Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №357/13797/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13797/26

Провадження № 2/357/8634/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Бебешко М. М. ,

при секретарі – Ільницька І. П.,

За участі сторін:

представника позивача Назаренко Р.А.,

представника відповідача Ільницької Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В :

07 серпня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Назаренка Романа Анатолійовича звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним користь позовом, в якому просила: 1) Стягнути з Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену при звільненні одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік в сумі 18168 грн. 2) Стягнути з Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачені при звільнені одноразову матеріальну допомогу та додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в сумі 278 000,3 грн. 3) Стягнути з Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період 6 місяців в сумі 192 927,8 грн.

В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 працювала на посаді заступника начальника залізничної станції Біла Церква Козятинського регіону Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Відповідачем винесено наказ 93/ос від 02.02.2026 яким звільнено Позивача із займаної посади з 09.02.2026р. за власним бажання у зв`язку із виходом на пенсію. Наказом визначено залізничний стаж у галузі в 35 років, 4 місяці та 3 дні. (копія додається). У наказі про звільнення Відповідачем зазначено про наявність права Позивача на наступні виплати, а саме: 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2024р. передбачені п.3.10 зі змінами та доповненнями до колективного договору на 2001-2005 роки пролонгованого на 2006-2026 роки після окремого рішення АТ «Укрзалізниця». Одноразову матеріальну допомогу згідно з п.8.20 колективного договору у розмірі 5 середньомісячних заробітків після окремого рішення АТ «Укрзалізниця». Додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті за п.8.20 колективного договору у розмірі 5 середньомісячних заробітків після окремого рішення АТ «Укрзалізниця». Відповідачем не здійснено жодної із зазначених виплат при звільненні Позивача. Позивачем на адресу Відповідача надіслано заяву від 22.03.2026р. для встановлення підстав не виплати належних сум коштів (копія додається). У відповіді відповідача від 31.03.2026р. зазначено, що кошти які визначені в наказі про звільнення будуть виплачені після прийняття відповідного рішення АТ «Укрзалізниця». Підставою не виплати коштів зазначено Рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022, протокол № Ц-54/31 Ком.т. та лист від 25.03.2022 № ЦЦУП-10/195 яким призупинено виплати матеріальної допомоги на оздоровлення. Рішення правління від 27.06.2024 № 82/39 Ком.т. та лист від 28.06.2024 № Ц-72/369-2024 якими зупинено дію окремих положень колективних договорів регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення. Протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 № Ц-1-1.5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено.

Відповідач не оспорює право позивача на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік, що підтверджується листами відвідача та наказом про звільнення. Разом із тим до матеріалів справи додається копії заяв на відпустку та наказів про відпустку за 2024 роки, що видавались відповідачем, де зазначено, що матеріальна допомога за 2024 рік не виплачувалась. Водночас, у листах Відповідач зазначав як підставу не виплати матеріальної допомоги на оздоровлення - рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022, протокол № Ц-54/31 Ком.т. та лист від 25.03.2022 № ЦЦУП-10/195 яким призупинено виплати матеріальної допомоги на оздоровлення. Варто зауважити, правовою підставою для прийняття такого рішення став Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (№2136- IX від 15.03.2022) який фактично надав право приймати рішення про припинення виплат. Проте, відповідний закон набув чинності 24.03.2022 року, тоді як рішення відповідача було прийнято 14.03.2022, тобто за 10 днів до набрання чинності законом, а отже дане рішення не може братись до уваги. Водночас, Відповідач вказав на прийняття правлінням АТ «Укрзалізниця» 27.06.2024 рішення (витяг з протоколу №Ц-82/39 Ком.т.), відповідно до якого ухвалено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні починаючи з 01.07.2024 зупинено дію окремих положень колективних договорів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення, у зв`язку з чим нарахування та виплата такої допомоги здійснюється в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу). Разом з тим, відповідні зміни до Колективного договору, що діяв в момент звільнення Позивача не вносились, та не здійснювалось попередження позивача про такі обмеження. При цьому, згідно із п.3.2.18 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002 - 2006 роки (із змінами та доповненнями) передбачено надання працівникам галузі матеріальної допомоги на оздоровлення на умовах і в розмірі, передбачених колективними договорами. Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для не виплати матеріальної допомоги на оздоровлення при звільненні Позивача. Оскільки виплата одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік передбачена п.3.10 Колективного договору, тому позивач має право на її отримання. У 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3 028 гривень на місяць, отже, сума матеріальної допомоги на оздоровлення, яку роботодавець мав виплатити позивачу за 2024 рік, становить 18168 грн. Щодо матеріальної допомоги за сумлінну працю та в зв`язку із виходом на пенсію Згідно із ч.1 п.8.20. Колективного договору при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію будь-якого виду (зміна 23.02.15р.) виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, а працівникам, які були прийняті на роботу після прийняття даної норми колдоговору (з 15 травня 2007 року), цю допомогу надавати в залежності від стажу роботи на залізничному транспорті: більше 15 років -5 середньомісячних заробітків. Відповідно до ч. 2 п.8.20. Колективного договору у разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права, виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі: Для жінок понад 35 років - 5 середньомісячних заробітків. Відповідач не оспорює право позивача на отримання матеріальної допомоги за сумлінну працю та в зв`язку із виходом на пенсію, що підтверджується листами відвідача та наказом про звільнення в якому визначено, що позивач звільняється у зв`язку із виходом на пенсію та має стаж понад 35 років. Також представник відповідача наголошував, що призупинення спірних виплат до окремого рішення керівництва відбулося з 01 квітня 2025 року на підставі протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності №Ц-1-1.5-25/47-25 від 28 березня 2025 року.

