Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №363/4297/26 — Вишгородський районний суд Київської області

07.10.26 363/4297/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Ставиченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вишгород, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №41 від 12.03.2026 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

06.07.2026 до Вишгородського районного суду Київської області, через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 07.07.2026), позивачем подано вказаний адміністративний позов, у якому він просить поновити строк звернення до суду, скасувати постанову №41 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 12.03.2026, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , щодо притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн відносно ОСОБА_1 , а справу про адміністративне правопорушення закрити. Також, позивач просить звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», долучивши копію посвідчення особи, віднесеної до категорії 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В обґрунтування позову зазначено, що 12.03.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову №41, відповідно до якої позивач не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 24.12.2025, тобто у строк, зазначений у направленій через АТ «Укрпошта» повістці №5786717, чим порушив частину першу статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Вказаною постановою на позивача накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн. Позивач, не погоджується з постановою, вважає її незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що постанова складена без його участі, його підпис про отримання її копії відсутній, відмітки про направлення йому постанови відповідачем немає. Про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення на 12.03.2026 він не повідомлявся, у зв`язку із чим був позбавлений можливості бути присутнім під час розгляду справи, ознайомитися з матеріалами, надати пояснення і докази, заявити клопотання, скористатися правничою допомогою та реалізувати інші права, передбачені статтею 268 КУпАП. На думку позивача, відповідач не забезпечив всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи, не встановив наявності події та складу адміністративного правопорушення і не навів належних доказів його вчинення. Також, позивач посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього не складався. За його твердженням, передбачена статтею 258 КУпАП можливість розгляду справи без складення протоколу застосовується лише за умови, що особа була належним чином повідомлена про дату, час і місце виклику, а у територіального центру комплектування та соціальної підтримки є підтвердні документи про отримання особою такого виклику. Оскільки повістку №5786717 він не отримував, а доказів її отримання відповідач не надав, позивач вважає, що складення протоколу було обов`язковим. Позивач також зазначає, що в оскаржуваній постанові не вказано мету його виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що, на його думку, свідчить про відсутність чіткого формулювання обвинувачення та унеможливило підготовку належного захисту. Крім цього, позивач посилається на примітку до статті 210 КУпАП, відповідно до якої положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних особи шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними інформаційними системами, реєстрами та базами даних. Зазначає, що у його закордонному паспорті міститься відмітка про виїзд за кордон у листопаді 2025 року, а відповідні відомості наявні у базі даних Державної прикордонної служби України, до якої відповідач, за твердженням позивача, має доступ через систему «Оберіг». Відповідач не перевірив факту його перебування за межами України, чим, на думку позивача, порушив вимоги статей 245 і 280 КУпАП щодо повного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання на 07.09.2026. Крім цього, в ухвалі суду зазначено, що, беручи до уваги отримання позивачем копії постанови 24.06.2026 та подання позову через систему «Електронний суд» 06.07.2026, відсутні підстави вважати, що адміністративний позов подано поза межами строку, встановленого статтями 286, 289 КАС України.

07.09.2026 до суду, через систему «Електронний суд», позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив, що позов підтримує, не заперечує проти розгляду справи без його участі та просить розглянути її по суті за наявними матеріалами. Також указав, що станом на час подання заяви відповідач відзиву та матеріалів справи не подав, хоча мав достатньо часу, і просив врахувати положення частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України.

Цього самого дня до суду, через систему «Електронний суд», представник відповідача Лещенко Ю.В. подав клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування зазначив, що оформлення матеріалів щодо ОСОБА_1 здійснювалося ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Славутичі, де вони й знаходяться та у Другого відділу виникли проблеми з доступом до системи «Електронний суд», ухвалу про відкриття провадження у паперовому вигляді він не отримував, у зв`язку із чим виникли проблеми з підготовкою відзиву. З метою отримання матеріалів від Другого відділу та підготовки відзиву представник відповідача просив відкласти розгляд справи.

У судове засідання 07.09.2026 учасники справи не з`явилися. Враховуючи клопотання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 07.10.2026 о 10:30, про що учасників повідомлено у встановленому КАС України порядку.

05.10.2026 до суду, через систему «Електронний суд», представник відповідача Лещенко Ю.В. подав відзив на позовну заяву з додатками – копіями матеріалів справи про адміністративне правопорушення, у якому просить врахувати поважність причин пропуску строку на подання відзиву, залишити позов без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та відмовити у його задоволенні. Копії відзиву та додатків цього ж дня доставлено позивачу до його Електронного кабінету та направлено на електронну пошту.

