Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №369/880/23 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/880/23

Провадження № 2/369/609/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

за участю секретаря Касяненко К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу №369/880/23 за позовною заявою Керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бучанської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про повернення земельних ділянок та скасування рішень про їх державну реєстрацію, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бучанської міської ради звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про повернення земельних ділянок та скасування рішень про їх державну реєстрацію.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що Бучанською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, відомості про яке 23 жовтня 2021 року внесені до ЄРДР за №4202111232000132 за фактом розпорядження землями водного фонду та передачі їх у власність громадян без попереднього їх вилучення, на території Мироцької сільської ради Київської області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

У ході проведення досудового розслідування встановлено, що головою Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області Власовим В.І. у 1999 році видано розпорядження №446 про погодження схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП «Агрофірма Київська» Києво-Святошинського району. У подальшому, рішенням виконавчого комітету Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №12/2 від 28 березня 2001 року «Про виділення земельної частки (паю) в натурі» надано попереднє погодження на відведення земельних ділянок громадянам згідно зі списком - схеми поділу земель колективної власності КСП «Київський».

Згідно зі списком громадян, яким винесені в натурі земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) із земель колективної власності, ОСОБА_5 (виправлений номер у списку 167, номер ділянки на схемі поділу земель колективної власності 54) передано у приватну власність земельну ділянку площею 3,145 га; ОСОБА_6 (виправлений номер у списку 169, номер ділянки на схемі поділу земель колективної власності 55) передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,752 га; ОСОБА_7 (виправлений номер у списку 171, номер ділянки на схемі поділу земель колективної власності 56) передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,634 га; ОСОБА_8 (виправлений номер у списку 172, номер ділянки на схемі поділу земель колективної власності 57) передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,599 га.

У подальшому ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вказані земельні ділянки відчужили на користь інших осіб. Так, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №9502 від 20 грудня 2005 року набув право власності на земельну ділянку площею 2,5991 га з кадастровим номером 3222484800:02:011:0007, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про що отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №241801 від 05 квітня 2006 року. На підставі заяви ОСОБА_1 від 20 березня 2018 року, яка зареєстрована в реєстрі за №812, зазначену земельну ділянку з кадастровим номером 3222484800:02:011:0007 поділено на 12 окремих земельних ділянок.

Так, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_9 (Києво-Святошинська РДА Київської області) від 10 вересня 2018 року за індексним номером 42927004 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровими номерами 3222484800:02:011:5046, площею 0,1997 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1640259532224 та номер запису про право власності 27846060, дата реєстрації 05 вересня 2018 року).

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Савченко Н.А. (Києво-Святошинська РДА Київської області) від 11 вересня 2018 року за індексним номером 42943429 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484800:02:011:5047, загальною площею 0,2136 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1641049432224, номер запису про право власності 27861152, дата державної реєстрації 05 вересня 2018 року).

Крім того, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Савченко Н.А. (Києво-Святошинська РДА Київської області) від 11 вересня 2018 року за індексним номером 42944909 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484800:02:011:5048, загальною площею 0,1952 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1641112932224, номер запису про право власності 27862436, дата державної реєстрації 05 вересня 2018 року).

Також відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Савченко Н.А. (Києво-Святошинська РДА Київської області) від 11 вересня 2018 року за індексним номером 4295725 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484800:02:011:5050, загальною площею 0,4894 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1641152432224, номер запису про право власності 27863250, дата державної реєстрації 05 вересня 2018 року).

Так, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 9333 від 16 грудня 2005 року став власником земельної ділянки загальною площею 2,6342 га з кадастровим номером 3222484800:02:011:0008, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Мироцька сільська рада, про що отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯТ № 241802 від 05 квітня 2006 року.

На підставі заяви ОСОБА_2 від 12 вересня 2019 року, яка зареєстрована в реєстрі за №3890, вказана земельна ділянка з кадастровим номером 3222484800:02:011:0008 була поділена на 11 (одинадцять) окремих земельних ділянок, у тому числі на нижчезазначені.

Так, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_10 (Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області) від 05 грудня 2019 року за індексним номером 50039880 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484800:02:011:5086, загальною площею 0,1314 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1978634232224, номер запису про право власності 34478862, дата державної реєстрації 27 листопада 2019 року).

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Ткаченко Д.В. (Києво-Святошинська РДА Київської області) від 05 грудня 2019 року за індексним номером 50039295 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484800:02:011:5088, загальною площею 0,1273 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1978604032224, номер запису про право власності 34478244, дата державної реєстрації 27 листопада 2019 року).