Відповідно до відомостей довідки 7- ОК середній заробіток позивача за останні 12 місяців перед звільненням становить 27800,36 грн (з лютого 2025 по січень 2026р. включно) Розрахунок: (24282.81 + 23592.80+ 24175.22+ 22985.58+26388.55+25009.50+25904.72+ 30241.99 32042.48+ 32197.83+ 39277.57+27505.25):12 = 27800,36 грн Зважаючи на викладені обставини одноразова матеріальна допомога становить 139 001,8 грн (27800,36*5) та додаткова матеріальна допомога становить 139 001,8 грн (27800,36*5). Разом матеріальна допомога становить 278003,6 грн

Відповідно до ст.117 КЗпП України (із змінами, внесеними згідно із Законом №3248-IV від 20.12.2005; в редакції Закону №2352-IX від 01.07.2022) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Згідно вимог п.2 постанови №100 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата . Отже, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку має обраховуватись за останні 2 календарні місяці роботи Позивача, що передували звільненню. Відповідно до довідки 7-ОК заробітна плата Позивача за грудень 2025 року становила 39277,57 грн (23 робочих дні), за січень 2026 року – 27505,25 грн (22 робочих дні). Отже середній заробіток за 1 робочий день для обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку становить - 1 484,06 грн. (66 782,82:45). Позивача звільнено 09.02.2026, отже 6 місяців для обрахунку крайнього строку для виплати спливають 09.08.2026 загальна кількість робочих днів за цей період становить 130 днів. Таким чином, розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку визначається як 1 484,06 грн *130 та становить 192 927,8 грн.

Вважає бездіяльність Відповідача, що полягає у невиплаті належних сум позивачу при звільнені протиправною та такою, що порушує права позивача, а посилання на відсутність окремого рішення про виплати АТ «Укрзалізниця» безпідставними та необґрунтованими. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 серпня 2026 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою суду від 04 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Розгляд справи призначено на 08 жовтня 2025 року.

24 вересня 2026 року на адресу суду від уповноваженого представника відповідача Ільницької Ю.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким остання просила суд застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відзив обґрунтовано тим, що свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує Колективним договором Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2026 роки, умови якого ніби порушено Відповідачем. Вимоги Позивача є безпідставними, враховуючи наступне.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався. Пунктом 3 цього Указу визначено, що у зв`язку із введенням воєнного стану тимчасово можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30–34, 38, 39, 41–44, 53 Конституції України, а також вводитися обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, необхідних для забезпечення заходів правового режиму воєнного стану (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»). Право на працю та отримання за неї винагороди визначено ст. 43 Конституції України, отже, Указ № 64/2022 передбачає можливість обмеження цього права.

