Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №363/3237/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"08" жовтня 2026 р. Справа № 363/3237/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

08 жовтня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючої судді О.П. Дьоміної, за участі секретаря Михайлик Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгорода в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Так, в обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що 08.02.2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту за №18414-02/2025, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 5 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. Отже, термін повернення кредиту у настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушена звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку, з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором. Станом на дату подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем становить 20 900 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 5 000 грн.; заборгованість за процентами – 5 400 грн.; заборгованість за штрафом – 10 000 грн.; заборгованість за комісією – 500 грн. 19.06.2025 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу за №19062025, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором за №18414-02/2025 від 08.02.2025 року.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04.06.2026 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач до суду не з`явилася, про день та час слухання справи була належним чином повідомлений. Заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила, не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву, тому суд, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.

Враховуючи наявність умов, визначених у частині першій статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 08.02.2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту за №18414-02/2025, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) Y952 і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 8. договору позики, «Реквізити та підпис сторін».(а.с. 10-16).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5 000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 1.2. договору, тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта, не пов`язані з підприємницької діяльністю. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 08.02.2025 року. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 07.06.2025 року.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що за користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 0.90 % в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 500,00 грн.. Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії – одноразова комісія.

Відповідно до п.п. 1.4.1. договору про надання фінансового кредиту денна процентна ставка становить 0,98 % та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього договору. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом на дату укладання цього договору складає 2575,74%. Орієнтовна загальна вартість кредиту станом на дату укладання цього договору складає 10 900,00 грн. Загальні витрати по кредиту складають 5 900,00 грн.

Згідно з п. 1.5 договору, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п. 1.6. договору про надання фінансового кредиту кредит надається відповідачу в безготівковій формі у національній валюті на рахунок відповідача включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4441-11хх-хххх-4815 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Згідно п. 5.3. вказаного договору у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості – на наступний день після терміну сплати встановленого в графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень встановлених чинним законодавством України.

Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариств, розміщених на Веб-сайті товариства. До укладення цього договору отримав від товариства інформацію, зазначену в законодавстві про фінансові послуги та діяльність фінансових компаній та інформацію, яка вимагається відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (п. 7.6-7.7 договору).

08.02.2025 року ОСОБА_1 ознайомився із умовами кредитування в ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора підписав Паспорт споживчого кредиту та Заяву-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту.(а.с. 6-9).

Відповідно до графіку платежів та паспорта споживчого кредиту реальна річна процентна ставка за вказаним договором становить 2572,74 %, загальна вартість кредиту 10 900 грн.

З листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за №3426_260217121225 від 17.02.2026 року вбачається, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків та на виконання укладеного з ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» договору за №ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022 року здійснило перерахування коштів 08.02.2025 року 20:45:00 на суму 5 000 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іPay.ua – 647897337, призначення платежу: зарахування 5 000 грн. на НОМЕР_2 . Крім того, факт перерахування відповідачу коштів за договором про надання фінансового кредиту за №18414-02/2025 від 08.02.2025 року підтверджується також і витребуваною судом інформацією, за клопотанням представника позивача від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Відповідно до наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту, у відповідача наявна заборгованість, яка становить 20 900 грн., з яких: 5 000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 5 400 грн. - заборгованість за відсотками, 10 000 грн. - заборгованість за штрафом, 500 грн. - за комісією.

19.06.2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал» уклалено договір факторингу за №19062025, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором за №18414-02/2025 від 08.02.2025 року.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу за №19062025 від 19.06.2025 року, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20 900 грн., з яких: 5 000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 5 400 грн. - заборгованість за відсотками, 10 000 грн. заборгованість за штрафом, 500 грн. за комісією.

Відповідач взяті на себе зобов`язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені договором не виконує, термін сплати коштів порушено.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі№732/670/19,від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивача, що підлягає захистові шляхом примусового виконання грошового зобов`язання.

Підстав вважати, що вказаний договір відповідачем не укладався у суду не має, коли цей договір укладено в електронному вигляді, який за формою і змістом відповідає зазначеним вимогам Закону.

