Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №357/15103/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15103/26

3/357/4594/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2026 суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Руслан Озадовський, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Білоцерківського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції України в Київській області відносно відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,

захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - адвоката Зінченка П. Л.,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувають матеріали справи відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №217394 від 16.08.2026 вбачається, що 16.08.2026 о 16 год 30 хв, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство економічного характеру відносно своєї невістки ОСОБА_2 , а саме перешкоджав будівництву каналізації та виганяв зх. будинку, чим завдав шкоди її психологічному здоров`ю та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КупАП.

Матеріали справи надійшли 27.08.2026. Судове засідання було призначено на 28.08.2026.

На адресу суду надійшло клопотання від захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвоката Зінченка П. Л. про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання на інші дату та час. У зв`язку з цим судове засідання було відкладено на 16.09.2026.

До суду надійшло клопотання захисника про виклик потерпілої та свідків для допиту в судовому засіданні.

Так, судове засідання було відкладено на 08.10.2026 та викликано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , працівників поліції Ковтуна Є. В. та Зануду В. С.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що будинок і земельна ділянка належать йому на праві власності, на підтвердження чого надав відповідні документи. Зазначив, що будівельні роботи не були погоджені із сільською радою та відповідним органом містобудування. При цьому пояснив, що його син та невістка мали намір прокласти каналізацію над водопроводом, що, на його думку, створює небезпеку як для функціонування каналізаційної мережі, так і для водопроводу. Вказав, що саме прокладання такої каналізації є незаконним, а оскільки він є власником домоволодіння, можливе притягнення до відповідальності за несанкціоноване проведення каналізації було б покладено на нього.

У судове засідання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Працівники поліції Ковтун Є. В. та ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, подали до суду заяви, в яких просили розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Захисником подано клопотання про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю доказів фактично завданої шкоди та умислу, а також суперечністю матеріалів справи, зібраних працівниками поліції. Захисник також звернув увагу суду на те, що ОСОБА_1 самостійно звернувся на лінію «102» о 16 год 29 хв з метою запобігання проведенню, на його думку, несанкціонованих робіт. За твердженням захисника, наряд поліції, який прибув на місце події за вказаним викликом, належним чином питання не вирішив. Натомість інший екіпаж патрульної поліції, який прибув за викликом Абраамян Віолетти, склав відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, зазначивши в ньому час вчинення правопорушення — 16 год 30 хв.

При цьому захисник зазначив, що, відповідно до відомостей про виклик, зазначений екіпаж отримав повідомлення лише о 18 год 15 хв, у зв`язку з чим, на його думку, зазначені у протоколі часові дані не відповідають фактичним обставинам події та ставлять під сумнів достовірність викладених у протоколі відомостей.

Суддя, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП. адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В статті 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, іншими доказами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнім насильством є умисні діяння психологічного характеру, що виражаються, зокрема, у словесних образах, погрозах, переслідуванні чи інших діях, які спричиняють шкоду психічному здоров`ю постраждалої особи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг тощо.

На підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №217394 від 16.08.2026, до матеріалів справи долучено заяву та пояснення потерпілої, письмовими поясненнями ОСОБА_5 , диск із відеозаписом, а також форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, відповідно до якої визначено низький рівень ризику.

Разом з тим, оцінюючи надані суду докази у їх сукупності, суддя приходить до висновку, що вони не дають можливості достовірно встановити факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Так, долучений до матеріалів справи відеозапис не фіксує безпосередньо обставин вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення. Натомість на відеозаписі зафіксовано висловлювання образливого характеру з боку невідомої особи в бік ОСОБА_1 , після чого працівник поліції Зануда В. С. повідомляє про складення відносно ОСОБА_1 протоколу за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

При цьому наданий відеозапис не містить відомостей про дату, час та місце його здійснення, а також інформації щодо технічного засобу, за допомогою якого здійснювалася відеофіксація, що не дає можливості належним чином встановити його зв`язок саме з подією, яка є предметом розгляду у цій справі. Крім того, зазначений відеозапис не містить зафіксованих на ньому дій чи висловлювань ОСОБА_1 , які б відповідали обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення.

Сама по собі наявність на відеозаписі повідомлення працівника поліції про намір скласти відносно ОСОБА_1 протокол не підтверджує факту вчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки таке повідомлення є лише відображенням рішення працівника поліції щодо необхідності складення протоколу та не замінює доказів вчинення конкретних дій особою.

Також матеріалами справи не підтверджується послідовність та час подій, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Як зазначив захисник, ОСОБА_1 самостійно звернувся на лінію «102» о 16 год 29 хв з метою запобігання проведенню, на його думку, несанкціонованих робіт. Водночас у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено час вчинення адміністративного правопорушення — 16 год 30 хв, тоді як, за твердженням захисника, екіпаж патрульної поліції, який безпосередньо склав протокол, отримав повідомлення про виклик лише о 18 год 15 хв.

Зазначені обставини самі по собі не свідчать про невинуватість ОСОБА_1 , однак у сукупності з іншими матеріалами справи породжують обґрунтовані сумніви щодо достовірності зазначених у протоколі часу та обставин події, які не були усунуті під час судового розгляду.

Крім того, форма оцінки ризиків із визначенням низького рівня ризику сама по собі не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 конкретних дій, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, та не встановлює його вини у їх вчиненні. Такий документ може характеризувати оцінку наявних ризиків, однак не є доказом безпосереднього вчинення особою конкретного адміністративного правопорушення.

Суддя також бере до уваги пояснення ОСОБА_1 , який заперечив свою вину, зазначивши, що будинок та територія належать йому на праві власності, а його звернення до поліції було зумовлене необхідністю запобігти проведенню, на його думку, незаконних робіт. Вказані пояснення узгоджуються з обставиною його первинного звернення на лінію «102» та не спростовані належними і допустимими доказами.

Слід наголосити, що суддя розглядаючи справу про адміністративне правопорушення не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п. 4.2 рішення Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суддя приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідно, судовий збір стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 173-2, 247, 280, 283- 284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - закрити.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

СуддяРуслан ОЗАДОВСЬКИЙ