АТ «Укрзалізниця» є товариством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави». Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період», основними завданнями єдиної транспортної системи України в особливий період є: забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань, народного господарства і цивільної оборони в перевезеннях; своєчасна поставка в повному обсязі технічно справних, у тому числі й переобладнаних, транспортних засобів Збройним Силам України та іншим військовим формуванням відповідно до мобілізаційних завдань; проведення ремонту транспортних засобів, що належать або передані Збройним Силам України та іншим військовим формуванням, а також тих, що залишаються після передачі Збройним Силам України та іншим військовим формуванням; технічне прикриття та відбудова найважливіших об`єктів і споруд оборонного значення; виробництво промислової продукції військового та загального призначення, необхідної для функціонування транспорту.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 даного Закону, із запровадженням в державі особливого періоду підприємства (об`єднання), установи та організації транспорту і транспортної інфраструктури незалежно від форм власності переходять на режим роботи в особливий період. Їх керівники несуть персональну відповідальність за виконання мобілізаційних завдань і функціонування підприємств (об`єднань), установ та організацій в особливий період. Згідно ст. 7 ЗУ «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період», фінансування заходів щодо підготовки функціонування транспорту в особливий період здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Матеріально технічне забезпечення єдиної транспортної системи України в особливий період здійснюється за рахунок державних резервів, які створюються і утримуються на підприємствах (об`єднаннях), в установах та організаціях, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, а також підприємств (об`єднань), установ і організацій як транспорту, так і тих, діяльність яких пов`язана з будівництвом та експлуатацією транспортних комунікацій незалежно від форм власності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 181 р затверджено план запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні. Пунктом 24 зазначеного плану на період воєнного стану визначено такий захід, як забезпечення живучості (інституційної спроможності та фінансової стабільності) АТ “Укрзалізниця” як головного об`єкта національної економіки у сфері залізничної логістики для безперебійного функціонування в умовах воєнного стану та виконання завдань і замовлень органів державної влади та органів військового управління, зокрема: надання товариству державного фінансування для забезпечення фінансової ліквідності та спроможності виконання завдань і замовлень органів державної влади і органів військового управління. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №193 з метою забезпечення належного функціонування АТ «Укрзалізниця» виділено кошти з резервного фонду державного бюджету. Враховуючи наведені нормативно-правові акти, Товариство мало терміново вжити заходів щодо призупинення ряду виплат, на які Товариство не мало власних коштів, так як здійснювало ряд безкоштовних перевезень (евакуація населення, перевезення гуманітарних та військових вантажів тощо) та не отримувало прибутку і не мало правових підстав витрачати кошти резервного фонду на такі виплати, які не мали непередбачуваного характеру.

14.03.2022 правлінням АТ «Укрзалізниця» прийнято рішення (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) про деякі питання оплати праці працівників АТ «Укрзалізниця (рішення додається, Дод.2) . Зокрема, п. 1.1.4 вказаного рішення вирішено на період дії правового режиму воєнного стану в Україні керівникам регіональних філії, філії, структурних (виробничих) підрозділів, апарату управління АТ «Укрзалізниця» забезпечити реалізацію наступного заходу: інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики. Приймаючи рішення від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.), правління АТ «Укрзалізниця» отримало погодження Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України. Рішення про призупинення виплати матеріальної допомоги є спільним рішенням роботодавця та працівників, направленим на стабілізацію роботи Товариства та забезпечення мінімально необхідних соціальних гарантій працівників в умовах воєнного стану. Той факт, що проект оскаржуваного рішення правління було погоджено Профспілкою залізничників та транспортних будівельників України підтверджується і текстом сумісного листа від 06.09.2022 за №Ц/3 91/1459/ЦПроф/30-22 (додається, Дод.4), яка містить спільне з Профспілкою залізничників та транспортних будівельників України інформування відповідачем працівників через керівників структурних підрозділів та профспілок про прийняте рішення правління. Отже, зважаючи на ситуацію в державі, з метою стабілізації фінансово-економічного становища товариства, збереження трудового колективу та своєчасної виплати заробітної плати виникла необхідність запровадження окремих обмежувальних заходів тимчасово на період дії правового режиму воєнного стану та до нормалізації ситуації в товаристві.