Крім того, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Ткаченко Д.В. (Києво-Святошинська РДА Київської області) від 05 грудня 2019 року за індексним номером 50039505 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484800:02:011:5089, загальною площею 0,147 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1978614832224, номер запису про право власності 34478444, дата державної реєстрації 27 листопада 2019 року).

Також відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Ткаченко Д.В. (Києво-Святошинська РДА Київської області) від 05 грудня 2019 року за індексним номером 50039674 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484800:02:011:5092, загальною площею 0,1545 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1978623532224, номер запису про право власності 34478630, дата державної реєстрації 27 листопада 2019 року).

Крім того, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №1-1648 від 27 липня 2005 року, укладеного з ОСОБА_11 , став власником земельної ділянки загальною площею 3,1449 га з кадастровим номером 3222484800:02:011:0003, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Мироцька сільська рада, про що отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 603216 від 20 жовтня 2005 року.

На підставі заяви ОСОБА_3 від 29 березня 2018 року, яка зареєстрована в реєстрі за №970, вказана земельна ділянка з кадастровим номером 3222484800:02:011:0003 була поділена на 7 (сім) окремих земельних ділянок, у тому числі на нижчезазначену земельну ділянку.

Так, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_10 (Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області) від 01 жовтня 2019 року за індексним номером 48944631 зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484800:02:009:5092, загальною площею 0,165 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1926599932224, номер запису про право власності 33467359, дата державної реєстрації 25 вересня 2019 року).

Крім того, встановлено, що відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Абрамської Є.М. від 01 червня 2013 року за індексним номером 1264020 зареєстровано право власності за ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484800:02:011:5001, загальною площею 2,7524 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Мироцька сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 80490432224, номер запису про право власності 1264020, дата державної реєстрації 27 травня 2013 року). Підставою для державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку стало рішення виконавчого комітету Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №12/2 від 28 березня 2021 року.

Як зазначає позивач, вищевказані земельні ділянки при передачі у власність первісним набувачам частково відносилися до земель водного фонду, а тому подальше набуття ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у власність земельних ділянок відбулося з грубим порушенням вимог водного та земельного законодавства, у зв`язку з чим такі земельні ділянки підлягають поверненню у власність Бучанської міської територіальної громади, представницьким органом місцевого самоврядування якої є Бучанська міська рада.

На даний час с. Мироцьке входить до складу Бучанської міської територіальної громади відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 715-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області», а також рішення Бучанської міської ради Київської області № 5238-82-VII від 27 серпня 2022 року «Про добровільне приєднання Мироцької сільської територіальної громади Києво-Святошинського району до Бучанської міської об`єднаної територіальної громади».

Так, у межах с. Мироцьке розташований водний об`єкт ставок, який відповідно до розробленого паспорта водного об`єкта від 04 червня 2020 року знаходиться на р. Рокач, р. Ірпінь та басейну р. Дніпро, та має площу 33,9250 га. Вказаний водний об`єкт розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484800:02:012:5044, площею 37,1464 га, яка відноситься до категорії земель водного фонду, має цільове призначення для рибогосподарських потреб та перебуває у комунальній власності територіальної громади.

Крім того, встановлено, що рішенням 32 сесії VII скликання Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №4 від 20 серпня 2018 року затверджено містобудівну документацію «Генеральний план села Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області».

Відповідно до зазначеної містобудівної документації, при аналізі відомостей щодо стану навколишнього природного середовища, з урахуванням вимог ДБН 360-92**, ДБН Б.1-1-15:2012, наказу №173 «Про затвердження санітарних правил планування та забудови населених пунктів», Водного кодексу України, а також за результатами натурних обстежень території населеного пункту встановлено нормативні санітарно-захисні та охоронні зони від існуючих об`єктів, які можуть мати негативний вплив на навколишнє природне середовище. Зокрема, визначено прибережні захисні смуги водних об`єктів, а саме: річки Рокач - 25 метрів від урізу води; ставків площею менше 3,0 га - 25 метрів; ставків площею більше 3,0 га - 50 метрів.

На схемі існуючих планувальних обмежень внесення змін до Генерального плану с. Мироцьке відображено обмеження у використанні земельних ділянок прибережної захисної смуги водного об`єкта.

На підставі даних публічної кадастрової карти, викопіювання з неї з нанесенням на генеральний план села Мироцьке, а також схеми розташування земельних ділянок, водойм та меж прибережної захисної смуги водного об`єкта в с. Мироцьке, виконаної сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_12 , встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222484800:02:011:5046, площею 0,1997 га; 3222484800:02:011:5047, площею 0,2136 га; 3222484800:02:011:5048, площею 0,1952 га; 3222484800:02:011:5050, площею 0,4894 га; 3222484800:02:011:5086, площею 0,1314 га; 3222484800:02:011:5088, площею 0,1273 га; 3222484800:02:011:5089, площею 0,1470 га; 3222484800:02:011:5092, площею 0,1545 га; 3222484800:02:009:5092, площею 0,1650 га, повністю розташовані в межах прибережної захисної смуги водного об`єкта в с. Мироцьке.