У відзиві зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 сформовано повістку №5786717 на ім`я ОСОБА_1 про необхідність прибути 24.12.2025 о 14:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних. Повістку направлено за адресою позивача рекомендованим листом №R067054731636 з позначкою «Повістка ТЦК», а 23.12.2025 її повернуто з причини «адресат відсутній за вказаною адресою». Посилаючись на пункт 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, пункт 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, та постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, відповідач вважає, що позивач був належним чином оповіщений про виклик, але не отримав повістку та не прибув. Крім цього, представник відповідача указує, що позивачу направлено повідомлення №322 від 23.02.2026 про розгляд справи про адміністративне правопорушення 12.03.2026, рекомендованим листом №R067114952319, який 20.03.2026 повернувся з причини «адресат відсутній за вказаною адресою». Копію постанови №41 від 12.03.2026, за твердженням відповідача, також направлено позивачу рекомендованим листом №R067123490387, який ним не отримано та повернуто 23.03.2026. Представник відповідача вважає, що позивач ігнорував усю направлену йому кореспонденцію. Також, у відзиві наведено положення статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 27 Порядку №560 та статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», перелічено персональні дані, які вносяться до Реєстру, та зазначено, що повістка була направлена для уточнення даних. На думку відповідача, постанова №41 відповідає вимогам статті 283 КУпАП, винесена у межах компетенції начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 та на підставі повно й всебічно з`ясованих обставин. Щодо строку звернення до суду у відзиві зазначено, що постанову направлено позивачу за зареєстрованою адресою, а поштове відправлення повернулося 23.03.2026 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідач вважає, що позов подано понад три місяці після належного оповіщення, а тому строк звернення до суду пропущено без поважних причин. Причиною несвоєчасного подання відзиву названо перебування матеріалів у ІНФОРМАЦІЯ_3 , який оформлював матеріали, та їх подальше отримання відповідачем.

06.10.2026 до суду, через систему «Електронний суд», позивач подав відповідь на відзив, у якій просить відмовити відповідачу у визнанні поважними причин пропуску строку на подання відзиву, не приймати відзив та додані до нього докази, відмовити у залишенні позову без розгляду, позовні вимоги задовольнити та розглянути справу за його відсутності. Копію відповіді на відзив доставлено представнику відповідача та відповідачу до їх Електронних кабінетів 06.10.2026. Так, заперечуючи проти прийняття відзиву, позивач зазначив, що ухвалу від 20.07.2026 відповідач отримав в Електронному кабінеті 21.07.2026, а тому встановлений судом п`ятнадцятиденний строк сплив у серпні 2026 року. На думку позивача, знаходження матеріалів у структурному підрозділі самого відповідача та внутрішня організація роботи між підрозділами не є об`єктивно непереборними обставинами. Доказів листування щодо отримання матеріалів відповідач не надав, окремої заяви про поновлення строку не подав, а посилання на те, що Другий відділ складав протокол, суперечить змісту постанови, оскільки протокол щодо позивача не складався. Щодо строку звернення до суду позивач указав, що це питання вже оцінено судом в ухвалі від 20.07.2026. Відповідач сам визнає, що поштове відправлення з постановою позивачем не отримано і воно повернулося. Наданий бланк повернення, за твердженням позивача, не підтверджує, що лист був адресований саме йому та містив копію постанови №41, оскільки на ньому відправником та одержувачем зазначено виконавчий комітет Славутицької міської ради, а лицьової сторони конверта, опису вкладення та відмітки про направлення постанови у матеріалах справи немає. Також позивач вказав, що у прохальній частині відзиву відповідач просить залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_3 , у мотивувальній частині зазначає про невиконання вимог ОСОБА_4 та в іншому місці посилається на частину третю статті 210 КУпАП, тоді як ці особи не є учасниками справи, а позивача притягнуто до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. На думку позивача, це свідчить про складення відзиву без дослідження обставин саме цієї справи. По суті спору позивач зазначив, що повістка №5786717 від 14.12.2025 містила мету виклику «для уточнення даних», водночас у постанові вказано, що його особу встановлено за АІТС «ОБЕРІГ», а адресу обрано з Реєстру як повідомлену під час уточнення даних. На думку позивача, відповідач не вказав, які саме дані потребували повторного уточнення та чому їх неможливо було отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії. Також послався на відомості про дату виїзду за межі України, які входять до даних Реєстру, і зазначив, що відповідач міг отримати їх через АІТС «ОБЕРІГ». Щодо оповіщення про виклик позивач указав, що на бланку повернення поштового відправлення №R067054731636 є лише позначка навпроти слів «адресат відсутній», але відсутні підпис працівника поштового зв`язку, його прізвище та відбиток поштового пристрою, бланк повідомлення про вручення не заповнений, доказів телефонного інформування або вкладення повідомлення до поштової скриньки немає, а опис вкладення не містить підпису працівника поштового зв`язку та відбитка штемпеля. Щодо повідомлення про розгляд справи позивач зазначив, що розписка про отримання повідомлення №322 не підписана, опису вкладення до відправлення №R067114952319 не надано, відправником на конверті зазначено виконавчий комітет Славутицької міської ради, номер телефону на конверті позивачу не належить, дата приймання відправлення та відбиток календарного штемпеля відсутні, єдина дата – 20.03.2026, тобто дата повернення, яка настала після розгляду справи 12.03.2026. Тому, на думку позивача, станом на дату розгляду справи відповідач не мав жодних даних про його своєчасне сповіщення.