В АТ «Укрзалізниця» діє більше 448 колективних договорів, сторонами яких є профспілки, які входять до складу Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України. Підпункт 1.1.4 п. 1.1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) було погоджено Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України, яка діє в галузі та є стороною Галузевої угоди та профспілкою, до складу якої входить ряд первинних профспілкових організацій та яка об`єднує найбільшу кількість працівників АТ «Укрзалізниця». Враховуючи відсутність в АТ «Укрзалізниця» одного колективного договору, та з огляду на те, що кількість колективних договорів становить 448, погодження підпункту 1.1.4 п. 1.1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) з Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України, без окремого погодження з кожною із профспілок, які входять до її складу та які підписали ці 448 колективні договори відповідає ст. 97 КЗпП України. Згідно ст. 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній з 24.03.2022 по 13.09.2025), на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Зі змісту даної норми вбачається, що для реалізації роботодавцем права на зупинення положень колективного договору необхідна ініціатива роботодавця, тобто активна дія. При цьому, форма вираження такої активної дії Законом не визначена. Згідно листа № ЦЦУП-10/195 від 25.03.2022 (лист додається Дод.5), на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами), відповідно до вимог Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ та на виконання рішення правління від 14.03.2022 №Ц-45/31 Ком.т. керівникам структурних підрозділів апарату управління АТ «Укрзалізниця» та керівникам регіональних філій, філій направлено до виконання перелік кодів видів оплат, за якими проводитиметься нарахування на період дії правового режиму воєнного стану. Згідно даного переліку, нарахування та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення (вид оплати № 392), одноразової матеріальної допомоги працівникам, які виходять на пенсію вперше, в залежності від стажу роботи на залізничному транспорті відповідно до умов колективного договору (код виплати № 602) призупиняється на період дії воєнного стану з 24.03.22 відповідно до норм ЗУ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 № 2136. З наведеного вбачається, що призупинення роботодавцем передбаченої колективним договором виплати матеріальної допомоги, за якою працівник звернувся після 24.03.2022, повністю узгоджується зі ст. 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану в Україні», на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Пунктом 2 розділу "Прикінцеві положення" даного Закону регламентовано, що під час дії воєнного стану, діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені цим законом. Отже, положення ЗУ стану в Україні», «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж України , мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Оскільки виплати, які є предметом спору у даній справі, передбачені колективним договором, їх призупинення відповідачем відповідає положенням статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Вказаний Закон є чинним, не скасований, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Тому, керуючись рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т) та ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» керівниками регіональної філії, філії, структурних (виробничих) підрозділів, апарату управління призупинялись працівникам виплати матеріальної допомоги, які передбачені Галузевою угодою та колективними договорами. У зв`язку з тим, що воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022, то саме з вказаної дати у роботодавців і виникло право на призупинення дії положень колективного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у межах своєї діяльності професійні спілки повинні максимально сприяти забезпеченню обороноздатності держави та забезпечувати громадський контроль за мінімальними трудовими гарантіями, передбаченими цим Законом.

У подальшому, у міру стабілізації ситуації, правління АТ «Укрзалізниця» приймало рішення про часткове відновлення виплат: 24.10.2022 (протокол № Ц-54/90): ухвалено рішення про відновлення нарахування та виплати одноразової допомоги при виході на пенсію та за сумлінну працю (п. 3.2.21 Галузевої угоди) у хронологічній послідовності. На виконання цього 05.09.2023 та 06.12.2023 затверджено відповідні графіки виплат. 17.07.2023 (протокол № Ц-85/44) та 14.10.2024 (протокол № Ц-82/63): прийнято аналогічні рішення на 2023 та 2024 роки. 27.06.2024 (протокол № Ц-82/39): з 01.07.2024 відновлено нарахування допомоги на оздоровлення в єдиному розмірі мінімальної норми Галузевої угоди — 30% місячної тарифної ставки/ посадового окладу. 28.03.2025 (протокол засідання штабу № Ц-1-1.5-25/47-25): у зв`язку з необхідністю оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності, з 01.04.2025 виплати тимчасово призупинено до окремого рішення. Призупинення зазначених виплат – це тимчасові, превентивні дії для забезпечення сталої роботи товариства. Збережено право на отримання основної та додаткової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію на період дії воєнного стану та протягом двох місяців починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану. При стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені першочергово. Крім того, вищезазначене доводить хибність висновку Позивача про те, що призупинення інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги при виході на пенсію, матеріальної допомоги на оздоровлення відбулося виключно на підставі рішення правління АТ «Укрзалізниця» № Ц-54/31 Ком.т. від 14 березня 2022 року, так як відповідач обґрунтовував правомірність своїх заперечень не лише на цьому рішенні, а й на інших, вище перелічених актах. На підтвердження своєї добросовісної поведінки та виконання умов Колективного договору Товариство вживає заходи щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за період 2022-2023 рр, за період дії рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.), яким АТ «Укрзалізниця» призупинило здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами на період дії правового режиму воєнного стану в Україні. Оскільки, на дату звільнення та на дату звернення Позивача до суду окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця» про виплату чи відновлення виплати матеріальних допомог передбачених Колективним договором не було, тому фактичного нарахування цих коштів Позивачу у день звільнення не відбулось. Таким образом, призупинення виплат відбулося на легітимних підставах (ст. 11 Закону № 2136-ІХ, рішення правління та інші НПА) через форс-мажорні обставини війни. Оскільки виплати передбачені Колективним договором призупинені, а не відмінені, то у цьому випадку Позивач передчасно звернувся до суду. Адже після відновлення та покращення фінансового стану Відповідача або при закінченні військового стану дані виплати були б відновлені першочергово.

