Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №355/1769/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 355/1769/25

Провадження № 2/359/1932/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

за участі секретаря Брови Д.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

20 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» до суду надійшов позов, яким представник позивача Пархомчук С.В. просить : стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором №2711519976/221745 від 27 січня 2020 року в розмірі 6551,60 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27 січня 2020 року ТОВ «Гоуфінгоу» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір №2711519976/221745. За яким ТОВ «Гоуфінгоу» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 2000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 30 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1,85% в день (фіксована процентна ставка). ТОВ «Гоуфінгоу» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2000 гривень. Відповідач неналежним чином виконував грошові зобов`язання, тому у нього виник борг по поверненню кредиту у розмірі 6551 гривень 60 копійок. В подальшому, на підставі договорів факторингу ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором про споживчий кредит №2711519976/221745 від 31 травня 2021 року. Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, внаслідок чого ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» змушене звернутись до суду.

Ухвалою судді Баришівського районного суду Київської області від 21 серпня 2025 року цивільну справу передано за підсудністю для розгляду до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2025 року було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійсню-вати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін до суду.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи представник позивача до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Натомість представник позивача в позовній заяві просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач до суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Заяв чи клопотань, відзиву на позов до суду не направив.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно вимог ст. 223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і представник позивача.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Сторони, згідно ст. 627 ЦК України, є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 27 січня 2020 року ТОВ «Гоуфінгоу» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір №2711519976/221745. За яким ТОВ «Гоуфінгоу» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 2000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язалася протягом 30 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1,85% в день (фіксована процентна ставка).

ТОВ «Гоуфінгоу» виконало своє грошове зобов`язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2000 гривень. Вказана обставина підтверджується довідкою директора ТОВ «Профітгід» про переказ коштів у розмірі 2000 гривень.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.48 «Виконання зобов`язання» та гл.71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч.12 ст.11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлено, що кредитний договір №2711519976/221745 від 27 січня 2020 року був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора «R24423». У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Гоуфінгоу» в електронній формі.

Викладене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

31 травня 2021 року ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» уклали договір факторингу №1-31/05/21. За цим договором до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №2711519976/221745 від 27 січня 2020 року. Дана обставина підтверджується витягом з реєстру боржників.

03 червня 2021 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» уклали договір відступлення права вимоги №1-03/06/2021. За цим договором до ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №2711519976/221745 від 27 січня 2020 року. Дана обставина підтверджується витягом з реєстру боржників.

ОСОБА_1 належним чином не виконував грошове зобов`язання за кредитним договором, тому у нього виникла заборгованість у розмірі 6551 гривень 60 копійок, що складається: з заборгованості за основною сумою боргу 2000 гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками 4551 гривень 60 копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлені фактичні обставини в справі свідчать про те, що за умовами укладеного між ТОВ «Гоуфінгоу» та відповідачем кредитного договору, дана фінансова установа надала позичальнику суму кредиту у розмірі 2000 гривень 00 копійок, яку остання зобов`язувалася повернути в повному обсязі у визначений договором строк кредитування 30 днів зі сплатою відсотків у розмірі 1,85% в день (фіксована процентна ставка).

Таким чином, позикодавець відповідно до ст.1048ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування 30 днів, після закінчення строку дії договору в кредитодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що ОСОБА_1 повинен був сплатити кредитору відсотки за вказаним кредитним договором у розмірі 1110 гривень 00 копійок, (2000 гривень 00 копійок х 1,85% х 30 днів).

Тому суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» належить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 3110 гривень 00 копійок, що складається з заборгованості за основною сумою боргу 2000 гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками 1110 гривень 00 копійок.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами з ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції №7671 від 24 липня 2025 року (а.с.40) вбачається, що при пред`явленні позову ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» сплатило судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок. Позов задоволений частково, а саме 47,47% (3110 / 6551,60 х 100) тому з ОСОБА_1 на користь позивача слід примусово стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 1149 гривні 91 копійок.

Встановлено, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Пархомчук С.В. на підставі довіреності від 11 липня 2025 року. Згідно акту про отримання правової допомоги від 03 листопада 2025 року, вбачається, що загальна вартість витрат на правову допомогу, які понесло ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» становить 10500 гривень 00 копійок

Отже враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, то й заявлені позивачем вимоги про відшкодування понесених витрат на правову допомогу підлягають задоволенню на 52,18%, що становить 4984 гривень 35 копійок (10500 / 100 х 47,47%).

Керуючись ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України,

ст. 525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Коллекшн» заборгованість за кредитним договором №2711519976/221745 від 27 січня 2020 року у розмірі 3110 (три тисячі сто десять) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Коллекшн» судовий збір в розмірі 1149 (одна тисяча сто сорок дев`ять) гривень 91 (дев`яносто одна) копійка та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4984 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 35 (тридцять п`ять ) копійок.

Відомості про позивача : Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Коллекшн», код ЄДРПОУ 44243120, місцезнаходження : 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, нежитлове приміщення 1008.

Відомості про відповідача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт – НОМЕР_2 виданий 3213, 12 квітня 2019 року, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили , якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду виготовлено 08 жовтня 2026 року.

Суддя Л.В. Яковлєва