У судове засідання, призначене на 07.10.2026, учасники провадження, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, не з`явилися.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутності учасників провадження, суд врахував наявність у матеріалах справи заяви позивача про розгляд справи у його відсутність, те, що сторони скористалися правом подати відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, а також відсутність заяв про неможливість розгляду справи без участі учасників провадження та відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази у їх сукупності та проаналізувавши норми матеріального і процесуального права, суд дійшов таких висновків.

Щодо клопотання представника відповідача про прийняття відзиву та доданих до нього доказів, та, з урахуванням заперечень позивача проти цього, суд зазначає, що відзив подано після спливу встановленого ухвалою від 20.07.2026 строку, при цьому, 07.09.2026 - до початку розгляду справи по суті, представник відповідача повідомив суд про місцезнаходження матеріалів у Другому відділі, просив надати час для їх отримання та підготовки відзиву, і саме з цією метою розгляд справи було відкладено на 07.10.2026. Відзив з матеріалами подано до наступного судового засідання, його копії завчасно надіслано позивачу, який скористався правом подати відповідь на відзив та виклав заперечення щодо кожного наведеного відповідачем доводу. За таких обставин прийняття та дослідження відзиву і доданих до нього матеріалів, не порушує принципів змагальності та рівності учасників, не позбавило позивача можливості висловити свою позицію та сприятиме повному встановленню фактичних обставин. Тому суд вважає за можливе прийняти відзив і додані до нього докази та надати їм оцінку разом з іншими матеріалами справи. Наявність у відзиві помилкових посилань на прізвища ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на частину третю статті 210 КУпАП - не стосуються предмета цієї справи й судом не враховуються, водночас це не є підставою для неприйняття всього відзиву.

Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, суд зазначає, що вказане питання попередньо оцінювалося під час постановлення ухвали від 20.07.2026 про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України; з використанням повноваження з метою, з якою воно надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України та витягом із реєстру територіальної громади (а.с. 12-14).

12.03.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову №41, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн (а.с. 10).

Зі змісту постанови вбачається, що позивачу інкриміновано неприбуття 24.12.2025 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк, зазначений у повістці №5786717. У постанові вказано, що повістку надіслано з повідомленням про вручення та описом вкладення за адресою, обраною з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів як повідомленою позивачем під час уточнення облікових даних, а поштове відправлення повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Також зазначено, що позивачу рекомендованим листом направлено повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, однак він не з`явився і клопотання про відкладення не подав.

21.05.2026 головним державним виконавцем Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області відкрито виконавче провадження №81069391 з примусового виконання постанови №41 від 12.03.2026 та стягнення з ОСОБА_1 подвійного розміру штрафу – 34 000,00 грн, а також виконавчого збору в розмірі 3 400,00 грн. (а.с. 11).

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення відповідно до статті 245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності із законом.

Стаття 251 КУпАП визначає доказами будь-які фактичні дані, на основі яких у встановленому законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган або посадова особа оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

За статтею 280 КУпАП при розгляді справи посадова особа зобов`язана з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають, зокрема, справи про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, передбачені статтею 210-1 КУпАП, а від їх імені розглядати такі справи та накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Норма статті 210-1 КУпАП є бланкетною, тому для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, яку саме вимогу законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію порушила особа, у чому полягала її протиправна поведінка, чи виник у неї відповідний обов`язок та чи мала вона реальну можливість його виконати.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено обов`язок громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк і місце, зазначені у повістці, а в разі отримання повістки – прибути у визначені в ній місце та строк. Отже, для притягнення особи до відповідальності за неприбуття необхідно довести існування належно оформленої повістки, її направлення або вручення у передбачений законом спосіб, зміст виклику, визначені дату, час і місце прибуття, а також факт неприбуття без поважних причин.