Оскільки на дату звільнення та на дату звернення Позивача до суду окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця» про виплату чи відновлення виплати матеріальних допомог передбачених Колективним договором не було, тому фактичного нарахування цих коштів Позивачу у день звільнення не відбулось. Отже, у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки у нашій країні з 24.02.2022 року запроваджено воєнний стан та відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» , АТ «Укрзалізниця» тимчасово призупиняло виплати, передбачені галузевою угодою, колективними договорами, так як підприємство не могло нормально здійснювати роботу через воєнну агресію росії, тобто з причин, що від нього не залежали. Оскільки виплати передбачені Колективним договором призупинені, а не відмінені, то у цьому випадку Позивач передчасно звернувся до суду. Адже після відновлення та покращення фінансового стану Відповідача або при закінченні військового стану дані виплати були б відновлені першочергово.

Щодо вимог про стягнення одноразової матеріальної допомоги при звільнені з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, то при звільненні Позивача в наказі «Про припинення трудового договору (контракту)» від 02.02.2026 № 93/ос було зазначено «Виплатити ….одноразову матеріальну допомогу згідно з п.8.20 колективного договору у розмірі п`яти середньомісячних заробітків, додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі п`яти середньомісячних заробітків (залізничний стаж в галузі складає 5 років 04 міс.03дні) після отримання окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця» , Дод.16). Даний наказ Позивачем не оскаржувався. Оскільки, на дату звільнення окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця» про виплату чи відновлення виплати матеріальних допомог передбачених Колективним договором не було, тому фактичного нарахування цих коштів Позивачу у день звільнення не відбулось. Звертає увагу суду на тимчасовість зупинення окремих видів виплат, передбачених колективним договором, яка полягає в тому, що у працівників АТ «Укрзалізниця» зберігається право на їх отримання, а його реалізація відкладається до закінчення дії правового режиму військового стану, або до прийняття окремих рішень правлінням АТ «Укрзалізниця». Таким чином, Позивачу буде виплачена матеріальна допомога при звільнені в розмірах передбачених Колективним договором. Враховуючи, що Відповідач не відмовляв Позивачу у виплаті передбаченої колективним договором матеріальної допомоги, виплата якої відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період дії воєнного стану (який на даний час продовжується) Відповідачем призупинена, тому безпідставним є твердження позивача про нібито порушення його трудових прав з оплати праці гарантованих колективним договором та ст. 18 КЗпП.

Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам Відповідача передбачена колективними договорами Залізниці, та не входить до переліку працівників яким виплачується матеріальна допомога на оздоровлення передбачена законодавством України не включені. Верховний Суд прив`язує до категорії заробітної плати виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством. Однак, для працівників залізниці матеріальна допомога на оздоровлення не пов`язана з умовами трудового договору чи з державними гарантіями.

Матеріальна допомога на оздоровлення не входить до структури основної та додаткової заробітної плати, так як не залежить від виконаної роботи та її результатів, особливих чи шкідливих умов праці, тобто не є заробітною платою, а є іншою виплатою, передбаченою внутрішнім нормативом самого підприємства.

Позивач зазначає, що згідно п. 3.10 Колективного договору установлено обов`язок роботодавця надавати працівникам, один раз на рік матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року. Отже, вимога Позивача до Відповідача про виплату йому матеріальної допомоги на оздоровлення не підлягає задоволенню, оскільки у нашій країні з 24.02.2022 року запроваджено воєнний стан та відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», АТ «Укрзалізниця» тимчасово призупинило виплати, передбачені галузевою угодою, колективними договорами, так як підприємство не може нормально здійснювати роботу через воєнну агресію росії, тобто з причин, що від нього не залежать.