Разом з тим земельна ділянка з кадастровим номером 3222484800:02:011:5001 частково розташована в межах прибережної захисної смуги вище водного об`єкта в с. Мироцьке, при цьому площа накладки становить 0,4168 га.

Отже, при прийнятті вищевказаного рішення про передачу у власність земельних ділянок первісним власникам, зазначені земельні ділянки накладалися на землі водного фонду, а саме на водну поверхню ставка, розташованого на р. Рокач, р. Ірпінь та басейні Дніпра, що підтверджується такими доказами: схемою розташування земельних ділянок, водойм та меж прибережної захисної смуги водного об`єкта в с. Мироцьке; схемою існуючих планувальних обмежень внесення змін до Генерального плану с. Мироцьке; викопіюванням з публічної кадастрової карти з нанесенням на Генеральний план села Мироцьке; фрагментом з внесення змін до Генерального плану с. Мироцьке.

На підставі викладеного, керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області просив суд:

1.Усунути перешкоди у здійсненні Бучанською міською радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, розташованими в с. Мироцьке Бучанського району Київської області, шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: №42927004 від 10.09.2018 на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,1997 га з кадастровим номером 3222484800:02:011:5046; №42943429 від 11.09.2018 на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,2136 га з кадастровим номером 3222484800:02:011:5047; №42944909 від 11.09.2018 на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,1952 га з кадастровим номером 3222484800:02:011:5048; №42945725 від 11.09.2018 на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,4894 га з кадастровим номером 3222484800:02:011:5050; №50039880 від 05.12.2019 на земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,1314 га з кадастровим номером 3222484800:02:011:5086; №50039295 від 05.12.2019 на земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,1273 га з кадастровим номером 3222484800:02:011:5088; №50039505 від 05.12.2019 на земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,147 га з кадастровим номером 3222484800:02:011:5089; №50039674 від 05.12.2019 на земельну ділянку ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1545 га з кадастровим номером 3222484800:02:011:5092; №48944631 від 01.10.2019 на земельну ділянку ОСОБА_3 площею 0,165 га з кадастровим номером 3222484800:02:009:5092; №3061708 від 11.06.2013 на земельну ділянку ОСОБА_6 площею 2,1524 га з кадастровим номером 3222484800:02:011:5001;

2.Усунути перешкоди у здійсненні Бучанською міською радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду з кадастровими номерами: 3222484800:02:011:5046 площею 0,1997 га, 3222484800:02:011:5047 площею 0,2136 га, 3222484800:02:011:5048 площею 0,1952 га, 3222484800:02:011:5050 площею 0,4894 га шляхом їх повернення від ОСОБА_1 ; 3222484800:02:011:5086 площею 0,1314 га, 3222484800:02:011:5088 площею 0,1273 га, 3222484800:02:011:5089 площею 0,147 га, 3222484800:02:011:5092 площею 0,1545 га шляхом їх повернення від ОСОБА_2 ; 3222484800:02:009:5092 площею 0,165 га шляхом їх повернення від ОСОБА_3 ; 3222484800:02:011:5001 шляхом повернення в частині площі 0,4168 га від ОСОБА_6 Бучанській міській раді;

3.Стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. від 26 січня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

28 березня 2023 року до суду від представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвоката Живиці О.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що у поданій до суду позовній заяві керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області не обґрунтував правові підстави звернення до суду з вказаним позовом в інтересах держави. Також твердження прокурора про те, що вказані земельні ділянки при передачі у власність первісним набувачам частково відносилися до земель водного фонду, а подальше набуття їх у власність відповідачами відбулося з грубим порушенням вимог водного та земельного законодавства, є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами, а відтак мають характер припущень, що є неприпустимим відповідно до вимог процесуального закону. На підставі вищевикладеного просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

28 березня 2023 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката Качараби В.П. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_3 набуте у встановленому законом порядку, а саме в результаті поділу земельної ділянки, придбаної ним за договором купівлі-продажу у 2005 році у ОСОБА_11 , яка набула її в результаті розпаювання земель колективної власності належних КСП «Агрофірма «Київська» у 1996 році. Крім того, представник відповідача вказує, що надані позивачем докази свідчать лише про те, що станом на 2020 рік межі ставу є такими, що 50-метрова прибережна захисна смуга заходить на земельні ділянки відповідачів. Водночас, доказів того, якими були межі ставу у 1996 році або у 2005 році, позивачем не надано. Також у відзиві зазначено, що заявлені позовні вимоги є негаторним позовом, який може бути пред`явлений власником або законним володільцем майна. При цьому, на думку представника відповідача, ні Мироцька сільська рада, ні Бучанська міська рада не були власниками або володільцями спірних земельних ділянок. На підставі вищевикладеного просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. від 29 березня 2023 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката Качараби В.П. про витребування у Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області належним чином засвідчені копії технічних документацій, що стосуються земельних ділянок які є предметом спору у даній справі.