З копії повістки №5786717, долученої до відзиву, убачається, що вона сформована на ім`я ОСОБА_1 , містить адресу його зареєстрованого місця проживання, вимогу прибути 24.12.2025 о 14:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Славутичі та мету виклику – «для уточнення даних». На повістці зазначено дату накладення кваліфікованого електронного підпису - 14.12.2025.

Також, представником відповідача додано фотокопію поштового відправлення №R067054731636, адресованого ОСОБА_1 за місцем його реєстрації, опису вкладення із зазначенням повістки №5786717 та бланку повернення, на якому 23.12.2025 проставлено позначку «адресат відсутній».

Відповідно до пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку може бути день отримання поштового відправлення, день проставлення відмітки про відмову від його отримання або день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою нею територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення облікових даних, а за певних умов – за адресою задекларованого чи зареєстрованого місця проживання.

Пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що у разі відсутності адресата за зазначеною адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує його за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився, працівник робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, після чого лист повертається відправнику.

Наданий відповідачем бланк повернення щодо відправлення №R067054731636 містить друковану позначку про повернення 23.12.2025 та відмітку навпроти причини «адресат відсутній», однак не містить підпису працівника поштового зв`язку та відбитка поштового пристрою, якими відповідно до спеціального порядку має бути засвідчена така причина повернення. Опис вкладення також не містить підпису працівнику поштового зв`язку та відбитка календарного штемпеля про прийняття відправлення. Інших документів оператора поштового зв`язку, з яких можливо було б установити дату невдалої спроби вручення, спосіб інформування позивача, дотримання трьох робочих днів та належне оформлення причини повернення, відповідач не надав.

Сам факт направлення кореспонденції на адресу, яка збігається із зареєстрованим місцем проживання позивача, не звільняє відповідача від обов`язку довести дотримання спеціально встановленої процедури оповіщення повісткою ТЦК. Посилання відповідача на загальний висновок про достатність направлення рекомендованої кореспонденції, не замінює доказів виконання вимог пункту 82 Правил та пункту 41 Порядку №560 саме щодо цього поштового відправлення.

За таких обставин, надані представником відповідача документи, не дають підстав для беззаперечного висновку, що позивач був належним чином оповіщений про виклик на 24.12.2025 у спосіб, передбачений законом. Отже, відповідач не довів виникнення у позивача обов`язку прибути за конкретною повісткою та його винного невиконання.

Варто також врахувати, що єдиною зазначеною у повістці метою виклику було «для уточнення даних», при цьому, у постанові №41 зазначено, що особу позивача встановлено за АІТС «ОБЕРІГ», а адресу для направлення повістки обрано з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів як повідомлену ним під час уточнення облікових даних. Представник відповідача у відзиві навів загальний перелік персональних даних, що вносяться до Реєстру, але не вказав, які саме відомості щодо ОСОБА_1 були відсутні, неактуальні або потребували особистого уточнення, та не надав витягу з Реєстру чи іншого доказу на підтвердження такої необхідності.

У примітці до статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних особи шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами та базами даних, держателями яких є державні органи.

Оскільки відповідач визначив єдиною метою виклику уточнення даних, належало з`ясувати, які саме дані потребували уточнення та чи могли вони бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії. Таких обставин у постанові не наведено і доказами не підтверджено.

Позивач посилається на перебування за кордоном та надав копію сторінки паспорта громадянина України для виїзду за кордон з окремими відмітками про перетин державного кордону у листопаді 2025 року (а.с. 15-17). Водночас, така копія не дає можливості встановити, що позивач безперервно перебував за межами України саме 24.12.2025, а відповідач не надав доказів здійснення передбаченої законом перевірки даних, доступних через державні реєстри, до прийняття постанови.

Щодо розгляду справи без складення протоколу суд зазначає таке.

Стаття 258 КУпАП допускає розгляд справ про правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, вчинені в особливий період, без складення протоколу у разі, якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику.

Отже, відсутність протоколу є допустимою не автоматично, а лише за сукупності встановлених законом умов. Оскільки належне оповіщення позивача про виклик та наявність передбачених статтею 258 КУпАП підтвердних документів не доведено, правомірність застосування процедури без складення протоколу відповідачем також не підтверджена.

Окремої оцінки потребує дотримання права позивача на участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Частина перша статті 268 КУпАП гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правничою допомогою та оскаржувати постанову. Загальним правилом є розгляд справи у присутності такої особи. За її відсутності справа може бути розглянута лише за умови наявності даних про своєчасне сповіщення особи про місце і час розгляду та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення.