Разом з тим, відповідно до п.3.1 Порядку надання щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» матеріальна допомога на оздоровлення надається працівникам регіональної філії один раз у календарному році на підставі поданої заяви, як правило, при наданні щорічної відпустки не менше 14 календарних днів. Так, Позивач Заяву про надання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік подав до адміністрації - 10 квітня 2024 року. Протягом спірного періоду Позивач, згідно поданих заяв, перебував у відпустках, що підтверджується наказами про відпустку від 22.12.2023 № 196/м, від 10.04.2024 № 46/м, від 16.07.2024 № 143/м. В даних наказах в графі «Надання матеріальної допомоги на оздоровлення» не зазначено інформації щодо виплати, тобто не зазначено виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення. Крім того, зокрема в наказі про відпустку від 16.07.2024 № 143/м зазначено «Надання матеріальної допомоги на оздоровлення: НІ». Звертаю увагу суду, що Позивач дані накази не оскаржував. Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам Залізниці призупинена на час дії воєнного стану, який продовжував діяти як на час подачі заяви позивача про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, так і на даний час, а виконання цього обов`язку відновиться після закінчення або скасування воєнного стану. Нарахування суми матеріальної допомоги на оздоровлення Позивачу у І півріччі 2024 не відбулось, оскільки наразі такі виплати призупинені та не здійснюються у цілому нікому з працівників Залізниці. Отже, у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки у нашій країні з 24.02.2022 року запроваджено воєнний стан та відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових то зазначила, що Колективний договір не містить термінів виплати вказаних одноразових матеріальних допомог. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців. Головною підставою відповідальності роботодавця за несвоєчасний розрахунок при звільненні законодавець зазначає наявність його вини. Отже, для застосування статті 117 КЗпП України та покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні необхідно встановити вину підприємства. Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року (протокол №Ц-54/31) дійсно на період дії правового режиму воєнного стану в Україні працівникам залізниці призупинено інші додаткові виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, в тому числі, й виплату одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію. З огляду на зазначене вимога позивача про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені є незаконною.

Позивач не вірно зазначає початок періоду нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позивач був звільнений наказом від 02.02.2026 № 93/ос - 09.02.2026, тобто 09.02.2026 є останнім робочим днем Позивача і не може бути першим днем нарахування. Шість місяців це період з 10.02.2026 по 09.08.2026 (складає 180 днів). Число робочих днів у періоді з 10.02.2026 по 09.08.2026, які мають бути оплачені складає 129 робочі дні (з урахуванням ч.6 ст.6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах військового часу», яким зупинена дія ст.73 КЗпП України щодо визначення святкових і неробочих днів): лютий – 14 р.д., березень – 22 р.д., квітень – 22 р.д., травень - 21 р.д., червень – 22 р.д., липень – 23 р.д., серпень – 5 р.д. Згідно Постанови КМУ від 08.02.1995 № 100 «Про порядок обчислення середньої заробітної плати», зазначені виплати, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати. Тому при проведені розрахунку середньоденної заробітної плати Позивач допустив помилку. Середньоденна заробітна плата Позивача, розрахована згідно доходів за 2 місяці до звільнення у відповідності до Постанови КМУ № 100 становить– 996,23 грн. Для вірного обчислення середньої заробітної плати на підставі Постанови КМУ від 08.02.1995 № 100 «Про порядок обчислення середньої заробітної плати» Відповідач надає Довідку про середню заробітну плату. Тому наданий розрахунок Позивача є невірним, оскільки: 129*996,23 грн = 128 513,67 грн.

24 вересня 2026 на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, з огляду на те, що ст. 233 КЗПП України визначено строк звернення до суду з даним позовом – тримісячний строк з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.Окільки до заробітної плати не відносяться матеріальна допомога на оздоровлення, грошова винагорода з нагоди ювілею та грошова винагорода за сумлінну працю на залізничному транспорті, вагомий особистий ст. 233 КЗпП України. Матеріальна допомога на оздоровлення за 2024 рік виплачується внесок у його розвиток, тому, до позовних вимог позивача застосовується строк визначений протягом календарного року тобто до 31.12.2024 року. Якщо протягом року Позивач її не отримав, то тримісячний строк на право звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду для такої вимоги для Позивача закінчився 31 березня 2025 року, а до суду позивач звернувся лише 04.08.2026. Просив прийняти дану заяву та відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про участь в судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду

В судовому засіданні 08 жовтня 2026 року уповноважений представник позивача – адвокат Назаренко Р.А. підтримав позовну заяву та просив суд її задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні 08 жовтня 2026 року уповноважений представник відповідача – Ільницька Ю.Ю. заперечила проти задоволення позовних вимог, просила суд відмовити в задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Виробничого підрозділу служби роботи станцій Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" № 93/ос від 02.02.2026 ОСОБА_1 була звільнена 09.02.2026 з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

Цим же наказом № 93/ос від 02.02.2026 ОСОБА_1 було встановлено компенсувати за невикористані 97 днів відпустки, в тому числі 41 дні(в) за період з 08.08.2020-31.12.2023; 6 дні(в) за період з 01.01.2024-07.08.2024; 30 дні(в) за період з 08.08.2024-07.08.2025; 20 дні(в) за період з 08.08.2025-09.02.2026. Виплатити 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2024 передбачені п. 3.10 зі змінами та доповненнями до колективного договору на 2001-2005 рр пролонгованого на 2006-2026 після окремого рішення АТ «Укрзалізниця»; одноразову матеріальну допомогу в розмірі 5 середньомісячних заробітків, додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 5 середньомісячних заробітків (залізничний стаж в галузі складає 35 років 04 місяці 03 дні) після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця».