15 травня 2023 року до суду від представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката Живиці О.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що у поданій до суду позовній заяві керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області не обґрунтував правові підстави звернення до суду з вказаним позовом в інтересах держави. Також твердження прокурора про те, що вказані земельні ділянки при передачі у власність первісним набувачам частково відносилися до земель водного фонду, а подальше набуття їх у власність відповідачами відбулося з грубим порушенням вимог водного та земельного законодавства, є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами, а відтак мають характер припущень, що є неприпустимим відповідно до вимог процесуального закону. На підставі вищевикладеного просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

10 квітня 2023 року на виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду від 29 березня 2023 року надійшли належним чином завірені копії документів, а саме: «Науково-технічна документація по паюванню земель, переданих у колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству «Агрофірма Київська» Києво-Святошинського району Київської області», розробник Київське відділення Інституту землеустрою Української академії аграрних наук, 1997 рік; «Технічна документація по складанню Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї). колективного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Київська» Києво-Святошинського району Київської області», розробник Київське відділення Інституту землеустрою Української академії аграрних наук, 1999 рік; Графічний матеріал «План меж сільської ради народних депутатів та населеного пункту» (Мироцька сільська рада народних депутатів та село Мироцьке Києво-Святошинського району Київської обл.)

Згідно розпорядження в.о. керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Дяченка В.В. щодо повторного автоматичного розподілу справи №235 від 27 вересня 2023 року та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 27 вересня 2023 року, який проведений відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, дану справу передано для розгляду судді Фінагеєвій І.О.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 вересня 2023 року прийнято до провадження цивільну справу та призначено підготовче судове засідання.

27 листопада 2023 року до суду від представника Бучанської міської ради – Галдецької Юлії надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що у зв`язку з проведенням адміністративно-територіальної реформи та відповідно до рішень органів місцевого самоврядування, Мироцьку сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Бучанської міської ради, яка є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Мироцької сільської ради. Крім того, представник зазначає, що в межах с. Мироцьке розташований водний об`єкт – ставок площею 33,9250 га, який знаходиться на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 3222484800:02:012:5044, площею 37,1464 га, що належить до земель водного фонду та має цільове призначення для рибогосподарських потреб. З метою спростування доводів відповідачів, Бучанською окружною прокуратурою було направлено запит до Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського, за результатами розгляду якого отримано відповідь від 07 червня 2023 року № 991-001-997991-083. У вказаній відповіді зазначено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484800:02:009:5092 (площа 0,165 га), 3222484800:02:011:5001 (площа 2,7524 га), 3222484800:02:011:5046 (площа 0,1997 га), 3222484800:02:011:5047 (площа 0,2136 га), 3222484800:02:011:5048 (площа 0,1952 га), 3222484800:02:011:5050 (площа 0,4894 га), 3222484800:02:011:5086 (площа 0,1314 га), 3222484800:02:011:5088 (площа 0,1273 га), 3222484800:02:011:5089 (площа 0,147 га), 3222484800:02:011:5092 (площа 0,1545 га), які перебувають у приватній власності та відносяться до земель сільськогосподарського призначення, розташовані поруч із русловим ставком на річці Рокач. Також зазначено, що річка Рокач є лівою притокою річки Ірпінь та належить до малих річок, а ставок, розташований на ній, відноситься до земель водного фонду, у зв`язку з чим навколо нього встановлюється прибережна захисна смуга шириною 50 метрів. Зазначає, що ставок збудований у 60-х роках XX століття, а станом на 1968 рік мав сучасні морфометричні параметри та положення берегової лінії, що підтверджується порівнянням супутникової зйомки від 1968 і 2011 років. Крім того, за результатами проведеного аналізу встановлено, що вищевказані земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484800:02:009:5092, 3222484800:02:011:5001, 3222484800:02:011:5046, 3222484800:02:011:5047, 3222484800:02:011:5048, 3222484800:02:011:5050, 3222484800:02:011:5086, 3222484800:02:011:5088, 3222484800:02:011:5089, 3222484800:02:011:5092 повністю накладаються на 50-метрову прибережну захисну смугу руслового ставка на річці Рокач, у зв`язку з чим відносяться до земель водного фонду України. У зв`язку з вищенаведеним представник Бучанської міської ради просить суд позовну заяву Керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бучанської міської ради задовольнити повністю.

