль. Вказала, що через введення в Україні воєнного стану, знаходження в зоні бойових дій, наявністю інвалідності та відсутністю фінансових можливостей вона позбавлена змоги виїхати за кордон або сплатити послуги агентств для проставлення апостилю на документах та нотаріально завірити переклад цих документів. Просила суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Треццо-сулл-Адда в Італії, внаслідок онкологічного захворювання.

Заявник у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник заінтересованої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заперечень проти заяви суду не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є дружиною громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 10.11.2011.

Заявник стверджує, що її чоловік ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Треццо-сулл-Адда в Італії. В якості доказів, що можуть підтвердити вказані обставини заявник додала: копію паспорта громадянки України ОСОБА_1 , копію довідки про встановлення інвалідності, виданої на ім`я ОСОБА_1 , згідно якої останній встановлено 3 групу інвалідності за загальним захворюванням; копію пенсійного посвідчення та свідоцтва про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виданих на ім`я ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 10.11.2011; копію паспорта громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Слов`янськ Донецької області; копію свідоцтва про ідентифікацію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Слов`янськ Донецької області, виданого Генеральним консульством України в Мілані; копію пенсійного посвідчення, виданого на ім`я ОСОБА_2 ; а також копії документів, складених іноземною мовою без офіційного перекладу, у тому числі, як вказує заявник - копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 видане уповноваженим органом Італійської Республіки.

Ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 07.08.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ОСОБА_2 було залишено без руху, зокрема через неподання заявником доказів, які посвідчують факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , завірених з офіційним перекладом.

Разом з тим, заявник ОСОБА_1 на виконання ухвали суду вказала, що не має можливості зробити переклад вказаних документів, а також отримати апостиль на свідоцтві про смерть чоловіка через брак коштів. Також у заяві по суті справи заявник просила суд оцінити як доказ, наданий нею особистий дослівний переклад іноземного документу та визнати його належним та допустимим доказом.

Оцінюючи докази у їх сукупності та кожен доказ окремо, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів прийшов до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 статті 16 ЦК України, ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).

Відтак, чинне цивільне процесуальне законодавство України передбачає випадки звернення до суду, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого орган державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) може видати свідоцтво про смерть, а саме:

- встановлення факту смерті особи в певний час - у разі неможливості реєстрації органом ДРАЦСу факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку чи надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Відповідно до ст. 49 ЦК України актом цивільного стану є, зокрема, смерть фізичної особи, яка підлягає державній реєстрації відповідно до закону та обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Заявником до заяви надано копія свідоцтва про смерть (“Certificato di morte”) її чоловіка ОСОБА_2 , видана уповноваженим органом Італійської Республіки без офіційного перекладу та штампу апостиль.

Відповідно до п.7 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, чинним законодавством передбачено певний порядок визнання документів, виданих органами іноземних держав на підтвердження факту смерті, а саме: їх легалізація в установленому законом порядку, або такий порядок може бути визначений міжнародно-правовим договором.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Україна та Італійська республіка є сторонами Гаазької конвенції 1961 року, яка спрощує порядок легалізації документів, до якої Україна приєдналась 10 січня 2002 року.

Відповідно до ст.ст. 2, 3 зазначеної Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Апостиль - це спеціальний штамп, який проставляється на офіційних документах, що надходять від держав - учасниць зазначеної Конвенції. Він засвідчує справжність підпису особи під документом і автентичність відбитку печатки або штампа, якими скріплено відповідний документ.

Згідно з положеннями вказаної Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці цієї Конвенції.

Таким чином, для визнання на території України документів, виданих компетентними органами сторін, достатньо наявності на такому документі штампу «Apostille», який засвідчує підпис посадової особи, яка такий документ підписала, і супроводжуватися засвідченим перекладом українською мовою.

Суд враховує, що настання смерті громадянина України, як стверджує заявник - її чоловіка ОСОБА_2 зареєстровано уповноваженим компетентним органом у м. Треццо-сулл-Адда в Італії.

У зв`язку з цим, необхідність у повторній реєстрації факту смерті ОСОБА_2 компетентними органами державної реєстрації актів цивільного стану України та видачі українського свідоцтва про смерть, відсутня.

Заявник не позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть у відповідному компетентному органі Італійської Республіки, яка є учасником Гаазької конвенції 1961 року, по спрощеній процедурі із проставленням апостилю та використовувати вказаний офіційний документ про смерть чоловіка у будь-яких правовідносинах на території України.

Повторна реєстрація смерті особи законодавством України не передбачена.

Суд звертає увагу заявника, що скрутний матеріальний стан, а також інші обставини (воєнний стан, знаходження в зоні бойових дій, наявність інвалідності), на які заявник посилається в обґрунтування неможливості отримання офіційного документу про смерть її чоловіка ОСОБА_2 виданого уповноваженим органом Італійської Республіки по спрощеній процедурі із проставленням апостилю, не можуть бути підставами для встановлення факту смерті особи у судовому порядку, оскільки такий факт вже підтверджується належним свідоцтвом про смерть, виданим відповідно до законодавства іноземної держави, на території якої настала смерть. Неможливість отримання оригіналу такого свідоцтва сама по собі не є підставою для встановлення факту смерті в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 186/227/24.

Щодо оцінки доказів, складених іноземною мовою суд зазначає наступне.

Мова, якій державою надано правовий статус обов`язкового засобу спілкування у публічних сферах суспільного життя, є державною (офіційною) мовою.

Конституцією України статус державної мови надано українській мові (ч. 1 ст. 10).

У рішеннях Конституційного Суду України від 14.12.1999 № 10-рп/99 та від 14.07.2021 № 1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус судів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом.

У п. 5.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 8-рп/2008 зазначено, що державною мовою здійснюються ведення судового процесу, складання судових документів та інші процесуальні дії і відносини, що встановлюються між судом та іншими суб`єктами на всіх стадіях розгляду і вирішення адміністративних та цивільних справ.

Тобто необхідність використання української мови, зокрема і в роботі судів, унормовано чинним законодавством.

За ч. 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Як встановлено, ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. 2 ст. 89 ЦПК України).

За змістом статей 77, 78, 79 ЦПК України докази мають бути належними, допустимими та достовірними і кожний доказ суд оцінює окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тож для здійснення оцінки письмових доказів суд повинен розуміти зміст таких документів, що дозволить виявити суперечливості, забезпечить узгодженість дій усіх учасників процесу та дотримання верховенства права.

Тобто процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, повинні бути викладені українською (державною), зрозумілою суду мовою.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вказані обставини, з урахуванням вищевказаних вимог Закону, у задоволені заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,13, 18, 259, 263-265, 273, 293, 315-319 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті – відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.Г. Пронін