Станом на день звернення до суду нарахування та виплата 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2024 передбачені п. 3.10 зі змінами та доповненнями до колективного договору, одноразової матеріальної допомоги в розмірі 5 середньомісячних заробітків, додаткової матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 5 середньомісячних заробітків проведено не було.

Встановлено, що згідно з пунктом 8.20 Колективного договору, укладеного між адміністрацією і територіальним комітетом профспілки виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень на 2001-2005 року, пролонгований на 2006-2026 роки зі змінами та доповненнями, при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію будь-якого виду (зміна 23.02.15р.) виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, а працівникам, які були прийняті на роботу після прийняття даної норми колдоговору (з 15 травня 2007 року), цю допомогу надавати в залежності від стажу роботи на залізничному транспорті: більше 15 років -5 середньомісячних заробітків.

Відповідно до ч. 2 п.8.20. Колективного договору у разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права, виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі: для жінок понад 35 років – 5 середньомісячних розмірів.

Відповідно до пункту 3.10 Колективного договору, працівникам філії, які безпосередньо пропрацювали у підрозділах АТ "Укрзалізниця" не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі 6 (шести) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року.

14.03.2022 було проведено засідання правління АТ "Укрзалізниця" на якому було ухвалено рішення про те, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, призупинено інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики (пп.1.1.4 п. 1.1 протоколу №Ц-54/31 Ком.т. від 14.03.2022 ). Приймаючи дане рішення правління АТ «Укрзалізниця» отримало погодження Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України.

Вказане рішення правління АТ "Українська залізниця" є чинним та у встановленому законом порядку не оскаржувалося.

В подальшому на засіданні правління АТ «Укрзалізниця» було ухвалено рішення від 24.10.2022 року про здійснення нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з лютого до грудня 2022 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди, виплати яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т); нарахування та виплату матеріальної допомоги, зазначеної у пункті 13.1 цього рішення, проводити в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення, починаючи з листопада 2022 року, згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково директором з управління персоналом та соціальної політики або особою, яка виконує обов`язки директора з управління персоналом та соціальної політики (витяг з протоколу №Ц-54/90 Ком.т. від 24.10.2022, пп.13.1, пп.13.2 п.13).

Рішення АТ «Укрзалізниця» від 17.07.2023 року про здійснення нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з січня до грудня 2023 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди, виплати яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т); нарахування та виплату матеріальної допомоги, зазначеної у пункті 13.1 цього рішення, проводити в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення, починаючи з жовтня 2023 року, згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково директором з управління персоналом та соціальної політики або особою, яка виконує обов`язки директора з управління персоналом та соціальної політики (витяг з протоколу №Ц-85/44 Ком.т. від 17.07.2023, пп.26.1, пп.26.2 п.26.

Також 27.06.2024 року на засіданні правління АТ "Укрзалізниця" були прийняті інші рішення, які стосуються виконання колективного договору. Так з витягу із протоколу №Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ "Укрзалізниця" 27.06.2024, вбачається, що керівним органом були прийняті відповідні рішення, зміст яких було занесено до вказаного протоколу. Зокрема, засідання правління ухвалило: пп.1.1.,1.2, п. 1. Протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами), починаючи з 01.07.2024: зупинити дію окремих положень колективних договорів АТ "Укрзалізниця", регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення. Здійснювати нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ "Укрзалізниця" в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками - 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу). Виплату матеріальної допомоги на оздоровлення здійснювати згідно з наказами АТ "Укрзалізниця", регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, за письмовою заявою працівників, які безперервно пропрацювали в АТ "Укрзалізниця" шість і більше місяців, при виході працівника у щорічну відпустку (тривалість якої становить не менше 14 календарних днів) один раз на календарний рік в межах одного облікового періоду відпустки. Пунктом 3 та 4 Протоколу ухвалено, що Регіональним філіям, філіям, їх структурним (виробничим) підрозділам, Департаменту бухгалтерського, податкового обліку, звітності та методології, Департаменту казначейства починаючи з 01.07.2024 забезпечити нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі, визначеному в підпункті 1.2 пункту 1 цього рішення. Можливість та умови нарахування і виплати працівникам АТ "Укрзалізниця" та особам, які перебували в трудових правовідносинах з АТ "Укрзалізниця" під час дії рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.), матеріальної допомоги на оздоровлення, за період з 24.02.2022 року до 30.06.2024, в розмірі та на умовах, передбачених колективними договорами АТ "Укрзалізниця", регіональних філій, філій і їх структурних (виробничих) підрозділів, визначати окремими рішеннями правління на кожен рік. При цьому можливість та умови таких виплат за 2022 рік визначити не пізніше грудня 2024.