Протокольною ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2023 року у задоволенні клопотань представника відповідачів – адвоката Живиці О.О. про роз`єднання позовних вимог, про залишення позову без розгляду було відмовлено.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 травня 2024 року заяву позивача про забезпечення позову було задоволено частково та накладено арешт на земельні ділянки, що є предметом спору у даній справі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2026 року заяву представника відповідача було задоволено частково та змінено захід забезпечення позову, застосований ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 травня 2024 у справі № 369/880/23, в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484800:02:009:5092, загальною площею 0.165 га, яка належить ОСОБА_3 , на інший захід забезпечення, а саме: заборону ОСОБА_3 відчужувати, обтяжувати, передавати будь-яким іншим особам земельну ділянку з кадастровим номером 3222484800:02:009:5092, загальною площею 0,165 га.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити позов.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та представники відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 – адвокати Качараба В.П. та Живиця О.О. заперечували проти позовних вимог у повному обсязі, просив відмовити у задоволенні позову.

У судові дебати учасники справи не з`явилися, про дату та час судового розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до вимог частини 1, 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України, кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні, а явка до суду не є обов`язковою.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 виснував, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Враховуючи зазначене, та те, що сторона позивача реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів у позовній заяві, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

З огляду на викладене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши письмові докази та матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення і заяви осіб, які беруть участь у справі, їх представників, оцінивши їх відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При розгляді справи судом встановлено, що головою Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області Власовим В.І. у 1999 році видано розпорядження №446 про погодження схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП «Агрофірма Київська» Києво-Святошинського району. У подальшому, рішенням виконавчого комітету Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №12/2 від 28 березня 2001 року «Про виділення земельної частки (паю) в натурі» надано попереднє погодження на відведення земельних ділянок громадянам згідно зі списком - схеми поділу земель колективної власності КСП «Київський».

Згідно зі списком громадян, яким винесені в натурі земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) із земель колективної власності, ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку площею 3,145 га; ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,752 га; ОСОБА_7 передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,634 га; ОСОБА_8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,599 га.

У подальшому ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відчужили земельні ділянки на користь інших осіб.

Так, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №9502 від 20 грудня 2005 року набув право власності на земельну ділянку площею 2,5991 га з кадастровим номером 3222484800:02:011:0007, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про що отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №241801 від 05 квітня 2006 року. На підставі заяви ОСОБА_1 від 20 березня 2018 року, яка зареєстрована в реєстрі за №812, зазначену земельну ділянку з кадастровим номером 3222484800:02:011:0007 поділено на 12 окремих земельних ділянок, зокрема: з кадастровим номером 3222484800:02:011:5046, площею 0,1997 га; з кадастровим номером 3222484800:02:011:5047, загальною площею 0,2136 га; з кадастровим номером 3222484800:02:011:5048, загальною площею 0,1952 га; з кадастровим номером 3222484800:02:011:5050, загальною площею 0,4894 га.

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 9333 від 16 грудня 2005 року став власником земельної ділянки загальною площею 2,6342 га з кадастровим номером 3222484800:02:011:0008, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Мироцька сільська рада, про що отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯТ № 241802 від 05 квітня 2006 року. На підставі заяви ОСОБА_2 від 12 вересня 2019 року, яка зареєстрована в реєстрі за №3890, вказана земельна ділянка з кадастровим номером 3222484800:02:011:0008 була поділена на 11 окремих земельних ділянок, зокрема: з кадастровим номером 3222484800:02:011:5086, загальною площею 0,1314 га; з кадастровим номером 3222484800:02:011:5088, загальною площею 0,1273 га; з кадастровим номером 3222484800:02:011:5089, загальною площею 0,147 га; з кадастровим номером 3222484800:02:011:5092, загальною площею 0,1545 га.

Крім того, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №1-1648 від 27 липня 2005 року, укладеного з ОСОБА_11 , став власником земельної ділянки загальною площею 3,1449 га з кадастровим номером 3222484800:02:011:0003, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Мироцька сільська рада, про що отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 603216 від 20 жовтня 2005 року. На підставі заяви ОСОБА_3 від 29 березня 2018 року, яка зареєстрована в реєстрі за №970, вказана земельна ділянка з кадастровим номером 3222484800:02:011:0003 була поділена на 7 окремих земельних ділянок, у тому числі на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484800:02:009:5092, загальною площею 0,165 га.