За змістом пункту 3 статті 278 КУпАП посадова особа під час підготовки до розгляду справи зобов`язана перевірити, чи сповіщено осіб, які беруть участь у ній, про час і місце розгляду. Крім цього, пунктом 10 розділу ІІ Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 №3, передбачено повідомлення особи про дату, місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три доби шляхом особистого вручення під підпис або надсилання рекомендованого поштового відправлення з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Верховний Суд у постановах від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а, від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а, від 31.03.2021 у справі №676/752/17 та від 10.04.2023 у справі №510/248/17 виходив із того, що обов`язок повідомити особу вважається виконаним, якщо вона була поінформована про час і місце розгляду не пізніше ніж за три дні до відповідної дати, а доказування цієї обставини покладається на уповноважений орган. Метою повідомлення є не формальне направлення кореспонденції, а забезпечення реальної можливості особи взяти участь у розгляді та реалізувати права, передбачені статтею 268 КУпАП.

До відзиву на позовну заяву, представником відповідача додано повідомлення №322 від 23.02.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 запропоновано прибути 12.03.2026 о 10:30 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_6 для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення.

На підтвердження направлення повідомлення, до відзиву додано фотокопію поштового відправлення №R067114952319, але опису вкладення, який би підтверджував наявність у цьому відправленні саме повідомлення №322, не додано, а також, відомостей про дату прийняття цього відправлення оператором поштового зв`язку матеріали не містять. Єдина встановлена з поданих документів дата – 20.03.2026, коли відправлення оформлено до повернення відправнику з позначкою «адресат відсутній». Варто зазначити, що вказана дата настала через вісім днів після розгляду справи та прийняття постанови. Доказів вручення повідомлення позивачу, його відмови від отримання, належним чином засвідченої відмітки про відсутність до дати розгляду, телефонного чи електронного інформування або інших даних про фактичну обізнаність позивача станом не пізніше 09.03.2026 суду не надано.

Таким чином, станом на 12.03.2026 у відповідача не було документа, який підтверджував би своєчасне сповіщення позивача про дату, час і місце розгляду справи. Саме лише направлення поштового відправлення за відсутності відомостей про його вручення чи належно оформленого результату невручення до дня розгляду не давало передбачених частиною першою статті 268 КУпАП підстав для розгляду справи за відсутності позивача.

Порушення права на участь у розгляді справи не є суто формальним. Унаслідок неналежного повідомлення позивач був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами, надати пояснення щодо отримання повістки та причин неприбуття, подати докази, заявити клопотання, заперечити проти застосування процедури без складення протоколу, скористатися професійною правничою допомогою та висловити позицію щодо наявності складу правопорушення. Саме на стадії адміністративного розгляду посадова особа мала всебічно з`ясувати ці обставини відповідно до статей 245 і 280 КУпАП.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності рішення покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно із частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили.

У справах про адміністративні правопорушення застосовується презумпція невинуватості. Усі сумніви щодо події правопорушення та винуватості особи тлумачаться на її користь, а недоведені подія та вина прирівнюються до доведеної невинуватості. Відповідний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а.

Оцінивши докази у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належного оповіщення позивача про виклик за повісткою №5786717, дотримання спеціального порядку оформлення причини повернення поштового відправлення, наявності конкретних даних, які потребували особистого уточнення та не могли бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії, правомірності розгляду справи без складення протоколу, своєчасного повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи 12.03.2026, можливості розглянути справу за його відсутності з дотриманням статті 268 КУпАП.

Отже, подія та склад адміністративного правопорушення за обставин, викладених у постанові №41 від 12.03.2026, належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджені. Постанова прийнята без повного і об`єктивного з`ясування обставин, без належного забезпечення права позивача на участь у процесі її прийняття та не відповідає критеріям законності й обґрунтованості, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи щодо рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право скасувати таке рішення і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на те, що відповідач не довів належними доказами об`єктивної сторони інкримінованого позивачу правопорушення та допустив істотні порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, позов підлягає задоволенню, постанова №41 від 12.03.2026 – скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закриттю.

Керуючись статтями 2, 5, 7-9, 72-77, 90, 241, 242, 243, 246, 286 КАС України, статтями 7, 9, 210-1, 247, 251, 252, 258, 268, 278, 280, 283, 285, 293 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №41 від 12.03.2026 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, – задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №41 від 12.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити.

З урахуванням положень частини четвертої статті 286 КАС України, рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя О.П.Лукач