22.03.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" із заявою щодо не виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік та невиплати одноразової допомоги в зв`язку з виходом на пенсію.

На вказане звернення Регіональною філією «Південно-західна залізниця» АТ «Укрзалізниця була надана відповідь, у якій зокрема зазначено, що відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 протокол № Ц-54/31 Ком.т. та листа від 25.03.2022 № ЦЦУП-10/195 призупинено ряд виплат працівникам, передбачених колективними договорами структурних (виробничих) підрозділів АТ «Укрзалізниця», зокрема і матеріальної допомоги на оздоровлення. Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 буде здійснена після прийняття окремого рішення правління АТ «Укралізниця», про шо зазначено в наказі про припинення трудового договору від 02.02.2026 № 93/ос. На момент її звільнення та станом на поточну дату відповідного рішення не було. Відповідно до протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 № Ц-1-1.5-25/47-25 та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності підприємства товариства починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено. При стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно із статтею 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до статті 13 КЗпП України, статті 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" зміст колективного договору визначається сторонами. У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та інше). Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору розповсюджуються на усіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця і працівника.

Частиною другою статті 97 КЗпП України установлені форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені ст. ст. 43-46 Конституції України.

У той же час, відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

У звя`зку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався і продовжений до цього часу.

При цьому, зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону в Указі Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" зазначений вичерпний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Також, 15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", який набув чинності 24.03.2022, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Пунктом другим розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Отже положення Законом України "Про правовий режим воєнного стану", які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Таким чином, виходячи з системного аналізу трудового законодавства в умовах воєнного стану слід дійти висновку, що роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти виконання окремих положень колективного договору щодо правовідносин, які виникли з 24.02.2022.

Оскільки виплати, які є предметом спору у даній справі, передбачені пунктом 3.10 та 8.20 Колективного договору, їх призупинення відповідачем узгоджується із положенням ст. 11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Вказаний Закон є чинним, не скасований, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Питання правомірності введення державою окремих обмежень під час дії воєнного стану, у тому числі й з урахуванням міжнародних договорів, роз`яснено й у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №580/2869/22.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, вимоги позивача в частині стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік в розмірі 18 168,00 грн, додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 139 001,80 грн та одноразової матеріальної допомоги в зв`язку з виходом не пенсію в розмірі 139 001,80 грн задоволенню не підлягають, а тому і вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період 6 місяців також задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що у задоволені позовних вимог відмовлено, клопотання представника відповідача про застосування строків позовної заяви задоволенню не підлягає.

Разом з цим суд звертає увагу на наступне:

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08 жовтня 2026 року, Регіональна філія «Південно-Західна Залізниця, є філією (відокремленим підрозділом) Акціонерного товариства «Українська Залізниця».

Відповідно до ч.2 ст. 48 ЦПК України, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Так як Регіональна філія «Південно-Західна Залізниця, є філією (відокремленим підрозділом) Акціонерного товариства «Українська Залізниця», суд вважає, що належним відповідачем у даній справі має бути саме юридична особа – Акціонерне товариство «Українська Залізниця»

Пред`явлення позову до неналежного відповідача, яким визначено Регіональну філію «Південно-Західну Залізницю», є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

За таких обставин, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, зокрема в частині пред`явлення позову до неналежного відповідач.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги те, що суд прийшов до висновку про доцільність ухвалення рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати у справі, понесені позивачем, необхідно покласти на останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 81, 89, 141, 158, 206, 265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення заробітної плати - відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач: Регіональна філія «Південно-західна залізниця» АТ «Українська Залізниця, адреса місцезнаходження: вул. Лисенка, б. 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ: 40081221.

СуддяМ. М. Бебешко