Крім того, встановлено, що відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Абрамської Є.М. від 01 червня 2013 року за індексним номером 1264020 зареєстровано право власності за ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484800:02:011:5001, загальною площею 2,7524 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Мироцька сільська рада. Підставою для державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку стало рішення виконавчого комітету Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №12/2 від 28 березня 2021 року.

Як зазначає позивач, вищевказані земельні ділянки при передачі у власність первісним набувачам частково відносилися до земель водного фонду, а тому подальше набуття ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у власність земельних ділянок відбулося з грубим порушенням вимог водного та земельного законодавства, у зв`язку з чим такі земельні ділянки підлягають поверненню у власність Бучанської міської територіальної громади, представницьким органом місцевого самоврядування якої є Бучанська міська рада.

На даний час с. Мироцьке входить до складу Бучанської міської територіальної громади відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 715-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області», а також рішення Бучанської міської ради Київської області № 5238-82-VII від 27 серпня 2022 року «Про добровільне приєднання Мироцької сільської територіальної громади Києво-Святошинського району до Бучанської міської об`єднаної територіальної громади».

Так, у межах с. Мироцьке розташований водний об`єкт – ставок, який відповідно до розробленого паспорта водного об`єкта від 04 червня 2020 року знаходиться на р. Рокач, р. Ірпінь та басейну р. Дніпро, та має площу 33,9250 га. Вказаний водний об`єкт розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484800:02:012:5044, площею 37,1464 га, яка відноситься до категорії земель водного фонду, має цільове призначення для рибогосподарських потреб та перебуває у комунальній власності територіальної громади.

Крім того, встановлено, що рішенням 32 сесії VII скликання Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №4 від 20 серпня 2018 року затверджено містобудівну документацію «Генеральний план села Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області».

Відповідно до зазначеної містобудівної документації, при аналізі відомостей щодо стану навколишнього природного середовища, з урахуванням вимог ДБН 360-92**, ДБН Б.1-1-15:2012, наказу №173 «Про затвердження санітарних правил планування та забудови населених пунктів», Водного кодексу України, а також за результатами натурних обстежень території населеного пункту встановлено нормативні санітарно-захисні та охоронні зони від існуючих об`єктів, які можуть мати негативний вплив на навколишнє природне середовище. Зокрема, визначено прибережні захисні смуги водних об`єктів, а саме: річки Рокач - 25 метрів від урізу води; ставків площею менше 3,0 га - 25 метрів; ставків площею більше 3,0 га - 50 метрів.

На схемі існуючих планувальних обмежень внесення змін до Генерального плану с. Мироцьке відображено обмеження у використанні земельних ділянок прибережної захисної смуги водного об`єкта.

На підставі даних публічної кадастрової карти, викопіювання з неї з нанесенням на генеральний план села Мироцьке, а також схеми розташування земельних ділянок, водойм та меж прибережної захисної смуги водного об`єкта в с. Мироцьке, виконаної сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_12 , встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222484800:02:011:5046, площею 0,1997 га; 3222484800:02:011:5047, площею 0,2136 га; 3222484800:02:011:5048, площею 0,1952 га; 3222484800:02:011:5050, площею 0,4894 га; 3222484800:02:011:5086, площею 0,1314 га; 3222484800:02:011:5088, площею 0,1273 га; 3222484800:02:011:5089, площею 0,1470 га; 3222484800:02:011:5092, площею 0,1545 га; 3222484800:02:009:5092, площею 0,1650 га, повністю розташовані в межах прибережної захисної смуги водного об`єкта в с. Мироцьке.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Щодо участі прокурора у справі слід зазначити таке.

Особливості участі та статусу прокурора в цивільному процесі, а також порядок та підстави звернення прокурора до суду, визначено статтею 56 ЦПК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру».

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених ст. 257 ЦПК України.

Предметом спору зазначеної цивільної справи є поновлення порушеного права власності держави на землі водного фонду, оскільки на земельні ділянки, які є предметом спору, було неправомірно зареєстроване право власності за відповідачами та змінено їх цільове призначення всупереч вимогам закону. Контроль за використанням та охороною спірних земельних ділянок знаходиться в межах повноважень Бучанської міської ради.

За приписами ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Відповідно до вимог частин 3 та 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно із ч. 1 та п. а) ч. 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Статтею 189 ЗК України встановлено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

У даному спорі органом, який здійснює захист інтересів держави самостійно є Бучанська міська рада, як орган виконавчої влади, до компетенції якого входить розпорядження земельними ділянками водного фонду відповідно до вимог п. 1 ст. 122, п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, а власником земельної ділянки – держава Україна.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень.