Окрім того, отримавши кредитні кошти, відповідач погодився сплатити проценти у розмірі, що обумовлені договором, графіком платежів та відповідає вимогам ст.ст. 1054, 1056-1 ЦК України, а також сплату комісії за надання кредиту.

Що стосується питання про стягнення з відповідача неустойки (штраф, пеня) в розмірі 10 000 грн. за договором про надання фінансового кредиту за №18414-02/2025 від 08.02.2025 року, то суд зазначає наступне:

Так, з 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який діє і донині.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

КЦС ВС в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 727/1033/21 зазначив, що оскільки проценти - це плата за користування чужими грошима (ст. 1048 ЦК України), а згідно з положенням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України з 24 лютого 2022 року нараховані відповідно до вимог ст. 625 ЦПК України інфляційні втрати підлягають списанню, правильними є висновки суду про стягнення з позичальника прострочених процентів за користування кредитними коштами (нараховані, але не сплачені) та інфляційних втрат за період до 23 лютого 2022 року.

Судом встановлено, що прострочення відповідачем сплати платежів сталося під час дії воєнного стану, в той час, коли кредитор всупереч вимог Закону нараховував неустойку у вигляді штрафу за прострочення сплати платежів в розмірі 10 000,00 грн. за договором про надання фінансового кредиту №18414-02/2025 від 08.02.2025 року.

За таких обставин, оскільки вказану неустойку внаслідок невиконання зобов`язання нараховано під час дії воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем, а не стягненню з відповідача.

Отже, вимога позивача щодо нарахування неустойки відповідачу у вигляді штрафу за прострочення сплати платежів в розмірі 10 000 грн. за договором про надання фінансового кредиту за №18414-02/2025 від 08.02.2025 року на вимогах Закону та наявних матеріалах справи не ґрунтуються, є безпідставною.

Відтак, вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить зі змісту позовних вимог та наданих суду розрахунків, згідно яких сума заборгованості за договором про надання фінансового кредиту за №18414-02/2025 від 08.02.2025 року, становить в розмірі 10 900 грн., з якої: 5 000 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 5 900 грн. – сума заборгованості за відсотками, 500 грн. – заборгованість за комісією та сумнівів у суду не викликає, коли доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією за надання кредиту відповідачем суду не надано. Зокрема, не надано інші розрахунки, які б спростовували нарахування позивача.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що пред`явлений позов є обґрунтованим і підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 1 388,52 грн., виходячи з розрахунку: (розмір задоволених позовних вимог) 10 900 грн. * 2 662,40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 20 900,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 1 388,52 грн.

Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 8 000 грн. суд зазначає наступне:

Згідно з ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

У постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі за №362/3912/18 (провадження за №61-15005св19) та від 30.09.2020 року в справі за №201/14495/16-ц (провадження за №61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява за №19336/04, п. 269).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява за №58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується: договором про надання правничої допомоги за №0107від 01.07.2025 року, актом наданих послуг від 11.05.2026 року, довіреністю адвоката, копією ордера про надання правничої допомоги №1381377 від 02.07.2026 року.

Разом з цим, суд вважає завищеною оплату наданих послуг, оскільки заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову.

Справа розглядалась в спрощеного позовного провадження з викликом сторін, однак адвокат не приймав участі в судових засіданнях. Враховуючи принцип розумності та справедливості, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням співмірності виконаної адвокатом роботи, та заявленої суми до стягнення, складності справи.

При визначенні судом розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховується, що, представник позивача в судове засідання не прибував, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності, розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а обсяг наданих адвокатом послуг фактично складається лише з складення позовної заяви.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, ціну позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 2 000 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, за №303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява за №4909/04, від 10.02.2010 року).

На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 527, 530, 610, 611, 627, 1049, 1054 ЦК України, статтями 12, 81, 141, 263-265, 274-279, 280, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту за №18414-02/2025 від 08.02.2025 року в загальному розмірі - 10 900 (десять тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1 388 (одна тисяча триста вісімдесят вісім ) гривень 52 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрати по сплати правової допомоги в сумі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1/28 корпус.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуюча суддя О.П. Дьоміна