З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

На підтвердження підстав для звернення з цим позовом в інтересах Бучанської міської ради Бучанська окружна прокуратура надає лист від 21 вересня 2022 року № 53/4747вих.22, за змістом якого повідомляла Бучанська міська рада про намір звернутися до суду з метою повернення земельних ділянок на користь держави. У відповідь на цей лист Бучанська міська рада повідомила, що не має можливості здійснити претензійно-позовну роботу щодо повернення у комунальну власність земельних ділянок водного фонду через обмеження бюджетних асигнувань на сплату судового збору в період дії воєнного стану в Україні. На підставі викладеного, просила прокуратуру вжити відповідних заходів представницького характеру щодо повернення у комунальну власність вказаних земельних ділянок водного фонду.

Таким чином, суд визнає обґрунтованим належним чином потребу у зверненні прокурора з цим позовом в інтересах органу виконавчої влади, який не має можливості самостійно захистити свої права у суді.

Щодо правового статусу спірних земельних ділянок, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор посилався на те, що спірні земельні ділянки, які передані у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та згодом відчужені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повністю розташовані в межах прибережної захисної смуги ставка у с. Мироцьке, який розташований на р. Рокань, р. Ірпінь та басейні Дніпра та відповідно до Водного Кодексу України належать до земель водного фонду України та відповідно до статті 84 ЗК України і статті 88 ВК України не можуть передаватись у приватну власність.

Відповідно до статей 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 14 Конституції України, ст. 1 ЗК України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі водного фонду (ст. 19 ЗК України).

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до ст. 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно зі статтею 3 ВК України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Статтею 59 ЗК України встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, хоча ч. 1 ст. 59 ЗК України передбачено, що такі землі можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, разом з тим ст. 59 ЗК України у частинах 2-4 закріплює обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість їх використання для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно до п. «ґ» ч. 3 ст. 83 ЗК України та п. «д» ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду, які перебувають у державній або комунальній власності взагалі не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями ч. 2 ст. 59 ЗК України, зокрема, громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (ч. 2 ст. 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

За змістом положень ЗК України землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.

Відповідно до ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Згідно зі ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відтак, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Згідно з Порядком визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 (далі – Порядок № 486), у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 ВК України. Межі водоохоронних зон визначаються згідно з проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, крім випадків, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», та/або комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, та/або генеральними планами населених пунктів, які розробляються в порядку, визначеному ЗК України, Законами України «Про землеустрій» і «Про регулювання містобудівної діяльності», зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівні. Назва, склад та зміст проекту землеустрою визначаються замовником з урахуванням характеристик території конкретного об`єкта землеустрою.

Отже, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється спеціальний порядок надання й використання.

Прибережна захисна смуга – частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України). Отже, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку № 486. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст. 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

Подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19).

Як зауважено Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 372/4149/18, застосовуючи зазначені норми права, суди повинні встановити фактичні обставини справи безпосередньо на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до диспозиції зазначених норм та на підставі наданих сторонами доказів, надати оцінку юридичним фактам, що мають значення для справи, зокрема встановити категорію землі, факт її зміни та підстави цієї зміни.

Установлюючи фактичні обставини справи, суд має застосовувати всі можливі джерела та засоби доказування, передбачені нормами матеріального та процесуального права відповідно до положень процесуального закону.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2025 року у справі № 370/702/21 (провадження № 61-8028св25).

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Застосування принципу змагальності виключає можливість застосування концепції негативного доказу.

У Постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13 Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Аналогічна позиція міститься у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 листопада 2024 року по справі № 686/28882/23 (провадження 61-13125св24).

На підтвердження належності спірних земель до земель водного фонду стороною позивача надано, зокрема, паспорт водного об`єкта від 04 червня 2020 року, матеріали генерального плану села Мироцьке, викопіювання з Публічної кадастрової карти, схему розташування земельних ділянок, водойми та меж прибережної захисної смуги, а також інформацію Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 07 червня 2023 року.

Разом з тим, вказані докази у своїй сукупності не дають суду можливості достовірно встановити, що на час первісного відведення у 2001 році із земель колективної власності КСП «Агрофірма Київська» спірних земельних ділянок у власність громадян, відповідні земельні площі були зайняті водним об`єктом або перебували в межах прибережної захисної смуги ставка, на який посилається прокурор.

Так, Паспорт водного об`єкта складений 04 червня 2020 року, тобто понад 19 (дев`ятнадцять) років після прийняття рішення виконавчого комітету Мироцької сільської ради № 12/2 від 28 березня 2001 року та після первісного набуття відповідних земельних ділянок у приватну власність. Сам по собі вказаний документ встановлює характеристики водного об`єкта станом на час складення цього Паспорту, водночас, не підтверджує достовірно межі урізу води, площу водного дзеркала та просторове положення берегової лінії станом на 2001 рік або на іншу конкретну дату первісного відведення кожної зі спірних земельних ділянок.

Крім того, затверджений у 2018 році генеральний план села Мироцьке та матеріали, виготовлені на його основі, характеризують планувальні обмеження та сучасний стан території на час розроблення відповідної містобудівної документації, водночас, самі по собі не підтверджують існування водного об`єкта (ставка), фактичні межі вказаного водного об`єкта та прибережної захисної смуги, що існували на момент розпаювання земель колективної власності та їх передачі первісним набувачам.

При цьому суд враховує, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 707/1429/21, вирішальним є встановлення фактичного розташування спірної земельної ділянки щодо водного об`єкта та прибережної захисної смуги, а віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення саме по собі не спростовує можливості її одночасного знаходження в межах земель водного фонду. Водночас у цій же постанові Верховний Суд звернув увагу на необхідність встановлення таких обставин на підставі належної оцінки доказів, а за відсутності достатніх даних зазначив про необхідність проведення земельно-технічної експертизи для встановлення просторового співвідношення спірної земельної ділянки та прибережної захисної смуги на відповідний момент часу. У вказаній справі Верховний Суд скасував судові рішення та передав справу на новий розгляд саме з огляду на те, що суди не встановили всіх фактичних обставин щодо належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду, а за відсутності відповідної земельно-технічної експертизи передчасно зробили висновок про її належність або неналежність до таких земель.

Суд зазначає, що ефективний захист порушеного права у спорах цієї категорії є неможливим без чіткої та однозначної ідентифікації відповідної земельних ділянок. Зокрема, для вирішення питання щодо наявності правових підстав для витребування земельної ділянки необхідно встановити, чи має місце накладення такої ділянки (або її частини) на смугу відведення водного об`єкта.

За таких обставин земельні ділянки, стосовно яких заявлені вимоги, мають бути належним чином ідентифіковані, зокрема шляхом визначення координат поворотних точок її меж, а також відомостей щодо їх прив`язки до пунктів державної геодезичної мережі, що узгоджується з вимогами ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта.

За змістом частин 1, 2 та 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до п. 6.2 Інструкції про призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 основними завданнями земельно-технічної експертизи є: - визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо); - визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації; -визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки; - визначення можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками, розробка варіантів їх розподілу (порядку користування); - визначення можливих варіантів підходу та проїзду до земельних ділянок, встановлення земельного сервітуту.

До матеріалів справи позивачем не додано висновку земельно-технічної експертизи, який би підтверджував обставини, на які він посилається, зокрема щодо місця розташування, меж та накладення спірних земельних ділянок.

У такій категорії справ суд самостійно без застосування спеціальних знань не може зробити висновок, чи накладаються земельні ділянки сторін у справі, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити факт накладання земельних ділянок за наявними у справі доказами.

Оскільки позивачем земельно-технічної експертизи не надано до суду, а також матеріали справи не містять клопотання про призначення такої експертизи судом, суд позбавлений можливості самостійно встановити чи розташовані земельні ділянки, які належать відповідачам в межах прибережної захисної смуги вказаного вище водного об`єкта в с. Мироцьке, повністю розташовані або ж частково.

Посилання прокурора на відповідь Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 07 червня 2023 року також не змінює вищевказаного висновку, оскільки з наведеної відповіді вбачається, що дослідження проводилося з урахуванням наявних матеріалів та порівняння супутникових знімків, зокрема щодо стану водного об`єкта у 1968 та 2011 роках, що у свою чергу не дозволяє встановити межі земель водного фонду та прибережної захисної смуги щодо кожної спірної земельної ділянки саме на момент їх передачі у власність у 2001 році.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено, що спірні земельні ділянки станом на передачу їх у приватну власність, відносилися до земель водного фонду і знаходились в межах 25-метрової прибережної захисної смуги водного об`єкту, з частковим та/або повним її накладенням (площа такого накладення позивачем не доведена) підстави для задоволення позову прокурора, який діє в інтересах держави в особі Бучанської міської ради, відсутні.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних виконуючого обов`язків керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бучанської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про повернення земельних ділянок та скасування рішень про їх державну реєстрацію, слід відмовити, у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76, 83, 89, 141, 258-260, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_13 про усунення перешкод у користуванні майном, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА